• ІСТОРІЯ СВІТОВОГО БОКСУ
    Мухаммед Алі, який тоді був відомий як Кассіус Клей, завдає джеба в око чемпіону у важкій вазі Сонні Лістону під час їхнього першого поєдинку, що відбувся у Конференц-центрі Маямі-Біч у 1964 році та завершився перемогою Алі.
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport @читачі @топові_прихильники
    ІСТОРІЯ СВІТОВОГО БОКСУ Мухаммед Алі, який тоді був відомий як Кассіус Клей, завдає джеба в око чемпіону у важкій вазі Сонні Лістону під час їхнього першого поєдинку, що відбувся у Конференц-центрі Маямі-Біч у 1964 році та завершився перемогою Алі. ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport @читачі @топові_прихильники
    79переглядів
  • Одна жінка загинула внаслідок ворожої атаки по Запоріжжю.
    Впродовж доби окупанти завдали 711 ударів по 35 населених пунктах Запорізької області.
    росіяни 5 ракетами вдарили по Запоріжжю.
    Війська рф здійснили 12 авіаударів по Лісному, Таврійському, Данилівці, Оріхову, Гуляйпільському, Чарівному, Воздвижівці, Копанях та Тимошівці.
    453 БпЛА різної модифікації (переважно FPV) атакували Запоріжжя, Комишуваху, Малокатеринівку, Новоолександрівку, Лисогірку, Розумівку, Степногірськ, Степове, Павлівку, Приморське, Лук’янівське, Малі Щербаки, Гуляйполе, Залізничне, Щербаки, Новоданилівку, Новоандріївку, Малу Токмачку, Чарівне, Варварівку, Добропілля, Прилуки, Гуляйпільське, Староукраїнку, Оленокостянтинівку, Гірке, Зелене та Білогір’я.
    Зафіксовано 5 обстрілів із РСЗВ по Новоданилівці, Гіркому, Копанях, Староукраїнці та Добропіллю.
    236 артударів прийшлися по Степногірську, Степовому, Павлівці, Приморському, Лук’янівському, Гуляйполю, Залізничному, Щербаках, Новоданилівці, Новоандріївці, Малій Токмачці, Чарівному, Варварівці, Добропіллю, Прилуках, Гуляйпільському, Староукраїнці, Гіркому та Білогір’ю.
    Надійшло 114 повідомлень про пошкодження об’єктів інфраструктури, житла та автівок.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    ⏺️Одна жінка загинула внаслідок ворожої атаки по Запоріжжю. Впродовж доби окупанти завдали 711 ударів по 35 населених пунктах Запорізької області. ▪️росіяни 5 ракетами вдарили по Запоріжжю. ▪️ Війська рф здійснили 12 авіаударів по Лісному, Таврійському, Данилівці, Оріхову, Гуляйпільському, Чарівному, Воздвижівці, Копанях та Тимошівці. ▪️ 453 БпЛА різної модифікації (переважно FPV) атакували Запоріжжя, Комишуваху, Малокатеринівку, Новоолександрівку, Лисогірку, Розумівку, Степногірськ, Степове, Павлівку, Приморське, Лук’янівське, Малі Щербаки, Гуляйполе, Залізничне, Щербаки, Новоданилівку, Новоандріївку, Малу Токмачку, Чарівне, Варварівку, Добропілля, Прилуки, Гуляйпільське, Староукраїнку, Оленокостянтинівку, Гірке, Зелене та Білогір’я. ▪️ Зафіксовано 5 обстрілів із РСЗВ по Новоданилівці, Гіркому, Копанях, Староукраїнці та Добропіллю. ▪️ 236 артударів прийшлися по Степногірську, Степовому, Павлівці, Приморському, Лук’янівському, Гуляйполю, Залізничному, Щербаках, Новоданилівці, Новоандріївці, Малій Токмачці, Чарівному, Варварівці, Добропіллю, Прилуках, Гуляйпільському, Староукраїнці, Гіркому та Білогір’ю. Надійшло 114 повідомлень про пошкодження об’єктів інфраструктури, житла та автівок. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    54переглядів
  • 15.04.1558 померла Роксолана (Хюррем Султан) Настя Лісовська — наложниця, а потім дружина Сулеймана І, султана Османської імперії. Народилась близько 1502-05 рр. Ймовірно, була донькою священика Лісовського з галицького міста Рогатина або подільського містечка Чемерівці.
    У 1516-1520 рр. потрапила до татар.полону й була продана в рабство. У 1520 опинилася в султ.гаремі, де стала улюбленою дружиною Сулеймана І. Народила султану 5 синів, посприяла сходженню на турецький престол свого сина Селіма II. Оспівана у літературі, мистецтві, музиці та кіно.
    15.04.1558 померла Роксолана (Хюррем Султан) Настя Лісовська — наложниця, а потім дружина Сулеймана І, султана Османської імперії. Народилась близько 1502-05 рр. Ймовірно, була донькою священика Лісовського з галицького міста Рогатина або подільського містечка Чемерівці. У 1516-1520 рр. потрапила до татар.полону й була продана в рабство. У 1520 опинилася в султ.гаремі, де стала улюбленою дружиною Сулеймана І. Народила султану 5 синів, посприяла сходженню на турецький престол свого сина Селіма II. Оспівана у літературі, мистецтві, музиці та кіно.
    52переглядів
  • ❗️Жінка та чоловік загинули внаслідок ворожих атак по Запоріжжю та Запорізькому району.
    Впродовж доби окупанти завдали 592 удари по 43 населених пунктах Запорізької області.
    Війська рф здійснили 19 авіаударів по Комишувасі, Новоіванівці, Оріхову, Гуляйпільському, Лісному, Омельнику, Новоукраїнці, Широкому, Любицькому, Данилівці, Барвинівці, Сонячному, Долинці, Новоселівці, Рівному та Воздвижівці.
    365 БпЛА різної модифікації (переважно FPV) атакували Запоріжжя, Балабине, Комишуваху, Біленьке, Микільське, Любицьке, Новоолександрівку, Розумівку, Степне, Степногірськ, Приморське, Степове, Павлівку, Лук’янівське, Малі Щербаки, Гуляйполе, Залізничне, Щербаки, Новоандріївку, Новоданилівку, Малу Токмачку, Чарівне, Білогір'я, Гуляйпільське, Гірке, Зелене, Варварівку, Добропілля, Прилуки та Староукраїнку.
    Зафіксовано 3 обстріли із РСЗВ по Залізничному та Малій Токмачці.
    205 артударів прийшлися по Степногірську, Приморському, Степовому, Павлівці, Лук’янівському, Гуляйполю, Залізничному, Щербаках, Новоандріївці, Новоданилівці, Малій Токмачці, Чарівному, Білогір'ю, Варварівці, Добропіллю, Прилуках, Гіркому, Гуляйпільському та Староукраїнці.
    Надійшло 47 повідомлень про пошкодження об’єктів інфраструктури, житла та автівок.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    ❗️Жінка та чоловік загинули внаслідок ворожих атак по Запоріжжю та Запорізькому району. Впродовж доби окупанти завдали 592 удари по 43 населених пунктах Запорізької області. ▪️ Війська рф здійснили 19 авіаударів по Комишувасі, Новоіванівці, Оріхову, Гуляйпільському, Лісному, Омельнику, Новоукраїнці, Широкому, Любицькому, Данилівці, Барвинівці, Сонячному, Долинці, Новоселівці, Рівному та Воздвижівці. ▪️ 365 БпЛА різної модифікації (переважно FPV) атакували Запоріжжя, Балабине, Комишуваху, Біленьке, Микільське, Любицьке, Новоолександрівку, Розумівку, Степне, Степногірськ, Приморське, Степове, Павлівку, Лук’янівське, Малі Щербаки, Гуляйполе, Залізничне, Щербаки, Новоандріївку, Новоданилівку, Малу Токмачку, Чарівне, Білогір'я, Гуляйпільське, Гірке, Зелене, Варварівку, Добропілля, Прилуки та Староукраїнку. ▪️ Зафіксовано 3 обстріли із РСЗВ по Залізничному та Малій Токмачці. ▪️ 205 артударів прийшлися по Степногірську, Приморському, Степовому, Павлівці, Лук’янівському, Гуляйполю, Залізничному, Щербаках, Новоандріївці, Новоданилівці, Малій Токмачці, Чарівному, Білогір'ю, Варварівці, Добропіллю, Прилуках, Гіркому, Гуляйпільському та Староукраїнці. Надійшло 47 повідомлень про пошкодження об’єктів інфраструктури, житла та автівок. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    73переглядів
  • Ніколи не думали, чому Лісабон так схожий на Сан-Франциско?
    Ніколи не думали, чому Лісабон так схожий на Сан-Франциско?
    DRUKARNIA.COM.UA
    Лісабон: маленьке Сан-Франциско на краю Європи
    У вас коли-небудь виникло почуття дежавю? Наприклад, що ви вже десь бачили цей червоний міст, трамвайчики, будинки… Так от, ви не божевільний — все так і є!
    42переглядів
  • Мінус С-300 і пункт управління БПЛА: на Запорізькому напрямку провели масштабну спецоперацію підрозділи Lasar’s Group НГУ, Повітряних сил ЗСУ та 15-ї ОбрАР «Чорний ліс».

    Спочатку дронами було знищено російський комплекс РЕБ «Палантин». Далі, у взаємодії з аеророзвідкою, виявили та уразили елементи ППО. Зокрема пускову установку та станцію наведення С-300В.

    Після цього українські сили знищили пункт управління російських безпілотників. За даними військових, ці системи заважали роботі української авіації на напрямку.
    🔥Мінус С-300 і пункт управління БПЛА: на Запорізькому напрямку провели масштабну спецоперацію підрозділи Lasar’s Group НГУ, Повітряних сил ЗСУ та 15-ї ОбрАР «Чорний ліс». ⚔️Спочатку дронами було знищено російський комплекс РЕБ «Палантин». Далі, у взаємодії з аеророзвідкою, виявили та уразили елементи ППО. Зокрема пускову установку та станцію наведення С-300В. 🎯Після цього українські сили знищили пункт управління російських безпілотників. За даними військових, ці системи заважали роботі української авіації на напрямку.
    105переглядів
  • Він вижив у депортації, вирвався з рук гестапо, воював проти двох режимів — і загинув через зраду. Історія Дмитра Білінчука «Хмари».

    Дмитро Білінчук народився у 1919 році в гуцульському селі Ільці — серед гір, де життя було простим, але гідним. Велика родина, праця, традиції — усе це формувало характер, який згодом витримає значно більше, ніж звичайне сільське життя.

    Йому було трохи за двадцять, коли радянська влада прийшла в Карпати не лише з новими порядками, а й зі страхом. У 1940 році його родину депортували до Сибіру, в Красноярський край. Це була типова доля для тисяч українських сімей — нічні обшуки, вагони, невідомість.

    Але Дмитра серед них не було.

    Його врятувала випадковість — у той момент він був поза домом. І саме ця випадковість стала точкою неповернення. Він уже не міг просто жити, знаючи, що сталося з його родиною.

    Він обрав боротьбу.

    Спочатку — проти радянської влади. Він організовує невеликий загін, проводить диверсійні акції, діє обережно, але рішуче. Та війна швидко змінює обставини: на зміну одній окупації приходить інша.

    Німецька.

    І тут Білінчук не змінює позиції. Для нього ворог — це будь-яка влада, яка приходить на його землю не по праву.

    У 1942 році в рідних Ільцях стається подія, яка робить його мішенню для окупантів: під час сутички він застрелює коменданта поліції. Відтоді його шукають. Його вистежують. Його знаходять.

    Гестапо арештовує його.

    Здавалось би, кінець.

    Але ні.

    Дорогою до Коломиї відбувається те, що більше нагадує сцену з кіно: побратими влаштовують засідку і відбивають його з рук німців. Це був не просто порятунок — це був сигнал: він не сам.

    У 1943 році Дмитро вступає до ОУН. Проходить військовий вишкіл у старшинській школі УПА «Олені» — одному з ключових центрів підготовки командирів. Там формується не лише боєць, а й лідер.

    І вже невдовзі він стає таким.

    Спершу — чотовим, а згодом, у 1944 році, очолює сотню імені Богдана Хмельницького в курені «Перемога». Його псевдо — «Хмара». Символічно: він з’являється зненацька, діє швидко і зникає, залишаючи після себе лише слід.

    Після завершення активних бойових дій його боротьба не закінчується — вона змінює форму.

    З 1946 року він працює у Службі безпеки ОУН на Косівщині. Це вже не фронт, а підпілля: постійна небезпека, перевірка кожного слова, кожного кроку. Там, де ворог часто ближче, ніж здається.

    У 1949 році він бере участь у ризикованому рейді до Румунії разом із відділом УПА. Два тижні переходів, конспірації, роботи серед населення. Це була спроба донести правду про українську боротьбу за межі Радянського Союзу.

    Але найбільша небезпека чекала не в лісі і не в бою.

    А серед своїх.

    У 1952 році через зраду одного з підпільників Дмитро Білінчук потрапляє в полон. Для людей його рівня це означало лише одне — довгі допити, тиск, спроби зламати.

    І кінець.

    8 квітня 1953 року в Лук’янівській тюрмі в Києві його розстріляли разом із побратимами.

    Йому було трохи за тридцять.

    Він не залишив після себе книжок чи гучних заяв. Його ім’я не стало символом для мас. Але його життя — це концентрат тієї боротьби, яку вели тисячі невідомих.

    Він пережив депортацію, уникав арештів, виривався з полону, воював проти двох режимів — і зрештою загинув через зраду.

    Не зламавшись.

    І, можливо, саме в цьому його головна сила.

    Бо історію творять не лише ті, про кого пишуть підручники.

    А й ті, хто мовчки тримався до кінця.
    Він вижив у депортації, вирвався з рук гестапо, воював проти двох режимів — і загинув через зраду. Історія Дмитра Білінчука «Хмари». Дмитро Білінчук народився у 1919 році в гуцульському селі Ільці — серед гір, де життя було простим, але гідним. Велика родина, праця, традиції — усе це формувало характер, який згодом витримає значно більше, ніж звичайне сільське життя. Йому було трохи за двадцять, коли радянська влада прийшла в Карпати не лише з новими порядками, а й зі страхом. У 1940 році його родину депортували до Сибіру, в Красноярський край. Це була типова доля для тисяч українських сімей — нічні обшуки, вагони, невідомість. Але Дмитра серед них не було. Його врятувала випадковість — у той момент він був поза домом. І саме ця випадковість стала точкою неповернення. Він уже не міг просто жити, знаючи, що сталося з його родиною. Він обрав боротьбу. Спочатку — проти радянської влади. Він організовує невеликий загін, проводить диверсійні акції, діє обережно, але рішуче. Та війна швидко змінює обставини: на зміну одній окупації приходить інша. Німецька. І тут Білінчук не змінює позиції. Для нього ворог — це будь-яка влада, яка приходить на його землю не по праву. У 1942 році в рідних Ільцях стається подія, яка робить його мішенню для окупантів: під час сутички він застрелює коменданта поліції. Відтоді його шукають. Його вистежують. Його знаходять. Гестапо арештовує його. Здавалось би, кінець. Але ні. Дорогою до Коломиї відбувається те, що більше нагадує сцену з кіно: побратими влаштовують засідку і відбивають його з рук німців. Це був не просто порятунок — це був сигнал: він не сам. У 1943 році Дмитро вступає до ОУН. Проходить військовий вишкіл у старшинській школі УПА «Олені» — одному з ключових центрів підготовки командирів. Там формується не лише боєць, а й лідер. І вже невдовзі він стає таким. Спершу — чотовим, а згодом, у 1944 році, очолює сотню імені Богдана Хмельницького в курені «Перемога». Його псевдо — «Хмара». Символічно: він з’являється зненацька, діє швидко і зникає, залишаючи після себе лише слід. Після завершення активних бойових дій його боротьба не закінчується — вона змінює форму. З 1946 року він працює у Службі безпеки ОУН на Косівщині. Це вже не фронт, а підпілля: постійна небезпека, перевірка кожного слова, кожного кроку. Там, де ворог часто ближче, ніж здається. У 1949 році він бере участь у ризикованому рейді до Румунії разом із відділом УПА. Два тижні переходів, конспірації, роботи серед населення. Це була спроба донести правду про українську боротьбу за межі Радянського Союзу. Але найбільша небезпека чекала не в лісі і не в бою. А серед своїх. У 1952 році через зраду одного з підпільників Дмитро Білінчук потрапляє в полон. Для людей його рівня це означало лише одне — довгі допити, тиск, спроби зламати. І кінець. 8 квітня 1953 року в Лук’янівській тюрмі в Києві його розстріляли разом із побратимами. Йому було трохи за тридцять. Він не залишив після себе книжок чи гучних заяв. Його ім’я не стало символом для мас. Але його життя — це концентрат тієї боротьби, яку вели тисячі невідомих. Він пережив депортацію, уникав арештів, виривався з полону, воював проти двох режимів — і зрештою загинув через зраду. Не зламавшись. І, можливо, саме в цьому його головна сила. Бо історію творять не лише ті, про кого пишуть підручники. А й ті, хто мовчки тримався до кінця.
    459переглядів
  • Він вижив у депортації, вирвався з рук гестапо, воював проти двох режимів — і загинув через зраду. Історія Дмитра Білінчука «Хмари».

    Дмитро Білінчук народився у 1919 році в гуцульському селі Ільці — серед гір, де життя було простим, але гідним. Велика родина, праця, традиції — усе це формувало характер, який згодом витримає значно більше, ніж звичайне сільське життя.

    Йому було трохи за двадцять, коли радянська влада прийшла в Карпати не лише з новими порядками, а й зі страхом. У 1940 році його родину депортували до Сибіру, в Красноярський край. Це була типова доля для тисяч українських сімей — нічні обшуки, вагони, невідомість.

    Але Дмитра серед них не було.

    Його врятувала випадковість — у той момент він був поза домом. І саме ця випадковість стала точкою неповернення. Він уже не міг просто жити, знаючи, що сталося з його родиною.

    Він обрав боротьбу.

    Спочатку — проти радянської влади. Він організовує невеликий загін, проводить диверсійні акції, діє обережно, але рішуче. Та війна швидко змінює обставини: на зміну одній окупації приходить інша.

    Німецька.

    І тут Білінчук не змінює позиції. Для нього ворог — це будь-яка влада, яка приходить на його землю не по праву.

    У 1942 році в рідних Ільцях стається подія, яка робить його мішенню для окупантів: під час сутички він застрелює коменданта поліції. Відтоді його шукають. Його вистежують. Його знаходять.

    Гестапо арештовує його.

    Здавалось би, кінець.

    Але ні.

    Дорогою до Коломиї відбувається те, що більше нагадує сцену з кіно: побратими влаштовують засідку і відбивають його з рук німців. Це був не просто порятунок — це був сигнал: він не сам.

    У 1943 році Дмитро вступає до ОУН. Проходить військовий вишкіл у старшинській школі УПА «Олені» — одному з ключових центрів підготовки командирів. Там формується не лише боєць, а й лідер.

    І вже невдовзі він стає таким.

    Спершу — чотовим, а згодом, у 1944 році, очолює сотню імені Богдана Хмельницького в курені «Перемога». Його псевдо — «Хмара». Символічно: він з’являється зненацька, діє швидко і зникає, залишаючи після себе лише слід.

    Після завершення активних бойових дій його боротьба не закінчується — вона змінює форму.

    З 1946 року він працює у Службі безпеки ОУН на Косівщині. Це вже не фронт, а підпілля: постійна небезпека, перевірка кожного слова, кожного кроку. Там, де ворог часто ближче, ніж здається.

    У 1949 році він бере участь у ризикованому рейді до Румунії разом із відділом УПА. Два тижні переходів, конспірації, роботи серед населення. Це була спроба донести правду про українську боротьбу за межі Радянського Союзу.

    Але найбільша небезпека чекала не в лісі і не в бою.

    А серед своїх.

    У 1952 році через зраду одного з підпільників Дмитро Білінчук потрапляє в полон. Для людей його рівня це означало лише одне — довгі допити, тиск, спроби зламати.

    І кінець.

    8 квітня 1953 року в Лук’янівській тюрмі в Києві його розстріляли разом із побратимами.

    Йому було трохи за тридцять.

    Він не залишив після себе книжок чи гучних заяв. Його ім’я не стало символом для мас. Але його життя — це концентрат тієї боротьби, яку вели тисячі невідомих.

    Він пережив депортацію, уникав арештів, виривався з полону, воював проти двох режимів — і зрештою загинув через зраду.

    Не зламавшись.

    І, можливо, саме в цьому його головна сила.

    Бо історію творять не лише ті, про кого пишуть підручники.

    А й ті, хто мовчки тримався до кінця.
    Він вижив у депортації, вирвався з рук гестапо, воював проти двох режимів — і загинув через зраду. Історія Дмитра Білінчука «Хмари». Дмитро Білінчук народився у 1919 році в гуцульському селі Ільці — серед гір, де життя було простим, але гідним. Велика родина, праця, традиції — усе це формувало характер, який згодом витримає значно більше, ніж звичайне сільське життя. Йому було трохи за двадцять, коли радянська влада прийшла в Карпати не лише з новими порядками, а й зі страхом. У 1940 році його родину депортували до Сибіру, в Красноярський край. Це була типова доля для тисяч українських сімей — нічні обшуки, вагони, невідомість. Але Дмитра серед них не було. Його врятувала випадковість — у той момент він був поза домом. І саме ця випадковість стала точкою неповернення. Він уже не міг просто жити, знаючи, що сталося з його родиною. Він обрав боротьбу. Спочатку — проти радянської влади. Він організовує невеликий загін, проводить диверсійні акції, діє обережно, але рішуче. Та війна швидко змінює обставини: на зміну одній окупації приходить інша. Німецька. І тут Білінчук не змінює позиції. Для нього ворог — це будь-яка влада, яка приходить на його землю не по праву. У 1942 році в рідних Ільцях стається подія, яка робить його мішенню для окупантів: під час сутички він застрелює коменданта поліції. Відтоді його шукають. Його вистежують. Його знаходять. Гестапо арештовує його. Здавалось би, кінець. Але ні. Дорогою до Коломиї відбувається те, що більше нагадує сцену з кіно: побратими влаштовують засідку і відбивають його з рук німців. Це був не просто порятунок — це був сигнал: він не сам. У 1943 році Дмитро вступає до ОУН. Проходить військовий вишкіл у старшинській школі УПА «Олені» — одному з ключових центрів підготовки командирів. Там формується не лише боєць, а й лідер. І вже невдовзі він стає таким. Спершу — чотовим, а згодом, у 1944 році, очолює сотню імені Богдана Хмельницького в курені «Перемога». Його псевдо — «Хмара». Символічно: він з’являється зненацька, діє швидко і зникає, залишаючи після себе лише слід. Після завершення активних бойових дій його боротьба не закінчується — вона змінює форму. З 1946 року він працює у Службі безпеки ОУН на Косівщині. Це вже не фронт, а підпілля: постійна небезпека, перевірка кожного слова, кожного кроку. Там, де ворог часто ближче, ніж здається. У 1949 році він бере участь у ризикованому рейді до Румунії разом із відділом УПА. Два тижні переходів, конспірації, роботи серед населення. Це була спроба донести правду про українську боротьбу за межі Радянського Союзу. Але найбільша небезпека чекала не в лісі і не в бою. А серед своїх. У 1952 році через зраду одного з підпільників Дмитро Білінчук потрапляє в полон. Для людей його рівня це означало лише одне — довгі допити, тиск, спроби зламати. І кінець. 8 квітня 1953 року в Лук’янівській тюрмі в Києві його розстріляли разом із побратимами. Йому було трохи за тридцять. Він не залишив після себе книжок чи гучних заяв. Його ім’я не стало символом для мас. Але його життя — це концентрат тієї боротьби, яку вели тисячі невідомих. Він пережив депортацію, уникав арештів, виривався з полону, воював проти двох режимів — і зрештою загинув через зраду. Не зламавшись. І, можливо, саме в цьому його головна сила. Бо історію творять не лише ті, про кого пишуть підручники. А й ті, хто мовчки тримався до кінця.
    427переглядів
  • Оперативна інформація станом на 08:00 07.04.2026 щодо російського вторгнення:
    Слава Україні!
    Розпочалася 1506-та доба широкомасштабної збройної агресії рф проти України.
    Загалом протягом минулої доби зафіксовано 164 бойових зіткнення.
    Вчора противник завдав 75 авіаційних ударів, скинувши 250 керованих авіабомб. Крім того, застосував 10100 дронів-камікадзе та здійснив 3625 обстрілів населених пунктів та позицій наших військ, зокрема 107 - із реактивних систем залпового вогню.
    Агресор завдавав авіаударів, зокрема в районах населених пунктів Лісне, Нове Поле, Воздвижівка, Прилуки, Верхня Терса, Любицьке, Гірке, Гуляйпільське, Барвінівка, Широке, Чарівне, Веселянка, Микільське та Кушугум Запорізької області, а також Сваркове, Фотовиж на Сумщині.
    За минулу добу авіація, ракетні війська і артилерія Сил оборони уразила сім районів зосередження живої сили та одну гармату противника.
    На Північно-Слобожанському і Курському напрямках минулої доби противник завдав одного авіаційного удару із застосуванням одного КАБ, здійснив 106 обстрілів позицій наших військ та населених пунктів, зокрема шість - із застосуванням РСЗВ. Зафіксовано одне боєзіткнення.
    На Південно-Слобожанському напрямку ворог сім разів намагався прорвати оборонні рубежі наших захисників у районах населених пунктів Вовчанські Хутори, Стариця, Красне Перше, Синельникове, Приліпка, Лиман.
    На Куп’янському напрямку ворог вісім разів атакував в бік населених пунктів Петропавлівка, Новоосинове, Ківшарівка та Новоплатонівка.
    На Лиманському напрямку противник шість разів атакував, намагався вклинитися в нашу оборону, атакуючи в районах Греківки, Зарічного та у бік населених пунктів Ставки, Діброва, Новий Мир й Лиман.
    На Слов’янському напрямку протягом вчорашньої доби наші захисники зупинили п’ять спроб окупантів просунутися вперед в напрямку Різниківки.
    На Краматорському напрямку окупанти один раз атакували в бік Тихонівки.
    На Костянтинівському напрямку ворог здійснив 20 атак поблизу Костянтинівки, Степанівки, Новопавлівки, Плещіївки, Іллінівки та Софіївки.
    На Покровському напрямку наші захисники зупинили 32 штурмові дії агресора у районах населених пунктів Родинське, Покровськ, Котлине, Муравка, Гришине, Удачне, Філія та у бік населених пунктів Білицьке, Новоолександрівка, Новопідгородне, Сергіївка.
    На Олександрівському напрямку, за уточненою інформацією, противник атакував сім разів у напрямках населених пунктів Лісне, Олександроград, Новоселівка та в районі Новогригорівки.
    На Гуляйпільському напрямку відбулося 18 атак окупантів у бік населених пунктів Прилуки, Добропілля, Цвіткове, Залізничне, Гуляйпільське, Оленокостянтинівка, Варварівка та в районах Мирного й Гуляйполя.
    На Оріхівському напрямку ворог наступальних дій не проводив.
    На Придніпровському напрямку противник здійснив п’ять штурмових дій в районах Антонівського мосту та о. Білогрудий.
    На Волинському та Поліському напрямках ознак формування наступальних угруповань ворога не виявлено.
    Українські захисники продовжують системне нищення ворога, чинять ефективний супротив на всіх ділянках фронту.
    Загалом минулої доби втрати російських загарбників склали 1040 осіб. Також ворог втратив танк, дві бойові броньовані машини, 64 артилерійські системи, реактивну систему залпового вогню, 2238 безпілотних літальних апаратів, 229 одиниць автомобільної та дві одиниці спеціальної техніки.
    Приєднуйтесь до Сил оборони! Разом переможемо!
    Слава Україні!

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Оперативна інформація станом на 08:00 07.04.2026 щодо російського вторгнення: Слава Україні! 🇺🇦 Розпочалася 1506-та доба широкомасштабної збройної агресії рф проти України. Загалом протягом минулої доби зафіксовано 164 бойових зіткнення. Вчора противник завдав 75 авіаційних ударів, скинувши 250 керованих авіабомб. Крім того, застосував 10100 дронів-камікадзе та здійснив 3625 обстрілів населених пунктів та позицій наших військ, зокрема 107 - із реактивних систем залпового вогню. Агресор завдавав авіаударів, зокрема в районах населених пунктів Лісне, Нове Поле, Воздвижівка, Прилуки, Верхня Терса, Любицьке, Гірке, Гуляйпільське, Барвінівка, Широке, Чарівне, Веселянка, Микільське та Кушугум Запорізької області, а також Сваркове, Фотовиж на Сумщині. За минулу добу авіація, ракетні війська і артилерія Сил оборони уразила сім районів зосередження живої сили та одну гармату противника. На Північно-Слобожанському і Курському напрямках минулої доби противник завдав одного авіаційного удару із застосуванням одного КАБ, здійснив 106 обстрілів позицій наших військ та населених пунктів, зокрема шість - із застосуванням РСЗВ. Зафіксовано одне боєзіткнення. На Південно-Слобожанському напрямку ворог сім разів намагався прорвати оборонні рубежі наших захисників у районах населених пунктів Вовчанські Хутори, Стариця, Красне Перше, Синельникове, Приліпка, Лиман. На Куп’янському напрямку ворог вісім разів атакував в бік населених пунктів Петропавлівка, Новоосинове, Ківшарівка та Новоплатонівка. На Лиманському напрямку противник шість разів атакував, намагався вклинитися в нашу оборону, атакуючи в районах Греківки, Зарічного та у бік населених пунктів Ставки, Діброва, Новий Мир й Лиман. На Слов’янському напрямку протягом вчорашньої доби наші захисники зупинили п’ять спроб окупантів просунутися вперед в напрямку Різниківки. На Краматорському напрямку окупанти один раз атакували в бік Тихонівки. На Костянтинівському напрямку ворог здійснив 20 атак поблизу Костянтинівки, Степанівки, Новопавлівки, Плещіївки, Іллінівки та Софіївки. На Покровському напрямку наші захисники зупинили 32 штурмові дії агресора у районах населених пунктів Родинське, Покровськ, Котлине, Муравка, Гришине, Удачне, Філія та у бік населених пунктів Білицьке, Новоолександрівка, Новопідгородне, Сергіївка. На Олександрівському напрямку, за уточненою інформацією, противник атакував сім разів у напрямках населених пунктів Лісне, Олександроград, Новоселівка та в районі Новогригорівки. На Гуляйпільському напрямку відбулося 18 атак окупантів у бік населених пунктів Прилуки, Добропілля, Цвіткове, Залізничне, Гуляйпільське, Оленокостянтинівка, Варварівка та в районах Мирного й Гуляйполя. На Оріхівському напрямку ворог наступальних дій не проводив. На Придніпровському напрямку противник здійснив п’ять штурмових дій в районах Антонівського мосту та о. Білогрудий. На Волинському та Поліському напрямках ознак формування наступальних угруповань ворога не виявлено. Українські захисники продовжують системне нищення ворога, чинять ефективний супротив на всіх ділянках фронту. Загалом минулої доби втрати російських загарбників склали 1040 осіб. Також ворог втратив танк, дві бойові броньовані машини, 64 артилерійські системи, реактивну систему залпового вогню, 2238 безпілотних літальних апаратів, 229 одиниць автомобільної та дві одиниці спеціальної техніки. Приєднуйтесь до Сил оборони! Разом переможемо! Слава Україні! 💙💛 https://t.me/Ukraineaboveallelse
    417переглядів
  • У Києві копи затримали чоловіка, який за 10 000$ обіцяв військовозобов’язаному «допомогти» із безпечним маршрутом для безперешкодного перетину держкордону

    32-річний киянин за грошову винагороду пропонував «клієнтові» надати маршрут незаконного перетину в напрямку Республіки Білорусь, забезпечити засоби маскування та дистанційно координувати пересування.

    Крім того, ділок надавав детальні інструкції щодо підготовки до незаконного перетину кордону, радив створити легенду для проходження блокпостів, придбати GPS-навігатор для орієнтування в лісовій місцевості та дотримуватися конспірації.
    #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #кримінал
    У Києві копи затримали чоловіка, який за 10 000$ обіцяв військовозобов’язаному «допомогти» із безпечним маршрутом для безперешкодного перетину держкордону 32-річний киянин за грошову винагороду пропонував «клієнтові» надати маршрут незаконного перетину в напрямку Республіки Білорусь, забезпечити засоби маскування та дистанційно координувати пересування. Крім того, ділок надавав детальні інструкції щодо підготовки до незаконного перетину кордону, радив створити легенду для проходження блокпостів, придбати GPS-навігатор для орієнтування в лісовій місцевості та дотримуватися конспірації. #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #кримінал
    270переглядів
Більше результатів