День нарциса

День нарциса (Daffodil Day) — це глобальна ініціатива збору коштів для боротьби з раком, але вона проводиться різними національними організаціями у різний час, залежно від сезону цвітіння нарцисів у відповідній півкулі. Це День нарциса — на жаль, це не свято весняних квітів, а одна з найважливіших й найтепліших благодійних кампаній у світі, присвячена збору коштів на дослідження раку та підтримку пацієнтів. Щороку 22 березня (а також в інші дні березня, залежно від країни) тисячі людей приколюють до одягу жовті значки, а вулиці міст заповнюються яскравими квітами.

Причина розбіжності у даті цієї події полягає у географії та порі року, коли нарцис — символ надії — природно розквітає:

Березень (Північна півкуля)
У цей час подію проводять організації в Ірландії та Канаді. Наприклад, Ірландське онкологічне товариство (Irish Cancer Society) традиційно організовує збір коштів у березні, оскільки це початок весни в Європі.
Серпень (Південна півкуля)
У цей період День нарциса відзначають в Австралії та Новій Зеландії. Оскільки серпень там є кінцем зими та початком весни, саме тоді починають цвісти перші нарциси.

Куди йдуть “жовті” гроші?
День нарциса — це день реальної дії.

Кошти, які люди залишають у скриньках волонтерів або переводять онлайн, рятують життя в буквальному сенсі. Зазвичай вони розподіляються на кілька критично важливих напрямків:

Наука та інновації. Фінансування клінічних досліджень, які шукають нові, менш токсичні методи лікування та ліки проти різних видів пухлин.
Психологічна допомога. Оплата роботи кризових консультантів та безкоштовних гарячих ліній для пацієнтів і їхніх родин.
Надання безкоштовного транспорту пацієнтам, яким потрібно дістатися з віддалених містечок на опромінення чи хіміотерапію.
Фінансування нічних медсестер, які доглядають за важкими пацієнтами вдома, даючи їхнім рідним можливість хоча б трохи поспати.

Адміністрація, що це у вас за приколи? OAuth не працює =(

ТГ Бахмутський Демон
https://t.me/bahshiddemon
В нас дуже мало прикладів повернення живого героя назад в суспільство. Є пацики, які пройшли полон і звільнилися зі служби, бо могли, деякі медійні і вони як приклад. Але нема медійних прикладів повернення тих, хто пішов в 2022 році і зміг звільнитися, повернувся живим і відкрив свою справу. Бо нема термінів, і всі ці пацики, які живі, досі в армії незалежно від того, в якому вони моральному і психологічному, та і фізичному стані.
Я постійно кажу, що для того, аби було чимало добровольців, потрібні терміни. Можливо, контракти нові допоможуть з цим, бо там хоча б рік відстрочки є, якщо від 2 років контракт. Це хоч щось.
Просто не розуміють військові кадрові цього прикола, що цивільний коли іде в армію він хоче бачити для себе бодай шанс з неї вийти, щоб питання стояло в плані вижити, і за рік-два мати змогу звільнитись, а не йти невідомо наскільки, назавжди чи не назавжди. Це психологічний барʼєр, на який очі всі закривають чомусь. Бо кадрові генерали кажуть, що так ми провалимо план. Але і без цього неможливо налагодити ситуацію стабільно.
Коли це поймуть, тоді може воно і буде нормально працювати. Бажаючих пациків навіть в армії за ці роки підписати контракт і мати шанс по закінченню піти на гражданку купа.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

#історія #факт
Жозефіна Бейкер та стратегічне використання блискіток
У світі, де більшість бачила в ній лише екзотичну танцівницю в спідниці з бананів, Жозефіна Бейкер розгортала одну з найелегантніших розвідувальних операцій Другої світової війни. Це той рідкісний випадок, коли музична кар’єра та світський блиск стали ідеальним прикриттям для боротьби з нацизмом, доводячи, що інтелект іноді ховається під пір’ям страуса.
Коли Франція була окупована, Бейкер не просто співала — вона перетворила свої партитури на засіб передачі секретних даних.
Розвідка Вільної Франції використовувала її гастролі як логістичну мережу: Жозефіна записувала повідомлення про пересування німецьких військ симпатичним чорнилом на полях своїх нот або приколювала їх до спідньої білизни, розраховуючи на те, що її статус зірки вбереже її від принизливих обшуків. І вона мала рацію. Офіцери вермахту, засліплені її славою, навіть не підозрювали, що перед ними — кавалер ордена Почесного легіону, яка працює на де Голля.
Це була війна смислів. Доки москва грала в геополітичні шахи, намагаючись домовитися то з одними, то з іншими, Бейкер використовувала свою ідентичність як зброю. Вона була першою темношкірою суперзіркою, яка відмовилася виступати перед сегрегованою публікою в США, паралельно фінансуючи французький Рух Опору.

Її внесок у перемогу — це маніфест того, як масова культура може бути не лише розвагою, а й потужним інструментом політичного впливу. Бейкер довела, що артист — це не просто декорація епохи, а суб’єкт, здатний змінювати хід історії, використовуючи власну публічність як щит для справді важливих справ.

Сьогодні зловив прикол й зайшов в 3,14дарський чат ТГгрупи "Смерш Бердянськ" з цими фото.
Такої кількості поносу й сокир в мою спину не летіло ще ніколи! Навіть коли я прийшов в 2015 році у відпустку з фронту з шевроном ДУКа!
А так там все як завжди - одна гойда!

https://t.me/Ukraineaboveallelse

Мами, якщо ваша дитина каже “SIX SEVEN” — не лякайтесь.
Це не пароль і не нова оцінка в школі. Це один з найпопулярніших дитячих мемів зараз

Що таке SIX SEVEN і чому діти від нього фанатіють?
SIX SEVEN (6–7) — це мем і фраза з ігрового та YouTube-середовища.
Її використовують у Roblox, Minecraft, TikTok, YouTube Shorts.

Для дітей це:
внутрішній жарт
«свій код»
символ гри, приколу й свободи

Дорослі не завжди розуміють — і саме тому діти це обожнюють

Ми додали принт на 5 різних основ: той самий SIX SEVEN на худі, термостакан, футболку, блокнот та світшот. Одна фраза – п’ять способів бути “в темі”.


ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЯ ТА ОТРИМАЙТЕ БОНУС - 50 ГРН Реєструйтеся, щоб отримати знижку на своє замовлення ">https://www.fatline.com.ua/#64494

#ШопінгОнлайн #ДрукНаОдязі #УкраїнськийШопінг #СвійДизайн #ЗамовОнлайн #Одяг #Футболка #подарунок #шопінг #покупки #купити #купую #торгівля #магазин

#історія #постаті
Джон Карпентер: Князь темряви, який навчив нас боятися порожнечі.
16 січня 1948 року народився чоловік, чиє ім'я в титрах гарантує вам або липкий піт на долонях, або повне занурення в атмосферу безнадії — Джон Карпентер. Поки інші режисери намагалися вразити глядача складними спецефектами, він довів, що для справжнього жаху достатньо білої маски з магазину приколів та монотонного звуку синтезатора.

Карпентер — унікальний приклад «авторського кіно» в Голлівуді: він сам писав сценарії, сам режисував і, що найважливіше, сам створював музику, яка стала впізнаваною з перших трьох нот.
Анатомія страху від майстра:
«Хелловін» (1978): Створивши Майкла Маєрса, Карпентер породив ідею «абсолютного зла», у якого немає мотивів, немає жалю і яке неможливо вбити. Він винайшов жанр слешеру, хоча сам завжди вважав, що найстрашніше — це те, чого ми не бачимо в тіні.
«Дещо» (1982): Фільм про інопланетну параною на антарктичній станції. Це не просто хорор про монстрів, це посібник із вивчення людської довіри, яка розсипається в умовах ізоляції. Жодної графіки — лише геніальна робота з макетами та гримом, що виглядає реалістичніше за сучасний CGI.
«Вони живуть» (1988): Карпентер-соціальний критик. Фільм про окуляри, які дозволяють бачити істинне обличчя еліт (інопланетних загарбників) та їхні приховані гасла на білбордах: «Спи», «Споживай», «Корися». Блискуча сатира на капіталізм, яка сьогодні актуальна як ніколи.

Джон завжди був одинаком у системі великих студій. Він робив «брудне», чесне та безкомпромісне кіно. Навіть коли його фільми провалювалися в прокаті, вони з часом ставали культовими. Карпентер навчив нас, що монстри не обов'язково приходять з космосу — іноді вони вже серед нас, просто ми ще не одягли правильні окуляри.

#прикол #гумор #кістка #ваги #схуднення

#гумор #прикол #свята #їжа #схуднення

#прикол #гумор #їжа #новийрік #схуднення