Журналісти NGL. media знайшли в родини полковника Державної прикордонної служби Олега Трофіменка незадеклароване майно приблизною вартістю понад 13 млн грн. Трофіменко надав NGL. media письмовий коментар, у якому каже, що задекларував все, що мав задекларувати, а інформацію про своїх батьків чи тещу розголошувати не буде, адже це "може порушити їхні права на недоторканність приватного житла" 📰 підписатися

❗️росія модернізувала свої «Іскандери» та «Кинджали», щоб вони ухилялися від систем Patriot, різко змінюючи траєкторію в останній момент, – Financial Times Рівень перехоплення Україною російських балістичних ракет у вересні різко впав до 6% порівняно з 37% у серпні, хоча запусків було менше.

#поезія Жовтень прийшов поплакати, як старець до образів. Промені ранні непрошені ріжуть повітря, немов ножі. Той, хто забуде зовсім усе найбільшу кількість разів – спатиме найміцніше. Так собі і скажи. Будуть тепер тумани важкі здійматися з-над заплав. Будуть падати яблука, листя згребуть старе. Той хто нікому ніколи нічого не обіцяв - буде жити найдовше. Взагалі не помре. Скнітимуть надвечір’я порожні, відкриті усім вітрам. Дні будуть сірі і круглі, як лісові голуби. Вічність розчахне пастки в глибинах осінніх брам. Той лише, хто любитиме чесно, ніколи не буде сам. Той хто любитиме зовсім, навіть на зло собі. Катерина Бабкіна

Екстрадований у Молдову проросійський олігарх Плахотнюк може здати свого спільника по контрабанді – Порошенка, – ЗМІ.  Як пише УНІАН, екстрадований до Молдови із Греції проросійський олігарх Володимир Плахотнюк дасть свідчення проти свого «старого друга» Петра Порошенка. Цих двох президентка Молдови Майа Санду звинуватила у співпраці: Порошенко з українського боку займався контрабандою металобрухту до проросійського Придністров’я і фінансуванням місцевих сепаратистів. Схему з боку Молдови забезпечував проросійський олігарх. Плахотнюк контролював бізнеси у Придністров’ї, включно з великим металургійним заводом, що перебував в тому числі під українськими санкціями. Порошенко спочатку годувався з контрабанди металобрухту до Придністров’я, а потім зовсім зняв із підприємств Плахотнюка санкції і вони продовжили накачувати грошима місцевих сепаратистів та російську армію у війні проти України. Цю інформацію також підтверджують журналісти-розслідувачі проєкту “СХЕМИ”.  «Порошенко робив все можливе, щоб проєвропейські сили не перемогли в Молдові. За це путін допомагав йому збагачуватися: Порошенко разом з Медведчуком крали на трубі; Петро торгував з ОДЛО вугіллям; його підприємства працювали в окупованому Криму; його цукерки «Рошен» продавалися в росії; і до цього всього він барижив металобрухтом з Придністровськими сепаратистами» , – пише військовий Олексій «Сталкер».  Примітно, що президентка Молдови Майа Санду чітко звинуватила Порошенка у торгівлі з проросійськими сепаратистами. Незважаючи на це, Порошенко, зберігаючи обличчя справжньої політичної тварини, вийшов із лицемірним вітанням Санду, чия партія днями перемогла на виборах у Молдові: «Знаково, що таку важливу для Молдови перемогу забезпечила сестринська нам партія», - написав політик, якому було все одно, коли він у сліпому збагаченні по суті нищив цю «сестринську партію», фінансуючи проросійських сепаратистів.

😐 Соловйов заявив, що рф нібито ніколи не мала наміру захоплювати Київ, але «не проти була б взяти Лісабон».

"Дзеркало тижня" перетворилося на агітаційний рупор "активістів", - нардеп Сергій Власенко Будучи головою ТСК з питань корупції у правоохоронних органах, він звернув увагу, що "Дзеркало тижня" постійно негативно висвітлює роботу ТСК, публікуючи лише точку зору так званої "антикорупційної тріади" — НАБУ, САП та ВАКС. "Це вже саме собою порушення журналістських стандартів. Проте редакція була змушена опублікувати мою колонку, але додала до неї свій коментар - назвала текст "маніпулятивним". Причина такої позиції проста: ТСК перевіряє НАБУ, САП та ВАКС на ефективність та доцільність використання ними держкоштів. Тому редакція і перетворилася на рупор антикорупційних органів. "Ось так працює "журналістика по-активістськи" та журналістика за гроші. Не думав, що колись шановне аналітичне видання "Дзеркало тижня" перетвориться на дешеву маніпулятивну агітку, яка, на жаль, поширює просто недостовірну (або, як кажуть у народі, – брехливу) інформацію" , - Написав нардеп Власенко. Раніше з'ясувалося, що чоловік редактора видання Інни Ведерникової Володимир Резніков фіктивно мобілізувався до ЗСУ, щоб уникнути суду. Його підозрюють у нелегальній торгівлі боєприпасами. А за часів Януковича він займався спецпідрозділом "Кобра" і під час Революції Гідності брав участь у переслідуванні активістів.

🇺🇦🔥 Ілля Забарний — герой матчу з "Барселоною"! Український захисник вийшов у старті ПСЖ та вже на 14-й хвилині врятував команду, вибивши м’яч із порожніх воріт. ▪️ SofaScore оцінив його гру у 7,8 — це найвищий бал серед усіх футболістів. ▪️ Саме тому Забарний став найкращим гравцем матчу "Барселона" – ПСЖ. 👏 Українець знову на висоті! #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#оповідання #ШІ Глава 25. Голос, що проривається Київ. Марія стояла перед заскленими дверима редакції. Вона не була тут з 2021-го, коли ще писала колонки про міське середовище. Тепер — інший світ. Інші теми. Інші межі. Вона вдихнула. Вийняла з сумки блокнот, відкрила на сторінці, де було записано: > «8 січня. Ігор. Брянка. Максим — живий. Неофіційно, але точно.» Вона зайшла. Усередині — знайомий запах кави, паперу, старих моніторів. Ольга сиділа за своїм столом, у светрі з рукавами, закатаними до ліктів. Вона підвела очі, побачила Марію — і застигла. — «Маріє? Ти… Ти повернулась?» — «Не зовсім. Я прийшла. Бо маю щось, що мусить прозвучати.» Ольга мовчки кивнула. Вони сіли в переговорній, за скляною перегородкою. Марія поклала блокнот на стіл. — «Це — не новина. Це — свідчення. Ім’я. Людина. Він — у полоні. Його бачив Ігор, якого обміняли 8 січня. Він сказав: “Максим тримав нас. Не ламався.”» Ольга гортала сторінки. Її пальці тремтіли. Вона зупинилась на цитаті. — «Це сильно. Але без офіційного підтвердження — ми не можемо подати це як факт.» — «Я не прошу сенсацію. Я прошу — голос. Один абзац. Одне ім’я. Щоб він знав, що ми не мовчимо.» Ольга довго дивилась на Марію. Потім сказала: — «Я напишу колонку. Від себе. Як жінка, яка чула. Як журналістка, яка не може мовчати.» Марія кивнула. Її очі були сухі, але глибокі. Вона встала, подякувала, і вийшла — вже не просто з надією, а з дією. * Табір. Максим сидів біля стіни. Артем спав, як завжди — з напіввідкритим ротом, з пальцями, стиснутими в кулак. У дверях з’явився новий — молодий, з розбитою бровою, з очима, які ще не звикли до темряви. — «Ти новий?» — тихо запитав Максим. — «Роман. З Херсона. Привезли вчора.» Максим кивнув. Підійшов ближче. Простягнув шматок паперу — вирваний з упаковки медикаментів. На ньому — кілька слів, написаних олівцем, який він зберігав як талісман. — «Це — лист. До Марії. Якщо тебе обміняють — передай. Якщо не зможеш — спали. Але не загуби.» Роман взяв папір. Дивився довго. Потім сказав: — «Я не знаю, чи мене обміняють. Але якщо так — я передам. Обіцяю.» Максим усміхнувся. Ледь. Як тінь усмішки. — «Це не для мене. Це для неї. Якщо вона знає — я витримаю.» * Київ. Ввечері Марія сиділа вдома. Аліна малювала нову картину — тато на фоні сонця, мама поруч, обіймає. На екрані — колонка Ольги: > «Ми не знаємо, де він. Але ми знаємо, що він був. І що він є. І що його чекають. Це не новина. Це — пам’ять. Це — голос, який мусить звучати.» Марія роздрукувала текст. Склала в конверт. Написала: > «Максиму. Якщо хтось зможе — передайте.» Вона не знала, чи лист дійде. Але знала: він мусить бути написаний. * Табір. Максим лежав. Роман спав поруч, тримаючи папір у руці. Охоронець проходив повз, не звертаючи уваги. Максим дивився в стелю. І думав: > «Я — не тінь. Я — ім’я. І хтось його вимовив.» Далі буде...

#поезія Пиши, моя дівчинко, знову сідай і пиши... Не про війну. Бо й так тоскно та надто гірко. Чорна хустка покрила світ. Майорять хрести. Дикий розпач, мов черви, точить у серці дірку. Пиши, моя пташко, знову про щось пиши... Про осінь, ліси та луки у сивих косинках туману, На біль не зважай. Все минеться. Добро неси, приклавши сухий подорожник на зболену рану... Пиши, моя квіточко, знову кудись пиши... До гір верховини, до витоків серця, до Бога... Може, почує... Дійдуть до небес кольорові твої листи. І військо крилате, мов листя, злетить до порога. Пиши, моя дівчинко, знову сідай і пиши... Не про війну. Бо жалòба давно в'є гніздо на покутті. Про осінь, тумани, брунатно-черлені прадавні ліси... Про горстку рудих чорнобривців... Про мрії забуті... Пиши Людмила Галінська

З глибоким сумом сповіщаємо про передчасну смерть Андрія Кутакова – тренера відділення футболу ДЮСШ управління освіти і науки БМР, заслуженого тренера України, відомого у минулому арбітра професіонального рівня, активіста та громадського діяча, людини, яка все своє життя присвятила спорту і розвитку футболу в Україні в цілому та в Броварах зокрема. Андрій залишив помітний слід у дитячо-юнацькому футболу, тренував команди різних вікових категорій, виховав не одне покоління юних футболістів, був енергійним, активним та завжди підтримував ініціативи, що зміцнювали наше суспільство, нашу громаду. Його щирість, людяність, почуття гумору, ентузіазм та любов до футболу назавжди залишаться в пам’яті всіх, хто його знав. Світла пам’ять.