• ✊ 1 січня — День народження Степана Бандери.
    В кривавому ХХ століття лише збройна боротьба, а не віршики Вінниченка, могла дати шанс на існування. У той час Україна була окупована СРСР та Польщею. Степан Бандера спочатку боровся проти Варшави, потім проти Москви, і врешті-решт проти Берліну.
    Бандера організув атентат Броніслава Перацького за пацифікацію та Олексія Михайлова за Голодомор 1932-1933.
    Через радянську пропаганду довгий час не сприймався у центральній та східній Україні. Лише переосмислення власної ідентичності, яке відбулося через гібридну агресію кацапів у 2014 році, змусили суспільство переглянути роль Бандери у процесах націотворення та боротьби за самовизначення.
    Вже аж у ХХІ століття стало відомо про діяльність ОУН на Донеччині. Нині окупована Красногорівка колись була центром групи ОУН, а осередки відкривалися у Горлівці, Донецьку, Слов'янську, Краматорську та навіть у Таганрозі, який довгий час був поєднаний з Україною. І це все вдавалося йому організовувати, будучи в гітлерівському концтаборі Заксенгаузен.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    ✊ 1 січня — День народження Степана Бандери. В кривавому ХХ століття лише збройна боротьба, а не віршики Вінниченка, могла дати шанс на існування. У той час Україна була окупована СРСР та Польщею. Степан Бандера спочатку боровся проти Варшави, потім проти Москви, і врешті-решт проти Берліну. Бандера організув атентат Броніслава Перацького за пацифікацію та Олексія Михайлова за Голодомор 1932-1933. Через радянську пропаганду довгий час не сприймався у центральній та східній Україні. Лише переосмислення власної ідентичності, яке відбулося через гібридну агресію кацапів у 2014 році, змусили суспільство переглянути роль Бандери у процесах націотворення та боротьби за самовизначення. Вже аж у ХХІ століття стало відомо про діяльність ОУН на Донеччині. Нині окупована Красногорівка колись була центром групи ОУН, а осередки відкривалися у Горлівці, Донецьку, Слов'янську, Краматорську та навіть у Таганрозі, який довгий час був поєднаний з Україною. І це все вдавалося йому організовувати, будучи в гітлерівському концтаборі Заксенгаузен. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Love
    1
    235переглядів
  • #історія #події
    Пастка імперії під маскою союзу: Трагічна дата 30 грудня 1922 року 🚩
    Сьогодні ми згадуємо подію, яка на десятиліття визначила долю десятків народів та змінила хід світової історії — формальне підписання Договору про утворення СРСР. На І з'їзді Рад у Москві було проголошено створення нової держави, до складу якої увійшли РСФРР, Українська РСР, Білоруська РСР та Закавказька РФСР 📜

    Для України цей день став початком тривалої та болісної епохи. Попри формальні декларації про «добровільне об'єднання» та «право на вихід», реальність виявилася зовсім іншою. Радянський Союз швидко перетворився на жорстку централізовану імперію, де інтереси республік були повністю підпорядковані московському центру ⛓️

    Саме під парасолькою цього «союзу» український народ пережив найстрашніші трагедії: розкуркулення, насильницьку колективізацію, Голодомор, сталінські репресії та планомірне нищення національної інтелігенції. Автономія, обіцяна договором 1922 року, була лише паперовою ширмою для тоталітарного режиму 🌫️

    Створення СРСР стало грандіозним геополітичним експериментом, який тримався на ідеологічному примусі та силових структурах. Проте історія довела: жодна держава, побудована на запереченні свободи та національних прав, не може існувати вічно. Розпад союзу в 1991 році став логічним завершенням процесу, що розпочався в цей день понад століття тому 🏛️

    Аналізуючи 30 грудня 1922 року сьогодні, ми краще розуміємо коріння сучасних викликів. Це урок про те, як важливо цінувати справжню незалежність і не піддаватися на маніпулятивні гасла про «братні союзи», за якими часто ховається бажання поневолення 🇺🇦
    #історія #події Пастка імперії під маскою союзу: Трагічна дата 30 грудня 1922 року 🚩 Сьогодні ми згадуємо подію, яка на десятиліття визначила долю десятків народів та змінила хід світової історії — формальне підписання Договору про утворення СРСР. На І з'їзді Рад у Москві було проголошено створення нової держави, до складу якої увійшли РСФРР, Українська РСР, Білоруська РСР та Закавказька РФСР 📜 Для України цей день став початком тривалої та болісної епохи. Попри формальні декларації про «добровільне об'єднання» та «право на вихід», реальність виявилася зовсім іншою. Радянський Союз швидко перетворився на жорстку централізовану імперію, де інтереси республік були повністю підпорядковані московському центру ⛓️ Саме під парасолькою цього «союзу» український народ пережив найстрашніші трагедії: розкуркулення, насильницьку колективізацію, Голодомор, сталінські репресії та планомірне нищення національної інтелігенції. Автономія, обіцяна договором 1922 року, була лише паперовою ширмою для тоталітарного режиму 🌫️ Створення СРСР стало грандіозним геополітичним експериментом, який тримався на ідеологічному примусі та силових структурах. Проте історія довела: жодна держава, побудована на запереченні свободи та національних прав, не може існувати вічно. Розпад союзу в 1991 році став логічним завершенням процесу, що розпочався в цей день понад століття тому 🏛️ Аналізуючи 30 грудня 1922 року сьогодні, ми краще розуміємо коріння сучасних викликів. Це урок про те, як важливо цінувати справжню незалежність і не піддаватися на маніпулятивні гасла про «братні союзи», за якими часто ховається бажання поневолення 🇺🇦
    Like
    1
    212переглядів
  • Будьмо!
    Є в Україні таке ємке слово. Його радо й завзято повторюють іноземці за столом: Bud’mo!
    Хоч і не розуміють ніхрена.
    Воно не перекладається!
    Це навіть не «паляниця». Це хромосома з ДНК.
    Будьмо!
    Будьмо - це про те, що ми є, були й будемо.
    Це про те, що нас не вбити.
    Про те, що ми не скоримося ніколи й нікому.
    А радше загинемо, але не здамося.
    Будьмо - це воля, це Січ.
    Це вічний гул Дикого Степу!
    Будьмо! - це Україна.
    Це вишиванки, й хрущі над вишнею.
    Це наші старі кладовища і давні могили.
    Це Голодомор і колективізація.
    Це Червона рута і Стус, і Григір Тютюнник.
    Тарас, Леся, Франко.
    Жадан і Іздрик, Козак-Систем.
    Драч, Павличко і Вінграновський.
    Червона калина.
    Це - Мазепа і Мотря.
    Богдан і Петлюра.
    Це - тіні забутих предків.
    Це Василь Симоненко і Ліна Костенко.
    Василь Стефаник і Нечуй-Левицький.
    Будьмо - це мис Тарханкут і Карпати.
    Це острів Зміїний,
    Харків і Суми, Чернігів і Полтава, Херсон.
    І Коктебель!
    Лузанівка і Пересипський міст…
    Будьмо, це коли - ой, на горі, та й женці жнуть! І десь там Галя несе воду.
    І хлопці розпрягають коней.
    І сорочку мати вишила мені. Червоними та чорними нитками…
    Під копитом камінь тріснув…
    Будьмо - це донати та безпілотники.
    Будьмо - це окопні свічки та камуфляжні сітки.
    Будьмо - це тюльпани й хризантеми на останній дорозі Воїна.
    Будьмо - це українські прапори над гробками.
    Будьмо - це наші нерви й наші діти й собаки в «двох стінах» під час повітряних тривог, це - наші сльози, наша гідність, честь і гонор.
    Будьмо - це лелеки навесні, що повертаються до свого гнізда, до свого дому. І F-16 з лелеками…
    Будьмо - це вранці лугом, босими ногами…
    І зелені лини в ятері, що переливаються проти сонця, і мед, що зі щільників тече по ліктях… і дідова коса, що дзвенить від мантачки на світанку, ще до роси…
    Будьмо, це бабині вареники з капустою й сиром…
    Будьмо, це - знов зозулі голос чути в лісі…
    І білий сніг на зеленому листі…
    Будьмо - це Ми! Ми - будьмо!
    Будьмо! Будьмо навіки, брати й сестри!

    Віталій Чепінога
    Будьмо! Є в Україні таке ємке слово. Його радо й завзято повторюють іноземці за столом: Bud’mo! Хоч і не розуміють ніхрена. Воно не перекладається! Це навіть не «паляниця». Це хромосома з ДНК. Будьмо! Будьмо - це про те, що ми є, були й будемо. Це про те, що нас не вбити. Про те, що ми не скоримося ніколи й нікому. А радше загинемо, але не здамося. Будьмо - це воля, це Січ. Це вічний гул Дикого Степу! Будьмо! - це Україна. Це вишиванки, й хрущі над вишнею. Це наші старі кладовища і давні могили. Це Голодомор і колективізація. Це Червона рута і Стус, і Григір Тютюнник. Тарас, Леся, Франко. Жадан і Іздрик, Козак-Систем. Драч, Павличко і Вінграновський. Червона калина. Це - Мазепа і Мотря. Богдан і Петлюра. Це - тіні забутих предків. Це Василь Симоненко і Ліна Костенко. Василь Стефаник і Нечуй-Левицький. Будьмо - це мис Тарханкут і Карпати. Це острів Зміїний, Харків і Суми, Чернігів і Полтава, Херсон. І Коктебель! Лузанівка і Пересипський міст… Будьмо, це коли - ой, на горі, та й женці жнуть! І десь там Галя несе воду. І хлопці розпрягають коней. І сорочку мати вишила мені. Червоними та чорними нитками… Під копитом камінь тріснув… Будьмо - це донати та безпілотники. Будьмо - це окопні свічки та камуфляжні сітки. Будьмо - це тюльпани й хризантеми на останній дорозі Воїна. Будьмо - це українські прапори над гробками. Будьмо - це наші нерви й наші діти й собаки в «двох стінах» під час повітряних тривог, це - наші сльози, наша гідність, честь і гонор. Будьмо - це лелеки навесні, що повертаються до свого гнізда, до свого дому. І F-16 з лелеками… Будьмо - це вранці лугом, босими ногами… І зелені лини в ятері, що переливаються проти сонця, і мед, що зі щільників тече по ліктях… і дідова коса, що дзвенить від мантачки на світанку, ще до роси… Будьмо, це бабині вареники з капустою й сиром… Будьмо, це - знов зозулі голос чути в лісі… І білий сніг на зеленому листі… Будьмо - це Ми! Ми - будьмо! Будьмо! Будьмо навіки, брати й сестри! Віталій Чепінога
    Love
    1
    359переглядів
  • Будьмо!
    Є в Україні таке ємке слово. Його радо й завзято повторюють іноземці за столом: Bud’mo!
    Хоч і не розуміють ніхрена.
    Воно не перекладається!
    Це навіть не «паляниця». Це хромосома з ДНК.
    Будьмо!
    Будьмо - це про те, що ми є, були й будемо.
    Це про те, що нас не вбити.
    Про те, що ми не скоримося ніколи й нікому.
    А радше загинемо, але не здамося.
    Будьмо - це воля, це Січ.
    Це вічний гул Дикого Степу!
    Будьмо! - це Україна.
    Це вишиванки, й хрущі над вишнею.
    Це наші старі кладовища і давні могили.
    Це Голодомор і колективізація.
    Це Червона рута і Стус, і Григір Тютюнник.
    Тарас, Леся, Франко.
    Жадан і Іздрик, Козак-Систем.
    Драч, Павличко і Вінграновський.
    Червона калина.
    Це - Мазепа і Мотря.
    Богдан і Петлюра.
    Це - тіні забутих предків.
    Це Василь Симоненко і Ліна Костенко.
    Василь Стефаник і Нечуй-Левицький.
    Будьмо - це мис Тарханкут і Карпати.
    Це острів Зміїний,
    Харків і Суми, Чернігів і Полтава, Херсон.
    І Коктебель!
    Лузанівка і Пересипський міст…
    Будьмо, це коли - ой, на горі, та й женці жнуть! І десь там Галя несе воду.
    І хлопці розпрягають коней.
    І сорочку мати вишила мені. Червоними та чорними нитками…
    Під копитом камінь тріснув…
    Будьмо - це донати та безпілотники.
    Будьмо - це окопні свічки та камуфляжні сітки.
    Будьмо - це тюльпани й хризантеми на останній дорозі Воїна.
    Будьмо - це українські прапори над гробками.
    Будьмо - це наші нерви й наші діти й собаки в «двох стінах» під час повітряних тривог, це - наші сльози, наша гідність, честь і гонор.
    Будьмо - це лелеки навесні, що повертаються до свого гнізда, до свого дому. І F-16 з лелеками…
    Будьмо - це вранці лугом, босими ногами…
    І зелені лини в ятері, що переливаються проти сонця, і мед, що зі щільників тече по ліктях… і дідова коса, що дзвенить від мантачки на світанку, ще до роси…
    Будьмо, це бабині вареники з капустою й сиром…
    Будьмо, це - знов зозулі голос чути в лісі…
    І білий сніг на зеленому листі…
    Будьмо - це Ми! Ми - будьмо!
    Будьмо! Будьмо навіки, брати й сестри!

    Віталій Чепінога
    Будьмо! Є в Україні таке ємке слово. Його радо й завзято повторюють іноземці за столом: Bud’mo! Хоч і не розуміють ніхрена. Воно не перекладається! Це навіть не «паляниця». Це хромосома з ДНК. Будьмо! Будьмо - це про те, що ми є, були й будемо. Це про те, що нас не вбити. Про те, що ми не скоримося ніколи й нікому. А радше загинемо, але не здамося. Будьмо - це воля, це Січ. Це вічний гул Дикого Степу! Будьмо! - це Україна. Це вишиванки, й хрущі над вишнею. Це наші старі кладовища і давні могили. Це Голодомор і колективізація. Це Червона рута і Стус, і Григір Тютюнник. Тарас, Леся, Франко. Жадан і Іздрик, Козак-Систем. Драч, Павличко і Вінграновський. Червона калина. Це - Мазепа і Мотря. Богдан і Петлюра. Це - тіні забутих предків. Це Василь Симоненко і Ліна Костенко. Василь Стефаник і Нечуй-Левицький. Будьмо - це мис Тарханкут і Карпати. Це острів Зміїний, Харків і Суми, Чернігів і Полтава, Херсон. І Коктебель! Лузанівка і Пересипський міст… Будьмо, це коли - ой, на горі, та й женці жнуть! І десь там Галя несе воду. І хлопці розпрягають коней. І сорочку мати вишила мені. Червоними та чорними нитками… Під копитом камінь тріснув… Будьмо - це донати та безпілотники. Будьмо - це окопні свічки та камуфляжні сітки. Будьмо - це тюльпани й хризантеми на останній дорозі Воїна. Будьмо - це українські прапори над гробками. Будьмо - це наші нерви й наші діти й собаки в «двох стінах» під час повітряних тривог, це - наші сльози, наша гідність, честь і гонор. Будьмо - це лелеки навесні, що повертаються до свого гнізда, до свого дому. І F-16 з лелеками… Будьмо - це вранці лугом, босими ногами… І зелені лини в ятері, що переливаються проти сонця, і мед, що зі щільників тече по ліктях… і дідова коса, що дзвенить від мантачки на світанку, ще до роси… Будьмо, це бабині вареники з капустою й сиром… Будьмо, це - знов зозулі голос чути в лісі… І білий сніг на зеленому листі… Будьмо - це Ми! Ми - будьмо! Будьмо! Будьмо навіки, брати й сестри! Віталій Чепінога
    Love
    1
    332переглядів
  • #дати
    🕯️ День Пам'яті Жертв Геноциду та Гідності.
    ​Сьогодні, 9 грудня, світова спільнота відзначає Міжнародний день пам'яті та гідності жертв злочину геноциду та запобігання цьому злочину. Цей пам'ятний день був встановлений Генеральною Асамблеєю ООН у 2015 році. 🕊️

    ​Подвійне Значення Дати

    ​Ця дата має прямий зв'язок із раніше згаданою історичною подією:
    ​Дата Ухвалення Конвенції: 9 грудня — це день, коли у 1948 році була прийнята Конвенція ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.
    ​Мета: Встановлення цього Міжнародного дня має на меті не лише вшанувати пам'ять мільйонів жертв геноцидів (від Голокосту та Голодомору до Руанди та Сребрениці), але й мобілізувати міжнародну спільноту для посилення боротьби проти ненависті та запобігання подібним трагедіям у майбутньому. 🚫

    ​Світове Зобов'язання

    ​Встановлюючи цей День, ООН підтверджує, що кожна держава несе первинну відповідальність за захист свого населення від геноциду та інших масових звірств. Принцип "Ніколи знову" (Never again) залишається центральним у міжнародних відносинах, але вимагає постійної пильності та дій. 🚨

    ​Для України це свято має глибоко особисте значення, оскільки пам'ять про Голодомор 1932–1933 років, визнаний багатьма країнами світу як акт геноциду українського народу, є наріжним каменем національної ідентичності та історичної справедливості.

    ​Цей день закликає нас усіх пам'ятати про тих, хто загинув, і рішуче виступати проти будь-яких проявів дискримінації та агресії, що можуть призвести до найтяжчих злочинів проти людяності.
    #дати 🕯️ День Пам'яті Жертв Геноциду та Гідності. ​Сьогодні, 9 грудня, світова спільнота відзначає Міжнародний день пам'яті та гідності жертв злочину геноциду та запобігання цьому злочину. Цей пам'ятний день був встановлений Генеральною Асамблеєю ООН у 2015 році. 🕊️ ​Подвійне Значення Дати ​Ця дата має прямий зв'язок із раніше згаданою історичною подією: ​Дата Ухвалення Конвенції: 9 грудня — це день, коли у 1948 році була прийнята Конвенція ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. ​Мета: Встановлення цього Міжнародного дня має на меті не лише вшанувати пам'ять мільйонів жертв геноцидів (від Голокосту та Голодомору до Руанди та Сребрениці), але й мобілізувати міжнародну спільноту для посилення боротьби проти ненависті та запобігання подібним трагедіям у майбутньому. 🚫 ​Світове Зобов'язання ​Встановлюючи цей День, ООН підтверджує, що кожна держава несе первинну відповідальність за захист свого населення від геноциду та інших масових звірств. Принцип "Ніколи знову" (Never again) залишається центральним у міжнародних відносинах, але вимагає постійної пильності та дій. 🚨 ​Для України це свято має глибоко особисте значення, оскільки пам'ять про Голодомор 1932–1933 років, визнаний багатьма країнами світу як акт геноциду українського народу, є наріжним каменем національної ідентичності та історичної справедливості. ​Цей день закликає нас усіх пам'ятати про тих, хто загинув, і рішуче виступати проти будь-яких проявів дискримінації та агресії, що можуть призвести до найтяжчих злочинів проти людяності.
    Sad
    1
    238переглядів
  • Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду

    Памʼятник жертвам Голодомору в Україні
    Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду Памʼятник жертвам Голодомору в Україні
    132переглядів
  • Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду

    Що це за день?
    Щороку 9 грудня відзначається Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду. Кожна людина, не зважаючи на національність, колір шкіри, релігію чи політичні погляди, має право на безпечне життя. Масове кровопролиття має на меті знищення людей або відповідних груп населення того чи іншого походження, віри або навіть, соціального прошарку.

    Про геноцид люди мали уявлення ще в давній Греції. Міжнародна спільнота визнає будь-які дії геноцидного характеру тяжким злочином. Саме тому, що геноцид – це не просто вбивство, а завчасно продумана кампанія. Цей злочин несе в собі знищення величезної кількості людей, спотворення їх мови або традицій, насильницькі акти та інші страшні наслідки. Для того щоб вшанувати жертв, що постраждали від геноциду та попередити скоєння нових злочинів проти всіх верств суспільства затвердили Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду.

    Як виникла ідея відзначати Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду?
    На Всесвітній зустрічі в 2005 році держави-члени ООН зобов’язались захистити своє населення від геноциду, військових злочинів, етнічних чисток та злочинів проти людяності, а також від їх підбурювання.

    Вони домовились, що коли державам потрібна допомога для виконання цієї відповідальності, міжнародна спільнота повинна бути готова надати їм допомогу, а коли держави явно не в змозі захистити своє населення від цих злочинів, міжнародне співтовариство повинно бути готовим до спільних дій відповідно до норм ООН.

    Втручання відбувається лише тоді, коли профілактика не дає результатів. Тому профілактика є основою принципу відповідальності за захист.

    День пам’яті
    У вересні 2015 року Генеральна Асамблея ООН затвердила 9 грудня Міжнародним днем пам’яті жертв злочинів геноциду. Датою було взято день прийняття Конвенції запобігання та покарання за злочин геноциду від 9 грудня 1948 року.

    За останні 150 років десятки мільйонів чоловіків, жінок та дітей втратили життя в результаті геноциду чи жорстоких масових чисток. Мільйони людей катували, ґвалтували чи змушували насильно покидати свої домівки.

    Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду – подія, що набула ще більшої актуальності в контексті війни в Україні.

    Ми повинні навчитися, пам’ятати та вживати заходів, щоб раз і назавжди припинити будь-які прояви геноциду. Запобігання геноциду та інших злочинів – це постійний процес, який вимагає невтомних зусиль щодо побудови суспільство на засадах верховенства права та прав людини для всіх громадян.

    Їхніми стовпами є рівність та недискримінація, законні та підзвітні національні інституції, а також розвиток сильного громадянського суспільства.

    Статистика
    До найбільших геноцидів в ХХ-XXI столітті відносять:

    Масове вбивство вірмен турками-османами між 1915-1920 роками.
    1920 рік для придушення Тамбовського повстання, за наказом В.І. Леніна в Тамбовську губернію був відправлений М. Тухачевский, який застосував хімічну зброю проти власних громадян. Вбито приблизно 90 000 осіб.
    1932-1933 – Створення штучного голоду в Україні. Близько 25 000 – 33 000 осіб гинуть щодня. Більше ніж 4,5 млн людей померло під час Голодомору в нашій країні.
    Осінь 1941 – травень 1945 – Голокост. Після наказу Адольфа Гітлера загалом було вбито понад 6 мільйонів європейських євреїв.
    У 1990-х роках в новоствореній Боснії, генерал Ратко Младич і його війська вбивали мусульман. Кількість жертв сягнула до 20 000, більшість з них ґвалтували, розстрілювали або обезголовлювали.
    Квітень-травень 1994 року в Руанді з жахливою жорстокістю та швидкістю вбили близько від 500 000 до 800 000 людей, переважно з меншини тутсі.
    В серпні 2014 року – 500 людей померло, з них 70 дітей загинули від спраги під час окупації іракського міста організацією ІДІЛ.

    Чому важливий цей день?
    Подія створена для того, щоб збільшити обізнаність суспільства щодо геноцидів та зменшити саму кількість таких злочинів. Також в цей день вшановують пам’ять жертв геноцидів.

    Важливо зазначити, що жертви геноциду обираються свідомо (а не випадково) – через їх реальне або передбачуване членство в одній з чотирьох груп, захищених Конвенцією (що виключає політичні групи, наприклад).

    Це означає, що метою знищення може бути група як така, а не її члени як особи. Геноцид також може бути вчинений лише проти частини групи, доки ця частина може бути ідентифікованою (у тому числі в межах географічно обмеженого району) та “істотною”.

    Для того, щоб довести злочин геноциду, можуть знадобитися роки. Геноцид досі є своєрідним викликом для міжнародних організацій, адже в сучасному суспільстві й досі існують люди, що готові йти на масові жорстокі вбивства.

    Саме тому ця подія важлива для якомога більшої кількості обізнаних громадян. Всі мають право знати, що вони повинні бути захищенні. Згідно міжнародних конвенцій та декларацій кожна країна має максимально забезпечувати збереження життя всіх громадян своєї держави.

    Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду Що це за день? Щороку 9 грудня відзначається Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду. Кожна людина, не зважаючи на національність, колір шкіри, релігію чи політичні погляди, має право на безпечне життя. Масове кровопролиття має на меті знищення людей або відповідних груп населення того чи іншого походження, віри або навіть, соціального прошарку. Про геноцид люди мали уявлення ще в давній Греції. Міжнародна спільнота визнає будь-які дії геноцидного характеру тяжким злочином. Саме тому, що геноцид – це не просто вбивство, а завчасно продумана кампанія. Цей злочин несе в собі знищення величезної кількості людей, спотворення їх мови або традицій, насильницькі акти та інші страшні наслідки. Для того щоб вшанувати жертв, що постраждали від геноциду та попередити скоєння нових злочинів проти всіх верств суспільства затвердили Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду. Як виникла ідея відзначати Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду? На Всесвітній зустрічі в 2005 році держави-члени ООН зобов’язались захистити своє населення від геноциду, військових злочинів, етнічних чисток та злочинів проти людяності, а також від їх підбурювання. Вони домовились, що коли державам потрібна допомога для виконання цієї відповідальності, міжнародна спільнота повинна бути готова надати їм допомогу, а коли держави явно не в змозі захистити своє населення від цих злочинів, міжнародне співтовариство повинно бути готовим до спільних дій відповідно до норм ООН. Втручання відбувається лише тоді, коли профілактика не дає результатів. Тому профілактика є основою принципу відповідальності за захист. День пам’яті У вересні 2015 року Генеральна Асамблея ООН затвердила 9 грудня Міжнародним днем пам’яті жертв злочинів геноциду. Датою було взято день прийняття Конвенції запобігання та покарання за злочин геноциду від 9 грудня 1948 року. За останні 150 років десятки мільйонів чоловіків, жінок та дітей втратили життя в результаті геноциду чи жорстоких масових чисток. Мільйони людей катували, ґвалтували чи змушували насильно покидати свої домівки. Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду – подія, що набула ще більшої актуальності в контексті війни в Україні. Ми повинні навчитися, пам’ятати та вживати заходів, щоб раз і назавжди припинити будь-які прояви геноциду. Запобігання геноциду та інших злочинів – це постійний процес, який вимагає невтомних зусиль щодо побудови суспільство на засадах верховенства права та прав людини для всіх громадян. Їхніми стовпами є рівність та недискримінація, законні та підзвітні національні інституції, а також розвиток сильного громадянського суспільства. Статистика До найбільших геноцидів в ХХ-XXI столітті відносять: Масове вбивство вірмен турками-османами між 1915-1920 роками. 1920 рік для придушення Тамбовського повстання, за наказом В.І. Леніна в Тамбовську губернію був відправлений М. Тухачевский, який застосував хімічну зброю проти власних громадян. Вбито приблизно 90 000 осіб. 1932-1933 – Створення штучного голоду в Україні. Близько 25 000 – 33 000 осіб гинуть щодня. Більше ніж 4,5 млн людей померло під час Голодомору в нашій країні. Осінь 1941 – травень 1945 – Голокост. Після наказу Адольфа Гітлера загалом було вбито понад 6 мільйонів європейських євреїв. У 1990-х роках в новоствореній Боснії, генерал Ратко Младич і його війська вбивали мусульман. Кількість жертв сягнула до 20 000, більшість з них ґвалтували, розстрілювали або обезголовлювали. Квітень-травень 1994 року в Руанді з жахливою жорстокістю та швидкістю вбили близько від 500 000 до 800 000 людей, переважно з меншини тутсі. В серпні 2014 року – 500 людей померло, з них 70 дітей загинули від спраги під час окупації іракського міста організацією ІДІЛ. Чому важливий цей день? Подія створена для того, щоб збільшити обізнаність суспільства щодо геноцидів та зменшити саму кількість таких злочинів. Також в цей день вшановують пам’ять жертв геноцидів. Важливо зазначити, що жертви геноциду обираються свідомо (а не випадково) – через їх реальне або передбачуване членство в одній з чотирьох груп, захищених Конвенцією (що виключає політичні групи, наприклад). Це означає, що метою знищення може бути група як така, а не її члени як особи. Геноцид також може бути вчинений лише проти частини групи, доки ця частина може бути ідентифікованою (у тому числі в межах географічно обмеженого району) та “істотною”. Для того, щоб довести злочин геноциду, можуть знадобитися роки. Геноцид досі є своєрідним викликом для міжнародних організацій, адже в сучасному суспільстві й досі існують люди, що готові йти на масові жорстокі вбивства. Саме тому ця подія важлива для якомога більшої кількості обізнаних громадян. Всі мають право знати, що вони повинні бути захищенні. Згідно міжнародних конвенцій та декларацій кожна країна має максимально забезпечувати збереження життя всіх громадян своєї держави.
    561переглядів
  • #історія #події
    🛡️ Міжнародний Щит: Як Конвенція ООН зробила Геноцид Злочином №1.
    Сьогодні, 9 грудня, світова спільнота відзначає не лише день ухвалення, а й день пам’яті жертв злочину геноциду. Саме цього дня 1948 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Резолюція 260). 🌍

    Чому цей документ став історичним?

    Конвенція була прямою відповіддю на жахіття Другої світової війни та Голокосту. Вперше в історії міжнародне право дало чітке визначення найтяжчому злочину, який можна вчинити проти людства. Документ встановив, що геноцид — це діяння, вчинені з наміром знищити, повністю або частково, будь-яку національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. 🔥

    Конвенція закріпила ключові елементи:
    Універсальність: Злочин геноциду карається незалежно від того, скоєний він у мирний чи воєнний час.
    Обов'язок запобігання: Держави-учасниці зобов'язуються вживати заходів для запобігання цьому злочину.
    Відповідальність: Винні особи, чи то конституційно відповідальні правителі, чи приватні особи, підлягають покаранню.

    Неможливо говорити про цю Конвенцію, не згадавши її головного архітектора — польсько-американського юриста єврейського походження Рафаеля Лемкіна. Саме він винайшов термін «геноцид» у 1944 році, об’єднавши грецьке genos (рід, плем'я) і латинське cide (вбивати).
    Лемкін здобув правничу освіту у Львові 🎓 і був глибоко зацікавлений злочинами проти різних народів. Він вважав радянський Голодомор 1932-1933 років в Україні класичним прикладом геноциду, спрямованого на знищення української культури, інтелігенції та селянства як основи нації. Його праці є ключовими для розуміння історичного контексту цього злочину проти українського народу. 💔

    Конвенція 1948 року стала світовим юридичним щитом, хоча й, на жаль, не змогла запобігти всім подальшим трагедіям. Її принципи лежать в основі сучасних міжнародних трибуналів і слугують нагадуванням, що безкарність ніколи не повинна мати місця.
    #історія #події 🛡️ Міжнародний Щит: Як Конвенція ООН зробила Геноцид Злочином №1. Сьогодні, 9 грудня, світова спільнота відзначає не лише день ухвалення, а й день пам’яті жертв злочину геноциду. Саме цього дня 1948 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Резолюція 260). 🌍 Чому цей документ став історичним? Конвенція була прямою відповіддю на жахіття Другої світової війни та Голокосту. Вперше в історії міжнародне право дало чітке визначення найтяжчому злочину, який можна вчинити проти людства. Документ встановив, що геноцид — це діяння, вчинені з наміром знищити, повністю або частково, будь-яку національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. 🔥 Конвенція закріпила ключові елементи: Універсальність: Злочин геноциду карається незалежно від того, скоєний він у мирний чи воєнний час. Обов'язок запобігання: Держави-учасниці зобов'язуються вживати заходів для запобігання цьому злочину. Відповідальність: Винні особи, чи то конституційно відповідальні правителі, чи приватні особи, підлягають покаранню. Неможливо говорити про цю Конвенцію, не згадавши її головного архітектора — польсько-американського юриста єврейського походження Рафаеля Лемкіна. Саме він винайшов термін «геноцид» у 1944 році, об’єднавши грецьке genos (рід, плем'я) і латинське cide (вбивати). Лемкін здобув правничу освіту у Львові 🎓 і був глибоко зацікавлений злочинами проти різних народів. Він вважав радянський Голодомор 1932-1933 років в Україні класичним прикладом геноциду, спрямованого на знищення української культури, інтелігенції та селянства як основи нації. Його праці є ключовими для розуміння історичного контексту цього злочину проти українського народу. 💔 Конвенція 1948 року стала світовим юридичним щитом, хоча й, на жаль, не змогла запобігти всім подальшим трагедіям. Її принципи лежать в основі сучасних міжнародних трибуналів і слугують нагадуванням, що безкарність ніколи не повинна мати місця.
    Like
    1
    285переглядів
  • В Иерусалиме официально открыт первый в Израиле памятник жертвам Голодомора: Украина и Израиль укрепляют историческую связь

    3 декабря 2025 года в парке Wohl Rose Garden состоялась церемония открытия первого в Израиле мемориала, посвящённого миллионам украинцев, погибших от Голодомора 1932–1933 годов. Монумент, созданный художниками Людмилой Темертей и Дэвидом Робинсоном, символизирует трагедию и память о преступлениях советского режима, когда даже несколько зёрен могли стоить человеку жизни.

    На церемонии присутствовала украинская правительственная делегация во главе с вице-премьер-министром Тарасом Качкой. Вместе с ним участие приняли заместитель руководителя Офиса Президента Украины Ирина Мудра, посол Украины в Государстве Израиль Евгений Корнийчук и сотрудники украинского посольства. Из израильской стороны были представители мерии Иерусалима, МИД Израиля, депутаты Кнессета, иностранные дипломаты, общественные организации и украинская община Израиля. Среди гостей присутствовали Йоэль Эдельштейн и Натан Щаранский.

    Про памятник стало известно ещё в апреле 2025 года. Тогда сообщалось, что открытие может быть приурочено к визиту высокопоставленного украинского лица, включая возможный приезд Президента Украины Владимира Зеленского. Визит не состоялся, и открытие прошло в составе правительственной делегации.

    Инициатива была реализована по поручению Президента Украины Владимира Зеленского в сотрудничестве с Фондом Джеймса Темертея, мерией Иерусалима, Посольством Украины в Израиле, Научно-образовательным консорциумом изучения Голодомора и Всемирным Конгрессом Украинцев. Художники выбрали символику разбитого жернова и поднятой руки с пятью стеблями зерна — напоминание о том, что за хранение нескольких колосков в 1932 году могли приговорить к смерти.

    Главный раввин Украины Моше Реувен Асман сказал:
    «Для меня честь участвовать в открытии памятника жертвам Голодомора в самом центре святого города Иерусалима. Мы увековечили память миллионов невинно убитых украинцев, заморённых голодом преступной советской властью. Я поблагодарил народ Израиля за солидарность и понимание боли украинцев и вознёс молитву за души погибших и за справедливый мир».

    Организация Israeli Friends of Ukraine добавила:
    «Это действительно важный день для признания украинской истории в Израиле. Поддержка в сердце Иерусалима!»

    Открытие памятника стало значимым шагом для укрепления исторического диалога между Украиной и Израилем и подчёркивает общую ответственность в сохранении памяти о трагедиях XX века.

    Что такое Голодомор?
    Голодомор — искусственный голод, устроенный советским режимом в 1932–1933 годах. По данным историков, погибли от 3 до 4,5 миллионов человек, некоторые исследования называют цифру до 7 миллионов. Голод стал результатом конфискации урожая, запрета на выезд из голодающих регионов и введения «закона о пяти колосках», который предусматривал 10 лет лагерей или расстрел за хранение нескольких зёрен.

    👉 Полная статья: https://news.nikk.co.il/v-ierusalime-otkryt/

    Вопрос к аудитории:
    Как вы считаете, должны ли подобные памятники появляться и в других странах, чтобы мир лучше понимал трагедии Украины и последствия тоталитарных режимов?

    #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #Голодомор #Jerusalem #History #HolodomorMemory
    В Иерусалиме официально открыт первый в Израиле памятник жертвам Голодомора: Украина и Израиль укрепляют историческую связь 3 декабря 2025 года в парке Wohl Rose Garden состоялась церемония открытия первого в Израиле мемориала, посвящённого миллионам украинцев, погибших от Голодомора 1932–1933 годов. Монумент, созданный художниками Людмилой Темертей и Дэвидом Робинсоном, символизирует трагедию и память о преступлениях советского режима, когда даже несколько зёрен могли стоить человеку жизни. На церемонии присутствовала украинская правительственная делегация во главе с вице-премьер-министром Тарасом Качкой. Вместе с ним участие приняли заместитель руководителя Офиса Президента Украины Ирина Мудра, посол Украины в Государстве Израиль Евгений Корнийчук и сотрудники украинского посольства. Из израильской стороны были представители мерии Иерусалима, МИД Израиля, депутаты Кнессета, иностранные дипломаты, общественные организации и украинская община Израиля. Среди гостей присутствовали Йоэль Эдельштейн и Натан Щаранский. Про памятник стало известно ещё в апреле 2025 года. Тогда сообщалось, что открытие может быть приурочено к визиту высокопоставленного украинского лица, включая возможный приезд Президента Украины Владимира Зеленского. Визит не состоялся, и открытие прошло в составе правительственной делегации. Инициатива была реализована по поручению Президента Украины Владимира Зеленского в сотрудничестве с Фондом Джеймса Темертея, мерией Иерусалима, Посольством Украины в Израиле, Научно-образовательным консорциумом изучения Голодомора и Всемирным Конгрессом Украинцев. Художники выбрали символику разбитого жернова и поднятой руки с пятью стеблями зерна — напоминание о том, что за хранение нескольких колосков в 1932 году могли приговорить к смерти. Главный раввин Украины Моше Реувен Асман сказал: «Для меня честь участвовать в открытии памятника жертвам Голодомора в самом центре святого города Иерусалима. Мы увековечили память миллионов невинно убитых украинцев, заморённых голодом преступной советской властью. Я поблагодарил народ Израиля за солидарность и понимание боли украинцев и вознёс молитву за души погибших и за справедливый мир». Организация Israeli Friends of Ukraine добавила: «Это действительно важный день для признания украинской истории в Израиле. Поддержка в сердце Иерусалима!» Открытие памятника стало значимым шагом для укрепления исторического диалога между Украиной и Израилем и подчёркивает общую ответственность в сохранении памяти о трагедиях XX века. Что такое Голодомор? Голодомор — искусственный голод, устроенный советским режимом в 1932–1933 годах. По данным историков, погибли от 3 до 4,5 миллионов человек, некоторые исследования называют цифру до 7 миллионов. Голод стал результатом конфискации урожая, запрета на выезд из голодающих регионов и введения «закона о пяти колосках», который предусматривал 10 лет лагерей или расстрел за хранение нескольких зёрен. 👉 Полная статья: https://news.nikk.co.il/v-ierusalime-otkryt/ Вопрос к аудитории: Как вы считаете, должны ли подобные памятники появляться и в других странах, чтобы мир лучше понимал трагедии Украины и последствия тоталитарных режимов? #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #Голодомор #Jerusalem #History #HolodomorMemory
    NEWS.NIKK.CO.IL
    В Иерусалиме открыт первый в Израиле памятник жертвам Голодомора: Украина и Израиль укрепляют историческую связь - НАновости - новости Израиля
    3 декабря 2025 года в столице Израиля - Иерусалиме, в одном из самых узнаваемых общественных пространств — парке Wohl Rose Garden, был официально открыт - НАновости - новости Израиля - Среда, 3 декабря, 2025, 21:06
    1Kпереглядів
  • Вице-премьер Украины Тарас Качка прибыл с официальным визитом в Израиль: торговля, инновации и открытие памятника жертвам Голодомора

    3 декабря 2025 года Украина и Израиль усиливают стратегический диалог. Вице-премьер по вопросам европейской и евроатлантической интеграции Тарас Качка начал рабочий визит в Израиль, который включает ключевые встречи в Иерусалиме и Кнессете.

    Коротко: Тарас Качка — украинский юрист и эксперт по международной торговле, один из главных переговорщиков Украины по соглашениям с ЕС. С 2019 года он был торговым представителем Украины и замминистра экономики, а в 2025 году стал вице-премьером по европейской и евроатлантической интеграции.

    📌 Главные события визита
    — заседание украино-израильской межправительственной экономической комиссии (со стороны Израиля — Зеэв Элькин);
    — переговоры с министром экономики Ниром Баркатом в Кнессете;
    — встречи с президентом Ицхаком Герцогом и министром сельского хозяйства Ави Дихтером;
    — участие в открытии памятника жертвам Голодомора в Иерусалиме — важный символ памяти и поддержки Украины.

    📌 О чём говорили в Кнессете
    • увеличение объёмов двусторонней торговли;
    • расширение правовой базы сотрудничества в сфере услуг и инвестиций;
    • усиление инновационного обмена, особенно в аграрных технологиях и переработке.

    Качка подчеркнул:
    «Война не должна быть преградой для развития бизнес-связей. Логистика адаптируется — значит, мы можем усилить диалог».

    Министр экономики Израиля Нир Баркат напомнил, что приезжал в Украину через полгода после начала полномасштабной войны, и отметил стойкость украинского общества и бизнеса.

    📎 Полная статья: https://nikk.agency/kachka-v-knessete/

    ❓ Вопросы к вам:

    Какие направления украинско-израильского сотрудничества в 2025–2026 годах, по-вашему, должны быть приоритетными — технологии, агросектор, безопасность, инвестиции или что-то ещё?

    Как вы оцениваете роль таких визитов, как визит Тараса Качки, для реальной поддержки Украины — это символика, конкретные решения или и то, и другое?

    #Украина #Израиль #Качка #Кнессет #Экономика #Инновации #Голодомор #НАновости #NikkAgency
    Вице-премьер Украины Тарас Качка прибыл с официальным визитом в Израиль: торговля, инновации и открытие памятника жертвам Голодомора 3 декабря 2025 года Украина и Израиль усиливают стратегический диалог. Вице-премьер по вопросам европейской и евроатлантической интеграции Тарас Качка начал рабочий визит в Израиль, который включает ключевые встречи в Иерусалиме и Кнессете. Коротко: Тарас Качка — украинский юрист и эксперт по международной торговле, один из главных переговорщиков Украины по соглашениям с ЕС. С 2019 года он был торговым представителем Украины и замминистра экономики, а в 2025 году стал вице-премьером по европейской и евроатлантической интеграции. 📌 Главные события визита — заседание украино-израильской межправительственной экономической комиссии (со стороны Израиля — Зеэв Элькин); — переговоры с министром экономики Ниром Баркатом в Кнессете; — встречи с президентом Ицхаком Герцогом и министром сельского хозяйства Ави Дихтером; — участие в открытии памятника жертвам Голодомора в Иерусалиме — важный символ памяти и поддержки Украины. 📌 О чём говорили в Кнессете • увеличение объёмов двусторонней торговли; • расширение правовой базы сотрудничества в сфере услуг и инвестиций; • усиление инновационного обмена, особенно в аграрных технологиях и переработке. Качка подчеркнул: «Война не должна быть преградой для развития бизнес-связей. Логистика адаптируется — значит, мы можем усилить диалог». Министр экономики Израиля Нир Баркат напомнил, что приезжал в Украину через полгода после начала полномасштабной войны, и отметил стойкость украинского общества и бизнеса. 📎 Полная статья: https://nikk.agency/kachka-v-knessete/ ❓ Вопросы к вам: Какие направления украинско-израильского сотрудничества в 2025–2026 годах, по-вашему, должны быть приоритетными — технологии, агросектор, безопасность, инвестиции или что-то ещё? Как вы оцениваете роль таких визитов, как визит Тараса Качки, для реальной поддержки Украины — это символика, конкретные решения или и то, и другое? #Украина #Израиль #Качка #Кнессет #Экономика #Инновации #Голодомор #НАновости #NikkAgency
    NIKK.AGENCY
    Вице-премьер Украины Тарас Качка прибыл с официальным визитом в Израиль: торговля, инновации и открытие памятника жертвам Голодомора - НАновости - новости Израиля
    Вице-премьер-министр по вопросам европейской и евроатлантической интеграции Украины Тарас Качка начал 3 декабря 2025 официальный визит в Израиль. - НАновости - новости Израиля - Среда, 3 декабря, 2025, 15:25
    973переглядів
Більше результатів