Сьогодні 60‑річчя відзначає Заслужений тренер України, медалістка чемпіонатів світу та Європи Алла Миколаївна Миронюк.

Її спортивні здобутки, тренерська праця та відданість справі стали гордістю українського фехтування та прикладом для багатьох поколінь.

💥 Щиро вітаємо з ювілеєм! Бажаємо міцного здоров’я, мирного неба, натхнення й радості від кожного дня. Дякуємо за Ваш внесок у розвиток українського фехтування!

✨ Нехай Ваші учні й надалі тішать Вас своїми перемогами, продовжуючи традиції Вашої школи та примножуючи славу українського спорту.

#фехтування #esgrima #escrime #scherma #uafencing

У XVI–XVIII століттях у Франції та Італії існувала дивовижна світська гра — Tarocchi Appropriati (Привласнені Таро).

Аристократи та поети збиралися в залах, витягували карти Старших Арканів і прямо на ходу складали віршовані алегорії. Через поезію вони описували характер людини, її таємниці, долю та давали магічні поради.

Поетичне слово налаштовує наше Его набагато глибше, ніж сухі лекції. Воно розмовляє напряму з підсвідомістю.

Я повертаю цю давню традицію.

Кожен мій допис у цьому блозі буде не просто розбором карти, а віршем-кодом, який я дістаю з потоку Марсельської системи.

Ці рядки не про майбутнє «колись-потім». Вони працюють як маніфест і захист «тут і зараз».

Починаю з Аркана XIX — Сонце (Le Soleil).

У Марсельській традиції це карта абсолютного миру, чистої радості та безпеки, де двоє дітей граються під захистом міцного муру.

Ловіть цей ритм. Впустіть його в себе:

Аркан XIX. Сонце (Le Soleil)

Світло торкається м’яко очей і плечей,

День розгортає свій золотий сувій.

Час залишає у минулому тіні ночей,

Ми повертаємось до ковчегу мрій.

Дивись на карту двох малих дітей,

Радість тримай у серці ідей,

Сонце є початком втілення мрій,

Мир пульсує у крові надій.

Будуємо мур — цеглинка до цеглинки,

Простір Світла від падаючого зла,

Марсельський малюнок спрямовує вись,

Світло панує у наших краях.

Нехай цей перший вірш-код стане вашим особистим щитом від будь-якого зла та увімкне внутрішнє світло.

До зустрічі біля ковчегу мрій.

Підписуйтесь, попереду ще 21 таємничий Аркан.

Напишіть у коментарях, як вам такий формат? І яка карта Марсельського Таро ваша улюблена?

Сватання дівчини. «Прийміть мене, мамо, я ваша невістка», - такими словами, як не дивно, два століття тому дівчина починала сватання. Згідно з існуючими звичаями, вона мала на це таке саме право, як і хлопець. Раніше хлопець лише інколи наважувався свататися до коханої. Дівчина пропонувала йому руку, не заручаючись його згодою, причому їй дуже рідко відмовляли, бо це могло накликати нещастя. Про силу цієї традиції свідчить звичай, що існував у XVIII ст.: злочинця, засудженого до страти, могли помилувати, якщо котрась із дівчат висловлювала бажання взяти його за чоловіка. Недаремно тоді побутував вислів «узяти заміж» замість пізнішого «піти заміж».

Проте в міру того як зростала роль чоловіків у суспільній сфері, такі звичаї поступово забувалися. І вже наприкінці ХІХ ст. ініціатива у сватанні цілком перейшла до парубків, а роль дівчат звелася до сором'язливого колупання печі та подавання старостам весільних рушників.

З відривного календаря "Криниченька" за 5 червня.

----------