Гора Лопата — місце, де історія розбиває міфи.
6 липня 1944 року на горі Лопата у Сколівських Бескидах розпочався один із наймасштабніших і найзапекліших боїв Української повстанської армії проти нацистських окупантів. Запекле протистояння тривало десять днів — до 16 липня — і охопило не лише вершину Лопати, а й околиці Сколе, Долини та Чорний Ліс.
Сьогодні на вершині височіє хрест на честь воїнів УПА, які саме тут стали до бою за українську землю.
На початку липня 1944 року відділ УПА під командуванням полковника Василя Андрусяка («Різуна») виконував завдання із захисту мирного населення від радянських партизанських загонів НКВС. Від квітня того року вони здійснювали каральні рейди навколишніми селами: грабували майно, палили господарства, розстрілювали священників і вбивали мирних жителів.
Під час рейду через Грабівку, Ценяву, Лоп'яну, Кальну, Брязу (Козаківку) та Кам'янку повстанці несподівано зіткнулися з німецькими військами. Уже в перший день боїв вони блискавично роззброїли німецький підрозділ із трьома вантажівками.
8 липня вермахт розпочав масштабний наступ на позиції УПА поблизу Долини, застосувавши артилерію та міномети. Одночасно з боку Сколе атакував угорський полк. Через значну чисельну перевагу та краще озброєння противника українські повстанці організовано відійшли на заздалегідь підготовлені оборонні рубежі на горі Лопата.
Саме там відбулися найважчі бої. Повстанці зайняли панівні висоти й успішно відбили кілька штурмів. Підпустивши ворога майже впритул, вони відкривали нищівний вогонь з усіх видів зброї, змушуючи німецькі підрозділи щоразу відступати з великими втратами.
Коли стало зрозуміло, що проти УПА кинуто значні сили — за різними даними, до трьох німецьких дивізій та угорський полк, — командування змінило тактику. Повстанці уникали затяжних фронтальних боїв, діяли із засідок, атакували комунікації та постачання ворога, швидкими маневрами дезорієнтуючи його.
12 липня до району боїв прибуло нове німецьке підкріплення. Його дії звелися переважно до артилерійського обстрілу вже залишеного повстанського табору та шпиталю. 14 липня частина німецьких сил відступила до Болехова, а 16 липня останні підрозділи відійшли до Долини. Перед відходом вони ще раз потрапили в засідку УПА.
Операція із знищення українських повстанців завершилася провалом. Попри величезну перевагу в живій силі та техніці, німецьке командування не змогло досягти поставленої мети. Після завершення боїв УПА продовжувала контролювати територію площею близько 1000 квадратних кілометрів.
Точні втрати сторін досі залишаються предметом досліджень. За різними оцінками, німецькі війська втратили від 200 до понад 450 солдатів і офіцерів, тоді як у лавах УПА загинуло близько 30 повстанців.
Ця битва є ще одним неспростовним свідченням того, наскільки далекі від історичної правди твердження про нібито «співпрацю» УПА з нацистською Німеччиною. На горі Лопата українські повстанці не воювали поруч із вермахтом — вони билися проти нього, захищаючи свою землю та своїх людей.
Гора Лопата — місце, де історія розбиває міфи.6 липня 1944 року на горі Лопата у Сколівських Бескидах розпочався один із наймасштабніших і найзапекліших боїв Української повстанської армії проти нацистських окупантів. Запекле протистояння тривало десять днів — до 16 липня — і охопило не лише вершину Лопати, а й околиці Сколе, Долини та Чорний Ліс.Сьогодні на вершині височіє хрест на честь воїнів УПА, які саме тут стали до бою за українську землю.На початку липня 1944 року відділ УПА під командуванням полковника Василя Андрусяка («Різуна») виконував завдання із захисту мирного населення від радянських партизанських загонів НКВС. Від квітня того року вони здійснювали каральні рейди навколишніми селами: грабували майно, палили господарства, розстрілювали священників і вбивали мирних жителів.Під час рейду через Грабівку, Ценяву, Лоп'яну, Кальну, Брязу (Козаківку) та Кам'янку повстанці несподівано зіткнулися з німецькими військами. Уже в перший день боїв вони блискавично роззброїли німецький підрозділ із трьома вантажівками.8 липня вермахт розпочав масштабний наступ на позиції УПА поблизу Долини, застосувавши артилерію та міномети. Одночасно з боку Сколе атакував угорський полк. Через значну чисельну перевагу та краще озброєння противника українські повстанці організовано відійшли на заздалегідь підготовлені оборонні рубежі на горі Лопата.Саме там відбулися найважчі бої. Повстанці зайняли панівні висоти й успішно відбили кілька штурмів. Підпустивши ворога майже впритул, вони відкривали нищівний вогонь з усіх видів зброї, змушуючи німецькі підрозділи щоразу відступати з великими втратами.Коли стало зрозуміло, що проти УПА кинуто значні сили — за різними даними, до трьох німецьких дивізій та угорський полк, — командування змінило тактику. Повстанці уникали затяжних фронтальних боїв, діяли із засідок, атакували комунікації та постачання ворога, швидкими маневрами дезорієнтуючи його.12 липня до району боїв прибуло нове німецьке підкріплення. Його дії звелися переважно до артилерійського обстрілу вже залишеного повстанського табору та шпиталю. 14 липня частина німецьких сил відступила до Болехова, а 16 липня останні підрозділи відійшли до Долини. Перед відходом вони ще раз потрапили в засідку УПА.Операція із знищення українських повстанців завершилася провалом. Попри величезну перевагу в живій силі та техніці, німецьке командування не змогло досягти поставленої мети. Після завершення боїв УПА продовжувала контролювати територію площею близько 1000 квадратних кілометрів.Точні втрати сторін досі залишаються предметом досліджень. За різними оцінками, німецькі війська втратили від 200 до понад 450 солдатів і офіцерів, тоді як у лавах УПА загинуло близько 30 повстанців.Ця битва є ще одним неспростовним свідченням того, наскільки далекі від історичної правди твердження про нібито «співпрацю» УПА з нацистською Німеччиною. На горі Лопата українські повстанці не воювали поруч із вермахтом — вони билися проти нього, захищаючи свою землю та своїх людей.
Українська
English
