• У Codex знайшли системний промпт, що забороняє GPT-5.5 згадувати гоблінів, гремлінів та інших істот. Після виходу GPT-5.1 використання слова «гоблін» у ChatGPT зросло на 175%, «гремлін» — на 52%. Причина — нердівська особистість ChatGPT: маючи 2,5% відповідей, вона давала 66,7% усіх згадок гоблінів. Один механізм винагороди під час навчання з підкріпленням закріпив цю звичку і поширив її на інші частини моделі. https://channeltech.space/ai/chatgpt-goblin-obsession-reinforcement-l...
    У Codex знайшли системний промпт, що забороняє GPT-5.5 згадувати гоблінів, гремлінів та інших істот. Після виходу GPT-5.1 використання слова «гоблін» у ChatGPT зросло на 175%, «гремлін» — на 52%. Причина — нердівська особистість ChatGPT: маючи 2,5% відповідей, вона давала 66,7% усіх згадок гоблінів. Один механізм винагороди під час навчання з підкріпленням закріпив цю звичку і поширив її на інші частини моделі. https://channeltech.space/ai/chatgpt-goblin-obsession-reinforcement-learning-bug/
    CHANNELTECH.SPACE
    ChatGPT став одержимим гоблінами через баг у навчанні з підкріпленням – Channel Tech
    OpenAI з'ясувала, чому ChatGPT масово вживав слово «гоблін»: причина — баг у навчанні з підкріпленням у нердівській особистості моделі.
    1
    38переглядів 1 Поширень
  • 🤍 Істини життя, які потрібно згадувати щодня:

    📁 єдиний шлях від «хочу» до «маю» — шлях дій
    📁 невдачі - це частина будь-якої історії успіху
    📂 ви не можете змінити минуле, але ви можете зрозуміти справжнє, переживаючи про майбутнє
    🤍 Істини життя, які потрібно згадувати щодня: 📁 єдиний шлях від «хочу» до «маю» — шлях дій 📁 невдачі - це частина будь-якої історії успіху 📂 ви не можете змінити минуле, але ви можете зрозуміти справжнє, переживаючи про майбутнє
    71переглядів
  • Зустріч із Самотністю

    Самотність — це щось на кшталт незваного гостя. Того самого, який приходить без попередження, сідає на диван, з’їдає твоє печиво і ще й мовчить так виразно, що хочеться ввімкнути телевізор, радіо і сусідський перфоратор одночасно.

    Пам’ятаю свій перший “серйозний” вечір наодинці.

    — Ну що, — сказав я сам собі, зачиняючи двері, — сьогодні ми з тобою проведемо час разом.

    — “Ми”? — відгукнувся внутрішній голос. — Ти серйозно зараз множину вживаєш?

    — Не придирайся, — відповів я. — Просто… буде нормально.

    Через десять хвилин я вже ходив по квартирі, як детектив без справи. Відкрив холодильник.

    — Може, ти хочеш їсти? — запитав я себе.

    — Ти питав це п’ять хвилин тому.

    — Ну а раптом відповідь змінилась.

    Холодильник мовчав. Я теж.

    І ось у цей момент я вперше відчув: самотність не кричить. Вона дивиться. Спокійно так, уважно. Наче каже: “Ну що, поговоримо?”

    — А про що з тобою говорити? — буркнув я.

    — Про тебе, — відповіла вона. — Ти ж у себе є?

    — Є… здається.

    Спочатку було дивно. Мій мозок, звиклий до постійного шуму, почав панікувати:

    — Увага! Тиша! Повторюю: тиша! Вжити заходів!

    Я включив музику.

    — Не хитруй, — сказала самотність. — Я все одно тут.

    Я вимкнув.

    — Добре, — зітхнув я. — І що ти від мене хочеш?

    — Нічого, — відповіла вона. — Просто будь.

    Це “просто будь” звучало підозріло. Як інструкція без інструкції.

    Я сів. Потім встав. Потім знову сів.

    — Я не вмію просто бути, — чесно зізнався я.

    — А ти спробуй, — сказала самотність. — Без ролей. Без глядачів. Без аплодисментів.

    І тут почалося найцікавіше.

    Виявилось, що без глядачів я трохи інший. Менше герой, більше… я. Я почав згадувати речі, які давно відклав “на потім”. Думки повилазили, як коти з підвалу після дощу.

    — Слухай, — сказав я сам собі, — а чого ти насправді хочеш?

    — Від життя чи зараз? — уточнив внутрішній голос.

    — Почнемо з простого.

    — Чаю, — відповів я.

    — Ну хоч щось конкретне.

    Я зробив чай. Сів біля вікна.

    І раптом — без жодного попередження — стало… добре.

    Не “вау, я на вершині світу”, а тихо добре. Як коли знаходиш у кишені гроші, про які забув. Або коли батарея телефону раптом не розряджається на 3%.

    — Це що зараз було? — запитав я.

    — Це ти, — відповіла самотність. — Без зайвого.

    — І що, так можна було?

    — Завжди можна було. Просто ти тікав.

    Я замислився.

    — Виходить, ти не ворог?

    — Я взагалі-то нею ніколи і не була, — трохи образилась самотність. — Це ти мене так назвав.

    — Ну вибач, — сказав я. — Просто ти приходиш без попередження.

    — А ти спробуй сам мене запросити, — відповіла вона.

    Це прозвучало як виклик.

    Наступного дня я спеціально не написав нікому першим. Не включив нічого зайвого. Просто залишився наодинці.

    — Ну що, — сказав я, — приходь.

    — Я вже тут, — відповіла самотність.

    І цього разу вона не була незручною. Вона була… затишною. Як старий светр, який трохи дивний, але найтепліший.

    — Знаєш, — сказав я, — з тобою навіть не нудно.

    — А я і не для нудьги, — відповіла вона. — Я для розмови, яку ти уникав.

    — І для чаю?

    — І для чаю теж.

    Я засміявся.

    І тоді до мене дійшло: вміти приймати самотність — це не про те, щоб героїчно страждати в тиші, дивлячись у стелю, як у драматичному фільмі. Це про те, щоб раптом виявити: ти сам собі цілком нормальна компанія.

    — Слухай, — сказав я, — а якщо я звикну до тебе, я не стану дивним?

    — Ти вже дивний, — чесно відповіла самотність. — Просто тепер тобі з цим комфортно.

    — Справедливо.

    І знаєш що? У цьому є якийсь особливий кайф. Коли ти не залежиш від того, чи є поруч хтось, щоб почуватися добре. Коли тиша не лякає, а запрошує. Коли вечір наодинці — це не “ой, знову нікого нема”, а “о, нарешті час для себе”.

    — То ти дар? — запитав я наостанок.

    Самотність трохи помовчала, ніби роблячи паузу для ефекту.

    — Я інструмент, — сказала вона. — Але в правильних руках — так, дар.

    Я кивнув.

    — Ну що ж, — сказав я, піднімаючи чашку чаю, — тоді давай працювати разом.

    — Давай, — усміхнулась тиша.
    Зустріч із Самотністю Самотність — це щось на кшталт незваного гостя. Того самого, який приходить без попередження, сідає на диван, з’їдає твоє печиво і ще й мовчить так виразно, що хочеться ввімкнути телевізор, радіо і сусідський перфоратор одночасно. Пам’ятаю свій перший “серйозний” вечір наодинці. — Ну що, — сказав я сам собі, зачиняючи двері, — сьогодні ми з тобою проведемо час разом. — “Ми”? — відгукнувся внутрішній голос. — Ти серйозно зараз множину вживаєш? — Не придирайся, — відповів я. — Просто… буде нормально. Через десять хвилин я вже ходив по квартирі, як детектив без справи. Відкрив холодильник. — Може, ти хочеш їсти? — запитав я себе. — Ти питав це п’ять хвилин тому. — Ну а раптом відповідь змінилась. Холодильник мовчав. Я теж. І ось у цей момент я вперше відчув: самотність не кричить. Вона дивиться. Спокійно так, уважно. Наче каже: “Ну що, поговоримо?” — А про що з тобою говорити? — буркнув я. — Про тебе, — відповіла вона. — Ти ж у себе є? — Є… здається. Спочатку було дивно. Мій мозок, звиклий до постійного шуму, почав панікувати: — Увага! Тиша! Повторюю: тиша! Вжити заходів! Я включив музику. — Не хитруй, — сказала самотність. — Я все одно тут. Я вимкнув. — Добре, — зітхнув я. — І що ти від мене хочеш? — Нічого, — відповіла вона. — Просто будь. Це “просто будь” звучало підозріло. Як інструкція без інструкції. Я сів. Потім встав. Потім знову сів. — Я не вмію просто бути, — чесно зізнався я. — А ти спробуй, — сказала самотність. — Без ролей. Без глядачів. Без аплодисментів. І тут почалося найцікавіше. Виявилось, що без глядачів я трохи інший. Менше герой, більше… я. Я почав згадувати речі, які давно відклав “на потім”. Думки повилазили, як коти з підвалу після дощу. — Слухай, — сказав я сам собі, — а чого ти насправді хочеш? — Від життя чи зараз? — уточнив внутрішній голос. — Почнемо з простого. — Чаю, — відповів я. — Ну хоч щось конкретне. Я зробив чай. Сів біля вікна. І раптом — без жодного попередження — стало… добре. Не “вау, я на вершині світу”, а тихо добре. Як коли знаходиш у кишені гроші, про які забув. Або коли батарея телефону раптом не розряджається на 3%. — Це що зараз було? — запитав я. — Це ти, — відповіла самотність. — Без зайвого. — І що, так можна було? — Завжди можна було. Просто ти тікав. Я замислився. — Виходить, ти не ворог? — Я взагалі-то нею ніколи і не була, — трохи образилась самотність. — Це ти мене так назвав. — Ну вибач, — сказав я. — Просто ти приходиш без попередження. — А ти спробуй сам мене запросити, — відповіла вона. Це прозвучало як виклик. Наступного дня я спеціально не написав нікому першим. Не включив нічого зайвого. Просто залишився наодинці. — Ну що, — сказав я, — приходь. — Я вже тут, — відповіла самотність. І цього разу вона не була незручною. Вона була… затишною. Як старий светр, який трохи дивний, але найтепліший. — Знаєш, — сказав я, — з тобою навіть не нудно. — А я і не для нудьги, — відповіла вона. — Я для розмови, яку ти уникав. — І для чаю? — І для чаю теж. Я засміявся. І тоді до мене дійшло: вміти приймати самотність — це не про те, щоб героїчно страждати в тиші, дивлячись у стелю, як у драматичному фільмі. Це про те, щоб раптом виявити: ти сам собі цілком нормальна компанія. — Слухай, — сказав я, — а якщо я звикну до тебе, я не стану дивним? — Ти вже дивний, — чесно відповіла самотність. — Просто тепер тобі з цим комфортно. — Справедливо. І знаєш що? У цьому є якийсь особливий кайф. Коли ти не залежиш від того, чи є поруч хтось, щоб почуватися добре. Коли тиша не лякає, а запрошує. Коли вечір наодинці — це не “ой, знову нікого нема”, а “о, нарешті час для себе”. — То ти дар? — запитав я наостанок. Самотність трохи помовчала, ніби роблячи паузу для ефекту. — Я інструмент, — сказала вона. — Але в правильних руках — так, дар. Я кивнув. — Ну що ж, — сказав я, піднімаючи чашку чаю, — тоді давай працювати разом. — Давай, — усміхнулась тиша.
    2
    678переглядів
  • Нагальне питання?
    Мити до Великодня вікна?
    Чи не мити?

    Я зі своїми дівками як позаклеїла ті вікна ще 24 лютого 2022, так ті скотчі зі скла ще й не дерла…
    Пообіцяла собі, що дратиму їх тільки після закінчення ввввввійни…

    За ці роки, природно, вікна милися. Між скотчами…
    Й так мене тягне відмити нннначисто?…
    Сама собі кажу:
    - Ще не на часі, Пані прапор… Не на часі…

    Якщо згадувати вікна, зразком для мене зазвичай була моя перша свекруха, світла їй памʼять, чудова була жіночка…

    Якось ендокринолог направив її на кардіограму!:)
    Там була молодюсенька дівчинка, подивилася на ту стрічку, попросила свекруху прийти завтра, бо мабуть агрегат зіпсувався, то завтра буде більш досвічений лікар?:) Нехай він подивиться?:)

    Завтра лікарка як побачила, що в тій кардіограмі намальовано, її аж трясця взяла!:)

    Інфаркт!
    Такий, що не тільки рухатися, вдихувати/видихувати через раз можна!

    Викликає швидку, щоб з поліклиники до стаціонару свекруху доправити!:)
    А матуся наша волає, що як же ж вона без трусів, зубної щітки, капців, халату та нічної сорочки їхатиме?:)

    Випросилася тихесенько дочовгати додому, зібратися й потім на таксі рушати в лікарню!:)

    А вдома ж дід залишається?:) Інфарктій - справа не швидка?:) Ще зголодніє дід, поки вона лікуватиметься?:)

    То вона вирішила зварити відерну каструлябію борщу?:)
    А поки картоплю на борщ чистила, видивилася, що в кухні вікно брудне?:)

    - А якщо помру? Люди прийдуть на похорон, а в мене вікно брудне???

    Ййййй пішла спека в хату!!!:)
    Кухонне вікно, вікно в спальні, вікно в вітальні, балконні двері!!!:)
    А ще ж засклений балкон!:)

    Дихати через раз?:)
    Саме так!!!:)))

    От коли борща наварила та з вікнами все закінчила, тоді вже на швидкій до лікарні поїхала!:)))

    Ще років двадцять після того прожила!:)))

    Всю ніч телефон мені з підвіконня волав про підвищені небезпеки…
    Та й зараз тривожимося…

    Втім, якісь справи робляться.

    Страва вихідного дня - смажена картопля, готується й жереться!
    Поки газ є… Бо в сусідній Опішнянській громаді, яка км в 7 від нас, газу катма… Бо ссссссцкйбнблдгсня готується до великоденних свят…

    Відбивні гатяться! Тепер маринуються!

    Посилка з вейгелами від Бродецька Ольга на пів села отримується! З ппппппіларуночком! Пппппідаруночок нікому не дам! Собі залишу!:)

    Й так!
    Ніяких рослин я більше не купую!!!

    Синочка заганяла!
    Воду у дворі мені ввімкнув!
    Для чого моє якісне утеплення люку водовідного увесь ранок розгрібав!:)
    По посилку на пошту зганяв!
    По туалетний папір збігав!

    Бо знов же ж, ссссссцкйбнблдгсня розгатила на київщині завод, який виробляв наш улюблений Обухівський туалетний папір…
    Й тепер завод хезе коли працюватиме…

    Й днями я десять штук придбала?
    Та вирішили з Ірина Олександрова, що ще тре!
    На 300 грн додатково нагреблися!:)

    А ми ж той папір й в хвіст, й в гриву, й взагалі будь-куди використовуємо?:) Окрім його прямого призначення?:)
    Кодова назва - довгенькі серветочки!:)

    На кухонному столі рулон стоїть!:)
    Столи витерти?
    Руки?
    Якийсь бруд?
    Всюди годиться!

    Розрахувалася на картку з молочницею за домашнє молоко. Яке я для котів купую!:)

    Замовила на півтори тищі свинства! Для всього гуртожитка! Різного!

    Замовила дві літри домашньої олії! Яка смердить!:)
    На салати весняні!

    Посадила вейгели та підарункову гвоздику!

    Чекаю на колежанок!
    Двох по вейгели!
    Одну - прати зимовий одяг!

    То яке б буремне не було життя, ворушитимемся, поки воно в нас є!
    Й той?
    Невсеремося ж, авжеж?
    Нагальне питання? Мити до Великодня вікна? Чи не мити? Я зі своїми дівками як позаклеїла ті вікна ще 24 лютого 2022, так ті скотчі зі скла ще й не дерла… Пообіцяла собі, що дратиму їх тільки після закінчення ввввввійни… За ці роки, природно, вікна милися. Між скотчами… Й так мене тягне відмити нннначисто?… Сама собі кажу: - Ще не на часі, Пані прапор… Не на часі… Якщо згадувати вікна, зразком для мене зазвичай була моя перша свекруха, світла їй памʼять, чудова була жіночка… Якось ендокринолог направив її на кардіограму!:) Там була молодюсенька дівчинка, подивилася на ту стрічку, попросила свекруху прийти завтра, бо мабуть агрегат зіпсувався, то завтра буде більш досвічений лікар?:) Нехай він подивиться?:) Завтра лікарка як побачила, що в тій кардіограмі намальовано, її аж трясця взяла!:) Інфаркт! Такий, що не тільки рухатися, вдихувати/видихувати через раз можна! Викликає швидку, щоб з поліклиники до стаціонару свекруху доправити!:) А матуся наша волає, що як же ж вона без трусів, зубної щітки, капців, халату та нічної сорочки їхатиме?:) Випросилася тихесенько дочовгати додому, зібратися й потім на таксі рушати в лікарню!:) А вдома ж дід залишається?:) Інфарктій - справа не швидка?:) Ще зголодніє дід, поки вона лікуватиметься?:) То вона вирішила зварити відерну каструлябію борщу?:) А поки картоплю на борщ чистила, видивилася, що в кухні вікно брудне?:) - А якщо помру? Люди прийдуть на похорон, а в мене вікно брудне??? Ййййй пішла спека в хату!!!:) Кухонне вікно, вікно в спальні, вікно в вітальні, балконні двері!!!:) А ще ж засклений балкон!:) Дихати через раз?:) Саме так!!!:))) От коли борща наварила та з вікнами все закінчила, тоді вже на швидкій до лікарні поїхала!:))) Ще років двадцять після того прожила!:))) Всю ніч телефон мені з підвіконня волав про підвищені небезпеки… Та й зараз тривожимося… Втім, якісь справи робляться. Страва вихідного дня - смажена картопля, готується й жереться! Поки газ є… Бо в сусідній Опішнянській громаді, яка км в 7 від нас, газу катма… Бо ссссссцкйбнблдгсня готується до великоденних свят… Відбивні гатяться! Тепер маринуються! Посилка з вейгелами від Бродецька Ольга на пів села отримується! З ппппппіларуночком! Пппппідаруночок нікому не дам! Собі залишу!:) Й так! Ніяких рослин я більше не купую!!! Синочка заганяла! Воду у дворі мені ввімкнув! Для чого моє якісне утеплення люку водовідного увесь ранок розгрібав!:) По посилку на пошту зганяв! По туалетний папір збігав! Бо знов же ж, ссссссцкйбнблдгсня розгатила на київщині завод, який виробляв наш улюблений Обухівський туалетний папір… Й тепер завод хезе коли працюватиме… Й днями я десять штук придбала? Та вирішили з Ірина Олександрова, що ще тре! На 300 грн додатково нагреблися!:) А ми ж той папір й в хвіст, й в гриву, й взагалі будь-куди використовуємо?:) Окрім його прямого призначення?:) Кодова назва - довгенькі серветочки!:) На кухонному столі рулон стоїть!:) Столи витерти? Руки? Якийсь бруд? Всюди годиться! Розрахувалася на картку з молочницею за домашнє молоко. Яке я для котів купую!:) Замовила на півтори тищі свинства! Для всього гуртожитка! Різного! Замовила дві літри домашньої олії! Яка смердить!:) На салати весняні! Посадила вейгели та підарункову гвоздику! Чекаю на колежанок! Двох по вейгели! Одну - прати зимовий одяг! То яке б буремне не було життя, ворушитимемся, поки воно в нас є! Й той? Невсеремося ж, авжеж?
    767переглядів
  • Карти таро не працюють на 100%, і на мою думку це нормально, бо я не знаю, що в цьому житті може бути точним на всі 100. Це був не перший і не єдиний розклад, який не програвся, але цей розклад я, мабуть, запам’ятала на все життя. Йому трохи більше чотирьох років. Зробила я його в середині лютого 22 року, за кілька днів до першої прогнозованої заходом дати вторгнення (16 лютого). Не пам’ятаю точно, як я сформулювала питання. Щось на кшталт: “Як розвиватимуться відносини між рф та Україною до кінця лютого”. Карти добре передали моє власне бачення ситуації, але не реальність. Станом на лютий 22 року я жила в парадигмі неможливості широкомасштабної війни, бо “таке неможливо у XXI ст”. Я щиро вважала всі попередження нісенітницями і після 16 лютого ще більше впевнилась у неможливості війни.
    І 24 лютого 22 року стало для мене шоком. Хоча я давно не живу в Україні, я тоді дуже гостро відчула, що де б я не була, мені важливо знати, що моя країна є, існує. А ще гострим було відчуття якогось глобального зламу, що все змінюється і не буде, як було. Не тільки в Україні. Що вторгнення ніби стало спусковим гачком і далі буде більше. Зараз вже вимальовується образ майбутнього, в яке крокує як мінімум західний світ і приходить розуміння, що то був за злам, який відчувався тоді майже фізично.
    Хоча, я можу помилятись. В цьому випадку, я навіть цього хочу. Тим більше, що я взагалі-то не екстрасенс і ніяких надзвичайних здібностей не маю. Для того, щоб читати таро достатньо середніх когнітивних здібностей.
    З тих пір я не зробила жодного розкладу на цій колоді. Я відчуваю образу на неї, як би інфантильно це не звучало, хоча я дуже її люблю. Колись я їй вибачу власну недалекоглядність і небажання бачити світ поза рамками власного сприйняття. А доти буду іноді діставати її зі своєї скарбнички, роздивлятись її складні сюрреалістичні образи і згадувати лютий 22-го.
    #війна #картитаро
    Карти таро не працюють на 100%, і на мою думку це нормально, бо я не знаю, що в цьому житті може бути точним на всі 100. Це був не перший і не єдиний розклад, який не програвся, але цей розклад я, мабуть, запам’ятала на все життя. Йому трохи більше чотирьох років. Зробила я його в середині лютого 22 року, за кілька днів до першої прогнозованої заходом дати вторгнення (16 лютого). Не пам’ятаю точно, як я сформулювала питання. Щось на кшталт: “Як розвиватимуться відносини між рф та Україною до кінця лютого”. Карти добре передали моє власне бачення ситуації, але не реальність. Станом на лютий 22 року я жила в парадигмі неможливості широкомасштабної війни, бо “таке неможливо у XXI ст”. Я щиро вважала всі попередження нісенітницями і після 16 лютого ще більше впевнилась у неможливості війни. І 24 лютого 22 року стало для мене шоком. Хоча я давно не живу в Україні, я тоді дуже гостро відчула, що де б я не була, мені важливо знати, що моя країна є, існує. А ще гострим було відчуття якогось глобального зламу, що все змінюється і не буде, як було. Не тільки в Україні. Що вторгнення ніби стало спусковим гачком і далі буде більше. Зараз вже вимальовується образ майбутнього, в яке крокує як мінімум західний світ і приходить розуміння, що то був за злам, який відчувався тоді майже фізично. Хоча, я можу помилятись. В цьому випадку, я навіть цього хочу. Тим більше, що я взагалі-то не екстрасенс і ніяких надзвичайних здібностей не маю. Для того, щоб читати таро достатньо середніх когнітивних здібностей. З тих пір я не зробила жодного розкладу на цій колоді. Я відчуваю образу на неї, як би інфантильно це не звучало, хоча я дуже її люблю. Колись я їй вибачу власну недалекоглядність і небажання бачити світ поза рамками власного сприйняття. А доти буду іноді діставати її зі своєї скарбнички, роздивлятись її складні сюрреалістичні образи і згадувати лютий 22-го. #війна #картитаро
    619переглядів
  • За словами Буданова, операція мала на меті нагадати світові про окупований півострів:

    «Це підняло питання Криму, яке тоді вже перестали згадувати. Операція його оживила».

    Українська група вийшла з Криму без жодних втрат, попри спроби елітного підрозділу ФСБ «Вимпел» влаштувати засідку. У результаті бою окупанти втратили підполковника Романа Каменєва. Саме через його ліквідацію російський диктатор пообіцяв помститися всім причетним, адже той був сином наближеної до путіна особи.

    «Ми довели, що ворог не такий непереможний, як здається», - резюмував Буданов.

    Цей рейд продемонстрував неспроможність РФ повністю контролювати Крим і став точкою відліку для активної боротьби за повернення півострова.
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни
    За словами Буданова, операція мала на меті нагадати світові про окупований півострів: «Це підняло питання Криму, яке тоді вже перестали згадувати. Операція його оживила». Українська група вийшла з Криму без жодних втрат, попри спроби елітного підрозділу ФСБ «Вимпел» влаштувати засідку. У результаті бою окупанти втратили підполковника Романа Каменєва. Саме через його ліквідацію російський диктатор пообіцяв помститися всім причетним, адже той був сином наближеної до путіна особи. «Ми довели, що ворог не такий непереможний, як здається», - резюмував Буданов. Цей рейд продемонстрував неспроможність РФ повністю контролювати Крим і став точкою відліку для активної боротьби за повернення півострова. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни
    276переглядів
  • Отримав 50 тисяч, відзвітував за 20: топ чиновника НАБУ Магамедрасулова спіймали на крадіжці 30 тис. доларів — експрокурор САП
     
    Топ чиновник НАБУ Руслан Магамедрасулов, з якого ліплять останнім часом «рятівника нації», попався на банальній крадіжці: він отримав у касі Бюро 50 тис. доларів для документування злочину, а у справі фігурує лише 20 тис. Де поділися 30 тисяч – детектив мовчить. І керівництво Бюро теж мовчить.
    Для того щоб отримати доступ до грошей була вигадана ціла схема. Заряджали «торпеду», якому видавали гроші (20 тис., а у звіт записали 50). «Торпеда» передавав кошти начальнику управління фонду Держмайна, а той, у свою чергу, – Голові. Голова Держмайна, у підсумку, виступав викривачем. Таким чином вбивали двох зайців: отримували чергове «викриття» корупції та крали частину коштів.
     
    «І от з такої людини зараз ліплять ледь не «рятівника нації», який був найголовнішим у спецоперації «Мідас». У медійному шумі якось непомітно загубилися епізоди діяльності детектива, про які воліють взагалі забути. До них органічно додалися й тісні зв’язки Магамедрасулова з директором НАБУ Клименком, і окремі кримінальні провадження та внутрішні розслідування, які з часом дивним чином «згасали».
     
    Зокрема, намагаються не згадувати про те, що він за винагороду кришував «конвертаційні центри», через які відмиваються кошти. Ця корупційна стаття – це максимальна ганьба для антикорупціонера», — зазначив експрокурор САП Станіслав Броневицький.

    На те, що з Магамедрасулова ліплять «героя», звертали увагу й експерти. Вони впевнені, на нього чекає доля Савченко, Семенченка та інших, в яких розчарувались українці.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    #кримінал #корупція
    Отримав 50 тисяч, відзвітував за 20: топ чиновника НАБУ Магамедрасулова спіймали на крадіжці 30 тис. доларів — експрокурор САП   Топ чиновник НАБУ Руслан Магамедрасулов, з якого ліплять останнім часом «рятівника нації», попався на банальній крадіжці: він отримав у касі Бюро 50 тис. доларів для документування злочину, а у справі фігурує лише 20 тис. Де поділися 30 тисяч – детектив мовчить. І керівництво Бюро теж мовчить. Для того щоб отримати доступ до грошей була вигадана ціла схема. Заряджали «торпеду», якому видавали гроші (20 тис., а у звіт записали 50). «Торпеда» передавав кошти начальнику управління фонду Держмайна, а той, у свою чергу, – Голові. Голова Держмайна, у підсумку, виступав викривачем. Таким чином вбивали двох зайців: отримували чергове «викриття» корупції та крали частину коштів.   «І от з такої людини зараз ліплять ледь не «рятівника нації», який був найголовнішим у спецоперації «Мідас». У медійному шумі якось непомітно загубилися епізоди діяльності детектива, про які воліють взагалі забути. До них органічно додалися й тісні зв’язки Магамедрасулова з директором НАБУ Клименком, і окремі кримінальні провадження та внутрішні розслідування, які з часом дивним чином «згасали».   Зокрема, намагаються не згадувати про те, що він за винагороду кришував «конвертаційні центри», через які відмиваються кошти. Ця корупційна стаття – це максимальна ганьба для антикорупціонера», — зазначив експрокурор САП Станіслав Броневицький. На те, що з Магамедрасулова ліплять «героя», звертали увагу й експерти. Вони впевнені, на нього чекає доля Савченко, Семенченка та інших, в яких розчарувались українці. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини #кримінал #корупція
    316переглядів
  • 🤗Друзі, казка закінчилася 😅

    🌲Мандаринки з'їдені, ялинка сумно стоїть у кутку, а Netflix вже соромиться пропонувати «ще один серіал?».
    Канікули офіційно закриті.
    Час повертатися в реальність, втягувати живіт у штани і згадувати, де в нас спортивний костюм... бо пора починати працювати — і над собою, і над клієнтами 💪

    🤦‍♂️Але... прилетіло чергове повідомлення від чоловіка, який звинувачує мене (і нутриціологів загалом) у тому, що ми "розбиваємо сім'ї". І я не витримала. 😤
    Тому замість стандартних порад — трохи правди в очі.

    Сьогодні хочу вилити душу ...
    💬Мені часто прилітають повідомлення від чоловіків на кшталт: "Ви, нутриціологи, розбиваєте сім'ї! Моя дружина схудла з вами, стала впевненою — і тепер розлучається!"
    І знаєте, коли я читаю таке, мені хочеться взяти кувалду і... ну, ви зрозуміли 💥
    Ні, дорогі чоловіки, це НЕ МИ розбиваємо ваші сім'ї. Це ВИ їх розбиваєте своїм ставленням до жінок роками!
    Я просто допомагаю жінкам схуднути, повернути здоров'я, енергію та красу. А разом з цим приходить впевненість у собі та самоповага.
    І ось тут виявляється правда: самовпевнена жінка більше не готова терпіти неповагу, зневагу, байдужість чи контроль у стосунках.
    Якщо ваша дружина після схуднення раптом "змінюється" і не хоче миритися з тим, що було "нормою" раніше — подивіться в дзеркало. Проблема не в мені чи в її новій фігурі. Проблема в тому, як ви ставилися до неї, коли вона була "зручною".
    ✅Здорові стосунки витримують будь-які зміни.
    ❌А токсичні — руйнуються, коли один з партнерів нарешті починає себе поважати.
    💃Жінки, любіть себе!
    🤷‍♂️Чоловіки, поважайте своїх жінок не тільки коли вони "в формі", а завжди.
    🫡А я продовжу допомагати жінкам ставати сильними та красивими.
    🤫Без вибачень
    #нутриціолог #схуднення #самоповага #здоровістосунки #жіночасила
    🤗Друзі, казка закінчилася 😅 🌲Мандаринки з'їдені, ялинка сумно стоїть у кутку, а Netflix вже соромиться пропонувати «ще один серіал?». Канікули офіційно закриті. Час повертатися в реальність, втягувати живіт у штани і згадувати, де в нас спортивний костюм... бо пора починати працювати — і над собою, і над клієнтами 💪 🤦‍♂️Але... прилетіло чергове повідомлення від чоловіка, який звинувачує мене (і нутриціологів загалом) у тому, що ми "розбиваємо сім'ї". І я не витримала. 😤 Тому замість стандартних порад — трохи правди в очі. Сьогодні хочу вилити душу ... 💬Мені часто прилітають повідомлення від чоловіків на кшталт: "Ви, нутриціологи, розбиваєте сім'ї! Моя дружина схудла з вами, стала впевненою — і тепер розлучається!" І знаєте, коли я читаю таке, мені хочеться взяти кувалду і... ну, ви зрозуміли 💥 Ні, дорогі чоловіки, це НЕ МИ розбиваємо ваші сім'ї. Це ВИ їх розбиваєте своїм ставленням до жінок роками! Я просто допомагаю жінкам схуднути, повернути здоров'я, енергію та красу. А разом з цим приходить впевненість у собі та самоповага. І ось тут виявляється правда: самовпевнена жінка більше не готова терпіти неповагу, зневагу, байдужість чи контроль у стосунках. Якщо ваша дружина після схуднення раптом "змінюється" і не хоче миритися з тим, що було "нормою" раніше — подивіться в дзеркало. Проблема не в мені чи в її новій фігурі. Проблема в тому, як ви ставилися до неї, коли вона була "зручною". ✅Здорові стосунки витримують будь-які зміни. ❌А токсичні — руйнуються, коли один з партнерів нарешті починає себе поважати. 💃Жінки, любіть себе! 🤷‍♂️Чоловіки, поважайте своїх жінок не тільки коли вони "в формі", а завжди. 🫡А я продовжу допомагати жінкам ставати сильними та красивими. 🤫Без вибачень #нутриціолог #схуднення #самоповага #здоровістосунки #жіночасила
    2
    1Kпереглядів
  • В Маріуполі відкрили драмтеатр. Про сотні загиблих під руїнами не сказали «Танці на кістках» - саме так багато маріупольців називають відкриття драматичного театру. І в цьому випадку ця фраза має не переносне, а пряме значення. Прихильники Путіна і так званої «СВО», звичайно, вважають за краще не згадувати, що під руїнами, на яких будівельники з Санкт-Петербурга створили нову будівлю, поховано сотні цивільних.
    В Маріуполі відкрили драмтеатр. Про сотні загиблих під руїнами не сказали «Танці на кістках» - саме так багато маріупольців називають відкриття драматичного театру. І в цьому випадку ця фраза має не переносне, а пряме значення. Прихильники Путіна і так званої «СВО», звичайно, вважають за краще не згадувати, що під руїнами, на яких будівельники з Санкт-Петербурга створили нову будівлю, поховано сотні цивільних.
    420переглядів 3Відтворень
  • Цікаво! А кому це вигідно з наших політсил це згадувати й валити? Щось знайома многоходовочка!
    ➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖
    Пам’ятаєте виступ Валерія Залужного на 1+1, який ще 3 лютого з посмішкою пояснював, що хоч росіяни й накопичують війська, але це, мовляв, «лише залякування», і війни не буде? А ще заспокоював мешканців прикордонних областей: не хвилюйтесь, усе під контролем, не піддавайтесь паніці.
    Ну так, всього за кілька тижнів після цього «заспокоєння» ракети полетіли, танки пішли, прикордонні регіони отримали «війни не буде» у вигляді колон, що пруть через кордон. Виходить, «геніальний стратег» не такий уже й геніальний. Він бачив накопичення ворожих сил, але голосно говорив, що це просто шоу. А люди вірили головкому на слово, думали, що той захистить, що Чонгар на замку, що це лише шантаж і «переговорний тиск». А виявилось, що нам всім відверто брехали, і за цю брехню ми заплатили дуже велику ціну.
    Тому коли сьогодні нам малюють із Залужного ікону: мудрий стратег, безпомилковий командир, легенда – треба розуміти, що це вже пішли політичні ігрища, де людям знову намагаються вимити мізки й нав’язати чергового «рятівника», який прилетить з Лондона й магічно все вирішить. Хоча, якщо подивитись чесно, саме такі «рятівники» спочатку заспокоювали країну перед ударом, а тепер повертаються в політику в ролі месій, ніби це не їхні помилки ми досі відгрібаємо на фронті.
    ІНТЕГРАТОР Новин

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Цікаво! А кому це вигідно з наших політсил це згадувати й валити? Щось знайома многоходовочка! ➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖ Пам’ятаєте виступ Валерія Залужного на 1+1, який ще 3 лютого з посмішкою пояснював, що хоч росіяни й накопичують війська, але це, мовляв, «лише залякування», і війни не буде? А ще заспокоював мешканців прикордонних областей: не хвилюйтесь, усе під контролем, не піддавайтесь паніці. Ну так, всього за кілька тижнів після цього «заспокоєння» ракети полетіли, танки пішли, прикордонні регіони отримали «війни не буде» у вигляді колон, що пруть через кордон. Виходить, «геніальний стратег» не такий уже й геніальний. Він бачив накопичення ворожих сил, але голосно говорив, що це просто шоу. А люди вірили головкому на слово, думали, що той захистить, що Чонгар на замку, що це лише шантаж і «переговорний тиск». А виявилось, що нам всім відверто брехали, і за цю брехню ми заплатили дуже велику ціну. Тому коли сьогодні нам малюють із Залужного ікону: мудрий стратег, безпомилковий командир, легенда – треба розуміти, що це вже пішли політичні ігрища, де людям знову намагаються вимити мізки й нав’язати чергового «рятівника», який прилетить з Лондона й магічно все вирішить. Хоча, якщо подивитись чесно, саме такі «рятівники» спочатку заспокоювали країну перед ударом, а тепер повертаються в політику в ролі месій, ніби це не їхні помилки ми досі відгрібаємо на фронті. ІНТЕГРАТОР Новин https://t.me/Ukraineaboveallelse
    664переглядів 5Відтворень
Більше результатів