• ЄДНАННЯ ЧАСУ

    В просторі час тримає пам'ять сліду,
    Де риси мають зустріч із роками,
    І тягне вниз минуле, ніби камінь,
    Немов у швах зашита частка світу.

    І кожен штрих веде мене стежками,
    Де обрій ще не видно було звідти,
    А я ішов без тіні за думками
    Туди, де гралися маленькі діти.

    Тепер між датами зростає кладка,
    Де відстань виміряна дуже складно,
    Коли людину пам'ять доганяє.

    Торкаюсь я того, що вже немає,
    Та знов уже стає моїм надбанням,
    І час приймає спокій як єднання.

    Мирослав Манюк
    04.04.2026
    #сонет
    ЄДНАННЯ ЧАСУ В просторі час тримає пам'ять сліду, Де риси мають зустріч із роками, І тягне вниз минуле, ніби камінь, Немов у швах зашита частка світу. І кожен штрих веде мене стежками, Де обрій ще не видно було звідти, А я ішов без тіні за думками Туди, де гралися маленькі діти. Тепер між датами зростає кладка, Де відстань виміряна дуже складно, Коли людину пам'ять доганяє. Торкаюсь я того, що вже немає, Та знов уже стає моїм надбанням, І час приймає спокій як єднання. Мирослав Манюк 04.04.2026 #сонет
    1
    88переглядів
  • РАХУНКИ

    Коли роздивляюсь рахунки уважно,
    То бачу не цифри — живі коливання,
    Де витрати тиснуть, мов сирість у ванні,
    А профіт нема навіть граму відважить.

    Дивлюся в таблиці я взором поважним,
    Де кожна графа — це причина страждання,
    Де факти без масок, без гри й прикривання,
    Показують істину чесно, відважно.

    Я знав, що відкрию валізу тривожну,
    Бо втрати повзуть і ростуть так безбожно,
    Що кожен ресурс вже стає тільки миттю.

    Коли ми рахунки приносимо в жертви,
    Потрібно дивитись, куди йдуть бюджети,
    Щоб рух був вперед, а не зник непомітно.

    Мирослав Манюк
    02.04.2026

    #сонет
    РАХУНКИ Коли роздивляюсь рахунки уважно, То бачу не цифри — живі коливання, Де витрати тиснуть, мов сирість у ванні, А профіт нема навіть граму відважить. Дивлюся в таблиці я взором поважним, Де кожна графа — це причина страждання, Де факти без масок, без гри й прикривання, Показують істину чесно, відважно. Я знав, що відкрию валізу тривожну, Бо втрати повзуть і ростуть так безбожно, Що кожен ресурс вже стає тільки миттю. Коли ми рахунки приносимо в жертви, Потрібно дивитись, куди йдуть бюджети, Щоб рух був вперед, а не зник непомітно. Мирослав Манюк 02.04.2026 #сонет
    1
    130переглядів
  • НОМІНАНТИ

    Гомін історії носять народи,
    Тягнуть століттями біль у мовчанні,
    Вистояв дух, не зламались бажання,
    Сила зростала у серці від роду.

    Кров'ю писали всі дати народжень,
    Правду тримали, як віру, в стражданні,
    Слово ставало щитом для баталій,
    Гідність не впала у вільній породі.

    Нині ж лунає ім'я по всім світі,
    Нам розряджають постійно повітря.
    Серед руїн будуть нові руїни.

    Не переймайся, народ України:
    Збільшаться скоро всі наші фінанси —
    Премії Нобеля ми номінанти.

    Мирослав Манюк
    01.04.2026
    #сонет

    ⚡️ Зеленського й народ України номіновано на Нобелівську премію миру 2026 року, — Sociaty
    НОМІНАНТИ Гомін історії носять народи, Тягнуть століттями біль у мовчанні, Вистояв дух, не зламались бажання, Сила зростала у серці від роду. Кров'ю писали всі дати народжень, Правду тримали, як віру, в стражданні, Слово ставало щитом для баталій, Гідність не впала у вільній породі. Нині ж лунає ім'я по всім світі, Нам розряджають постійно повітря. Серед руїн будуть нові руїни. Не переймайся, народ України: Збільшаться скоро всі наші фінанси — Премії Нобеля ми номінанти. Мирослав Манюк 01.04.2026 #сонет ⚡️ Зеленського й народ України номіновано на Нобелівську премію миру 2026 року, — Sociaty
    1
    155переглядів
  • ПСИХОЗ

    В куті застигла лінія психозу,
    А шурхіт кроку множиться відлунням
    І тінь лягає на застиглу позу.

    Розтягнуті вузли застигли лунко,
    Щось плутає занедбану свідомість
    І кожен рух звучить в чужому домі,
    Немов струна, затиснута в стосунках.

    Та серце звикло жити з розрахунком,
    Не дати задню в темряві натомість,
    Де форми страху — жертви анатомій,
    Де простір темряву стискає хутко.

    І нова сила віджене загрозу,
    Розірве схеми темного відлуння
    Й залишить пил між страхом і психозом.

    Мирослав Манюк
    28.03.2026
    #сонет_симетрон
    ПСИХОЗ В куті застигла лінія психозу, А шурхіт кроку множиться відлунням І тінь лягає на застиглу позу. Розтягнуті вузли застигли лунко, Щось плутає занедбану свідомість І кожен рух звучить в чужому домі, Немов струна, затиснута в стосунках. Та серце звикло жити з розрахунком, Не дати задню в темряві натомість, Де форми страху — жертви анатомій, Де простір темряву стискає хутко. І нова сила віджене загрозу, Розірве схеми темного відлуння Й залишить пил між страхом і психозом. Мирослав Манюк 28.03.2026 #сонет_симетрон
    1
    194переглядів
  • СЛОВО ЛІНИ КОСТЕНКО

    Далеко розходяться хвилі натхнення,
    У римах зростає глибоке коріння,
    Легенда живе у моїм поколінні,
    Несе через строфи своє одкровення.

    Майстерно лунають метафори Ліни,
    Неначе вогонь полихає у венах,
    І світ обіймає ясне розуміння,
    Що слово сильніше за це сьогодення.

    У пам'яті зріє не просто циклічність,
    А подих епохи, що кличе і кличе,
    Де правда не гасне у праведних віршах.

    І навіть коли все загусне у тиші,
    Лиш слово озветься в своєму контексті,
    А слово це буде від Ліни Костенко.

    Мирослав Манюк
    19.03.2026
    #ЛінаЩасливіЖитиПоруч
    #сонет
    СЛОВО ЛІНИ КОСТЕНКО Далеко розходяться хвилі натхнення, У римах зростає глибоке коріння, Легенда живе у моїм поколінні, Несе через строфи своє одкровення. Майстерно лунають метафори Ліни, Неначе вогонь полихає у венах, І світ обіймає ясне розуміння, Що слово сильніше за це сьогодення. У пам'яті зріє не просто циклічність, А подих епохи, що кличе і кличе, Де правда не гасне у праведних віршах. І навіть коли все загусне у тиші, Лиш слово озветься в своєму контексті, А слово це буде від Ліни Костенко. Мирослав Манюк 19.03.2026 #ЛінаЩасливіЖитиПоруч #сонет
    1
    381переглядів
  • КОПТЕР

    Вибір народжений серцем і глуздом,
    Хлопець охоче ступає до строю.
    Погляд у матері вже без ілюзій —
    Син не вагається йти за метою.

    Вчиться і служить із небом в союзі,
    Шлях прокладається впливом героя.
    Сотні мішеней зникають в окрузі,
    Ворог відходить від "Коптера" зброї.

    Поле гуде під металом і пилом,
    Рани та біль не зламають завзяття,
    Завжди підтримують тут побратими.

    Раза чотири прощався із тилом,
    Каже: "На фронті усі мої браття.
    Іншого вибору доля не прийме."

    Мирослав Манюк
    18.03.2026
    #сонет
    КОПТЕР Вибір народжений серцем і глуздом, Хлопець охоче ступає до строю. Погляд у матері вже без ілюзій — Син не вагається йти за метою. Вчиться і служить із небом в союзі, Шлях прокладається впливом героя. Сотні мішеней зникають в окрузі, Ворог відходить від "Коптера" зброї. Поле гуде під металом і пилом, Рани та біль не зламають завзяття, Завжди підтримують тут побратими. Раза чотири прощався із тилом, Каже: "На фронті усі мої браття. Іншого вибору доля не прийме." Мирослав Манюк 18.03.2026 #сонет
    2
    433переглядів 1 Поширень
  • ПРОЗРІННЯ

    Вуста торкались неба і граніту,
    Де час застиг у коконі терпіння.
    Ми прагнемо знайти своє коріння
    У дзеркалі старого лабіринту.

    Блукаючи шляхами всього світу,
    В глухих кутах встряємо в павутиння,
    І крик душі в цю мить дає прозріння:
    На повну смак життя мов пік зеніту!

    Відчуй, як пульс вдаряє в скроні глухо,
    Як вітер в'яже вузлики над вухом,
    А плин життя штовхає у майбутнє.

    В моменті кожнім диво де присутнє —
    Це все твоє, якщо душі основа
    В собі любов, мов скарб, знайти готова.

    Автори: Мирослав Манюк
    Ірина Морозова

    16.03.2026 – 17.03.2026
    #сонет
    ПРОЗРІННЯ Вуста торкались неба і граніту, Де час застиг у коконі терпіння. Ми прагнемо знайти своє коріння У дзеркалі старого лабіринту. Блукаючи шляхами всього світу, В глухих кутах встряємо в павутиння, І крик душі в цю мить дає прозріння: На повну смак життя мов пік зеніту! Відчуй, як пульс вдаряє в скроні глухо, Як вітер в'яже вузлики над вухом, А плин життя штовхає у майбутнє. В моменті кожнім диво де присутнє — Це все твоє, якщо душі основа В собі любов, мов скарб, знайти готова. Автори: Мирослав Манюк Ірина Морозова 16.03.2026 – 17.03.2026 #сонет
    355переглядів
  • ВІРНІСТЬ

    У час буремний, де усе циклічно,
    Де гомін дум розхитує опору,
    Багато масок ніби ходять поряд,
    Та хтось тримає істину довічно.

    Хтось не торгує совістю при свічці,
    Не кроїть душу, щоби лізти вгору,
    Іде крізь шум, попри ганьбу і спори
    І не ховає свої добрі вічі.

    У тих очах немає блиску злості.
    Життя не буде сіпати волосся,
    Бо слово й вчинок злиті у людині.

    Немає там дешевої провини,
    Бо честь не гнеться під вагу насильства,
    Вона лиш там, де вірність у суспільстві.

    Мирослав Манюк
    16.03.2026
    #сонет
    ВІРНІСТЬ У час буремний, де усе циклічно, Де гомін дум розхитує опору, Багато масок ніби ходять поряд, Та хтось тримає істину довічно. Хтось не торгує совістю при свічці, Не кроїть душу, щоби лізти вгору, Іде крізь шум, попри ганьбу і спори І не ховає свої добрі вічі. У тих очах немає блиску злості. Життя не буде сіпати волосся, Бо слово й вчинок злиті у людині. Немає там дешевої провини, Бо честь не гнеться під вагу насильства, Вона лиш там, де вірність у суспільстві. Мирослав Манюк 16.03.2026 #сонет
    1
    333переглядів
  • ІСНУВАННЯ

    Поміж наших історій росте існування,
    Непомітно між днями мелькають моменти,
    А з посіяних днів виростає саванна.

    Понад спогадом давнім спливають фрагменти,
    А роки, мов човни, розпливаються в танці
    І тривога колишня туманом розтане,
    Бо у серці зернина надії в проценті.

    Та раптово доходить хвилина до центру,
    Де минуле стоїть нерухомим питанням
    І здається, що час заблукав не в останнє,
    Та крізь темряву досвід дає компоненти.

    І тоді розумієш — життя бездоганне,
    Що велике роками не зрушить моменти,
    Бо в коротких хвилинах живе існування.

    Мирослав Манюк
    13.03.2026
    #сонет_симетрон
    ІСНУВАННЯ Поміж наших історій росте існування, Непомітно між днями мелькають моменти, А з посіяних днів виростає саванна. Понад спогадом давнім спливають фрагменти, А роки, мов човни, розпливаються в танці І тривога колишня туманом розтане, Бо у серці зернина надії в проценті. Та раптово доходить хвилина до центру, Де минуле стоїть нерухомим питанням І здається, що час заблукав не в останнє, Та крізь темряву досвід дає компоненти. І тоді розумієш — життя бездоганне, Що велике роками не зрушить моменти, Бо в коротких хвилинах живе існування. Мирослав Манюк 13.03.2026 #сонет_симетрон
    1
    302переглядів
  • ХЕЙТЕРАМ

    Виписують вироки в різних спільнотах,
    Глузують із імені, кидають глину,
    Твердять, що я зверхня, холодна людина,
    Мовляв, я блукаю в каналах і ботах.

    Приписують хитрощі, темні секрети,
    Що слово не власне, а писано штучно,
    Що тільки шукаю людей в інтернеті,
    Щоб вигідно сяяти й славитись гучно.

    Та шлях мій не вимірять цими плітками,
    Бо крок мій відточений потом й сльозами
    І досвід гартується в чесній дорозі.

    Я йду через рими відкрито і строго,
    Не кланяюсь ідолам, штучному колу
    І слово тримаю, як зброю і долю.

    Мирослав Манюк
    04.03.2026
    #сонет
    ХЕЙТЕРАМ Виписують вироки в різних спільнотах, Глузують із імені, кидають глину, Твердять, що я зверхня, холодна людина, Мовляв, я блукаю в каналах і ботах. Приписують хитрощі, темні секрети, Що слово не власне, а писано штучно, Що тільки шукаю людей в інтернеті, Щоб вигідно сяяти й славитись гучно. Та шлях мій не вимірять цими плітками, Бо крок мій відточений потом й сльозами І досвід гартується в чесній дорозі. Я йду через рими відкрито і строго, Не кланяюсь ідолам, штучному колу І слово тримаю, як зброю і долю. Мирослав Манюк 04.03.2026 #сонет
    1
    187переглядів
Більше результатів