ВЕСІЛЛЯ ЯК ТАЇНСТВО ДОЛІ: ГАРБУЗИ, КОРОНИ ТА МАГІЯ РУШНИКІВ Якщо ви думаєте, що сучасні весілля — це складно, то ви просто не бачили, як це робили наші предки у XIX столітті. Це було не просто свято, а головна подія життя, справжня драма і ритуал, який міг тривати тиждень. Весілля було моментом, коли людина «помирала» в статусі дитини й «народжувалася» господарем чи господинею свого роду. Як створювали родини в різних куточках України: ● Поділля та Волинь: Мистецтво відмови. Саме тут «гарбуз» став легендою. Якщо хлопець не подобався, дівчина виносила йому цей соковитий плід. Це був чесний, але дуже публічний спосіб сказати «ні». А от якщо дівчина пов'язувала сватам рушники — це означало згоду і початок великої підготовки. ● Гуцульщина та Буковина: Княжа пара на конях. У Карпатах весілля нагадувало виїзд королівської свити. Наречених називали «князем і княгинею». Вони їхали до церкви на конях, прикрашених дзвониками та стрічками. На голову молодої одягали розкішний вінок із пір’я, вовни та позолоти, що нагадував корону. Тут вірили: чим гучніше дзвенить збруя, тим менше шансів у злих сил завадити щастю нової сім’ї. ● Галичина: Сакральне покриття. Обряд переходу дівчини у статус заміжньої жінки тут був особливо урочистим. Після розплітання коси молоду «завивали» у хустку або намітку. Це робили настільки майстерно, що головний убір перетворювався на справжній витвір мистецтва. На Галичині казали, що з цього моменту жінка набуває особливої сили та мудрості, але водночас її краса стає належною лише родині. ● Наддніпрянщина та Слобожанщина: Магія короваю. Головним символом тут був хліб. Коровайниці — жінки, які обов’язково мали бути щасливими у шлюбі — випікали величезний коровай, прикрашаючи його пташками з тіста та барвінком. Його не просто їли — це був символ добробуту, який ділили між усіма гостями до останньої крихти, щоб кожен забрав частинку благословення з собою. Рушник, на який ставали молоді, називали «дорогою життя». Його вишивали місяцями, закладаючи в орнаменти побажання на долю та захист від зурочень. Наші предки знали: весілля — це не про гучне застілля, а про створення міцного союзу, де кожен обряд був обіцянкою вірності та поваги до свого коріння. #fblifestyle #fblifestylechallenge

#поезія Розчарована безсила й мовчазна, Така далека й все ж таки близька, Така розчавлена, та ніжна у душі, Така самотня і кохана у житті. Така нестримна й водночас стійка, Така солодка, і така п'янка Така моя і зовсім не моя, Така чудова, гарна, дорога. Така замріяна, закохана у сни, В якої серце повне доброти, Вона така грайлива й весняна, Моя зозулька, моя пташка неземна, Кохана, щира, поглядом стійка. Моя рідненька, моя зіронька незгасна Така бажАна і така прекрасна Ти моя радосте в житті... Ти - моє все, Бо я без виміру люблю тільки тебе... С. Жук

#поезія Повір, прийду туди, де намалюєш мене зорі, де сніг так ніжно заблищить, де усміхнуться мрії чисті і прозорі, і я забуду відчай, хоч на мить! Прийду до тебе і свята, і грішна, де зачекалась ніжність у долонях, де будуть лиш блакитні небеса, і я забуду іній свій на скронях, і в радість огорнеться вся душа! Прийду! Чекай, люби і клич! Я відгукнусь, як пташка влітку рання, почувши голос твій, як світ іще мовчить. Прийду! Бо, може, це надія та остання відчути щастя ту жадану мить!!! Т. Хандога

ВІН ПРИЙШОВ ВІД ЖИТТЯ ВИЗВОЛЯТИ Він прийшов від життя визволяти, Але то́го не прагнули ми, І для цьо́го він взявся вбивати, Та за це сам поляже кістьми. І домівки орді на заваді, То й від них визволяти взяли́сь, А людей хоронили ми в саді, Їхні ду́ші злетіли у вись. Але жоден з життям не прощався, Бо його забирали у них, На прощання лиш стогін роздався Й через мить там наза́вжди він стих. Силоміць від життя визволяють, Бо з дияволом в змові вони, Так щомиті народ наш вбивають… Вони прагнули за́вжди війни. В то́му пеклі нам вижити важко, Бо ординець ні миті не спить, І ракета летить, а не пташка. Не дає нам спокійно прожить. Він прийшов від життя визволяти, Й це потворі вдається роби́ть, До кінця ми всі будем стояти, У Соборній Вкраїні нам жить! 20.02.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

ПТАШИНА ПІСНЯ Пташина пісня лине навкруги́, Так жалібно, так щемно скрізь лунає, Бо нищать нашу неньку вороги. Про біль і горе пташечка співає. Поглянула пташина з висоти́, Сльозу зрони́ла, стала невесела, І заспівала: «Господи, прости… Врятуй вкраїнські всі міста́ і се́ла». Із вирію верталася до нас, Весну несла́ на крилах із любов'ю, Тепер співає пташка защораз, Як ненька вже вмивається лиш кров'ю. Птахи́ злетілись всі в пташиний хор І заспівали, як вбивають неньку, Та й чується у голосі мінор, Бо цілиться потвора у серде́нько. Співають про руїни всі птахи, Про згарища страшні вони голо́сять. Так нищать нашу неньку вороги. Про порятунок пташечки всі просять. В піснях свої́х із нами рвуться в бій, Гаптують ними нашу ПЕРЕМОГУ, А це – єдина з заповітних мрій. Піснями вистеляють їй доро́гу. 03.05.2022 р. © Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022 ID: 947015

Досі найефективнішим захистом від FPV-дронів на оптоволокні, за версією військових, залишається комбінація дробовика «Сафарі» і сіткомета «Пташка». Якщо не вдалося збити дрон на відстані дробовиком, його зупинить сіткомет «Пташка». Сітка 4х4 метри летить на відстань до 30 м. Ефективна дальність збиття 20-25 м. Виробник дає пожиттєву гарантію на механізм. 1 постріл - картридж з сіткою.

#поезія Не кличу. Не тримаю. Не прошу. Просто в тишу голову схилила. Ти пішов — і я в своїм саду Раптом ніби пташка заблудила. Не дихну. Ледь чутно б’ється час, Він між пальців холодом стікає. Пам’ять повертає знову нас, І у кожній згадці щось тремтить, палає. Я мовчу. Лунає в тілі град, Хвиля в серці б’ється невгамовно. Наче вчора ти сказав: «Я рад, Що знайшов тебе…» — а нині вже по-іншому. Не кричу. Не картаю, не зову, Хай іде усе, що мало відійти. Вийду в ніч, торкнуся холодом траву, Щоб навчитися без тебе просто йти. Витер вітер сльози на щоці, Й місяць тихо пальцем тінь знімає. Я ще трохи побуду у самотній темноті — Бо душа болить, та вже не завмирає. І зійде світанок, наче цвіт, Розіллється тишею знайома просинь. Новий день торкнеться мого світла й літ, І я знову оживу — тихенько, по-крихті… по-росинці. Євгенія Бик

#парасолька #природа #зима #пташка

Пташка з Азовсталі Катерина Поліщук, яка пережила полон, офіційно вступила до лав ЗСУ За словами парамедикині, після 4,5 років добровольцем відтепер вона офіційно вступила до лав Збройних Сил України. "Вперше одягнула піксель у вересні 2025. Я офіційно стала частинкою Збройних Сил України. Пишаюсь. Поважаю. Шаную. Якщо цікаво, яким був шлях від рішення підписати контракт до бойових (а він довгий і цікавий) – зроблю для вас серію відео про це (багато знімала). Про підписання контракту та контракт, військову лікарняну комісію, базову військову підготовку. Ношу тільки ту форму і шеврони, які маю право. Всі 4,5 роки так роблю", – розповіла Пташка. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

#пташка #чай #цитрина