Зима з ароматом кави, Чи кава зі смаком снігу? Щипає мороз ласкаво, І квіти на склі із криги І дзвінко сміється вітер. Така за вікном зима. Зима з ароматом кави. А місяць зігрітись хоче, Всміхається нам ласкаво І дивиться хитро в очі, Та проситься до кімнати. Надворі ж таки зима. Така, з ароматом кави, З морозами і снігами, З завіями за вікном. А ми проженемо холод Горнятком смачної кави. Давай відкладемо справи, Щоб просто побути разом. Надворі ж таки зима…

#поезія В кутку старої скрині, в глибині, Де сплять роки, загорнуті в чекання, Лежить вона — розрада у вбранні, Останнє мамине німе послання. Я розгорну тернову пам’ять ту, Яку матуся на плечах носила. Вдихну крізь роки ніжну гіркоту — У ній була її незламна сила. Загорнуся в обійми вовняні, Притисну до щоки яскраві квіти. І знову я дитина, і мені Є де від бурь і від вітрів спочити. Здається, пахне хлібом, чебрецем, І теплим молоком, і літнім садом. Матуся лагідно торкнеться до лиця, І біль розійдеться вечірнім зорепадом. Та хустка — не тканина, а душа, Що зігріва, хоч мами вже немає. Коли самотність серце розруша, Вона мене, мов крилами, вкриває. Сумую, мамо… Твій терновий цвіт Прихистком став моїм єдиним. Крізь цю хустину бачу досі світ Як у дитинстві - тихим і спокійним. Ольга Соколовська

БАЖАННЯ Й ПОБАЖАННЯ Хай цей рік несе́ нам хліб і добру долю, Щоб цвіли оселі, мов весняний сад, Щоби ми не знали ні біди́, ні болю, Щоби ми не чули, що забив набат. Щоби ми всміхались і життю раділи, Щезла щоб наза́вжди вражая орда, Щоб знущань ординських більше не терпіли, Щоб нас обминала всюди й всіх біда. Щоб замовкла люта вража канонада, Щоб війна скінчи́лась в мить цю назавжди́, Щоби поміж нами не ходила зрада, Щоб до нас забули стежку вороги. Щоб під мирним небом в нас зростали діти, Щоб життя всміхалось всім нам кожну мить, Всюди щоб розквітли ПЕРЕМОГИ квіти, Щоби знов спокійно всі могли ми жить . Щоби не здригались всі ми від тривоги, Вибухів не чули б більше ми ніде́, Хай Госпо́дь закриє ворогу дороги, В вічність лютий ворог хай від нас піде́. Щоб щоразу чули вісті тільки добрі, На щиті додому не вертав ніхто, З фронту повернулись воїни хоробрі, З тіл нам не робили вбивці решето́. Рік, який зустріли, буде переможним, Буде ПЕРЕМОГА й МИР на цій землі́, Хай життя не буде болісним й тривожним, Хліб хай сколоси́ться в зораній ріллі. 16.01.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1055642

#історія #постаті Батл-рояль у душі поета: Феноменальний шлях «Біта» Такеші Кітано 🎬🥊 18 січня 1947 року на околиці Токіо народився хлопчик, якому судилося стати обличчям сучасної японської культури, хоча сам він тривалий час вважав себе лише вуличним коміком. Такеші Кітано — людина-оркестр, яка примудряється поєднувати в собі брутальність якудза та ніжність дитини, що малює квіти. 🎭🌸 Його шлях до слави почався не з кінокамери, а з мікрофона в стриптиз-клубах району Асакуса, де він виступав у дуеті «Two Beats» під псевдонімом Біт Такеші. Його гумор був агресивним, швидким і часто балансував на межі фолу. Ця манера «стріляти словами» згодом перекочувала в його кінематограф, де довгі паузи перериваються спалахами насильства або несподіваними жартами. 🎤💥 Кітано став режисером випадково: під час зйомок фільму «Жорстокий поліцейський» основний режисер захворів, і Такеші взяв кермо в свої руки. Так народився його унікальний стиль — мінімалізм, відсутність зайвих рухів, статична камера та споглядання моря. Його герої — мовчазні чоловіки з сумними очима, які знають, що смерть неминуча, але йдуть їй назустріч з іронічною посмішкою. 🌊🔫 У 1994 році Кітано потрапив у важку аварію на мотоциклі. Лікарі збирали його обличчя по частинах, і параліч лівої сторони обличчя став його фірмовою «маскою». Багато хто пророкував кінець його кар'єри, але Такеші повернувся і зняв свій шедевр «Феєрверк» (Hana-bi), який взяв «Золотого лева» у Венеції. Саме тоді світ зрозумів: за фасадом жорсткого хлопця ховається глибокий філософ та художник. 🦁🎨 Сьогодні Кітано — це живий монумент. Він пише книги, малює картини (які ви могли бачити в його фільмах), веде математичні телешоу та залишається головним бунтарем японського ТБ. Його життя — це постійна гра на контрастах: від кривавих розбірок у «Сонатині» до зворушливої подорожі в «Кікуджіро». Такеші вчить нас, що навіть у самому жорстокому світі є місце для малювання, сміху та паперових літачків. ✈️🇯🇵

#new_ukrainian_music #українська_музика #що_послухати #для_настрою Severyna & Наталка Карпа - Квіти (2026) https://youtu.be/9XyMLHiwYso

НЕ ПОТРЕБУЄМО ПОТВОР ( Відповідь Стефанії Терпелицець до вірша «ОРДИНСЬКІ МЕТАСТАЗИ») Потвори думали-гадали Різдвяне пекло влаштувать, Брехню для цьо́го промовляли, Щоб "перемир'я" нам пізнать. Та на Різдво скоти́ гатили, Мішенню люди стали в них, Свій план вони не полиши́ли, Прине́сли стільки бід і лих. Тому́ без радості минуло, Бо скрізь нащадки сатани, Зло не пропало, не заснуло Й веде продовження війни́. Ми цих потвор не потребуєм, Огидний нам ординський дух, Ми Україну відбудуєм, Щоб тільки залп війни ущух. Щоб не росли у нас могили, Не розквітали у вінках, Жалоби дзво́ни не дзвонили, І квітли квіти в квітниках. Щоб щезло зло з Вкраїни-неньки, Щоб не смердів в нас їхній прах, Щоб щезли наші воріже́ньки, Не повертались навіть в снах. То ж вірмо в Бога й збройні сили, Молім аби Госпо́дь беріг, Щоб ми надалі в МИРІ жи́ли, Щоб ПЕРЕМОЗІ шлях проліг. 10.01.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023 ID: 1055180

А КВІТИ ПІД СНІГОМ БУЛИ НА ПЕРОНІ А квіти під снігом були́ на пероні, А інші зоста́лись під снігом в саду́, Та наші герої в ворожім полоні Тортурів зазнали і бачать біду. А квіти під снігом були́ на пероні, Голівки схилили вони до землі́, До неба тягнули пелю́стки-долоні, Щоб їх не вбивала орда-москалі. А квіти під снігом були́ на пероні, Вони оніміли, скував їх мороз, Ще й ворог-ординець стояв на кордоні, То ж маємо втрати і страх від загроз. А квіти під снігом були́ на пероні, Зігрітись хотіли, та бракло тепла́, А кулі ворожі торкались до скроні, І кров, як водиця, із рани текла. А квіти під снігом були́ на пероні І мовчки благали, щоб їх врятувать, Та й зе́млі Вкраїни від крові червоні, Бо клятий ординець нас взявся вбить. А квіти під снігом були́ на пероні, Хоч мріяли квітнуть у наших садах… Це го́лови склали синочки і доні, Та житимуть вічно у наших серцях. 12.02.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023 ID: 977235

ДЯКУЮ, БОЖЕ Я дякую, Боже, за ніч і світанок, За те, що зустріла сьогоднішній ранок, За те, що зберіг мені, Боже, життя Й не бігла ховатись вночі в укриття. Я дякую, Боже, за те, що проснулась, За те, що від вибухів не стрепенулась, За те, що я маю святий, Боже, хліб, За те, що не чую від пострілів дріб. Я дякую, Боже, за квіти барвисті, За те, що краплини водиці п’ю чисті, За те, що не чула я ле́ту ракет І поряд ніде́ не стріляв міномет. Я дякую, Боже, що бачу я сонце, За те, що вціліли і ши́бки й віконце, За те, що я маю і сті́ни і дах, І ве́рвичку можу тримати в руках. Я дякую, Боже, за тво́ю опіку, За всі тво́ї ласки, яких є без ліку, За те, що ти руку мені подаєш, За хліб і до хліба усе, що даєш. Я дякую, Боже, за все, що збагнула, За те, що повітря без диму вдихнула, За те, що до храму я можу піти, За те, що зі мною усюди є ти. 30.07.2022 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022 ID: 954987

Руснявий блогер Романенко назвав щоденну хвилину мовчання в пам'ять про загиблих захисників «контролем у дусі собак Павлова». Ну так, це ж не те, щоб дати можливість старому під@ру покласти квіти біля меморіалів вбитим росіянам разом зі своїм дружбаном Арєстовічем. Та цікаво, чи змусять його вибачитися за такі слова, як раніше одного тємщіка через скиглення про "обязаловку" щоранку зупинятись на Хрещатику та віддати честь полеглим героям? https://t.me/Ukraineaboveallelse

Рятуючись із дитиною з окупованої Херсонщини, Тетяна вивезла через російські блокпости у рюкзаку формочки для шоколаду… І саме шоколадна справа стала поштовхом для жінки у новому місті — тепер у Тернополі вона має власну крамничку, у якій можна придбати незвичайні вироби з бельгійського шоколаду — квіти, новорічні іграшки і навіть пельмені! Аудіосупровід створено за допомогою штучного інтелекту. У відео використані матеріали: Суспільне. Тернопіль, TV-4 — телеканал Тернополя, ChocoMom.