СВІЧІ, МОГИЛИ, НАДІЯ І БІЛЬ

Не замовкають в нас гармати,

Щодня вони гримлять й гримлять.

Ще скільки буде це тривати?

Ще скільки в землю нам лягать?

Свічо́к ще скільки має згаснуть

І скільки вирости могил?

Чи буде ще життя в нас щасним?

Чи вічно житиме упир?

Ще скільки сліз проллють

матусі,

Що ждуть синів із боротьби?

В могили йдуть і сильні в дусі…

За що ведуть нас до журби?

Ще скільки міст згорить у попіл?

Ще скільки щезне наших сіл?

Чому́ ляга в могилу сокіл

І не дають розправить крил?

Ще скільки плакатимуть мами

В журбі, вдивляючись у даль?

Ще скільки чорними листами

В оселі стукатиме жаль?

Ще скільки доля буде битись

Об мур жорстокої війни?

Коли вже Миру заясніти?

Коли не буде сатани?

Та вірю –  прийде день жаданий,

Замовкне грім страшних гармат.

І Мир, омріяний, нам знаний,

Пове́рне до життя солдат.

Ще й вірю – згасне люта злива,

Вернуть з війни сестра і брат.

Тоді розквітне Україна,

Яку не зміг здолати кат.

05.06.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026

ID:  1063660

#ukrainian_music #українська_музика
#що_послухати #для_настрою
Сергій Жадан і Турчинов - Танго Харків (2024)

#new_ukrainian_music #українська_музика
#що_послухати #для_настрою
Жадан і Собаки, Галина Печеніжська - Україна рок-н-рол (2026)
https://www.youtube.com/watch?v=nWtxeR0TKYU

ОПЛАТА ЗА ЩАСТЯ

Тече життя крізь цілі та ідеї:
То лунко-дзвінко, то і не розчути.
Усе навколо сумно та буденно,
Коли не владен над своїм маршрутом.

Багатство ллється в радості та в скруті
Та чи заповнить будь-яку шпарину?
Ті сили, що з'являються в напрузі,
В підкоренні жаданого нестримні.

Любов та щастя мають різну риму,
Та спільна їхня пісня незрівнянна.
Вони не бачать меж, якщо є примус,
То боротьбу вестимуть за буяння.

Щасливим бути — ось людська оплата,
Із нею легше шлях до мрій долати.

Автори: Мирослав Манюк
Оксана Приходченко
@oksana_prykhodchenko

09.02.2026 – 21.02.2026
#спенсеревський_сонет

Скоро весна
Ах, як же небо голубіє,
Та тільки лютий надворі…
Хоч сонечко не дуже гріє,
Та піднялось о цій порі
Високо й гарно освітило
Усе довкілля навкруги.
Промінням все заполонило
І річку, й голі береги…
Хоч ще нічого не квітує,
Трава засохла шелестить.
Але весну вже серце чує,
Вона вже скоро прилетить.
Ну, за якісь чотири тижні,
Хіба ж це довго? Зовсім ні!
То ж дні почнуться дивовижні,
Чого здається так мені…
Бо сонце вище підніметься,
Почне теплішати щораз.
І поле квітами займеться,
Щоб радість принести для нас.
Зима відступить і розтане,
В далекі полетить краї.
І прилетить весна жадана
В мої ліси, в поля, в гаї…

Красоткіна Надія Григорівна

#new_ukrainian_music #українська_музика
#що_послухати #для_настрою
Сергій Жадан & Марʼян Пиріг & Jan Müller - Нічний гість (2026)
https://youtu.be/CIKprKA8yr4

#new_ukrainian_music #українська_музика
#що_послухати #для_настрою
Хартія, Жадан і Собаки, Тіна Кароль - Ніч (2026)
https://youtu.be/F5jDVknM1D4

🎬 Кліп «Ніч» зняли у Харківському метрополітені

Пісня у виконанні Тіна Кароль і гурту Жадан і Собаки була записана у Харкові, так само як і знятий кліп — у місті.

Візуальним символом відео став Ⓜ Харківський метрополітен — місце, яке для харківʼян давно перестало бути просто транспортом і стало простором безпеки та сили. У центрі сюжету — військовослужбовці бригади «Хартія» Катерина та Євген, подружжя, яке разом несе службу в одному батальйоні.

#поезія
Повір, прийду туди,
де намалюєш мене зорі,
де сніг так ніжно заблищить,
де усміхнуться мрії чисті і прозорі,
і я забуду відчай, хоч на мить!

Прийду до тебе і свята, і грішна,
де зачекалась ніжність у долонях,
де будуть лиш блакитні небеса,
і я забуду іній свій на скронях,
і в радість огорнеться вся душа!

Прийду! Чекай, люби і клич!
Я відгукнусь, як пташка влітку рання,
почувши голос твій, як світ іще мовчить.
Прийду! Бо, може, це надія та остання
відчути щастя ту жадану мить!!!

Т. Хандога

Будьмо!
Є в Україні таке ємке слово. Його радо й завзято повторюють іноземці за столом: Bud’mo!
Хоч і не розуміють ніхрена.
Воно не перекладається!
Це навіть не «паляниця». Це хромосома з ДНК.
Будьмо!
Будьмо - це про те, що ми є, були й будемо.
Це про те, що нас не вбити.
Про те, що ми не скоримося ніколи й нікому.
А радше загинемо, але не здамося.
Будьмо - це воля, це Січ.
Це вічний гул Дикого Степу!
Будьмо! - це Україна.
Це вишиванки, й хрущі над вишнею.
Це наші старі кладовища і давні могили.
Це Голодомор і колективізація.
Це Червона рута і Стус, і Григір Тютюнник.
Тарас, Леся, Франко.
Жадан і Іздрик, Козак-Систем.
Драч, Павличко і Вінграновський.
Червона калина.
Це - Мазепа і Мотря.
Богдан і Петлюра.
Це - тіні забутих предків.
Це Василь Симоненко і Ліна Костенко.
Василь Стефаник і Нечуй-Левицький.
Будьмо - це мис Тарханкут і Карпати.
Це острів Зміїний,
Харків і Суми, Чернігів і Полтава, Херсон.
І Коктебель!
Лузанівка і Пересипський міст…
Будьмо, це коли - ой, на горі, та й женці жнуть! І десь там Галя несе воду.
І хлопці розпрягають коней.
І сорочку мати вишила мені. Червоними та чорними нитками…
Під копитом камінь тріснув…
Будьмо - це донати та безпілотники.
Будьмо - це окопні свічки та камуфляжні сітки.
Будьмо - це тюльпани й хризантеми на останній дорозі Воїна.
Будьмо - це українські прапори над гробками.
Будьмо - це наші нерви й наші діти й собаки в «двох стінах» під час повітряних тривог, це - наші сльози, наша гідність, честь і гонор.
Будьмо - це лелеки навесні, що повертаються до свого гнізда, до свого дому. І F-16 з лелеками…
Будьмо - це вранці лугом, босими ногами…
І зелені лини в ятері, що переливаються проти сонця, і мед, що зі щільників тече по ліктях… і дідова коса, що дзвенить від мантачки на світанку, ще до роси…
Будьмо, це бабині вареники з капустою й сиром…
Будьмо, це - знов зозулі голос чути в лісі…
І білий сніг на зеленому листі…
Будьмо - це Ми! Ми - будьмо!
Будьмо! Будьмо навіки, брати й сестри!

Віталій Чепінога