Бувають такі дні…
Коли ще очі не розплюшила до пуття, а тебе вже все дратує…
Й всі…

Пательня на плиті,
цукор в цукорниці,
яйця в курячому сараї,
показники на придворному градуснику,
новини в телефоні,
собака Цуцилія, яка цілеспрямовано стрибає під ноги,
ноги, які хочеться пересувати руками, бо самі вони пересуватися відмовляються,
табун котів, де кожному індивідуально тре відчинити й зачинити двері, разів по десять за годину на один писок…

Та взагалі, все довкілля дратує!!!

Натіліпала тісто на якусь махмурню з мізюном…
Ірина Олександрова фаршу накрутила…
Посуду назбиралося - гора!!!

Мию й пссссешу!!!
Псссссешу, плююся, як той чайник, що кипить, й мию!!!

Й якого біса, скажіть мені будь ласочка?…

Вдихую-видихую повііііііільно, разів десять поспіль…
Чорна завіса перед очами починає кудись діватися.
Акумульована агресія йде за нею слідом.

Тю?
Чи я дурна?
Я у власній й теплій хаті, яка в мене є.
Під цілим дахом, який в мене є.
В своїй мийці, яка в мене є.
Гарячою водичкою, яка в мене є.
Мию дофігіща посуду, який в мене є, й складові від мʼясорубки, яка в мене є!
Й мʼясо є, щоб його крутити!
Й все, що тре для того пирога, який вже в духовці, також є!
Й духовка ж є!!!
Й газ в ній!!

То на яку холеру я злюся???

Ййййййй попустило…

Як важко домовлятися між собою й собою?:)
Та страшне!!!

З одного боку вхайдокалася в тому квітнику, щокапець?:)
Й хотілося тільки спати!:)
Довго й нерухомо?:)

З іншого боку, мені десь між лопатками гаряче дихала собака Цуцилія!:)
Собака Валянок!:)

То зібрала таки себе в купку й пііііііішла-пішла-пішла звершувати!:)

Дійсним доповідаю!
Ми це зробили!!!
Я стригла!
Донечка тримала!:)

Цуцилія стрижена! Випрана!
Вже навіть з заканапної еміграції повернулася!:) Цього разу наругу над улюбленими собачками хуткенько пробачила!:)
Дивлюся на неї і радію!:)

Тепер на черзі ще собаки Лєдя та Вахтанг!

...Ви теж залишаєте собаку біля магазину “на 5 хвилин”?
А якщо ці 5 хвилин стануть найстрашнішими в його житті?

Він не був прив’язаний. Його просто залишили.

Вчора біля супермаркету ми зустріли бернського зенненхунда.
Він не сидів спокійно і “чекав”. Він ходив. Від однієї людини до іншої.
Заглядав у очі. Сідав поруч. Вставав. Лягав на хвилину — бо вже не мав сил. І знову підходив до когось…
Бо шукав. Свого.

Ви розумієте, що це означає?
Він не знав, де його людина. Він думав, що його покинули.
Ми стояли з ним 40 хвилин. 40 хвилин вибору: чекати далі… чи забирати додому і починати пошук — старих чи вже нових “власників”.

І це не просто “ситуація біля магазину”. Це — Україна. Зараз.
Одна сирена — і цей пес біжить куди очі бачать.
Один вибух —і він у паніці вискакує на дорогу.
Один “приліт” —і у нього більше немає ні вас, ні дому. Взагалі.
А ви просто “зайшли на 5 хвилин”.

Собака не розуміє: “мене залишили ненадовго”.
Він відчуває: мене залишили назавжди.
І поки ви обираєте продукти — він обирає між страхом, болем і надією, що його не зрадили.

Не залишайте своїх собак самих!
Ні прив’язаних. Ні “просто поруч”. Ніяк.
Бо одного разу ви можете вийти — а він уже не дочекається.

Якщо це відгукнулося — просто поширте.
Можливо, саме ваш репост врятує чиєсь життя.

© Марианна Гольдман

Жіноча скарбничка #отожбо #сьогодення

Торкнуло:

...Ви теж залишаєте собаку біля магазину “на 5 хвилин”?
А якщо ці 5 хвилин стануть найстрашнішими в його житті?

Він не був прив’язаний. Його просто залишили.

Вчора біля супермаркету ми зустріли бернського зенненхунда.
Він не сидів спокійно і “чекав”. Він ходив. Від однієї людини до іншої.
Заглядав у очі. Сідав поруч. Вставав. Лягав на хвилину — бо вже не мав сил. І знову підходив до когось…
Бо шукав. Свого.

Ви розумієте, що це означає?
Він не знав, де його людина. Він думав, що його покинули.
Ми стояли з ним 40 хвилин. 40 хвилин вибору: чекати далі… чи забирати додому і починати пошук — старих чи вже нових “власників”.

І це не просто “ситуація біля магазину”. Це — Україна. Зараз.
Одна сирена — і цей пес біжить куди очі бачать.
Один вибух —і він у паніці вискакує на дорогу.
Один “приліт” —і у нього більше немає ні вас, ні дому. Взагалі.
А ви просто “зайшли на 5 хвилин”.

Собака не розуміє: “мене залишили ненадовго”.
Він відчуває: мене залишили назавжди.
І поки ви обираєте продукти — він обирає між страхом, болем і надією, що його не зрадили.

Не залишайте своїх собак самих!
Ні прив’язаних. Ні “просто поруч”. Ніяк.
Бо одного разу ви можете вийти — а він уже не дочекається.

Якщо це відгукнулося — просто поширте.
Можливо, саме ваш репост врятує чиєсь життя.

👮У Києві посилили патрулювання біля храмів на Великдень – поліція

Під наглядом правоохоронців – понад 160 локацій, де проходять богослужіння. Чергують поліцейські, нацгвардійці та курсанти НАВС.

Крім того, церкви й території поруч перевіряють кінологи зі службовими собаками. Вірян просять бути уважними, не ігнорувати повітряну тривогу, вчасно йти в укриття та пам’ятати про комендантську годину з 00:00 до 05:00.
#Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news

Ковчег посеред столиці: історія переселенця, що везе свій світ у багажнику.

У самому центрі Києва завмер автомобіль, який став цілим всесвітом для однієї людини. Власник машини — чоловік із Донеччини, чиє життя війна перетворила на нескінченну дорогу. Після смерті дружини та чотирьох років на Чернігівщині він знову вирушив у дорогу — цього разу до Умані.

Його «ковчег» переповнений: у салоні, поруч із господарем, туляться вірний собака та 18 курей у клітках. Це все, що вдалося зберегти від минулого. Коли автівка зламалася, на допомогу прийшли патрульні: вони відбуксирували машину до СТО, давши чоловікові шанс полагодити свій єдиний дім і рушити далі за надією на новий початок.

Мати благала вченого вколоти її синові, який помирав, препарат, що ніколи раніше не застосовували на людині.

Це був липень 1885 року, Париж.

Дев’ятирічний Жозеф Мейстер стояв і тремтів у лабораторії Луї Пастера. Його руки й ноги були вкриті глибокими ранами від укусів. За два дні до цього його в Ельзасі атакував собака, якого вважали скаженим. Тварину невдовзі вбили.

Його мати добре розуміла, що це означає.

У 1885 році сказ майже завжди означав смерть. Коли з’являлися симптоми — страх води, сильні судоми, галюцинації — шансів практично не було. Смерть була болісною, іноді тривала кілька днів, і допомогти було неможливо.

Але вона чула про вченого в Парижі.
Про чоловіка на ім’я Луї Пастер, який працював над чимось, що могло допомогти.

Вона не знала, чи це правда.
Вона знала лише одне: якщо нічого не зробити — її син помре.

І вона перетнула Францію з пораненою дитиною, щоб знайти цього вченого.

— Будь ласка, — сказала вона Пастеру. — Врятуйте мого сина.

Луї Пастеру було 62 роки. Він уже був одним із найвідоміших учених Європи. Його відкриття змінили науку і світ. Але перед ним стояло надзвичайно складне рішення.

Так, у нього була вакцина від сказу.
Він роками розробляв її і неодноразово успішно випробовував на тваринах.

Але ніколи — на людині.

І Пастер навіть не був лікарем — він був хіміком. Якщо б він застосував експериментальне лікування, і хлопчик помер, це могло зруйнувати його репутацію і все, що він створив.

Але якщо нічого не зробити — Жозеф майже напевно помре.

Пастер порадився з двома лікарями. Вони оглянули хлопчика і дійшли одностайного висновку: без лікування шансів немає. Вакцина — єдина надія.

Пастер ухвалив рішення.

Вони спробують.

У наступні дні Жозеф отримував серію ін’єкцій. Дози поступово збільшували, щоб навчити імунну систему боротися з вірусом, перш ніж той досягне мозку.

Щодня Пастер уважно спостерігав за хлопчиком: чи не з’явиться температура, сплутаність свідомості або інші симптоми.

Щодня Жозеф залишався здоровим.

Після останньої ін’єкції вони чекали.
Тиждень. Два.

Нічого.

Жодних симптомів. Жодної хвороби.

Жозеф Мейстер став першою людиною, яку успішно вакцинували проти сказу після зараження.

Новина швидко поширилася Європою. За кілька місяців до Пастера почали приїжджати родини з різних країн. Він лікував сотні, потім тисячі. Вакцина працювала.

Але справжня велич Пастера була ще глибшою.

Вакцина проти сказу — не його найбільший внесок.

Його головне відкриття — довести, що невидимі мікроорганізми викликають хвороби.

До нього багато хто вважав, що хвороби виникають через «погане повітря» або з’являються самі по собі. Пастер спростував ці уявлення.

І коли стало зрозуміло, що мікроби існують і передаються — усе змінилося.

Хірурги почали стерилізувати інструменти.
Лікарі — мити руки.
Молоко почали обробляти, щоб знищити бактерії — цей процес назвали пастеризацією.

Мікробна теорія стала основою сучасної медицини.

Жозеф Мейстер ніколи не забув людину, яка врятувала йому життя.

Коли Пастер помер у 1895 році, Жозеф був на його похороні. Згодом він працював у Інституті Пастера — у тому самому місці, де його врятували.

Він прожив до 1940 року.

Живий доказ того, що іноді один сміливий вчинок змінює все.

Того липневого дня 1885 року хімік, який не був лікарем, подивився на хлопчика зі смертним вироком — і ризикнув.

Він обрав надію.

І не помилився.

Жозеф вижив.

І завдяки цьому мільйони інших людей теж отримали шанс жити.

Бо іноді, рятуючи одне життя, ми вчимося рятувати цілий світ.

День кінолога України

2 квітня в Україні відзначають професійне свято кінологів – людей з великим серцем і сильним характером, які присвятили своє життя благородній справі кінології – науці про дресирування та поводження з собаками. День кінолога України – не лише вшанування кінологів, а й данина поваги їхнім чотирилапим партнерам, які вірно служать по всій країні на різних посадах.

Кінологія, що походить від грецьких слів “кінос” (собака) і “логос” (наука), – це вивчення і практика поведінки та дресирування собак. Кінолог – це не просто той, хто тренує собак, це фахівець з фізіології, психології та педагогіки тварин, який розуміє нюанси характеру кожної породи. Відносини між собакою та кінологом будуються на повній довірі та довічній любові, підкреслюючи, що собака визнає лише одного “господаря”.

☕️ Доброго ранку, підписники!

Сьогодні — 2 квітня, і цей день поєднує професійні свята, важливі соціальні теми та трохи про книги. Відзначаємо такі дати 👇

➡️ День кінолога в Україні — професійне свято фахівців, які працюють із службовими собаками у поліції, армії та рятувальних службах.

➡️ Всесвітній день поширення інформації про аутизм — запроваджений ООН у 2007 році, щоб підвищити обізнаність про аутизм і підтримати людей із цим станом.

➡️ Міжнародний день дитячої книги — відзначається у день народження Ганса Крістіана Андерсена (1805). Свято започатковане у 1967 році для популяризації читання серед дітей.

➡️ Міжнародний день обслуговування доріг — привертає увагу до важливості якісної інфраструктури та роботи дорожніх служб.

➡️ Міжнародний день перевірки фактів — з’явився з ініціативи Міжнародної мережі фактчекерів, щоб нагадати про важливість перевірки інформації у світі фейків.
#Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

Щось я з собою розтоваришувалася?:)

Зранку бааааадьоро так заперезала всю стару в ортези та бандажі й висунулася звершувати в квітник?

То й що?
Та ніщо!:)))
Не взагалі ніщо, авжеж…
Та набагато менше, ніж планувала???

В планах була обрізка троянд на заколодязній ділянці?
По факту обрізаних троянд тільки три?
А на всі, що залишилися, я навіть дивитися не ризикую!:)

Нууууууу так.
Обідрала геть всі клематиси на перголі. Майже під землю!
Повидовбала з землі штук двадцять тих клематисів, що відросли несанкціоновано!
Обчекрижила дві керії, мігдаль трилопатевий, всі злаки на цьому боці квітника, ще й карагану кардинально прорідила.
Запхала в землю штук десять очитків видних. Які висмикувалися з корінням з землі, коли я ламала минулорічні їх гілки!

Й усе…
Зззздулася!
Розсипалася!
Хвіст та коліна вийшли з чату!!!

Наїлася картоплі з капустою й мостирюся в горизонтальне положення!:)

Черговою по хаті та кухні сьогодні була призначена донечка!
Мела, мила, порохи ганяла, готувала, санвузол пі-пі-пі-драїла саме вона!

Синочок у дворі майже й не був?
Тягав лантух їдла для курей до сараю! Який привезли на замовлення прям під хвіртку!
Рятував здоровезний кущ моєї форзиції та паркан біля ягідника від численного хмілю! Який заплів ВСЕ!!!
Прибирав минулорічне листя!!!

Дві моїх дуеньї, собака Цуцилія та кішка Онука наша Снігуронька, товклися в квітнику стільки, скільки я там була!:)
Жодного кроку без їхнього контролю!:)

Ото б йти та далі звершувати?…
Тавсекапець!:)
- Добрий день, а чи можна Василя до слухавки?
- А Ви ж хто?
- Я - Люда…
- Яка Люда?
- Та вже ніяка!:)
Й це ж про мене!:)

А ви там як!?