Є ЗМОГА, ТА НЕМА ЛИЦЯ

Бляшанки знову взя́лися літати,
Зі всіх боків до нас вони летять,
Що може світ – то це лиш співчувати.
То скільки вони будуть споглядать?

До чо́го ж приведуть ті споглядання?
Чи співчуття загиблих воскресять?
Яке ж огидне їхнє те чекання!
Нема й в думках, щоб нам допомагать!

Ті співчуття не спинять вражу силу,
Не розверну́ть бляшанки в оркостан,
Ляга щодня народ наш у могилу,
Продовжує вбивати нас тиран.

Щодня смертей нелічено буває,
А серед них – дорослі і малі,
За парканом весь світ спостерігає,
Як нас вбивають кляті москалі.

На це дивитись, мабуть, по приколу,
Бо наш народ вже я́кось прикольнувсь,
Бою́сь, приколи ті пішли по колу…
Зате диктатор, геть, не прикольнувсь!

Щодня благаєм в світу допомоги,
Але не м’якнуть ті черстві́ серця́,
Якби не мали всі тієї змоги…
А змога є, але нема лиця!

03.10.2024р.

@Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1023507