Розкидані друзі по світу,як зорі по ясному небу.Неждані листи і привітипромінням доходять до тебе.І вже не зломишся в горі,і вже не загинеш у тузі —по небу розкидані зорі,по світу розкидані друзі...Ліна Костенко

21 рік у медицині. І два з них — у війську.У 2024 році Юлія з позивним «Фурія» змінила стерильні кабінети, аптечні полиці й амбулаторну роботу на зовсім іншу реальність — польові умови, військові навчання і відповідальність, де ціна помилки може бути надто високою.У цивільному житті вона керувала мережею аптек і працювала в амбулаторії. Знала медицину зсередини: препарати, пацієнтів, протоколи, щоденну рутину допомоги людям.А тепер її знання працюють там, де кожна секунда може вирішити долю людини.Сьогодні «Фурія» навчає бійців 14-ї окремої механізованої бригади тактичної медицини — тому, що може врятувати життя на полі бою.Вона зізнається: навчати непросто.Бо це не просто теорія.Не просто лекція.Не просто набір красивих слів.Це алгоритми, які мають бути відпрацьовані до автоматизму.Це рухи, які треба виконати навіть під стресом.Це знання, які мають спрацювати в критичний момент, коли навколо шум, небезпека, страх і немає часу на довгі роздуми.Найбільша нагорода для Юлії — бачити, як захисники опановують ці навички й стають готовими використати їх тоді, коли це справді потрібно.Бо на війні медицина — це не “додаткова опція”.Це шанс.Шанс дожити до евакуації.Шанс зупинити кровотечу.Шанс допомогти побратиму.Шанс повернути людину додому.Бригада постійно оновлює підходи до навчання, залучає інструкторів із реальним бойовим досвідом і робить усе, щоб підготовка була максимально наближеною до умов війни.Але «Фурія» наголошує: техніка, знання й інструктори — це лише частина справи.Дуже важлива особиста мотивація.Бо війна змінилася.Тут недостатньо просто чекати команди.Недостатньо “якось зорієнтуватися”.Недостатньо знати лише мінімум.Потрібно вміти діяти самостійно — і водночас бути частиною команди. Потрібно вчитися, тренуватися, повторювати, не здаватися й розуміти: у вирішальний момент усе може залежати саме від тебе.«Усе у твоїх руках» — для Юлії це не просто фраза.Це принцип, за яким вона служить.Колись її робота була пов’язана з аптекою, амбулаторією, цивільними пацієнтами й мирним життям.Тепер її місія — навчити військових рятувати життя там, де мир закінчився.І в цьому є величезна сила.Бо армія тримається не лише на тих, хто стріляє.Вона тримається і на тих, хто вчить вижити.На тих, хто передає знання.На тих, хто готує до найгіршого, щоб у найважчий момент з’явився шанс на краще.Юліє, «Фуріє», дякуємо за службу, витримку й важливу місію.Нехай вистачає сил, здоров’я і людей поруч, які так само розуміють ціну кожної врятованої секунди.

🥺💔 "Тут був балкон... тепер можна бачити зорі вночі": киянка показала "рум-тур" своєю квартирою, яку знищила Росія

Колись тут було затишно, а тепер, після масованого обстрілу, люди збирають зі своєї домівки те, що вціліло...

🎥 Відео: sapogkova1

ДО МИРОСЛАВА

На березі тихім стояла з тобою
І досі тримає твій погляд свідомість,
Неначе пливу по життю без турботи.

А потім під каву сиділи ми вдома,
Ти мовив про мандри крізь дощ і тумани,
Крізь всі океани, країни відомі...

Я слухала довго про ці твої мандри,
Як хвилі важкі до причалів приходять,
А човен цілує усі океани.

Твої небезпечні бажання й пригоди,
Немов у вині незнайомі букети:
Від них я постійно живу в насолоді.

Мені не забути ці спільні вікенди,
Бо шарм твій лишився як подихи вітру
І досі бринять поетичні куплети.

Я знала людей, що не зовсім привітні,
Та ти усміхнувся, попавши в десятку
І став назавжди сингулярним на світі.

Тепер я дивлюся на обрій завзято,
Де ти розриваєш великі простори
І хочу для тебе лишити дитятко.

Щоб разом утрьох нам дивитись на зорі.

Пані L (Паніель)
24.05.2026

МОЛИТВИ ХАЙ ПОЧУЄ БОГ
(Присвята Ользі Мазуркевич та її синові Іванові, який пропав безвісти на фронті )

В молитві мама і в сльозах,
Бо син пропав на полі бою,
Постійно вервичка в руках,
Її думкам нема спокою.

Її ́моли́тви, як щити
Від зла, від смерті, від розпуки,
Вона живе, щоб берегти
Його ім’я в словах і звуках.

Моли́тви молить і вночі,
Коли зірки́ палають в ти́ші,
Щоб був з ним Янгол на плечі,
Нехай Госпо́дь його не лишить.

Вона не спить, бо в кожній млі
Його обличчя виринає,
Моли́тви молить й на зорі,
В сльозах Всевишнього благає.

Здіймає ру́ки з болем ввись,
Думки́ течуть, як кров по венах,
І шепче: «Сину, віднайдись,
Будь світлом в темряві для мене».

Моли́тви хай почує Бог,
Нехай пове́рне мамі сина,
Щоб не було́ в душі́ тривог.
Для мами за́вжди він – дитина.

15.10.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1049613

УСЕ НАЙКРАЩЕ ХАЙ ЗБЕРЕТЬСЯ

Хай душа сміє́ться,
Хай душа радіє.
Щастя додається
І добро Бог сіє.

Хай вирує втіха,
Сльо́зи хай не ллються,
Щиро зичу смі́ху,
Зо́рі хай зійду́ться.

Росяне намисто
Душу прикрашає,
Буде все сяйнисто,
Смуток хай минає.

Перли хай встеляють
Кожную стежину,
Квіти розквітають,
Не пізнать поли́ну.

Сльо́зи полино́ві
Ворог хай пізнає.
Будьмо ми здорові
Й серце хай не крає.

Ке́тяги калини
На кущі звисають,
Пісня нехай лине
Й вороги лишають.

Хай душа сміє́ться
В кожного вкраїнця,
Серце в грудях б’ється,
Щастя нам по вінці.

Хай любов палає
До Вкраїни-неньки,
В мирі хай зростають
Дітоньки маленькі.

08.10.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1062605

❗️ Олександрія з двома вилученнями програла Зорі і вилетіла в Першу лігу

🗓️ «Олександрія» та луганська «Зоря» зустрілися у вівторок, 12 травня, в протистоянні 28 туру Української Прем'єр-ліги 2025/26.

💥 Підопічні Володимира Шарана поступились з рахунком 1:2 і достроково вилетіли з елітного дивізіону.

🔷 Олександрія – Зоря – 1:2

⚽️ Голи: Цара, 77 – Будківський, 55 (пен), Мічин, 75
#Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football @читачі @всіх @топові прихильники
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

П У С Т Е Л Я
До того я знав її лише з книжок, фільмів і чужих красивих слів. Там завжди були золоті бархани, романтика мандрів, каравани під зорями й мудрі старці в білому одязі.
Реальність виявилася іншою.
Сухе повітря різало горло. Пісок ліз у взуття, очі й думки. Сонце висіло над головою, мов розпечений цвях, забитий у небо.
І найгірше — там майже нічого не було.
Ні дерев. Ні річок. Ні тіні.
Лише вітер і безкінечний пісок.

Я йшов разом із караваном уже третій день і починав ненавидіти це місце.
Провідник, старий араб на ім’я Салім, помітив мій стан ще зранку.
— Ти дивишся на пустелю неправильно, — сказав він.
Я витер піт із чола.
— А як на неї ще можна дивитися? Тут же нічого нема.
Він усміхнувся. Спокійно. Наче чув це сотні разів.
— Красоти в пустелі нема, красота — в душі араба.
Я тоді лише фиркнув.
Мені здалося, що це одна з тих красивих східних фраз, які добре звучать біля вогнища, але нічого не означають.

Удень спека стала нестерпною.
Я мовчав, економлячи сили. Верблюди ступали повільно, ніби сам час тут ледве рухався.
І раптом я помітив дивну річ: Салім не виглядав виснаженим.
Він дивився навколо так, ніби бачив сад.
Іноді усміхався. Іноді щось тихо наспівував.

Увечері ми зупинилися серед барханів.
Небо над пустелею вночі було страшенно великим.
Не красивим. Саме великим.
Таким великим, що поряд із ним людина почувалася піщинкою.
Ми сиділи біля маленького вогню. Я мовчав. Салім варив чай.
— Ти все ще не бачиш, — сказав він.
— Чого?
Він обвів рукою темряву навколо.
— Життя.
Я засміявся.
— Тут?
— Саме тут.
Він налив мені чаю.
— Людина з міста шукає красу очима. Тому їй потрібні великі будинки, яскраві вивіски, багато світла й шуму. Але пустеля забирає все зайве. Тут нічого не лишається, крім тебе самого.
Я слухав мовчки.
Вогонь тріщав. Вітер ніс пісок. Десь далеко фиркав верблюд.
— І що в цьому красивого? — запитав я.
Салім довго дивився на зорі.
— Якщо в душі людини порожньо, пустеля її зламає. Але якщо в душі є світло — пустеля покаже його.

Тієї ночі я майже не спав.
Лежав на холодному піску й дивився в небо.
Без телефону. Без новин. Без міського шуму.
І раптом помітив, який галас постійно жив у мені самому.
Тривоги. Поспіх. Злість. Страх щось не встигнути.
У місті я тікав від цього шуму, забиваючи його роботою, музикою, людьми.
А тут тікати було нікуди.
Пустеля залишила мене наодинці із собою.

Наступного дня ми рушили далі.
І щось почало змінюватися.
Я раптом помітив, як красиво вітер малює хвилі на піску. Як мовчить горизонт. Як змінюється колір неба перед заходом сонця. Як тихо рухається караван, ніби пливе морем.
Пустеля не стала іншою.
І я не став романтиком.
Просто всередині мене щось стихло.

Увечері Салім знову налив чай.
— Тепер бачиш? — запитав він.
Я подивився навколо.
Темрява. Пісок. Зорі. Вогонь.
І дивний спокій, якого я не відчував роками.
Я усміхнувся.
— Тепер трохи бачу.
Старий кивнув.
— Пустеля не має власної краси. Вона лише дзеркало. Що людина носить у душі — те й побачить.

Тоді я зрозумів: найгірше місце на землі — не пустеля.
А порожня людина.

ХАЙ ГОСПОДЬ НАС ВЧУЄ

Попрямуймо хто куди
І не знаймо горя,
Щоб не знали ми біди́,
Хай мине недоля.

Хай веде нас світла ціль
Крізь тумани й гро́зи,
Щоб ущух навколо біль,
Висохли всі сльо́зи.

Хай надія у серцях
Квітне, мов калина,
Щоб щасливим був наш шлях
Кожну мить і днину.

Розквітає рідний край,
Сонце сяє в небі,
Ти нам, Боже, сили дай
В кожній цій потребі.

Щоб у мирі і добрі
Ми свій вік прожили,
І на ранішній зорі́
Радості зустріли.

Щоб рука в руці ішла
До мети святої,
Щоб не сіялося зла
Й люті вогняної.

Хай наповняться вуста
Словом благодаті,
Хай і помисли, й літа
Є немарнотратні.

Хай дитячий сміх дзвенить
В кожному віконці,
Хай благословенна мить
Гріє нас, як сонце.

Подаруй нам, Боже, час
Вірити й любити,
Щоб вогонь добра́ не згас,
Поки будем жити.

І куди б не завели́
Нас круті дороги,
Щоб ми вірність зберегли
Й йшли до ПЕРЕМОГИ.

Хай здійсня́ться всі думки́,
Що у чистій вірі,
На роки́ і на віки —
В злагоді та МИРІ.

Хай закі́нчиться війна
Й тиша запанує,
Нас зали́шить сатана.
Хай Госпо́дь нас вчує.

23.01.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1055961

🥰🇺🇦⚽️Бондар уперше став батьком!

23 квітня його дружина, журналістка та телеведуча Дар’я Савіна, народила доньку Емілію. Для подружжя це перша дитина.

У день народження доньки захисник збірної України та "Шахтаря" вийшов у стартовому складі Гірників у матчі проти Зорі (2:1) та провів на полі всі 90 хвилин.
#Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football @читачі @всіх @топові прихильники
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport