• #поезія
    Тобі майже п'ять. Ти у валянках, шубці й галошах.
    Щаслива на фото: є привід для радості — сніг.
    Мороз — мінус 10. Смієшся: «Погода хороша».
    Зняла рукавички: занадто паркі та тісні.

    Ламаєш бурульки: загострені, наче кинджали.
    Куштуєш сніжинки, летиш на картонці з гори.
    Спітніла, ще й студінь за щоки кусає та жалить —
    Пашієш рум'янцем: таким, що гарніший за грим.

    Покликала мама — повільно крокуєш до хати.
    Ще рано, та сутінки гору над світлом беруть...
    Удома ж малюнок (на ньому коток волохатий),
    Улюблений заєць і Барбі (щоправда, без рук).

    Конструктор і пазли, набір олівців (кольорових!),
    Фломастери, маркери — словом, доволі добра.
    Єдина проблема — панічно боїшся комори:
    «Там привид — я бачив», — запевнив двоюрідний брат.

    Рятунок від ляку — цукерки із присмаком м'яти...
    Регочеш на знімку... Дивлюсь і прошу: «Збережи,
    Не втрать із роками спроможність безжурно сміятись:
    Попереду низка брудних, а не сніжних стежин...»

    ©Марія Чекарьова

    перша половина серпня 2025 року
    #поезія Тобі майже п'ять. Ти у валянках, шубці й галошах. Щаслива на фото: є привід для радості — сніг. Мороз — мінус 10. Смієшся: «Погода хороша». Зняла рукавички: занадто паркі та тісні. Ламаєш бурульки: загострені, наче кинджали. Куштуєш сніжинки, летиш на картонці з гори. Спітніла, ще й студінь за щоки кусає та жалить — Пашієш рум'янцем: таким, що гарніший за грим. Покликала мама — повільно крокуєш до хати. Ще рано, та сутінки гору над світлом беруть... Удома ж малюнок (на ньому коток волохатий), Улюблений заєць і Барбі (щоправда, без рук). Конструктор і пазли, набір олівців (кольорових!), Фломастери, маркери — словом, доволі добра. Єдина проблема — панічно боїшся комори: «Там привид — я бачив», — запевнив двоюрідний брат. Рятунок від ляку — цукерки із присмаком м'яти... Регочеш на знімку... Дивлюсь і прошу: «Збережи, Не втрать із роками спроможність безжурно сміятись: Попереду низка брудних, а не сніжних стежин...» ©Марія Чекарьова перша половина серпня 2025 року
    11views
  • #кіно
    Вийшов трейлер українського документального фільму про енергетичних героїв Донбасу.
    Фільм розповідає історію воїнів і працівників, які ціною власного життя виборюють світло в наших домівках. Це подорож на режимний об’єкт — майже на лінії фронту, у Донецьку область, місто Курахове, на Курахівську ТЕС. Там, де ворог б’є щодня, де не лунають повітряні тривоги, бо небезпека — безперервна. Там, де, щоб дожити до світанку, краще не виходити з бомбосховища.

    Стрічку створено за підтримки Державного агентства України з питань кіно (Держкіно), Українського культурного фонду (УКФ) та Kyivstar TV Originals.

    📆 Світова прем’єра відбудеться 8 листопада на Film Festival Cottbus у Німеччині.
    #кіно Вийшов трейлер українського документального фільму про енергетичних героїв Донбасу. Фільм розповідає історію воїнів і працівників, які ціною власного життя виборюють світло в наших домівках. Це подорож на режимний об’єкт — майже на лінії фронту, у Донецьку область, місто Курахове, на Курахівську ТЕС. Там, де ворог б’є щодня, де не лунають повітряні тривоги, бо небезпека — безперервна. Там, де, щоб дожити до світанку, краще не виходити з бомбосховища. Стрічку створено за підтримки Державного агентства України з питань кіно (Держкіно), Українського культурного фонду (УКФ) та Kyivstar TV Originals. 📆 Світова прем’єра відбудеться 8 листопада на Film Festival Cottbus у Німеччині.
    29views 1Plays
  • Дали воду. Помию посуд і посплю або, нарешті, щось поїм окрім вівсянки та варених фруктів, але тоді мені неможна буде спати ще 3 години мінімум😬кляті ерозії (ні, хелікобактеру в мене немає, але є підозра на аутоімунний гастрит, незабаром з'ясуємо).
    Від Леонардо Да Вінчі в мене лише метод сну, та й той - вимушений і хаотичний🥲
    Сьогодні знову спала 1 годину після роботи (з 7:50 до 8:50). Потім здала кров на аналізи, о 10 була вдома.

    Спала з 10:30 до 13:30, точніше, НАМАГАЛАСЯ заснути, бо праве око дуже свербіло - отримала запалення. Заснула.

    Прокинулась, поснідала, пішла на УЗД судин шиї на 14:40.
    Замовила незаплановані ліки для очей, щоб не запустити, як раніше. Шукала аптеки, кілометри наматувала містом, бо навігатор збивався, тупо ходила колами🥴Купила ліки.

    Пішла до АТБ по буряк і... Взяла те, що не планувала, бо одне - по акції, друге - давно було відсутнє у продажу та й я 4 місяці не їла🥲 (квашену капусту з журавлиною та огірки😍 так, мені може бути пемзда, бо ерозії шлунку та запалення 12палої... Але я вчора отримала ліки, а до цього 3 міс. дуже обмежено харчувалася, слизова мала вже заспокоїтись)...🌚сподіваюсь

    Зайшла додому. Заряду 38%. А світло давали на 2 г. саме тоді, коли я вийшла - о 14🙃

    Нещодавно була у суперової гастроентерологині, якось іншим разом покажу результат консультації. Частину аналізів на овер 2К сьогодні здала, за тиждень будуть результати. Деякі ліки ще їдуть. Я поки що нічого не приймала, тільки суворо харчувалась

    (Діафрагмальна кила. Рефлюкс-езофагіт. Ерозивна гастропатія. Еритематозна дуоденопатія. Застій жовчі. Дуодено-гастральний рефлюкс... Ще поліпи жовчного, але то вже УЗД показало)

    #Шостка
    Дали воду. Помию посуд і посплю або, нарешті, щось поїм окрім вівсянки та варених фруктів, але тоді мені неможна буде спати ще 3 години мінімум😬кляті ерозії (ні, хелікобактеру в мене немає, але є підозра на аутоімунний гастрит, незабаром з'ясуємо). Від Леонардо Да Вінчі в мене лише метод сну, та й той - вимушений і хаотичний🥲 Сьогодні знову спала 1 годину після роботи (з 7:50 до 8:50). Потім здала кров на аналізи, о 10 була вдома. Спала з 10:30 до 13:30, точніше, НАМАГАЛАСЯ заснути, бо праве око дуже свербіло - отримала запалення. Заснула. Прокинулась, поснідала, пішла на УЗД судин шиї на 14:40. Замовила незаплановані ліки для очей, щоб не запустити, як раніше. Шукала аптеки, кілометри наматувала містом, бо навігатор збивався, тупо ходила колами🥴Купила ліки. Пішла до АТБ по буряк і... Взяла те, що не планувала, бо одне - по акції, друге - давно було відсутнє у продажу та й я 4 місяці не їла🥲 (квашену капусту з журавлиною та огірки😍 так, мені може бути пемзда, бо ерозії шлунку та запалення 12палої... Але я вчора отримала ліки, а до цього 3 міс. дуже обмежено харчувалася, слизова мала вже заспокоїтись)...🌚сподіваюсь Зайшла додому. Заряду 38%. А світло давали на 2 г. саме тоді, коли я вийшла - о 14🙃 Нещодавно була у суперової гастроентерологині, якось іншим разом покажу результат консультації. Частину аналізів на овер 2К сьогодні здала, за тиждень будуть результати. Деякі ліки ще їдуть. Я поки що нічого не приймала, тільки суворо харчувалась (Діафрагмальна кила. Рефлюкс-езофагіт. Ерозивна гастропатія. Еритематозна дуоденопатія. Застій жовчі. Дуодено-гастральний рефлюкс... Ще поліпи жовчного, але то вже УЗД показало) #Шостка
    33views
  • #ШІ #притча
    ​Міра Світла і Тіні

    ​Життя Ореста завжди нагадувало ідеально налагоджений механізм, змащений золотом і оточений блиском. Він був успішним торговцем, чий статок і репутація сягали найвищих сфер. Його манери, його одяг, навіть спосіб, у який він пив ранкову каву, свідчили про бездоганність. Але найбільшою окрасою його життя, як він вважав, було його оточення — так зване «Коло Світла».
    ​Ці люди були відображенням його власного успіху, тому Орест у них не сумнівався.
    ​Маркіян був його надійним стовпом у світі політики та впливу. Його голос вирішував справи, а його посмішка відкривала будь-які двері. Орест цінував Маркіяна як символ свого високого Соціального Статусу.
    ​Всеволод відповідав за Матеріальну Надійність. Він керував банками, інвестиціями і завжди говорив про стабільність. Його поради були безцінні, а його слово — гарантією.
    ​І, нарешті, Лариса — особа, що уособлювала Інтелектуальну Близькість. Вони годинами могли обговорювати філософію, мистецтво, і Орест вірив, що саме вона розділяє його найглибші душевні пориви.
    ​У цьому блискучому колі було місце лише для світла.
    ​Існувала лише одна людина, яка не належала до цього кола, але з якою Ореста пов’язували давні, майже забуті родинні обіцянки, — старий майстер-швець Яків. Його майстерня знаходилася на околиці міста, у тіні розкішних кварталів. Яків був людиною простою, мовчазною, яка не прагнула ні слави, ні багатства. Орест час від часу відвідував його, швидше, за звичкою, ніж з потреби, вважаючи його приємним, але несерйозним елементом свого життя. Він шанував Якова, але не вважав «другом свого кола».
    ​Життя має особливість: воно не питає дозволу, перш ніж перевірити твої ілюзії на міцність.
    ​Катастрофа прийшла несподівано і була нищівною. Велика пожежа на головному складі Ореста перетворила на попіл його основний капітал і, що гірше, його бездоганну репутацію. Його справи були заблоковані через тривалі розслідування та судові позови. Орест не збанкрутував, але він став «токсичним». Його Світло згасло, і він опинився в Тіні.
    ​Єдине, що він мав терміново врятувати, була Скринька Предків. Це була не просто річ, а символ його родинної честі: у ній зберігалися стародавні пергаменти, заповіти і письмові докази його благородного походження. Вона не мала матеріальної ціни, але її втрата була б рівнозначна втраті імені. Оресту потрібно було негайно, протягом трьох днів, перевезти її у безпечне місце, що вимагало не грошей, а лише абсолютної довіри та готовності до ризику.
    ​Зі Скринькою під пахвою, у забрудненому пожежею одязі, Орест пішов до свого «Кола Світла».
    ​Спочатку він звернувся до Маркіяна.
    ​«Маркіяне, мені потрібен твій захист. Тимчасовий притулок і можливість вивезти Скриньку. Я повертаюся, ти ж знаєш. Це питання лише часу», — мовив Орест.
    ​Маркіян, який щойно закінчив важливу телефонну розмову, зітхнув: «Оресте, ти маєш розуміти, як це складно. Мій статус... він вимагає стабільності. Твоя ситуація... вона занадто галаслива. Я не можу ризикувати своєю високою посадою. Ми давно не спілкувались. Знайди інший вихід».
    ​Дружба закінчилася, коли з’явився ризик для Соціального Статусу.
    ​Далі Орест пішов до Всеволода. Він просив лише про невелику позику, щоб підкупити охорону і забезпечити безпечне перевезення Скриньки.
    ​«Всеволоде, мені потрібна твоя практичність. Я повертаю все сторицею, ти знаєш моє слово».
    ​Всеволод повільно похитав головою: «Оресте, мій капітал – це стабільність. Те, що ти пропонуєш, — це ризикована інвестиція. Я не можу вкладати гроші в справу, яка може підірвати мій фінансовий авторитет. Почекай, поки все вляжеться. Тоді й поговоримо».
    ​Дружба не варта була навіть невеликої матеріальної втрати.
    ​Нарешті, Орест звернувся до Лариси, сподіваючись на її знамениту «духовну близькість». Він просив лише про одне: заховати Скриньку на день-два, поки він знайде постійне рішення.
    ​«Ларисо, ти моя надійна опора, моє дзеркало душі. Це лише на кілька днів».
    ​Лариса відвела погляд: «Оресте, я завжди говорила про духовні вібрації. Твоя Скринька, твоя біда — вони мають таку важку енергетику. Це... це не гармонійно. Мені шкода, але я не хочу втручатися в такі драми. Бережи себе».
    ​Душевна близькість виявилася лише красивими словами, не здатними витримати вагу чужої біди.
    ​Орест сидів на лавці у парку, тримаючи в руках Скриньку Предків, наче тягар. Його світ, побудований на ілюзіях та блиску, розсипався. Друзі, яких він так цінував, виявилися лише Тінями, що зникають, коли зникає Світло.
    ​У повній зневірі він згадав про Якова. Він не очікував допомоги, але відчував обов'язок: можливо, Яків знав старі шляхи.
    ​Орест прийшов до скромної, затишної майстерні, де завжди пахло шкірою і смолою.
    ​«Якове, — сказав Орест тихо, ставлячи Скриньку на дерев’яну підлогу, — мені ніхто не допоміг. Мені потрібно врятувати це. Це вся моя родинна честь».
    ​Яків подивився на нього. Не було ні співчуття, ні осуду, ні страху, ні жадібності. Була лише спокійна готовність.
    ​«Добре, Оресте», — сказав майстер. Він узяв Скриньку, розібрав її, обережно вийняв пергаменти та, не пояснюючи своїх дій, почав працювати. Він дістав дві пари нового, міцного, шкіряного взуття, яке щойно закінчив шити для Ореста за давнім замовленням.
    ​На очах у Ореста Яків обережно вбудував згорнуті пергаменти в подвійну підошву цього взуття, зашивши їх так, що знайти їх було неможливо.
    ​«Скринька, — сказав Яків, подаючи Оресту нове взуття, — завжди була тягарем. Її шукали, нею хизувалися. А взуття — це шлях. Тепер те, що найважливіше, завжди буде з тобою, і ніхто не знайде. Бо воно не потребує замків і не приваблює зайвої уваги».
    ​Орест зрозумів. Його «друзі» з «Кола Світла» цінували його лише тоді, коли він сяяв, коли він був Скринькою — символом багатства та успіху. А Яків прийняв його у Тіні, коли він став людиною у біді.
    ​Справжню підтримку, яка не вимагала ні хвальби, ні вигоди, він отримав від того, кого навіть не сприймав серйозно у своєму світі, від того, хто мав лише скромну майстерню. Яків не злякався «важкої енергетики» і не боявся ризику для свого «статусу». Він просто виконав обіцянку людяності.
    ​Орест покинув майстерню Якова, залишивши Скриньку порожньою на підлозі. Тепер його родинна честь була не в крихкій позолоченій скрині, а в міцних підошвах, які несли його вперед. Він ішов по землі, готовий почати новий, скромніший, але чесніший шлях.
    ​Міра Світла показала, що вона приваблює лише вигоду. Міра Тіні показала, що лише там, де немає вигоди, народжується Справжня Дружба.
    #ШІ #притча ​Міра Світла і Тіні ​Життя Ореста завжди нагадувало ідеально налагоджений механізм, змащений золотом і оточений блиском. Він був успішним торговцем, чий статок і репутація сягали найвищих сфер. Його манери, його одяг, навіть спосіб, у який він пив ранкову каву, свідчили про бездоганність. Але найбільшою окрасою його життя, як він вважав, було його оточення — так зване «Коло Світла». ​Ці люди були відображенням його власного успіху, тому Орест у них не сумнівався. ​Маркіян був його надійним стовпом у світі політики та впливу. Його голос вирішував справи, а його посмішка відкривала будь-які двері. Орест цінував Маркіяна як символ свого високого Соціального Статусу. ​Всеволод відповідав за Матеріальну Надійність. Він керував банками, інвестиціями і завжди говорив про стабільність. Його поради були безцінні, а його слово — гарантією. ​І, нарешті, Лариса — особа, що уособлювала Інтелектуальну Близькість. Вони годинами могли обговорювати філософію, мистецтво, і Орест вірив, що саме вона розділяє його найглибші душевні пориви. ​У цьому блискучому колі було місце лише для світла. ​Існувала лише одна людина, яка не належала до цього кола, але з якою Ореста пов’язували давні, майже забуті родинні обіцянки, — старий майстер-швець Яків. Його майстерня знаходилася на околиці міста, у тіні розкішних кварталів. Яків був людиною простою, мовчазною, яка не прагнула ні слави, ні багатства. Орест час від часу відвідував його, швидше, за звичкою, ніж з потреби, вважаючи його приємним, але несерйозним елементом свого життя. Він шанував Якова, але не вважав «другом свого кола». ​Життя має особливість: воно не питає дозволу, перш ніж перевірити твої ілюзії на міцність. ​Катастрофа прийшла несподівано і була нищівною. Велика пожежа на головному складі Ореста перетворила на попіл його основний капітал і, що гірше, його бездоганну репутацію. Його справи були заблоковані через тривалі розслідування та судові позови. Орест не збанкрутував, але він став «токсичним». Його Світло згасло, і він опинився в Тіні. ​Єдине, що він мав терміново врятувати, була Скринька Предків. Це була не просто річ, а символ його родинної честі: у ній зберігалися стародавні пергаменти, заповіти і письмові докази його благородного походження. Вона не мала матеріальної ціни, але її втрата була б рівнозначна втраті імені. Оресту потрібно було негайно, протягом трьох днів, перевезти її у безпечне місце, що вимагало не грошей, а лише абсолютної довіри та готовності до ризику. ​Зі Скринькою під пахвою, у забрудненому пожежею одязі, Орест пішов до свого «Кола Світла». ​Спочатку він звернувся до Маркіяна. ​«Маркіяне, мені потрібен твій захист. Тимчасовий притулок і можливість вивезти Скриньку. Я повертаюся, ти ж знаєш. Це питання лише часу», — мовив Орест. ​Маркіян, який щойно закінчив важливу телефонну розмову, зітхнув: «Оресте, ти маєш розуміти, як це складно. Мій статус... він вимагає стабільності. Твоя ситуація... вона занадто галаслива. Я не можу ризикувати своєю високою посадою. Ми давно не спілкувались. Знайди інший вихід». ​Дружба закінчилася, коли з’явився ризик для Соціального Статусу. ​Далі Орест пішов до Всеволода. Він просив лише про невелику позику, щоб підкупити охорону і забезпечити безпечне перевезення Скриньки. ​«Всеволоде, мені потрібна твоя практичність. Я повертаю все сторицею, ти знаєш моє слово». ​Всеволод повільно похитав головою: «Оресте, мій капітал – це стабільність. Те, що ти пропонуєш, — це ризикована інвестиція. Я не можу вкладати гроші в справу, яка може підірвати мій фінансовий авторитет. Почекай, поки все вляжеться. Тоді й поговоримо». ​Дружба не варта була навіть невеликої матеріальної втрати. ​Нарешті, Орест звернувся до Лариси, сподіваючись на її знамениту «духовну близькість». Він просив лише про одне: заховати Скриньку на день-два, поки він знайде постійне рішення. ​«Ларисо, ти моя надійна опора, моє дзеркало душі. Це лише на кілька днів». ​Лариса відвела погляд: «Оресте, я завжди говорила про духовні вібрації. Твоя Скринька, твоя біда — вони мають таку важку енергетику. Це... це не гармонійно. Мені шкода, але я не хочу втручатися в такі драми. Бережи себе». ​Душевна близькість виявилася лише красивими словами, не здатними витримати вагу чужої біди. ​Орест сидів на лавці у парку, тримаючи в руках Скриньку Предків, наче тягар. Його світ, побудований на ілюзіях та блиску, розсипався. Друзі, яких він так цінував, виявилися лише Тінями, що зникають, коли зникає Світло. ​У повній зневірі він згадав про Якова. Він не очікував допомоги, але відчував обов'язок: можливо, Яків знав старі шляхи. ​Орест прийшов до скромної, затишної майстерні, де завжди пахло шкірою і смолою. ​«Якове, — сказав Орест тихо, ставлячи Скриньку на дерев’яну підлогу, — мені ніхто не допоміг. Мені потрібно врятувати це. Це вся моя родинна честь». ​Яків подивився на нього. Не було ні співчуття, ні осуду, ні страху, ні жадібності. Була лише спокійна готовність. ​«Добре, Оресте», — сказав майстер. Він узяв Скриньку, розібрав її, обережно вийняв пергаменти та, не пояснюючи своїх дій, почав працювати. Він дістав дві пари нового, міцного, шкіряного взуття, яке щойно закінчив шити для Ореста за давнім замовленням. ​На очах у Ореста Яків обережно вбудував згорнуті пергаменти в подвійну підошву цього взуття, зашивши їх так, що знайти їх було неможливо. ​«Скринька, — сказав Яків, подаючи Оресту нове взуття, — завжди була тягарем. Її шукали, нею хизувалися. А взуття — це шлях. Тепер те, що найважливіше, завжди буде з тобою, і ніхто не знайде. Бо воно не потребує замків і не приваблює зайвої уваги». ​Орест зрозумів. Його «друзі» з «Кола Світла» цінували його лише тоді, коли він сяяв, коли він був Скринькою — символом багатства та успіху. А Яків прийняв його у Тіні, коли він став людиною у біді. ​Справжню підтримку, яка не вимагала ні хвальби, ні вигоди, він отримав від того, кого навіть не сприймав серйозно у своєму світі, від того, хто мав лише скромну майстерню. Яків не злякався «важкої енергетики» і не боявся ризику для свого «статусу». Він просто виконав обіцянку людяності. ​Орест покинув майстерню Якова, залишивши Скриньку порожньою на підлозі. Тепер його родинна честь була не в крихкій позолоченій скрині, а в міцних підошвах, які несли його вперед. Він ішов по землі, готовий почати новий, скромніший, але чесніший шлях. ​Міра Світла показала, що вона приваблює лише вигоду. Міра Тіні показала, що лише там, де немає вигоди, народжується Справжня Дружба.
    ШІ - Міра світла і тіні
    Love
    1
    94views
  • Основи фотографії: що потрібно знати новачку
    1. Світло — головний герой кожного кадру. Без нього фото “мертве”.
    2. Композиція — правильне розташування об’єктів у кадрі. Використовуйте правило третин!
    3. Ракурс — експериментуйте з точкою зйомки, щоб зробити фото цікавішим.
    4. Редагування — обробка не має перекручувати реальність, а лише підкреслювати деталі.
    5. Правильна підібрана локація та образ до моделі.
    Основи фотографії: що потрібно знати новачку 1. Світло — головний герой кожного кадру. Без нього фото “мертве”. 2. Композиція — правильне розташування об’єктів у кадрі. Використовуйте правило третин! 3. Ракурс — експериментуйте з точкою зйомки, щоб зробити фото цікавішим. 4. Редагування — обробка не має перекручувати реальність, а лише підкреслювати деталі. 5. Правильна підібрана локація та образ до моделі.
    59views
  • Фотографія — це не просто натискання кнопки на камері. Це мистецтво зупиняти мить, розповідати історії без слів і передавати емоції через світло, тінь та колір. У наш час фотографія стала частиною щоденного життя: ми фотографуємо їжу, подорожі, друзів і навіть себе. Але звідки все почалося і що потрібно, аби фотографія стала по-справжньому якісною?
    Фотографія — це не просто натискання кнопки на камері. Це мистецтво зупиняти мить, розповідати історії без слів і передавати емоції через світло, тінь та колір. У наш час фотографія стала частиною щоденного життя: ми фотографуємо їжу, подорожі, друзів і навіть себе. Але звідки все почалося і що потрібно, аби фотографія стала по-справжньому якісною?
    70views
  • Привіт! Мене звати Анастасія, і я — фотограф, яка закохана у світло, емоції та справжність.
    Фотографія для мене — це не просто кадр. Це історія, яку можна побачити, відчути й зберегти назавжди.

    Я вірю, що кожна людина має свою неповторну красу, і моя мета — показати її через об’єктив.
    У кожному фото я намагаюся зловити момент, який не повториться: щиру усмішку, погляд, теплий промінь сонця на волоссі чи рух вітру в кадрі.

    Працюю в різних жанрах — від портретної до lifestyle-фотографії. Люблю природне світло, живі емоції та кадри, які розповідають історії.

    Фотографія для мене — це спосіб зупинити час і залишити частинку душі в кожному знімку.

    Дякую, що завітали у мій світ через фото
    Привіт! Мене звати Анастасія, і я — фотограф, яка закохана у світло, емоції та справжність. Фотографія для мене — це не просто кадр. Це історія, яку можна побачити, відчути й зберегти назавжди. Я вірю, що кожна людина має свою неповторну красу, і моя мета — показати її через об’єктив. У кожному фото я намагаюся зловити момент, який не повториться: щиру усмішку, погляд, теплий промінь сонця на волоссі чи рух вітру в кадрі. Працюю в різних жанрах — від портретної до lifestyle-фотографії. Люблю природне світло, живі емоції та кадри, які розповідають історії. Фотографія для мене — це спосіб зупинити час і залишити частинку душі в кожному знімку. Дякую, що завітали у мій світ через фото
    Like
    1
    86views
  • #поезія
    Привіт, вітер стих, як мої сподівання.
    У мороці пальці застрягли так липко,
    так сліпо, що хочу знайти зорі Брайля,
    читати майбутнє чи вірші Калитко.
    Хрестами папіруси скотчу на вікнах
    приємно б зірвати безслідно й навіки.

    Шляхи не до Риму ведуть — у вітальню,
    засіяну фразами з культових фільмів,
    освячену спогадом — першим, останнім —
    і вірою в те, що думки — світловільні.
    Вони нас дістануть з холодного льоху
    побитих емоцій, повільно, потроху.

    «Химерні двадцяті», — колись про нас скажуть
    нові світлоносці в цій самій вітальні.
    Привіт, ми розтали, як масло у каші,
    та в пам’яті вашій ми наче зі сталі.
    Минуле читайте за зорями Брайля:
    ми дім збудували — ви стіни тримайте.

    Олена Галунець
    #поезія Привіт, вітер стих, як мої сподівання. У мороці пальці застрягли так липко, так сліпо, що хочу знайти зорі Брайля, читати майбутнє чи вірші Калитко. Хрестами папіруси скотчу на вікнах приємно б зірвати безслідно й навіки. Шляхи не до Риму ведуть — у вітальню, засіяну фразами з культових фільмів, освячену спогадом — першим, останнім — і вірою в те, що думки — світловільні. Вони нас дістануть з холодного льоху побитих емоцій, повільно, потроху. «Химерні двадцяті», — колись про нас скажуть нові світлоносці в цій самій вітальні. Привіт, ми розтали, як масло у каші, та в пам’яті вашій ми наче зі сталі. Минуле читайте за зорями Брайля: ми дім збудували — ви стіни тримайте. Олена Галунець
    Like
    Love
    2
    83views
  • #поезія
    Вона буде боятися власної ходи,
    Після того, як світло погасять порти,
    Після того, як в орендованій квартирі
    Скажений крик почують — їй не властивий.
    Засуджуй дзеркала з його ламким імʼям,
    Закреслюй літери, що ведуть до вівтаря,
    Молись, аби магістраль не вела назад —
    Там, де безсоння всередині шухляд,
    Там, де липкі обіцянки фасовані в кишені,
    Напхані: «завтра», «терпи», «будемо чемні».
    Спішити нікуди — час застигає смолою,
    І втомою німою — над головою.
    Вона буде тонути у прогірклих сльозах,
    Що засихатимуть на блідих губах.
    Холод обвітрить сліди долонь зимою.
    Погляд у нікуди — розчавлений самотою.
    Ковтни з колодязя води, моя ластівко,
    Нехай у тілі буде тепло, а не паніка.
    Набирай чистого повітря в повні груди,
    Дихай, дихай — я буду з тобою усюди.


    Svitla Beruashvili
    #поезія Вона буде боятися власної ходи, Після того, як світло погасять порти, Після того, як в орендованій квартирі Скажений крик почують — їй не властивий. Засуджуй дзеркала з його ламким імʼям, Закреслюй літери, що ведуть до вівтаря, Молись, аби магістраль не вела назад — Там, де безсоння всередині шухляд, Там, де липкі обіцянки фасовані в кишені, Напхані: «завтра», «терпи», «будемо чемні». Спішити нікуди — час застигає смолою, І втомою німою — над головою. Вона буде тонути у прогірклих сльозах, Що засихатимуть на блідих губах. Холод обвітрить сліди долонь зимою. Погляд у нікуди — розчавлений самотою. Ковтни з колодязя води, моя ластівко, Нехай у тілі буде тепло, а не паніка. Набирай чистого повітря в повні груди, Дихай, дихай — я буду з тобою усюди. Svitla Beruashvili
    Love
    1
    80views
  • 💡На окупованій Луганщині зникло світло. Тамтешня окупаційна влада повідомила причину – нібито сталася аварія на енергомережах.

    🧐 Тимчасом жителі окупованого Щастя повідомляють про "приліт" поблизу Луганської ТЕС. На фото, які ширяться мережею, помітне сильне задимлення.
    💡На окупованій Луганщині зникло світло. Тамтешня окупаційна влада повідомила причину – нібито сталася аварія на енергомережах. 🧐 Тимчасом жителі окупованого Щастя повідомляють про "приліт" поблизу Луганської ТЕС. На фото, які ширяться мережею, помітне сильне задимлення.
    41views
More Results