Вітаю тебе з Днем народження! Нехай у житті буде більше сміху, більше приємних моментів і тільки приємні люди поруч. Нехай здоров'я не підводить, а удача завжди буде на твоєму боці. Щастя тобі і миру!

Дітям лише 4 роки…
Майданчик, сміх…
І замість дитячих пісень - Гімн України
У такі моменти розумієш: ми виховуємо сильне покоління.
І хоч ціна цього висока, ти відчуваєш гордість і надію одночасно

Ще не вмерла Україна, і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:
Душу, тіло ми положим за нашу свободу.
І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Станем, браття, в бій кровавий від Сяну до Дону
В ріднім краю панувати не дамо нікому;
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє.

Приспів.

А завзяття, праця щира свого ще докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відоб'ється, згомонить степами,
України слава стане поміж народами.

Приспів.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

#дати #свята
Мало хто знає, але 10 березня — це не лише українські патріотичні дати, а й глобальний привід для любителів незвичайних звуків. З 2012 року саме цього дня відзначають Міжнародний День волинки (International Bagpipe Day).

Ідея народилася в Британії завдяки Bagpipe Society та International Bagpipe Organisation. Засновники — Енді Летчер і Кассандр Балоссо-Бардін — вирішили, що волинці заслуговують на власне свято, щоб нагадати: цей інструмент існує в понад 130 варіаціях по всьому світу. Від шотландських Great Highland до італійських zampogna, французьких cornemuse, іспанських gaita, турецьких tulum і навіть давньоєгипетських предків (так, волинки були ще в Стародавньому Єгипті та Римі). Шотландія тут — лише один з яскравих, але далеко не єдиний епізод. Іронія в тому, що інструмент, який асоціюється з гірськими кланами та кілтами, насправді набагато старший і космополітичніший, ніж здається.

Мета свята проста й амбітна водночас: вийти на вулицю (або в будь-яке зручне місце) о 12:00 за місцевим часом, зіграти на своїй волинці — і поділитися фото чи відео в мережі. Це так званий «Great Bagpipe Convergence» — момент, коли волинки звучать одночасно в різних куточках планети. Концерти, лекції, майстер-класи, фольк-фестивалі — все це теж частина програми. Головне — показати різноманітність і живучість традиції в епоху, коли багато хто думає, що волинка — це лише саундтрек до фільмів про горців.

Чому це цікаво? Бо волинка — не архаїзм, а живий культурний код. Вона супроводжувала війни, весілля, похорони, танці й навіть сучасні рок-експерименти. День волинки — нагадування, що музика не має кордонів, а інструмент, який здається «надто гучним і старомодним», досі здатен зібрати натовп і змусити посміхнутися (або заткнути вуха — кому як).

Тож 10 березня — гарна нагода послухати не лише «Scotland the Brave», а й щось менш очікуване. І, можливо, навіть спробувати дмухнути в міх — раптом у Вас теж прокинеться внутрішній волинкар?

9 березня кожного року День народження відзначає Барбі, бо саме цього дня у 1959 році в США Рут Гендлер створила ляльку на ім’я Барбара Міллісент Робертс. У 2026 році їй виповняється вже 67 років.

Рут Гендлер спостерігала за донькою та зрозуміла, що дітям не вистачає ляльки з дорослим тілом та обличчям задля уявлення себе у ролі жінки.

Перша довгонога модель з ідеальною фігурою коштувала 3 долари, була одягнена лише у купальник за босоніжками та мала зачіску у вигляді хвоста. Пізніше в продаж надійшов різноманітний одяг та аксесуари, а в 1961 році на світ з’явився Кен – хлопець красуні Барбі. У 1973 році було здійснено еволюцію образу ляльки: макіяж змінили на більш натуральний та погляд став прямим. Пізніше, у 1975 році, Барбі вперше усміхнулася. Образ ляльки змінювався та довершувався ще багато разів. Цікаво, що у 2020 році з’явилась Барбі-українка, прототипом якої стала олімпійська чемпіонка з фехтування Ольга Харлан.

Створення ляльки поклало початок цілій ері та всесвіту Барбі: вона є головною героїнею великої кількості ігор та мультфільмів.

Україна поза топ-10 у жіночій естафеті КС

🗓 8 березня у фінському Контіолахті визначили переможниць останньої жіночої естафети сезону Кубка світу 2025/26.

Біатлонна доля щиро посміхнулася шведським спортсменкам, які переможно завершили етап у Фінляндії.

Француженки програли 40 секунд лідеркам та фінішували другими, трійку замкнула Норвегія.

Кубок світу з біатлону. 8 березня, Контіолахті (Фінляндія)

Жіноча естафета

1. Швеція (0+4) 1:09:33.2
2. Франція (0+3) +40.6
3. Норвегія (1+10) +1.06.8
4. Чехія (0+8) +1:30.6
5. Польща (0+9) +1:54.0
6. Швейцарія (0+8) +1:59.0
11. Україна (1+15) +3:43.1

Статистика українок:

14-1. Анастасія Меркушина (0+1, 0+0)
14-2. Христина Дмитренко (0+1, 1+3)
14-3. Дарина Чалик (0+2, 0+2)
14-4. Олена Городна (0+3, 0+3)
#спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

14:42
У трамвай забігає пара. Чоловік із пакетом, жінка миттю вихоплює його з рук:

— Ну от! Йогурт забув купити! А масло… Ти що, не бачиш різниці? Треба було брати з зеленою смужкою, а не з синьою, це ж знежирене! О! Я ж тобі сто разів казала, що не їм шоколад з цими твоїми горіхами й родзинками! А ти знову купив! Я вже просто не можу!

Чоловік у розпачі хапає шоколадку й зі злістю шпурляє її у відчинене вікно.

14:41
У трамвай заходить хлопець. І бачить її.

Дівчину такої неймовірної краси, що навіть його найсміливіші, але пристойні фантазії були жалюгідними порівняно з цією реальністю. Його ніби громом вдарило. Ось вона! Його доля, його любов з першого погляду й до останнього подиху!

Але треба діяти. От тільки… його наче переклинило. Мозок відмовив, м’язи теж. Але нове почуття вже сильніше за нього самого.

І він, рухаючись, як глибоководна каракатиця, яку раптово підняли на поверхню, наближається до неї.

Він хоче опуститися на коліно, як справжній лицар, але, на жаль, у каракатиць немає колін. Тому, стоячи в дивній для людини, але природній для каракатиці позі, він видавив:

— Дівчино, ви неймовірні… Дозвольте з вами познайомитись? Я Сергій.

Вона повертається.

Хлопець симпатичний, і їй він одразу сподобався. І те, що вона вразила його до глибини душі, теж стало очевидним — по його напруженій позі каракатиці.

Але жінка є жінка. Вона має переконатися в серйозності намірів претендента. Маленька, незначна, майже формальна матеріальна жертва потрібна.

Хоча на язику вже вертиться й от-от злетить слово: «Так!»

Та вона бачить, що хлопець — звичайний студент, і вирішує не завищувати планку. Кокетливо посміхається:

— А я без шоколадки не знайомлюся.

У Сергія в голові гримить новий вибух.

Він же бідний студент! У кишені, крім студентського проїзного, ані копійки!

Перша ідіотська думка — подарувати їй свої майже нові кросівки 44 розміру. Але навіть його каракатицевий мозок зрозумів, що це погана ідея.

Паніка. Думки скачуть, серце шалено гупає.

«Невже через якусь шоколадку я втрачу своє кохання? І буду приречений на вічні страждання та муки?!»

Він не знає, що робити. Він у відчаї.

Допоможіть!!! Будь ласка, допоможіть!!!

І тут…

Повз проноситься зустрічний трамвай, і через відчинене вікно влітає плитка шоколаду з горіхами й родзинками.

Вона з розгону вдаряється йому в груди, падає прямо на коліна дівчині.

Вони обоє дивляться на неї…

А потім піднімають очі одне на одного. І розпливаються в усмішках.

Все. Початок їхнього щастя покладено.

Ніхто навіть не задумався, звідки взялася та шоколадка. Але ж вона б обов’язково звідкись узялася. Бо щастя не може зірватися через дрібниці.

В це жіноче, ніжне свято,
В день зародження весни,
Хай найбільшим подарунком
Стане нам кінець війни!
Хай життя навкруг буяє,
Хай звучить дитячий сміх,
Божа Матір зберігає
Всі родини на землі!
Нам, дівчата, сили волі,
Віри, посмішок, тепла,
Світла в серці, миру в домі!
Всім любові і добра!

Автор невідомий

В це жіноче, ніжне свято,
В день зародження весни,
Хай найбільшим подарунком
Стане нам кінець війни!
Хай життя навкруг буяє,
Хай звучить дитячий сміх,
Божа Матір зберігає
Всі родини на землі!
Нам, дівчата, сили волі,
Віри, посмішок, тепла,
Світла в серці, миру в домі!
Всім любові і добра!

Автор невідомий

#історія #факт
«Ключі від неба»: Подвиг авіамеханіка Джеймса Еллісона
Ніч на 20 травня 1927 року на аеродромі Рузвельт-Філд була просякнута тривогою та запахом вологої землі. Молодий Чарльз Ліндберг готувався до того, що вважалося самогубством — першого соло-перельоту через Атлантику на хиткому літаку «Дух Сент-Луїса». Поки репортери ловили кожен подих пілота, справжня драма розгорталася в напівтемряві ангара, де єдиним світлом була тьмяна гасова лампа в руках авіамеханіка Джеймса Еллісона.

Еллісон не був зіркою газетних шпальт, він був людиною металу та мастила. Під час фінальної перевірки двигуна Wright Whirlwind, коли до старту залишалися лічені години, його пальці, навчені відчувати найменшу фальш у сталі, завмерли на паливній магістралі. Там, де око інженера бачило ідеальну трубку, Джеймс відчув ледь помітну шорсткість — мікротріщину, що виникла через вібрацію під час тестових запусків.

Тиск був колосальним: спонсори вимагали зльоту, натовп за парканом скандував ім'я Ліндберга, а метеорологи давали коротке «вікно» чистого неба. Скасування старту означало б ганьбу та втрату фінансування. Проте Еллісон знав: над крижаними водами океану ця тріщина перетвориться на смертельний вирок. Не чекаючи дозволу, він зачинив двері ангара і взявся за роботу.

Протягом шести годин, під акомпанемент дощу, що барабанив по даху, механік фактично перебрав паливну систему. Його руки були порізані об гострі краї капота, а очі виїдало випаровування бензину, але він не зупинився, поки не замінив пошкоджену ділянку власноруч викуваним дублером. Коли на світанку Ліндберг сів у кабіну, він навіть не здогадувався, що його життя тримається на кількох сантиметрах міді, ідеально підігнаних скромним механіком.

Ліндберг став світовим героєм, подолавши океан за 33 з гаком години. Але десь у Нью-Йорку, витираючи замаслені руки об ганчірку, Джеймс Еллісон усміхався, слухаючи новини по радіо. Він знав, що ключі від цього неба були в його кишені, і що справжня мужність іноді полягає не в польоті, а в умінні вчасно зупинити машину, щоб вона могла злетіти знову.