❗️Всім відомий туалетний папір «Обухів» та рушники «Диво» більше не зʼявляться на полицях магазинів: Київський картонно-паперовий комбінат повністю зупинив роботу після російських атак, – офіційна заява підприємства
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни

ЗМІШАТИ МИНУЛЕ

Аркуш пожовклий і з плямами жовтими
був біля борошна.
Я розгорнув папір повністю
і подивився на буквене зборище.
Мати писала нерівно:
«Зваж двісті грамів червоного рису».
«Потім додай цибулину під рівень».
«Цю усю суміш поставиш варитись».
Почерк внизу ледь змінився:
«Після кипіння
виклади сало, додай чорносливу».
«Як закипить – знімай піну».
«Не перемішуй ніколи».
Ця настанова звучить як підстава
ніби вгризається в мозок по колу.
Горщик поставив
я на плиту.
Сипав крупу,
різав плоди,
далі додав ще такі складники:
синя цибуля,
перець та морква,
зелень та сало додав ще до того, що було.
Потім порушив я цю заборону пожовклу:
перемішав черпаком увесь вміст.
Кухня наповнилась паром.
Присмак уже був не той, що колись.
Тож, все змішати – було того варте!
Все ж не дарма материнський рецепт відчувався неповним.
Іноді те, що старе, потребує доповнень.

Мирослав Манюк
03.10.2026

ПРАВДА

розгортаю пожовклий конверт
що знайшов у старому комоді
серед безліч дитячих імен
і читаю чуже римування як кодекс
п
р
а
в
д
а
розрізає довжезні епохи довіри
на пекучі уламки
розшифрована кожна строфа цього вірша
ліквідує про дружбу пригадки
я бажав з'ясувати подробиці
та проте нові факти
лиш отруюють давні часи перероблені
і тепер вже колишнє тепло спільних актів
перетворюється на суху прохолоду
я дивлюсь на обличчя
врешті-решт на того кому вірив коли був молодше
більше не впізнаю його риси величні
неможливо вернути колишнє сприймання
чи закреслити мною прочитане
інформація певна дурманить
та руйнує характер назавжди розхитаний
залишаючи висохлий слід
у душі
хутко спалюю я цей папір
тільки над порцеляновою попільничкою ніби прожиті всі дні
але попіл лишається
десь всередині
моє ставлення змінюючи що і так вже пошарпане
до всього пережитого ніби як з енциклопедії

Мирослав Манюк
30.09.2026

(20)
АНТИКОЛОНІАЛЬНА ВІЙНА
українського народу
проти
ПОЛЬСЬКОГО НАЦИЗМУ

«ПОЛЬЩА – ГІЄНА ЄВРОПИ» -
Вінстон Черчіль, 1938 рік.

ПАЦИФІКАЦІЯ –
ЗЛОЧИН ПРОТИ ЛЮДСТВА,
здійснений польською окупаційною владою
на українському населенні Галичини!
ПОЛЬСЬКИЙ ТЕРОР!

ПАЦИФІКАЦІЯ –
ПОЛЬСЬКИЙ ГЕНОЦИД УКРАЇНЦІВ.

Армія Крайова та УПА
були двома
національно-визвольними арміями.
Значна частина
польської реакції на УПА
грунтується
на НЕЗНАННІ
УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ.
польський історик
Казімєж Вуйціцький,
який наважився сказати правду.

Головний обвинувачувач від срср Роман Руденко,
який до того був прокурором урср,
намагався довести у 1946 році на Нюрнберзькому трибуналі,
що ОУН та УПА нібито були спільниками гітлерівців.
Проте
ЦЯ СПРОБА ПРОВАЛИЛАСЯ:
Міжнародний суд офіційно
НЕ ВИЗНАВ
ОУН та УПА злочинними організаціями
і не засудив їх.
Головна мета срср –
визнання українського визвольного руху воєнними злочинцями –
ПРОВАЛИЛАСЯ!
ВСЕ ІНШЕ - КРЕМЛІВСЬКА ПРОПАГАНДА.
Польську пропаганду чекає те саме –
ПРОВАЛ!
Неможливо збудувати щось на БРЕХНІ.
ЛИШЕ на ПРАВДІ!

Я опублікувала вже 20 дописів про польсько-українські трагічні сторінки історії. І зрозуміла, щоб показати українцям основу взаємного нерозуміння, потрібно зануритись глибше. Корінь всього знаходиться в глибині колективної свідомості кожного народу. Як виникло польське усвідомлення себе і як формувалось те польське розуміння світу навколо себе.
Воно було імперське. Як і в московитів. Від самих своїх початків.
Але визнавати це їм не під силу. Вони ховаються за маскою ЖЕРТВИ.
В порівнянні: Польща хоче побудувати свою державу «ВІД МОЖА ДО МОЖА», тобто захоплюючи чужі території, Україна – НА СВОЇХ ЕТНІЧНИХ ЗЕМЛЯХ. Різниця в державному мисленні, державній філософії і державній психології величезна. Це боротьба двох протилежностей. Тому між нами немає розуміння.

РЕПРЕСІЇ !!
ЯК ПОЛЯКИ НИЩИЛИ УКРАЇНЦІВ
ЗАДОВГО до виникнення УПА
ЯК ПОЛЬСЬКА РЕПРЕСИВНА МАШИНА ВЕЛА УКРАЇНЦІВ
ДО 1943 РОКУ ПОДІЙ на ВОЛИНІ
Продовжуємо.

Ми вже писали. Українці пережили: Тотальна асиміляція, де було знищення української мови, українських церков, української освіти. ОСАДНИЦТВО – дуже тяжка форма колонізації, яка переслідує мету заміни українського етносу на польський.

І ось – 1943 рік! Той самий, у який вчепилися поляки, вихопивши його з єдиного польсько-окупаційного процесу західноукраїнських земель і подають його як щось окреме. Окремим цей рік не був. Це було продовження.
ПОЛЬСЬКА РЕПРЕСИВНА МАШИНА власноруч ВЕЛА УКРАЇНЦІВ ДО ПОДІЙ на ВОЛИНІ 1943 РОКУ!
Бо після страшної «пацифікації» навіть у міжвоєнний період бездержавна Польща руками поляків, які пішли служити німецькими поліціянтами та в інші гітлерівські структури, вбивали, били, грабували українців. ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА продовжувалась!

На основі цих подій у 1942-1943 роках виникла Українська Повстанська Армія (УПА). Щоб захиститись, українці добровольцями йшли до цієї воістину Народної Армії. Це була НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА війна. Війна ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, ЗА УКРАЇНСЬКУ САМОСТІЙНУ СОБОРНУ ДЕРЖАВУ.
І вже на військовому рівні почалась справжня
АНТИКОЛОНІАЛЬНА ВІЙНА
українського народу
за визволення від гітлерівців і проти червоних партизанів та
ПОЛЬСЬКОГО НАЦИЗМУ!

На початок літа на Волині було 3000-5000 вояків УПА. Сама лише територія трьох повітів (Володимирського, Горохівського, Ковельського) охоплює тисячі квадратних км. Щоб одночасно оточити 100 сіл (в Інституті Національної пам’яті Польщі декларується 100 сіл, знищених УПА за одну ніч!?!), блокувати їх, виставити застави та провести бойову операцію, БУВ БРАК ЛЮДСЬКИХ РЕСУРСІВ.
На той момент 11 липня 1943 р. УПА просто не мала для цього технічних і людських можливостей. УПА діяла у глибокому підпіллі, була розкидана малими групками по лісі, не маючи радіозв’язку між дрібними підрозділами. Накази передавалися зв’язковими пішки. Синхронізувати наступ дрібних груп на такій великій площі в умовах німецької окупації та присутності радянських партизанів було ТЕХНІЧНО НЕЗДІЙСНЕННО.

У ЗВІТАХ самої Армії Крайової за ЛІТО 1943 НЕМАЄ ЗГАДОК про «100 сіл за одну ніч».

Тому це вигадка. Фальшивка, яку, на жаль, самі поляки собі придумали і самі цим папірцем помахують перед українцями. Але цей «папірець» нічим не підтверджений.
На Волині загинуло поляків аж ніяк не 100 тисяч, чи, як останнім часом вже дехто говорить – від пів мільйона до мільйона, а 30-35 тис. поляків і 10-15 тис. українців. Це те, що підтверджено документами поіменно.

Таке протистояння тривало до весни 1944.
Слід додати, що ще до тих подій на Волині 1943 року польська Армія Крайова співпрацювала як з гітлерівським гестапо, так і з радянськими партизанами проти УПА.
А після приходу совєтських військ АК переходила на службу і до промосковської армії людової, і у винищувальні московитські «Істрєбітєльні загони нквд» і проводили каральні операції проти українських націоналістів та свідомих українців. Це був грабунок і пацифікація свідомих українців.
Тому протистояння УПА з АК не вщухало.
У зв’язку з цим нагадуємо польському президенту Навроцькому і полякам: загальновідомо, що АК вчинила низку масових злочинів та етнічних чисток проти мирного українського населення, жертвами яких стали 20 000 + УКРАЇНЦІВ.

На рахунку Армії Крайової. Найбільші, наймасовіші вбивства, вчинені АК на Волині та Холмщині:
1) Знищення села КРАСНИЙ САД. 19 квітня 1943 р. польські загони разом з нацистами напали на УКРАЇНСЬКЕ СЕЛО на Волині. Загинуло 104 цивільних УКРАЇНЦІ, серед яких цілі родини з ДІТЬМИ.

Холмщина:
2) Різанина в САГРИНІ і повне знищення села Сагринь 10 березня 1944 р. АК та Батальйони Хлопські знищили, замордували та розстріляли від 800 до 1240 цивільних УКРАЇНЦІВ, переважно жінок та дітей. Село та місцеву церкву спалили.

3) ГРУБЕШІВСЬКА різанина у березні 1944. Там було вбито до 1240 українців, серед яких понад 100 - діти.

4) Того ж дня АК атакувала ще понад ДЕСЯТЬ СІЛ Холмщини!

5) 3 березня 1945 року АК знищила село ПАВЛОКОМА, ВБИТО 366 українців, включно з жінками і дітьми.
Трагедія села ПАВЛОКОМА. Загін АК під командуванням Юзефа Бісса («Вацлава») з участю місцевих польських добровольців оточив село. По-звірячому вбито 366 мирних українців, яких перед розстрілом тримали та катували в місцевій церкві.

6) У квітні 1945 знищено село БЕЗКОРОВИЧІ.

7) Різанина в ПИСКОРОВИЧАХ (квітень 1945 р.). Загін польського підпілля («Національної військової організації», що входила до складу АК) напав на українців, які очікували на переселення до срср. У приміщенні місцевої школи було розстріляно близько 180 мирних жителів.

8) У червні 1945 знищено село ВЕРХОВИНА і т.д. і т.п.

9) Різанина в селі ЗАВАДКА МОРОХІВСЬКА - січень-березень 1946 р. Цього було дуже багато.

У 1945 польський ворожий агент був вистежений УПА і розстріляний разом з 15 охоронцями. Це капітан Майян Голумбєвський, який був комендантом Грубешівського р-ну АК і саме він дав наказ знищити УКРАЇНСЬКІ СЕЛА:
10) ПРИГОРІЛЕ;
11) МЕТКЕ;
12) ШЕХОВИЧІ;
13) ТЕРЕБІНЬ;
14) СТРУЖИНЕЦЬ;
15) ДРУКОВИЧІ та ін. Тобто це далеко не повний список.

То була ПОЛЬСЬКА ЕТНІЧНА ЧИСТКА. Поляки СВІДОМО ЗНИЩУВАЛИ УКРАЇНЦІВ, щоб звільнити ДЛЯ СЕБЕ УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ.

(продовження буде)

🇺🇦 Росія знищила продовольчий склад на Оболоні

Тут зберігалися продукти, вода, гігієнічні товари, туалетний папір тощо. На прохідній підприємства загинула жінка.

➡️ Наразі в Києві відомо про ураження продуктових складів супермаркетів «Фоззі», «Сільпо» та «Новус».

#папір #схема #олівець

ЕЛІПСИЗМ

Завантажуй мене у безодню солону,
Викидай на смітник, мов зіпсований мотлох,
Я сприймаю байдуже жорстокість шаблонну.

Спалюй давні малюнки, лишаючи фото,
Заховай від людей таємничі пориви,
Залишаюся сам у космічній дрімоті.

Споглядаю папір і читаю уривки,
Та шукаю фінал незавершених творів,
Де сховалися всі нескінченні мотиви.

Пройде час і продовжиться писана творчість,
Залишається смуток від дивного стану,
Де не видно фіналу крізь щільність затворів.

Чим закінчиться рух неосяжного танцю?
Не побачу й вогнів непобачених весен,
Як запалюють зорі морські капітани...

Хтось розкриє сюжети пародій словесних,
Прочитає сувій історичної драми,
Де мій слід у потоці зруйнує ровесник.

Не дізнаюсь, на жаль, про майбутнє без рамок,
Відлітає життя птахом вільним та сизим,
А печаль залишається в своїй програмі.

У житті недоречний цей стан еліпсизму.

Мирослав Манюк
29.07.2026

ВІЙНА БЕЗ VIP-ЛОЖІ: Як виживала Фінляндія

Ви думаєте, Фінляндія — це мумі-тролі, затишні сауни, соціалізм із людським обличчям і добродушний різдвяний дід у засніженій Лапландії? Залиште ці стерильні казки для глянцевих буклетів. У 1939 році ця ваша еталонна скандинавська демократія була державою відморожених, кровожерливих м'ясників. Печерних дикунів, які пускали в розхід власних громадян із холодною, машинною ефективністю.

Уявіть собі фінського «ухилянта» тієї епохи. Переляканого лісоруба або тендітного студента з Гельсінкі, який раптом усвідомив, що його особисте життя цінніше за шматок промерзлої карельської багнюки. Що він не народжений для війни. Що в нього лапки, тонка душевна організація і взагалі він пацифіст.

Знаєте, що з ним робили?

З ним не вели душерятівних розмов адвокати. Йому не виписували адміністративний штраф. Правозахисники не заламували руки у пресі. Його просто брали за шкірку. Військово-польовий трибунал. Зимовий ліс. Сосна. Короткий наказ. Розстрільна команда, зібрана з його ж учорашніх сусідів. Свинець у потилицю. Тіло в мерзлу яму. Наступний.

За роки Зимової війни та Війни-продовження фіни офіційно шльопнули за вироками трибуналів сотні своїх солдатів та ухилянтів. А скільки було пристрелено на місці, біля бруствера, за боягузтво й паніку, без жодних папірців і протоколів — не знає ніхто. Їхня система примусу не знала жалю. Вона перемелювала людську психіку, вбиваючи в голови один простий рефлекс: крок назад страшніший, ніж крок уперед. Жорстоко? Печерно? Тоталітарно? Абсолютно.

А тепер давайте змахнемо піну цієї гіперболи й подивимося на анатомію фінського дикунства. Подивимося, як працює справжня державна машина, коли на кону стоїть її фізичне, біологічне виживання.

Три з половиною мільйони фінів опинилися сам на сам зі стосімдесятимільйонною радянською імперією. Математика смерті. Нуль шансів на папері. Щоб не перетворитися на чергову радянську республіку з Гулагом та колгоспами, Гельсінкі довелося вивернути країну навиворіт. Вони мобілізували п'ятнадцять відсотків населення. П'ятсот тисяч людей. До строю поставили всіх, хто міг тримати гвинтівку. Це тотальна утилізація генофонду.

Фінам не потрібні були тоновані мікроавтобуси й вуличні облави. Їхньою «бусифікацією» була сама структура суспільства.

У країні працювала організація «Шюцкор» — воєнізована мережа, що обплутала кожен хутір, кожну міську вулицю. Абсолютний, параноїдальний контроль. Ти не міг загубитися. Ти не міг відсидітися на орендованій квартирі. Тебе знали в обличчя. Якщо ти, здоровий мужик, не в окопі — ти ворог. Ти прокажений. Від тебе відвернеться власна родина, з тобою не привітається сусід. Держава створила умови, за яких ухилення стало соціально неможливим. Фінське суспільство перетворилося на один величезний капкан, що саморегулювався і гнав м'ясо на фронт безперебійним конвеєром.

І ось тут постає головне питання політичного реалізму.

Чому ця м'ясорубка не викликала внутрішнього вибуху? Чому озброєні до зубів фіни не розвернули гвинтівки на Гельсінкі? Чому вони не спалили свої призовні пункти, не підняли на вила свій уряд, який послав їх на вірну смерть?

А тому що ця система була справедливою.

Рівність у розподілі смерті. Ось той цемент, який утримував націю від розпаду.

У Фінляндії 1939 року не було концепції економічного бронювання. Ти не міг занести товстий конверт потрібним людям у погонах. Ти не міг відкупитися податками, довівши, що твій бізнес занадто важливий для тилу. Еліта не сиділа по елітних ресторанах, розмірковуючи про патріотизм під колекційне вино.

Син міністра одягав шинель і лягав у сніг. Спадкоємець найбільшого банку отримував гвинтівку і гнив у траншеї на лінії Маннергейма. Студент престижного університету замерзав на смерть поруч із безграмотним наймитом. Професори, депутати, промисловці — усі відправляли своїх дітей в одну й ту саму холодну, криваву багнюку. Фінська еліта стікала кров'ю рівно в тих самих пропорціях, що й фінські низи.

Людина — істота раціональна. Боєць у траншеї, коли на нього пре радянська бронетехніка при мінус сорока, здатен витримати справжнє пекло. Він змириться з обмороженнями. Він змириться з голодом. Він навіть змириться з тим, що його власна держава пригнала його сюди під страхом розстрілу.

Але він змириться з цим лише за однієї умови: якщо праворуч від нього, з відірваною осколком ногою, кричить від болю син мера його міста.

Тільки так працює примус. Якщо правила гри абсолютні, громадянин сприймає їх як стихійне лихо. Як зиму чи смерть. З ними не сперечаються. Їх терплять.

Але щойно держава починає сортувати людей на сорти — система ламається.

Щойно ви вводите прайс-лист на виживання. Щойно ви дозволяєте виродку-мажору кайфувати в безпеці тільки тому, що в нього є потрібна сума або тато в міністерстві. Щойно ви перетворюєте війну на податок для бідних — ви вбиваєте саму ідею держави. Жодний патріотизм не змусить людину вмирати за систему, яка офіційно, на законодавчому рівні визнає її життя дешевшим, ніж життя власника мережі ресторанів.

Якщо в човні пробоїна, а половина пасажирів купує собі право не вичерпувати воду, бо вони «генерують ВВП» — ті, хто махає відром, рано чи пізно кинуть його і почнуть пробивати голови цим пасажирам. Жодного марксизму. Це базова тваринна справедливість.

Фіни вижили не тому, що вони були якимись особливими надлюдьми. І не тому, що їхня демократія була м'якою та пухнастою. У кризу демократія завжди перетворюється на диктатуру. Вони вижили, тому що їхня еліта мала інстинкт самозбереження. Вона закрутила гайки так, що в населення затріщали кістки, але ця різьба була однаковою для всіх.

Жорстко? Так.
Цинічно? Так.
Справедливо? Абсолютно.

Зерно?
Туалетний папір?
Курки? Навіть не курки? Курятина?

Достойні для атаки об'єкти?

Нііііі, вони там точно ̶й̶й̶й̶й̶й̶о̶б̶н̶у̶т̶і̶ не сповна розуму!

Йййййй ще ж збирається в зграї те болотяне залізяччя…

Бережіть себе!

🛢 В Криму все настільки погано із наявністю бензину, що його почали продавати по талонах і лише конкретним особам


Отримати заповітний "папірець" можна від організації, в якій ви працюєте. І то — це пальне доведеться витрачати лише на дорогу до роботи і назад.


🔻 Росіяни, які вирішили цьогоріч відпочити на окупованому півострові, жаліються, що "туристи дуже незахищені в цьому плані". Ситуація доходить до абсурду — бензин доводиться розраховувати покілометражно, аби мати змогу доїхати до найближчої АЗС. Але і там може чекати сюрприз — відмова у продажу або й зовсім відсутність пального.