Кажуть, що герої не вмирають, але насправді вони вмирають за нас. Мій тато — один із них. 💔 https://petition.president.gov.ua/petition/258802 ​Друзі, я ніколи не думала, що буду писати цей текст. Що мені доведеться просити про допомогу не для живої людини, а для вшанування пам’яті того, хто був нашій сім'ї цілим світом. ​Мій батько, Білоногий Олег Петрович, був людиною виняткової сили та честі. Понад 30 років свого життя він присвятив східним бойовим мистецтвам, був офіційним представником окінавської асоціації ОКІКУКАЙ. Він вчив інших бути сильними, але сам виявився найсильнішим із усіх, кого я знала. ​Коли прийшла велика війна, він не вагався. Як справжній Майстер і патріот, він пішов захищати нас добровольцем. Він не шукав слави, він просто не міг інакше. Тепер його немає з нами... і це біль, який неможливо висловити словами. ​Наша сім'я створила петицію про присвоєння моєму татові звання Героя України (посмертно). Це найменше, що я можу зробити для його пам’яті. Це те, на що він заслуговує за свою мужність, за своє життя і за свою жертву. ​Я благаю вас про кілька хвилин вашого часу: ​1️⃣Перейдіть за посиланням. ​2️⃣Авторизуйтесь та підпишіть петицію. 3️⃣​Зробіть репост цього допису — це надзвичайно важливо! ​Кожен ваш підпис — це голос за справедливість. Це вдячність доньки, яка хоче, щоб подвиг її батька залишився в історії нашої держави. ​Я борюся за тебе тут, як ти боровся за нас там. 🛡️☁️ ​Дякую кожному, хто не пройде повз. 🙏 Обмін: @kseniay_bv ​#ГеройУкраїни #Петиція #ОлегБілоногий #Памʼять #Україна #Війна

Чинний чемпіон Європи Аттіла Молнар перевершив 38-річний континентальний рекорд з бігу на 400 метрів у приміщенні На етапі Світового туру World Athletics у чеській Остраві угорець показав час 45.01 секунди. Перевершити минулий рекорд нікому не вдавалося з 1988 року, коли представник НДР Томас Шьонлебе подолав дистанцію за 45.05 сек. Водночас найкращий європейський час на 400 м у приміщенні не потрапляє навіть до топ-20 топрезультатів в історії — 30-те місце. Найкращий результат з лютого 2024 року втримує канадець Крістофер Моралес Вільямс — 44.49 секунди. #спорт #спорт_sports #Brovary_sport #Броварський_спорт @Brovarysport #world_sport #athletics #Легка_атлетика ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#історія #факт ОСТАННЯ МЕЖА КАПІТАНА РОСТРОНА: ЛЮДИНА, ЩО ВИПЕРЕДИЛА СМЕРТЬ «ТИТАНІКА». Ніч на 15 квітня 1912 року була настільки тихою та дзеркальною, що океан здавався не водою, а застиглою нафтою. Капітан Артур Рострон, командир пасажирського лайнера «Карпатія», що прямував із Нью-Йорка до Фіуме, мирно спав у своїй каюті. О 00:35 світ навколо нього змінився назавжди: радист увірвався з новиною про сигнал SOS від непотоплюваного гіганта «Титаніка». Те, що відбулося далі, увійде в історію як приклад професіоналізму, що межує з героїзмом. Рострон не просто наказав змінити курс. Він зробив неможливе. Знаючи, що його судно здатне розвинути максимум 14 вузлів, капітан наказав відключити опалення та гарячу воду в каютах, спрямувавши всю енергію пари в машини. «Карпатія» здригалася, розвинувши неймовірні 17,5 вузлів, буквально летячи крізь ніч. 🚢 Рострон розумів ризик: він вів корабель на повній швидкості крізь те саме поле айсбергів, яке щойно розірвало борт «Титаніка». Він виставив додаткових спостерігачів, але не збавив ходу ні на секунду. Одночасно з цим на борту розгорнулася масштабна логістична операція: готували гарячі напої, ковдри, перетворювали салони на лазарети та встановлювали підйомні механізми для врятованих. Коли «Карпатія» нарешті досягла координат, на місці величного лайнера була лише темна порожнеча та поодинокі рятувальні човни. Холоднокровність Рострона під час підйому на борт 712 знесилених людей стала легендарною. Він особисто контролював кожен крок, зберігаючи спокій у хаосі людського горя. Скромний капітан, який пізніше отримав Золоту медаль Конгресу та лицарство від короля, ніколи не вважав себе героєм. Він казав, що його рукою «керувала інша Сила». Проте саме його приватне рішення — ризикнути власним кораблем заради примарного шансу врятувати інших — стало тим світлом, що прорізало найтемнішу ніч в історії мореплавства. 🌊✨

#історія #речі Телеграф — це той самий момент в історії, коли людство нарешті навчилося передавати думки швидше, ніж скаче найпрудкіший кінь. До середини XIX століття «термінова новина» була поняттям відносним: поки депеша доїжджала з порту до столиці, новина встигала покритися пилом, а іноді й зовсім втратити актуальність. 🏇✉️ Справжній прорив стався завдяки Семюелу Морзе. Хоча над ідеєю електричного зв'язку ламали голову багато світлих умів (від Шиллінга до Кука), саме Морзе у 1830-х роках додумався поєднати просту електричну схему з геніальним кодом із крапок та тире. Його перша офіційна депеша 1844 року — «Ось що творить Бог!» — фактично ознаменувала початок епохи глобальних комунікацій. ⚡📟 Це був справжній шок для сучасників. Уявіть: ви сидите в Лондоні й дізнаєтеся про події в Нью-Йорку не через три тижні, коли припливе пароплав, а за лічені хвилини. Світ раптом стиснувся до розмірів мідного дроту. Бізнесмени почали божеволіти від зміни курсів акцій у реальному часі, а дипломати — від необхідності відповідати на запити негайно, а не через місяць роздумів у маєтку. 🌍💼 Найдраматичнішою сторінкою історії телеграфу стало прокладання трансатлантичного кабелю. Кілька невдалих спроб, тисячі кілометрів дроту, що рвався і тонув в океанічній безодні, та неймовірна впертість Сайруса Філда. Коли зв'язок між континентами нарешті запрацював стабільно, це порівнювали з висадкою на Місяць. 🌊🛥️ Сьогодні, коли ми миттєво відправляємо стікери в месенджерах, ми рідко згадуємо про старий добрий телеграф. Але саме він навчив нас бути лаконічними (бо кожне слово в телеграмі коштувало купу грошей) і довів, що для інформації не існує кордонів. Телеграф був дідусем нашого інтернету, який замість Wi-Fi використовував ритмічний стукіт металевого ключа, створюючи симфонію нової цифрової ери. 🎹📡

#історія #постаті Роза Паркс: Жінка, яка сіла, щоб весь світ підвівся. 4 лютого 1913 року народилася жінка, чия впертість виявилася міцнішою за цілу державну систему пригнічення. Роза Паркс не була професійним політиком чи революціонеркою з барикад — вона була швачкою, яка просто одного разу дуже втомилася. Втомилася бути людиною «другого сорту». 🚌✊ Автобус, що став полем битви 1 грудня 1955 року в місті Монтгомері (штат Алабама) Роза зайняла місце в автобусі. Коли вільних місць для «білих» не залишилося, водій звично наказав чотирьом чорношкірим пасажирам поступитися. Троє підвелися. Роза — ні. На роздратоване запитання водія «Чому ви не встаєте?», вона відповіла коротким: «Я не думаю, що повинна вставати». 🙅‍♀️🚫 Це не була втома ніг після робочого дня, як пізніше писали в газетах. Це була втома духу від щоденного приниження сегрегацією. Її заарештували, оштрафували, але саме цей тихий протест став іскрою, що спалила стару Америку. Бойкот довжиною в рік Вчинок Рози Паркс спровокував «Бойкот автобусів у Монтгомері». Протягом 381 дня чорношкіре населення міста (яке було основною аудиторією громадського транспорту) ходило пішки, їздило на возах або організовувало власні служби таксі. Автобусні компанії несли колосальні збитки. Саме під час цього протесту на політичному небосхилі зійшла зірка Мартіна Лютера Кінга. 🚶‍♂️👣 Перемога справедливості Зрештою, Верховний суд США визнав сегрегацію в автобусах антиконституційною. Роза Паркс довела, що одна людина з чіткою позицією може зрушити з місця маховик історії. Вона втратила роботу через свій вчинок, отримувала погрози, але до кінця життя залишалася «Матір’ю руху за громадянські права». 🎖️✨ Чому це важливо для нас? Історія Рози Паркс вчить, що несправедливість тримається лише на мовчазній згоді більшості. Як тільки одна людина каже «ні» системі, система починає тріщати. Сьогодні, коли ми боремося за свою свободу та гідність, приклад маленької жінки, яка змінила наддержаву одним словом, надихає не менше, ніж великі армії. 🛡️🇺🇦

#історія #події 1789: Президент, якого не довелося вмовляти (але довелося просити). ​Сьогоднішній політичний ландшафт — це зазвичай змагання компроматів, дебати на межі істерики та підрахунок голосів з точністю до десятих відсотка. Проте 4 лютого 1789 року все було інакше. Того дня колегія виборців США вперше в історії обрала президента. І зробила це настільки одностайно, що сучасним диктаторам, які малюють собі 90%, варто було б повчитися справжнього авторитету. 🎩 ​Вашингтон: Людина, яка хотіла на пенсію ​Джордж Вашингтон не був кандидатом у сучасному розумінні. Він не їздив штатами з обіцянками «гречки» чи зниження податків. Навпаки, після завершення Війни за незалежність він щиро мріяв про спокійне життя у своєму маєтку Маунт-Вернон, вирощування пшениці та споглядання краєвидів Потомаку. 🏡 Проте молода республіка, яка щойно «виставила за двері» британську монархію, перебувала в стані легкого хаосу під дією неефективних Статей Конфедерації. Потрібен був не просто адміністратор, а символ. Людина, яка могла б утримати тринадцять штатів від того, щоб вони не пересварилися в першу ж п'ятницю. 🤝 ​Результат, який неможливо повторити ​Кожен із 69 виборців, що брали участь у голосуванні, віддав один зі своїх двох голосів за Вашингтона. Це був перший і останній випадок в історії США, коли президента обрали 100% голосів виборців. Друге місце посів Джон Адамс, який, згідно з тодішніми правилами, автоматично став віцепрезидентом (що він згодом назвав «найнікчемнішою посадою, яку коли-небудь вигадував людський розум»). 🥈 ​Чому це важливо? ​Вашингтон розумів, що кожен його крок — це прецедент. Він міг би вимагати титулу «Ваша Світлість» або «Його Високість», як того хотіли деякі сенатори, але обрав скромне «Містер Президент». Він міг би правити довічно, але пішов після двох термінів, заклавши фундамент демократичної передачі влади. 🗳️ ​Його обрання 4 лютого стало моментом, коли американський експеримент перестав бути просто текстом на папері й став живою державою. Іронія долі полягає в тому, що людина, яка найменше прагнула влади, виявилася єдиною, кому цю владу можна було довірити без застережень. Як бачимо, за останні два століття дефіцит таких постатей лише зріс. 🤔

#історія #події Ялта-1945: Коли світ ділили за вечерею під наглядом НКВС. 4 лютого 1945 року в Лівадійському палаці поблизу Ялти розпочалася подія, наслідки якої Україна та Європа відчувають досі. «Велика трійка» — Рузвельт, Черчилль та Сталін — зібралися, щоб вирішити, як виглядатиме планета після неминучої поразки Гітлера. Це був тріумф дипломатії для одних і початок десятиліть неволі для інших. 🌍🤝 Кримська гостинність з подвійним дном Сталін, який панічно боявся літати, змусив хворих Рузвельта та Черчилля подолати величезну відстань, щоб прибути до Криму. Спецслужби ссср (зокрема, з москви) доклали неймовірних зусиль: палаци, розграбовані нацистами, за кілька тижнів наповнили меблями з кращих готелів та антикваріатом. Проте за кожною шторою і в кожному абажурі були приховані мікрофони. Поки західні лідери смакували ікру та коньяк, радянські спецслужби буквально читали їхні думки, обговорювані в кулуарах. 🥂🕵️‍♂️ Українське питання: Квиток до ООН ціною в суверенітет Саме в Ялті було остаточно узгоджено, що Україна (як УРСР) та Білорусь отримають статус держав-засновниць ООН. Але не варто плекати ілюзій щодо «визнання незалежності». Сталіну просто потрібно було більше голосів у новій міжнародній організації, щоб протистояти впливу США та Британії. Україна стала політичним інструментом Кремля на світовій арені, залишаючись при цьому безправною колонією всередині імперії. 🗳️⛓️ Польська трагедія та «Залізна завіса» Найбільш запеклі суперечки точилися навколо Польщі. Сталін наполягав на нових кордонах (по «лінії Керзона»), що фактично означало закріплення Західної України у складі ссср. Західні союзники, хоч і намагалися виторгувати вільні вибори для поляків, зрештою поступилися. Ялта фактично легітимізувала радянську сферу впливу у Східній Європі. 🗺️🚩 Уроки історії: Чому це важливо сьогодні? Ялтинська конференція стала символом політики «сфер впливу», де великі держави вирішують долю менших народів за їхньою спиною. Сьогодні, коли росія намагається реанімувати «Ялту-2» і знову диктувати свою волю сусідам, історія 1945 року слугує нагадуванням: будь-які домовленості з агресором за рахунок суверенітету інших держав ведуть лише до нової холодної (або й гарячої) війни. 🛡️🤔

#історія #події Як Симон Петлюра рятував українську державність «на папері» та в екзилі. Коли історики говорять про 1921 рік, перед очима зазвичай постає похмура картина: українські землі остаточно окуповані більшовиками, армія інтернована в польських таборах, а мрія про незалежність, здавалося б, розлетілася на друзки. Проте 4 лютого 1921 року Симон Петлюра зробив крок, який багатьом тоді здавався формальністю, але для майбутнього став юридичним фундаментом. Він підписав закон про створення Ради Республіки. 🖋️📜 Парламент без території, але з місією Після відступу за Збруч державні структури УНР опинилися в Польщі, у місті Тарнів. Уявіть собі ситуацію: у вас немає податків, немає контрольованих кордонів, а ваше «міністерство» може поміститися в одній кімнаті готелю. Але Петлюра, як досвідчений політик, розумів — якщо зникнуть державні інституції, УНР перетвориться на звичайну групу біженців. 🚉💼 Рада Республіки мала стати тимчасовим законодавчим органом. До її складу увійшли представники різних партій та громадських організацій. Це була спроба зберегти демократичний устрій навіть тоді, коли держава існувала лише в серцях та офіційних бланках. Вона мала контролювати діяльність уряду та готувати ґрунт для повернення в Україну. 🏛️ Легітимність проти забуття Навіщо це було потрібно? Відповідь проста: безперервність. Саме завдяки таким крокам Державний Центр УНР в екзилі проіснував аж до 1992 року. Рада Республіки стала тим містком, який дозволяв українцям десятиліттями заявляти світові: «Ми не зникли, ми — окупована нація, чий законний уряд продовжує роботу». 🌉 Звісно, скептики та більшовицькі пропагандисти з москви нещадно висміювали «тарнівську республіку», називаючи Петлюру «отаманом без війська». Але іронія історії полягає в тому, що саме ці «паперові» закони 1921 року дозволили останньому президенту УНР в екзилі Миколі Плав'юку в серпні 1992 року офіційно передати клейноди та повноваження першому президенту сучасної України Леоніду Кравчуку. 🤝🇺🇦 Це була гра в довгу. І Петлюра, підписуючи закон 4 лютого, можливо, не знав, коли саме це спрацює, але точно знав, що без закону держава вмирає швидше, ніж від куль.

⚡️Призери зимових Олімпійських ігор у складі збірної України (1994–2022) 🇺🇦 😊Упродовж олімпійської історії незалежної України переможцями та призерами зимових Ігор ставали представники біатлону, фристайлу та фігурного катання. 🤩В медальній скарбничці української команди 9 медалей зимових Олімпійських ігор (🥇3, 🥈2, 🥉4) 👥Імена, що закарбувалися в історії: 🥇Золото: Оксана Баюл (фігурне катання); Віта Семеренко, Юлія Джіма, Валентина Семеренко, Олена Підгрушна (біатлон); Олександр Абраменко (фристайл). 🥈Срібло: Олена Петрова (біатлон); Олександр Абраменко (фристайл). 🥉Бронза: Валентина Цербе-Несіна; Лілія Єфремова; Віта Семеренко (біатлон — різні роки), Руслан Гончаров та Олена Грушина (фігурне катання). ℹ️Варто зазначити, що за всю історію виступів лише двом українським атлетам вдалося стати володарями двох олімпійських нагород на зимових Іграх. Це біатлоністка Віта Семеренко та фристайліст Олександр Абраменко. 🙌Пишаємося кожним, хто здобував нагороди для України, та готуємося вболівати за нових героїв у Мілані-Кортіні-2026! ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт

🛷🇮🇹Змагальні арени-2026: Санно-бобслейний центр у Кортіна-д’Ампеццо прийме найкращих скелетоністів світу 😎На зимових Олімпійських іграх-2026 скелетон стане одним із найбільш видовищних і напружених видів змагальної програми. Саме в санно-бобслейному центрі Кортіна-д’Ампеццо найсміливіші атлети світу зійдуться в боротьбі з часом, гравітацією та власними можливостями, щоб визначити нових чемпіонів. 🏟Cortina Sliding Centre (Eugenio Monti Track) 💪Цей центр — легенда зимового спорту. Його зведено на місці історичної траси, яка названа на честь дворазового олімпійського чемпіона з бобслею Еудженіо Монті, відомого як «Летючий Червоноголовий». Ця траса приймає Олімпійські ігри не вперше: саме тут змагання відбувалися ще у 1956 році, залишивши яскравий слід в історії зимового спорту.  🔹Повністю оновлений льодовий жолоб, що відповідає найвищим стандартам безпеки та швидкості. 🔸Площа близько 8 гектарів із продуманою інфраструктурою для спортсменів і команд. 🔹Після Ігор-2026 арена прийматиме міжнародні змагання та стане важливим центром для регіону. 🔥Кортіна-д’Ампеццо знову приймає Олімпіаду, поєднуючи історію, традиції та технології. Для скелетоністів долю медалей вирішують не лише секунди на трасі, але й характер. ℹ️Більше про скелетон, українське представництво на Іграх та розклад змагань — у наших попередніх дописах😉 ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт