• 9 лютого 1826 року в Курську народився Костянтин Трутовський – український художник-живописець і графік, друг Тараса Шевченка, ілюстратор його поезій, а також творів Гоголя, Марка Вовчка, Лермонтова, Крилова, та ін. Академік Імператорської Академії Мистецтв, член Королівської бельгійської спілки акварелістів.

    Дитячі роки минали як у Курську, де був дім його діда, Олексія Івановича Мойсеєва, так і на Харківщині, в слободі Попівка-Семенівка (нині – село Попіска Краснопільського району Сумсьуої області). На той час це було помежів’я українсько-російських етнічних територій, тож згодом українські мотиви стануть провідною темою творчості художника.

    Після чотирирічного навчання у приватному пансіоні у 1839 році вступив до Миколаївського інженерного училища в Петербурзі, де зійшовся близько з російським письменником Федором Достоєвським, який теж навчався в училищі. Пізніше Трутовський стане автором першого відомого портрета Достоєвського.

    Саме Достоєвський привертає увагу художника до творів Миколи Гоголя. Відчувши себе українцем, Трутовський починає шукати українське середовище в Петербурзі, знайомиться з Тарасом Шевченком. Водночас, слідом за Достоєвським, вступає до революційного гуртка так званих «петрашевців», і лише випадковість рятує його від арешту в 1849 році та сумної долі членів цього гуртка – смертного вироку, що був замінений для них на сибірську каторгу.

    Трутовський у цей час закінчує Петербурзьку Академію Мистецтв. Але суд над товаришами та важка атмосфера імперського Петербургу часів імператора Миколи І загалом пригнічує його і заважає творчості. Художник з родиною повертається в Україну, проживаючи у своїх маєтках в Курській та Харківській губерніях, де написав свої найкращі твори. У 1860 році йому було присвоєно звання академіка Імператорської Академії Мистецтв.

    Він належав до характерного для другої половини ХІХ століття реалістично-академічного напрямку, але його картинам притаманний сентиментальний романтизм. Художник наче намагався зберегти на своїх картинах український світ, який починав зникати під впливом русифікаторської політики російського царату. Пізніше картини Трутовського мали неабиякий попит як сюжети для поштівок. Серед найвідоміших картин - «Дівчина зі снопами», «Повінь», «Колядки в Малоросії», «Сорочинський ярмарок», «Хоровод в Курській губернії», «Побачення», «Кобзар над Дніпром» (портрет Тараса Шевченка з кобзою). Всі свої українські картини Костянтин Трутовський мріяв об’єднати в два великих цикли – «Альбом сцен українського життя» (акварелі) та «Живописна Україна».

    Картини Костянтина Трутовського зберігаються зараз в різних музеях світу, зокрема – в Національному художньому музеї України, російському музеї в Петербурзі і Третьяковській галереї в Москві.

    🕯Помер 17 березня 1893 року у маєтку своєї матері в селі Яківлівці, Обоянського повіту Курської губернії (тепер Пристенський район Курської області росії). Похований в Обоянському Богородицько-Знаменському чоловічому монастирі, який у 1924 році більшовики зруйнували, разом із цвинтарем. Тож наразі місце поховання великого художника лишається невідомим.



    9 лютого 1826 року в Курську народився Костянтин Трутовський – український художник-живописець і графік, друг Тараса Шевченка, ілюстратор його поезій, а також творів Гоголя, Марка Вовчка, Лермонтова, Крилова, та ін. Академік Імператорської Академії Мистецтв, член Королівської бельгійської спілки акварелістів. Дитячі роки минали як у Курську, де був дім його діда, Олексія Івановича Мойсеєва, так і на Харківщині, в слободі Попівка-Семенівка (нині – село Попіска Краснопільського району Сумсьуої області). На той час це було помежів’я українсько-російських етнічних територій, тож згодом українські мотиви стануть провідною темою творчості художника. Після чотирирічного навчання у приватному пансіоні у 1839 році вступив до Миколаївського інженерного училища в Петербурзі, де зійшовся близько з російським письменником Федором Достоєвським, який теж навчався в училищі. Пізніше Трутовський стане автором першого відомого портрета Достоєвського. Саме Достоєвський привертає увагу художника до творів Миколи Гоголя. Відчувши себе українцем, Трутовський починає шукати українське середовище в Петербурзі, знайомиться з Тарасом Шевченком. Водночас, слідом за Достоєвським, вступає до революційного гуртка так званих «петрашевців», і лише випадковість рятує його від арешту в 1849 році та сумної долі членів цього гуртка – смертного вироку, що був замінений для них на сибірську каторгу. Трутовський у цей час закінчує Петербурзьку Академію Мистецтв. Але суд над товаришами та важка атмосфера імперського Петербургу часів імператора Миколи І загалом пригнічує його і заважає творчості. Художник з родиною повертається в Україну, проживаючи у своїх маєтках в Курській та Харківській губерніях, де написав свої найкращі твори. У 1860 році йому було присвоєно звання академіка Імператорської Академії Мистецтв. Він належав до характерного для другої половини ХІХ століття реалістично-академічного напрямку, але його картинам притаманний сентиментальний романтизм. Художник наче намагався зберегти на своїх картинах український світ, який починав зникати під впливом русифікаторської політики російського царату. Пізніше картини Трутовського мали неабиякий попит як сюжети для поштівок. Серед найвідоміших картин - «Дівчина зі снопами», «Повінь», «Колядки в Малоросії», «Сорочинський ярмарок», «Хоровод в Курській губернії», «Побачення», «Кобзар над Дніпром» (портрет Тараса Шевченка з кобзою). Всі свої українські картини Костянтин Трутовський мріяв об’єднати в два великих цикли – «Альбом сцен українського життя» (акварелі) та «Живописна Україна». Картини Костянтина Трутовського зберігаються зараз в різних музеях світу, зокрема – в Національному художньому музеї України, російському музеї в Петербурзі і Третьяковській галереї в Москві. 🕯Помер 17 березня 1893 року у маєтку своєї матері в селі Яківлівці, Обоянського повіту Курської губернії (тепер Пристенський район Курської області росії). Похований в Обоянському Богородицько-Знаменському чоловічому монастирі, який у 1924 році більшовики зруйнували, разом із цвинтарем. Тож наразі місце поховання великого художника лишається невідомим.
    182переглядів
  • #історія #постаті
    Григорій Беклемішев: Архітектор українського піанізму та «ворог» академічної нудьги.
    Якщо ви сьогодні насолоджуєтеся майстерністю українських піаністів, знайте: фундамент цієї школи 4 лютого 1881 року почав закладатися разом із народженням Григорія Беклемішева. Це була людина, яка не просто натискала на клавіші, а створювала інтелектуальний контекст для української музики у буремні часи початку XX століття. 🎹🎼

    Від учня легенд до вчителя майстрів

    Беклемішев пройшов солідну школу в консерваторії під керівництвом Ферруччо Бузоні — одного з найвидатніших піаністів світу. Проте його серце і кар’єра належали Києву. Приїхавши сюди в 1913 році, він став одним із перших професорів новоствореної Київської консерваторії. Григорій Миколайович не просто вчив техніці гри; він виховував митців, які мали розуміти філософію кожного звуку. 🎓✨

    Битва за українську культуру

    В часи Української Народної Республіки та короткого періоду «українізації» 1920-х, Беклемішев активно працював над розбудовою національної музичної освіти. Він був одним із тих, хто доводив: українська культура — це не лише народні пісні (хоч він їх щиро шанував), а й висока академічна класика європейського рівня. 🏛️🇺🇦
    Його репертуар був феноменальним. Беклемішев був чи не першим в Україні, хто почав виконувати цикли всіх сонат Бетховена чи творів Ліста, перетворюючи кожний концерт на лекцію-подію.

    Трагедія та спадок

    Доля митця в радянській системі була непростою. У 1930-х роках, коли почалися репресії проти української інтелігенції, Беклемішев, як і багато його колег, перебував під постійним тиском. Його звинувачували в «академізмі» та відірваності від пролетаріату. Проте його авторитет був настільки високим, що навіть радянська влада не наважилася повністю стерти його ім'я. ⛓️🎹

    Беклемішев помер у 1935 році, залишивши після себе плеяду учнів, які рознесли славу київської фортепіанної школи по всьому світу. Він навчив нас головному: музика — це не розвага, а спосіб зберегти гідність і культуру навіть тоді, коли світ навколо руйнується.
    #історія #постаті Григорій Беклемішев: Архітектор українського піанізму та «ворог» академічної нудьги. Якщо ви сьогодні насолоджуєтеся майстерністю українських піаністів, знайте: фундамент цієї школи 4 лютого 1881 року почав закладатися разом із народженням Григорія Беклемішева. Це була людина, яка не просто натискала на клавіші, а створювала інтелектуальний контекст для української музики у буремні часи початку XX століття. 🎹🎼 Від учня легенд до вчителя майстрів Беклемішев пройшов солідну школу в консерваторії під керівництвом Ферруччо Бузоні — одного з найвидатніших піаністів світу. Проте його серце і кар’єра належали Києву. Приїхавши сюди в 1913 році, він став одним із перших професорів новоствореної Київської консерваторії. Григорій Миколайович не просто вчив техніці гри; він виховував митців, які мали розуміти філософію кожного звуку. 🎓✨ Битва за українську культуру В часи Української Народної Республіки та короткого періоду «українізації» 1920-х, Беклемішев активно працював над розбудовою національної музичної освіти. Він був одним із тих, хто доводив: українська культура — це не лише народні пісні (хоч він їх щиро шанував), а й висока академічна класика європейського рівня. 🏛️🇺🇦 Його репертуар був феноменальним. Беклемішев був чи не першим в Україні, хто почав виконувати цикли всіх сонат Бетховена чи творів Ліста, перетворюючи кожний концерт на лекцію-подію. Трагедія та спадок Доля митця в радянській системі була непростою. У 1930-х роках, коли почалися репресії проти української інтелігенції, Беклемішев, як і багато його колег, перебував під постійним тиском. Його звинувачували в «академізмі» та відірваності від пролетаріату. Проте його авторитет був настільки високим, що навіть радянська влада не наважилася повністю стерти його ім'я. ⛓️🎹 Беклемішев помер у 1935 році, залишивши після себе плеяду учнів, які рознесли славу київської фортепіанної школи по всьому світу. Він навчив нас головному: музика — це не розвага, а спосіб зберегти гідність і культуру навіть тоді, коли світ навколо руйнується.
    Like
    1
    276переглядів
  • #історія #постаті
    Микола Бажан: Поет-енциклопедист між молотом та ковадлом 📚🏛️
    1 лютого 1904 року народився Микола Бажан — постать настільки ж масштабна, наскільки й суперечлива. Інтелектуал найвищого ґатунку, він зумів вижити в роки сталінського терору, не втративши при цьому поетичного генія, хоча ціною цього виживання часто ставали компроміси з владою.

    Від футуризму до академізму

    Молодий Бажан починав як зухвалий футурист, учень Михайля Семенка. Його ранні поезії — це вибух образів, металевий ритм міста та філософська складність. Проте з початком 30-х років, коли навколо почали зникати друзі та колеги, Бажан був змушений «одягнути» маску радянського академіка. 🎭🛡️

    Чому його внесок неоціненний?

    Майстер перекладу: Бажан подарував українському читачеві «Витязя в тигровій шкурі» Шота Руставелі, твори Данте, Гете, Міцкевича та Рільке. Його переклади — це не просто копії, це повноцінне життя світових шедеврів в українському мовному просторі. 🌍📖
    Рятівник культури: Очолюючи редакцію Української Радянської Енциклопедії, він зробив усе можливе, щоб зберегти хоча б частину правдивої інформації про українських діячів, яких система намагалася викреслити з пам'яті.
    Філософська лірика: Навіть у найскладніші часи він писав цикли («Будівлі», «Гетто в Умані»), які вражали глибиною думки та багатством мови, що виходила далеко за межі соцреалізму.

    Казус Нобелівської премії

    У 1970 році видатний славіст Омелян Пріцак висунув Бажана на здобуття Нобелівської премії з літератури. Бажан, розуміючи, що в москві цього не пробачать, надіслав ввічливу відмову, посилаючись на свій поважний вік і стан здоров'я. Це був жест не слабкості, а тверезого розрахунку — він знав ціну радянського «визнання». 🎖️🚫

    Микола Бажан залишився в історії як людина, що збудувала інтелектуальний міст між українською культурою та світовим контекстом, попри всі барикади та цензуру.
    #історія #постаті Микола Бажан: Поет-енциклопедист між молотом та ковадлом 📚🏛️ 1 лютого 1904 року народився Микола Бажан — постать настільки ж масштабна, наскільки й суперечлива. Інтелектуал найвищого ґатунку, він зумів вижити в роки сталінського терору, не втративши при цьому поетичного генія, хоча ціною цього виживання часто ставали компроміси з владою. Від футуризму до академізму Молодий Бажан починав як зухвалий футурист, учень Михайля Семенка. Його ранні поезії — це вибух образів, металевий ритм міста та філософська складність. Проте з початком 30-х років, коли навколо почали зникати друзі та колеги, Бажан був змушений «одягнути» маску радянського академіка. 🎭🛡️ Чому його внесок неоціненний? Майстер перекладу: Бажан подарував українському читачеві «Витязя в тигровій шкурі» Шота Руставелі, твори Данте, Гете, Міцкевича та Рільке. Його переклади — це не просто копії, це повноцінне життя світових шедеврів в українському мовному просторі. 🌍📖 Рятівник культури: Очолюючи редакцію Української Радянської Енциклопедії, він зробив усе можливе, щоб зберегти хоча б частину правдивої інформації про українських діячів, яких система намагалася викреслити з пам'яті. Філософська лірика: Навіть у найскладніші часи він писав цикли («Будівлі», «Гетто в Умані»), які вражали глибиною думки та багатством мови, що виходила далеко за межі соцреалізму. Казус Нобелівської премії У 1970 році видатний славіст Омелян Пріцак висунув Бажана на здобуття Нобелівської премії з літератури. Бажан, розуміючи, що в москві цього не пробачать, надіслав ввічливу відмову, посилаючись на свій поважний вік і стан здоров'я. Це був жест не слабкості, а тверезого розрахунку — він знав ціну радянського «визнання». 🎖️🚫 Микола Бажан залишився в історії як людина, що збудувала інтелектуальний міст між українською культурою та світовим контекстом, попри всі барикади та цензуру.
    Like
    1
    255переглядів
  • #історія #постаті
    Ігор Шамо: Людина, яка подарувала Києву його музичну душу.
    28 січня 1930 року народився Ігор Шамо — композитор, чия музика стала неофіційним генетичним кодом кожного киянина. Попри те, що він писав симфонії, квартети та музику до кінофільмів, у народній пам'яті він назавжди залишиться автором пісні, яку знають навіть ті, хто далекий від класичного мистецтва. 🎶🎹

    Гімн, що народився за одну ніч

    Історія створення пісні «Як тебе не полюбити, Києве мій!» — це справжня легенда. Кажуть, що Шамо написав музику до неї буквально за одну ніч на замовлення до Дня Києва у 1962 році. Разом із поетом Дмитром Луценком вони працювали до світанку, намагаючись впіймати той самий ритм прогулянки вечірнім містом. Коли пісня вперше прозвучала, ніхто не сумнівався: це шедевр. У 2014 році вона офіційно стала гімном столиці, хоча фактично була ним понад пів століття. 🌳🏙️

    Творчість поза «каштанами»

    Обмежувати Ігоря Шамо лише однією піснею було б несправедливо. Він був неймовірно плідним автором:
    Написав музику до понад 40 кінофільмів (зокрема, знаменитого «Максима Перепелиці»). 🎬
    Створив понад 300 пісень, багато з яких стали народними («Україно, любов моя», «Три поради»).
    Його фортепіанні цикли та камерні твори високо цінувалися професійними музикантами за глибину та мелодизм.

    Скромний геній з великим серцем

    Шамо мав унікальний хист — він відчував «інтонацію часу». Його музика ніколи не була штучною чи суто пропагандистською, навіть у жорстких межах радянської цензури. Він умів передати щиру любов до рідної землі без зайвого пафосу. Друзі згадували його як надзвичайно інтелігентну та дотепну людину, яка понад усе цінувала щирість у людях і мистецтві. ❤️🎻

    Спадщина, що звучить крізь роки

    Ігор Наумович пішов з життя рано, у 52 роки, але залишив по собі цілий всесвіт звуків. Сьогодні, коли на станціях київського метро чи під час урочистих подій лунають перші акорди «Києве мій», ми згадуємо саме його. Це той випадок, коли композитор розчинився у своєму місті, ставши частиною його архітектури, повітря та каштанового цвіту. 🕯️🇺🇦
    #історія #постаті Ігор Шамо: Людина, яка подарувала Києву його музичну душу. 28 січня 1930 року народився Ігор Шамо — композитор, чия музика стала неофіційним генетичним кодом кожного киянина. Попри те, що він писав симфонії, квартети та музику до кінофільмів, у народній пам'яті він назавжди залишиться автором пісні, яку знають навіть ті, хто далекий від класичного мистецтва. 🎶🎹 Гімн, що народився за одну ніч Історія створення пісні «Як тебе не полюбити, Києве мій!» — це справжня легенда. Кажуть, що Шамо написав музику до неї буквально за одну ніч на замовлення до Дня Києва у 1962 році. Разом із поетом Дмитром Луценком вони працювали до світанку, намагаючись впіймати той самий ритм прогулянки вечірнім містом. Коли пісня вперше прозвучала, ніхто не сумнівався: це шедевр. У 2014 році вона офіційно стала гімном столиці, хоча фактично була ним понад пів століття. 🌳🏙️ Творчість поза «каштанами» Обмежувати Ігоря Шамо лише однією піснею було б несправедливо. Він був неймовірно плідним автором: Написав музику до понад 40 кінофільмів (зокрема, знаменитого «Максима Перепелиці»). 🎬 Створив понад 300 пісень, багато з яких стали народними («Україно, любов моя», «Три поради»). Його фортепіанні цикли та камерні твори високо цінувалися професійними музикантами за глибину та мелодизм. Скромний геній з великим серцем Шамо мав унікальний хист — він відчував «інтонацію часу». Його музика ніколи не була штучною чи суто пропагандистською, навіть у жорстких межах радянської цензури. Він умів передати щиру любов до рідної землі без зайвого пафосу. Друзі згадували його як надзвичайно інтелігентну та дотепну людину, яка понад усе цінувала щирість у людях і мистецтві. ❤️🎻 Спадщина, що звучить крізь роки Ігор Наумович пішов з життя рано, у 52 роки, але залишив по собі цілий всесвіт звуків. Сьогодні, коли на станціях київського метро чи під час урочистих подій лунають перші акорди «Києве мій», ми згадуємо саме його. Це той випадок, коли композитор розчинився у своєму місті, ставши частиною його архітектури, повітря та каштанового цвіту. 🕯️🇺🇦
    Like
    2
    484переглядів
  • Найелітніша професійна серія з плавання готується до відновлення у 2026 році

    Міжнародна плавальна ліга (ISL) готується до масштабного повернення на світову спортивну арену, запланувавши свій перезапуск на 2026 рік. Про це повідомляє «Главком» з посиланням на Reuters.

    Після вимушеної трирічної перерви через глобальну пандемію та повномасштабне вторгнення організація презентує оновлену концепцію комерційного розвитку. Головна мета проєкту залишається незмінною — трансформація плавання у повноцінний професійний вид спорту з регулярними сезонами та клубною системою. Попередні цикли змагань продемонстрували величезний потенціал формату, залучивши світових зірок першої величини, проте фінансова модель виявилася вразливою до зовнішніх криз. Зокрема, повномасштабна війна в Україні суттєво вплинула на активи головного інвестора ліги Костянтина Григоришина, що призвело до замороження діяльності після 2021 року.

    Зараз комісар ліги Бен Аллен зазначає, що ISL робить ставку на диверсифікацію доходів і відмову від моноінвесторської моделі на користь партнерства з медіагігантами. Осінь 2026 року визначена як пріоритетний час для старту, що дозволить використати імпульс перед Олімпіадою-2028 у Лос-Анджелесі. Для молодих українських талантів, які зараз інтегруються в американську систему спорту, це відкриває унікальні професійні горизонти. Такі перспективні плавці, як Нікіта Шеремет, Олександр Желтяков та Ніка Шарафутдінова, котрі наразі навчаються та тренуються в американських коледжах, отримують шанс на перехід із університетського спорту в елітну професійну лігу.

    Географія майбутнього сезону охопить сім етапів у Північній Америці, Європі та Азії.
    #world_sport #спорт @sports #спорт_sports #brovarysport @brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    Найелітніша професійна серія з плавання готується до відновлення у 2026 році Міжнародна плавальна ліга (ISL) готується до масштабного повернення на світову спортивну арену, запланувавши свій перезапуск на 2026 рік. Про це повідомляє «Главком» з посиланням на Reuters. Після вимушеної трирічної перерви через глобальну пандемію та повномасштабне вторгнення організація презентує оновлену концепцію комерційного розвитку. Головна мета проєкту залишається незмінною — трансформація плавання у повноцінний професійний вид спорту з регулярними сезонами та клубною системою. Попередні цикли змагань продемонстрували величезний потенціал формату, залучивши світових зірок першої величини, проте фінансова модель виявилася вразливою до зовнішніх криз. Зокрема, повномасштабна війна в Україні суттєво вплинула на активи головного інвестора ліги Костянтина Григоришина, що призвело до замороження діяльності після 2021 року. Зараз комісар ліги Бен Аллен зазначає, що ISL робить ставку на диверсифікацію доходів і відмову від моноінвесторської моделі на користь партнерства з медіагігантами. Осінь 2026 року визначена як пріоритетний час для старту, що дозволить використати імпульс перед Олімпіадою-2028 у Лос-Анджелесі. Для молодих українських талантів, які зараз інтегруються в американську систему спорту, це відкриває унікальні професійні горизонти. Такі перспективні плавці, як Нікіта Шеремет, Олександр Желтяков та Ніка Шарафутдінова, котрі наразі навчаються та тренуються в американських коледжах, отримують шанс на перехід із університетського спорту в елітну професійну лігу. Географія майбутнього сезону охопить сім етапів у Північній Америці, Європі та Азії. #world_sport #спорт @sports #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    525переглядів
  • Як військовим закупити вживані пікапи, квадроцикли і мотоцикли за спрощеною процедурою? Хто може подавати комерційні пропозиції? Які вимоги до стану такої техніки?
    Покроковий алгоритм від МОУ 👇
    https://youtu.be/vnfBF1kMvvE?si=JVIkWXbJfVcg8h9b
    Як військовим закупити вживані пікапи, квадроцикли і мотоцикли за спрощеною процедурою? Хто може подавати комерційні пропозиції? Які вимоги до стану такої техніки? Покроковий алгоритм від МОУ 👇 https://youtu.be/vnfBF1kMvvE?si=JVIkWXbJfVcg8h9b
    326переглядів
  • Якісь вони дрипані, кидаються на мотоцикли наче собаки... https://youtube.com/shorts/-adTUnjH7hM?si=nsD_OogdJ82L0E9z
    Якісь вони дрипані, кидаються на мотоцикли наче собаки... https://youtube.com/shorts/-adTUnjH7hM?si=nsD_OogdJ82L0E9z
    Like
    Love
    2
    420переглядів
  • Новий цикл розвитку людства і нашої планети несе багато змін.
    Про це розповідається ще в кінці 80-х засновник системи дизайну людини Ра Уру Ху.
    Ця система самопізнання описує весь вроджений потенціал окремої людини за датою, часом народження, а також глобальні цикли розвитку людства на основі руху планети.
    Новий цикл розвитку людства і нашої планети несе багато змін. Про це розповідається ще в кінці 80-х засновник системи дизайну людини Ра Уру Ху. Ця система самопізнання описує весь вроджений потенціал окремої людини за датою, часом народження, а також глобальні цикли розвитку людства на основі руху планети.
    770переглядів 8Відтворень
  • 🚗🇩🇪 BMW — від авіадвигунів до легенди автоіндустрії.

    Історія компанії BMW (Bayerische Motoren Werke) почалася у 1916 році в Мюнхені. Спочатку це була зовсім не автомобільна марка — підприємство займалося виробництвом авіаційних двигунів під час Першої світової війни. Саме тоді з’явився знаменитий логотип із біло-блакитним колом — стилізованим символом пропелера на фоні баварського прапора.

    🛩️ Після війни Версальський договір заборонив Німеччині виготовляти військові літаки, і BMW довелося змінювати профіль. Компанія почала випускати мотоцикли (перший — BMW R32 у 1923 році), а вже з 1928 року — автомобілі.

    🚘 Першим авто став BMW 3/15, створений на основі британського Austin 7. Це був лише початок: у 1930-х BMW розробила власні моделі, які швидко завоювали популярність.

    ⚔️ Після Другої світової війни компанія опинилася на межі зникнення, але врятували її мотоцикли та маленькі машини BMW Isetta. А справжній прорив стався у 1960-х, коли BMW створила лінійку "Neue Klasse" — сучасні спортивні седани, що закріпили імідж бренду.

    ✨ Цікаві факти про BMW:

    🔸️У 1959 році компанія була на межі банкрутства, і її хотів викупити Mercedes-Benz. Врятували BMW приватні інвестори та нові моделі.

    🔸️BMW має власний музей у Мюнхені, який виглядає як футуристична чаша — символ новаторства компанії.

    🔸️Компанія неодноразово робила акцент на спорті: з BMW починали легендарні автогонщики, а машини марки вигравали у багатьох чемпіонатах.

    🔸️Девіз компанії — "Freude am Fahren" («Радість від кермування»), який ідеально описує її філософію.

    📈 Сьогодні BMW — один із провідних виробників преміум-класу, символ інженерної досконалості та німецького стилю, який відомий у всьому світі.
    🚗🇩🇪 BMW — від авіадвигунів до легенди автоіндустрії. Історія компанії BMW (Bayerische Motoren Werke) почалася у 1916 році в Мюнхені. Спочатку це була зовсім не автомобільна марка — підприємство займалося виробництвом авіаційних двигунів під час Першої світової війни. Саме тоді з’явився знаменитий логотип із біло-блакитним колом — стилізованим символом пропелера на фоні баварського прапора. 🛩️ Після війни Версальський договір заборонив Німеччині виготовляти військові літаки, і BMW довелося змінювати профіль. Компанія почала випускати мотоцикли (перший — BMW R32 у 1923 році), а вже з 1928 року — автомобілі. 🚘 Першим авто став BMW 3/15, створений на основі британського Austin 7. Це був лише початок: у 1930-х BMW розробила власні моделі, які швидко завоювали популярність. ⚔️ Після Другої світової війни компанія опинилася на межі зникнення, але врятували її мотоцикли та маленькі машини BMW Isetta. А справжній прорив стався у 1960-х, коли BMW створила лінійку "Neue Klasse" — сучасні спортивні седани, що закріпили імідж бренду. ✨ Цікаві факти про BMW: 🔸️У 1959 році компанія була на межі банкрутства, і її хотів викупити Mercedes-Benz. Врятували BMW приватні інвестори та нові моделі. 🔸️BMW має власний музей у Мюнхені, який виглядає як футуристична чаша — символ новаторства компанії. 🔸️Компанія неодноразово робила акцент на спорті: з BMW починали легендарні автогонщики, а машини марки вигравали у багатьох чемпіонатах. 🔸️Девіз компанії — "Freude am Fahren" («Радість від кермування»), який ідеально описує її філософію. 📈 Сьогодні BMW — один із провідних виробників преміум-класу, символ інженерної досконалості та німецького стилю, який відомий у всьому світі.
    893переглядів
  • ❗️На понад 1 000 000 гривень — українські та молдовські поліцейські затримали угруповання шахраїв, які ошукали військових.
    Оперативники управління стратегічних розслідувань у Хмельницькій області Нацполіції викрили групу проросійськи налаштованих мешканців, які через оголошення на інтернет-платформах пропонували військовим транспорт, генератори, квадроцикли та інші товари. Після отримання передоплати зловмисники зникали, не передаючи обіцяного.
    Згодом було встановлено, що організатор і ключові учасники групи виїхали до Республіки Молдова, де в місті Бєльці організували роботу шахрайського call-центру. До схеми залучили кілька десятків дропів — власників банківських карток, на які постраждалі переказували гроші.
    ❗️На понад 1 000 000 гривень — українські та молдовські поліцейські затримали угруповання шахраїв, які ошукали військових. Оперативники управління стратегічних розслідувань у Хмельницькій області Нацполіції викрили групу проросійськи налаштованих мешканців, які через оголошення на інтернет-платформах пропонували військовим транспорт, генератори, квадроцикли та інші товари. Після отримання передоплати зловмисники зникали, не передаючи обіцяного. Згодом було встановлено, що організатор і ключові учасники групи виїхали до Республіки Молдова, де в місті Бєльці організували роботу шахрайського call-центру. До схеми залучили кілька десятків дропів — власників банківських карток, на які постраждалі переказували гроші.
    428переглядів
Більше результатів