• Друзі! У передноворічну ніч хочу поділитись з вами мультиплікаційною фантазією про те, чого Микола Васильович Гоголь побажав би українцям у новому 2026 році.

    #shorts #МиколаВасильович #Гоголь #НоворічніПобажання #Січеград #shorts #ТворчаСтудіяСічеград #АнтонЖадько #боротьба #чиновники #цитатиукраїнською #незламні #борітеся #sketch

    https://www.youtube.com/shorts/jVkXjA-C7g8
    Друзі! У передноворічну ніч хочу поділитись з вами мультиплікаційною фантазією про те, чого Микола Васильович Гоголь побажав би українцям у новому 2026 році. #shorts #МиколаВасильович #Гоголь #НоворічніПобажання #Січеград #shorts #ТворчаСтудіяСічеград #АнтонЖадько #боротьба #чиновники #цитатиукраїнською #незламні #борітеся #sketch https://www.youtube.com/shorts/jVkXjA-C7g8
    Love
    1
    119переглядів 1 Поширень
  • Чому Вакула, маючи чорта в кишені, не змусив його вплинути на Єкатєріну, щоби та повернула запорожцям вольницю? Дивіться нову анімаційну серію від творчої студії "Січеград".
    #гоголь #різдво #вакула #чорт #козаки #антонжадько #січеград #творчастудіясічеград #українськаісторія #анімація #мультфільмдлядорослих

    https://youtube.com/shorts/_JR-MY_a_qc
    Чому Вакула, маючи чорта в кишені, не змусив його вплинути на Єкатєріну, щоби та повернула запорожцям вольницю? Дивіться нову анімаційну серію від творчої студії "Січеград". #гоголь #різдво #вакула #чорт #козаки #антонжадько #січеград #творчастудіясічеград #українськаісторія #анімація #мультфільмдлядорослих https://youtube.com/shorts/_JR-MY_a_qc
    Love
    1
    1коментарів 360переглядів 1 Поширень
  • Друзі, пропоную до перегляду нову мікро серію від творчої студії "СічеграД". Цього разу промова буде від Миколи Васильовича.
    "Козак, слава богу, ані чортів, ані ксьондзів не боїться. Багато було б користі, коли б ми стали слухати жінок. Чи не так, хлопці? Наша жінка люлька, та гостра шабля!"

    #shorts #МиколаГоголь #Гоголь #Січеград #Козаки #Чорт #ТворчаСтудіяСічеград #АнтонЖадько #Шабля #боротьба #цитатиукраїнською #незламні

    https://youtube.com/shorts/uwyny35fJ7I
    Друзі, пропоную до перегляду нову мікро серію від творчої студії "СічеграД". Цього разу промова буде від Миколи Васильовича. "Козак, слава богу, ані чортів, ані ксьондзів не боїться. Багато було б користі, коли б ми стали слухати жінок. Чи не так, хлопці? Наша жінка люлька, та гостра шабля!" #shorts #МиколаГоголь #Гоголь #Січеград #Козаки #Чорт #ТворчаСтудіяСічеград #АнтонЖадько #Шабля #боротьба #цитатиукраїнською #незламні https://youtube.com/shorts/uwyny35fJ7I
    Love
    1
    497переглядів 1 Поширень
  • #подорожі
    Полтавщина.
    Гоголево.
    Родинна садиба М.В.Гоголя.
    В одному із сіл на Полтавщині,серед неповторної української природи,стоїть будиночок з флігелем.Тут,у колишній Василівці,жив Микола Васильович Гоголь.У цьому мальовничому куточку пройшли його дитячі та юнацькі роки.Тут він відкрив світ,сповнений зворушливих,сумних і веселих легенд,поетичної фантазії.
    #подорожі Полтавщина. Гоголево. Родинна садиба М.В.Гоголя. В одному із сіл на Полтавщині,серед неповторної української природи,стоїть будиночок з флігелем.Тут,у колишній Василівці,жив Микола Васильович Гоголь.У цьому мальовничому куточку пройшли його дитячі та юнацькі роки.Тут він відкрив світ,сповнений зворушливих,сумних і веселих легенд,поетичної фантазії.
    Love
    Like
    5
    488переглядів
  • Як я стала аб’юзеркою (ніт)

    Якось моя колишня сказала: «Я розлюбила тебе тоді, коли ти мене вдарила».

    Висока, драматична нота, правда? Як у латинському серіалі, де на цій фразі всі обурено, шумно вдихають, і дивляться на мене, як на чудовисько. Бо як ти, — ТИ!!! — могла.

    А отак: я знала про її зради. Одну, другу, десяту. В тому числі, в нашому спільному домі. Поки я була на роботі й забезпечувала цим наш спільний побут.

    Втім я не ставитиму питання, коли вона розлюбила мене. І чи любила узагалі. Мені не цікаво. А момент із «...ти мене вдарила» є очевидно цікавішим. Бо ж як я могла?

    Я дізналася про її зраду від нашого спільного знайомого. Сказала про це. І розверзся адъ.

    ...ти розбила вазу з улюбленими квітами й почала криком кричати, яка ти нещасна. Що тебе гвалтували в дитинстві, тому секс з чоловіками це щоб помститися їм всім за це (страшна помста, Гоголь плаче). Що я знала, на що йшла, бо ти одразу казала про себе «погань». І ще багато чого. От тільки крики твої добивали мене сильніше за правду про зраду.

    У якийсь момент я не витримала, дала тобі ляпаса. І вийшла з дому, грюкнувши вхідними дверима. Я зірвалася. Це не виправдання, це факт: після годин твоїх голосінь і файерволу маніпуляцій моя психіка просто не витримала.

    В цей момент логічно було б поставити крапку.
    Я ж поставила крапку з комою.

    Грюкнула дверима, вийшла з дому. Пройшлася під дощем. Коли повернулася в дім, почалася гроза. І ти, яка раніше взагалі не боялася веремії, раптом стала чіплятись за мене, як за рятівну соломинку. Тоді я вибачила тобі. Вкотре.

    Скандали, звісно, повторювалися. Я більше не дозволяла собі підіймати на неї руку, але дозволяла собі іти. Чи виганяти її. Але вона завжди примудрялася зробити так, щоб її я шкодувала більше за себе. Відчувала відповідальність за її "помилки". Хоча помилка була одна, та й та моя: я залишалася з нею.

    Навіть коли вона знайшла для себе нову любов на життя, не відпустила мене. Ми майже не спілкувалися, але жили в одній двокімнатці. "Я не можу знайти житло!". Нарешті, вона їде. Каже "назавжди" і… цілує мене на прощання. Точніше на «вибачення». Коли я сказала, що це лише зробило ще гірше і боляче, отримала відповідь: «Ну, я ж все ще вважаю тебе рідною»...

    Тож навіть так вона не пішла остаточно. Просторікувала у месенджерах як рятувала мене в своїх снах. Писала щемливі повідомлення про те, як думки — всі про мене. Говорила, що хоче «підтримати». І так утримувала в орбіті свого хаосу.

    Все ж "логічно": казати, що "розлюбила", але нікуди не відпускати

    У підсумку мені довелося поставити життя дороги дригом, щоб розірвати цей зв’язок. Аж до переїзду у інше місто.

    То до чого я про це все?

    Аб’юзери майже ніколи не виглядають, як антагоністи з дитячих фільмів. Вони часто грають роль жертви. І свідомо доводять вас до моменту, коли ви зриваєтеся. Щоб закинути вам на шию аркан: «Бачиш? Це не я. Це ти! Це все ТИ!».

    Коли людина каже вам «Я погана, дуже погана. Але приймай мене отакою (бо це любов)», знайте — це мить перед тим, як на вас накинуть петлю. Це пряме попередження: я нічого змінювати не буду. І, як щось трапиться, ти будеш винною у тому, що прийняла мене. Що повірила. І полюбила.

    Залишатися в таких стосунках — це завжди помилка. В них ваші почуття і людяність стають зашморгом.

    Тож якщо чуєте «Я поганий/погана» — не сперечайтесь. Повірте. І йдіть. Біжить. Це єдина ваша відповідальність. Перед людиною та перед собою. Адже залишитись означає день у день доводити протилежне, як Сізіф із його каменюкою.

    Дбайте про себе. За вас це ніхто ніколи не зробить.
    А витраченого часу — не поверне. Цінуйте себе, щоб ваша присутність в чиємусь житті була не розтратою, а інвестицією. Ви цього варті ✨

    #абʼюз@nekonvenciyna
    Як я стала аб’юзеркою (ніт) Якось моя колишня сказала: «Я розлюбила тебе тоді, коли ти мене вдарила». Висока, драматична нота, правда? Як у латинському серіалі, де на цій фразі всі обурено, шумно вдихають, і дивляться на мене, як на чудовисько. Бо як ти, — ТИ!!! — могла. А отак: я знала про її зради. Одну, другу, десяту. В тому числі, в нашому спільному домі. Поки я була на роботі й забезпечувала цим наш спільний побут. Втім я не ставитиму питання, коли вона розлюбила мене. І чи любила узагалі. Мені не цікаво. А момент із «...ти мене вдарила» є очевидно цікавішим. Бо ж як я могла? Я дізналася про її зраду від нашого спільного знайомого. Сказала про це. І розверзся адъ. ...ти розбила вазу з улюбленими квітами й почала криком кричати, яка ти нещасна. Що тебе гвалтували в дитинстві, тому секс з чоловіками це щоб помститися їм всім за це (страшна помста, Гоголь плаче). Що я знала, на що йшла, бо ти одразу казала про себе «погань». І ще багато чого. От тільки крики твої добивали мене сильніше за правду про зраду. У якийсь момент я не витримала, дала тобі ляпаса. І вийшла з дому, грюкнувши вхідними дверима. Я зірвалася. Це не виправдання, це факт: після годин твоїх голосінь і файерволу маніпуляцій моя психіка просто не витримала. В цей момент логічно було б поставити крапку. Я ж поставила крапку з комою. Грюкнула дверима, вийшла з дому. Пройшлася під дощем. Коли повернулася в дім, почалася гроза. І ти, яка раніше взагалі не боялася веремії, раптом стала чіплятись за мене, як за рятівну соломинку. Тоді я вибачила тобі. Вкотре. Скандали, звісно, повторювалися. Я більше не дозволяла собі підіймати на неї руку, але дозволяла собі іти. Чи виганяти її. Але вона завжди примудрялася зробити так, щоб її я шкодувала більше за себе. Відчувала відповідальність за її "помилки". Хоча помилка була одна, та й та моя: я залишалася з нею. Навіть коли вона знайшла для себе нову любов на життя, не відпустила мене. Ми майже не спілкувалися, але жили в одній двокімнатці. "Я не можу знайти житло!". Нарешті, вона їде. Каже "назавжди" і… цілує мене на прощання. Точніше на «вибачення». Коли я сказала, що це лише зробило ще гірше і боляче, отримала відповідь: «Ну, я ж все ще вважаю тебе рідною»... Тож навіть так вона не пішла остаточно. Просторікувала у месенджерах як рятувала мене в своїх снах. Писала щемливі повідомлення про те, як думки — всі про мене. Говорила, що хоче «підтримати». І так утримувала в орбіті свого хаосу. Все ж "логічно": казати, що "розлюбила", але нікуди не відпускати У підсумку мені довелося поставити життя дороги дригом, щоб розірвати цей зв’язок. Аж до переїзду у інше місто. То до чого я про це все? Аб’юзери майже ніколи не виглядають, як антагоністи з дитячих фільмів. Вони часто грають роль жертви. І свідомо доводять вас до моменту, коли ви зриваєтеся. Щоб закинути вам на шию аркан: «Бачиш? Це не я. Це ти! Це все ТИ!». Коли людина каже вам «Я погана, дуже погана. Але приймай мене отакою (бо це любов)», знайте — це мить перед тим, як на вас накинуть петлю. Це пряме попередження: я нічого змінювати не буду. І, як щось трапиться, ти будеш винною у тому, що прийняла мене. Що повірила. І полюбила. Залишатися в таких стосунках — це завжди помилка. В них ваші почуття і людяність стають зашморгом. Тож якщо чуєте «Я поганий/погана» — не сперечайтесь. Повірте. І йдіть. Біжить. Це єдина ваша відповідальність. Перед людиною та перед собою. Адже залишитись означає день у день доводити протилежне, як Сізіф із його каменюкою. Дбайте про себе. За вас це ніхто ніколи не зробить. А витраченого часу — не поверне. Цінуйте себе, щоб ваша присутність в чиємусь житті була не розтратою, а інвестицією. Ви цього варті ✨ #абʼюз@nekonvenciyna
    Love
    1
    2Kпереглядів
  • Микола Гоголь і його герої!! Місто Миргород! #фотоподорожі
    Микола Гоголь і його герої!! Місто Миргород! #фотоподорожі
    Like
    Love
    8
    2коментарів 1Kпереглядів