#поезія Іду в дитинство...хто іде зі мною? Де старий хлів ,де з вишнями садки, Де старші люди з простені старої, Тряпки робили й ткали килимки... Піду туди, де полем спіле жито, Де карасями повняться ставки, Де цілий день могли ми просидіти, Й дивитись як пливуть хмарок клубки. Піду в дитинство, де весна,калюжі, Де лише сміх дитячий по селі, Піду туди, бо захотілось, дуууже, Там де млинці з шкварками на столі. Чому ви стали, ну ходімо прошу, Як хочете, а я собі піду, Туди ,де були модними галоши, І років сорок нашому пальту. Піду туди, де цілий день весною Ми босяком промокші по дощі Зібралися селянською юрбою Трясем дерева й ловимо хрущі. Піду туди, де пахне сухе сіно, Хтось вже сміється, каже - це слова, А я пішла, бо хочу туди сиииильно Де ранком пахне скошена трава. Невже лиш я? невже таких немає? Хто хоче повернутися туди? Де мама в пічку дрова підкладає, А з печі пахнуть сушені гриби... Де замість часів півень кукурікав, І всіх хозяйок з ранечку будив, Де на горищі з трав сушились ліки, Ну хто признайтесь чай такий не пив? Піду туди, підуууу, хоч на хвилину, Дитинства друзів поверну там всіх, Мої думки... хіба ж я в тому винна? Невже осудить хтось? і скаже, гріх. Вернусь туди, де я мала дитина, Там де корів прив'язують за пліт, Піду туди... Бо хочу дуже сииильно, Бо просто не була там сорок літ.😊 Валентина Федорчук Дорога в дитинство

🫰Як "заразити" близьких здоровим способом життя? 🙅Немає сенсу змушувати тих, хто не хоче правильно харчуватися і займатися фізичною активністю. Так ви не отримаєте результату і зустрінете негатив від близьких. 🤌Краще вчинити більш хитро: впроваджувати здорові звички непомітно. Як саме? 👇Ось кілька перевірених "вірусних" трюків: 🖱Станьте живим прикладом. Почніть самі бігати вранці чи готувати смачні салати — і робіть це з таким задоволенням, ніби це найкраща розвага на світі. Близькі дивитимуться і подумки нотуватимуть: "А що, виглядає круто..." 🖱Замість "їж броколі, бо корисно" — готуйте круті страви, де корисне ховається за смаком. Наприклад, піца на цільнозерновому тісті з купою овочів, смузі, що виглядає як десерт, або курка в пікантному соусі з гарніром з кіноа. Вони з'їдять — і навіть не помітять, що це "здорове". 🖱Запропонуйте спільну активність, яка не кричить "спорт!". Прогулянка парком з собакою (або без), танці під улюблену музику на кухні, похід у боулінг чи навіть спільне прибирання під енергійний плейлист. Головне — щоб було весело, а не "ой, знову треба потіти". 🖱Хваліть маленькі кроки. Побачили, що чоловік узяв яблуко замість чіпсів? "Ого, ти сьогодні як супергерой!" Дитина пройшлася пішки замість ліфта? "Клас, ти вже на рівні спортсмена!" Позитивне підкріплення працює краще за будь-які лекції. 🖱Зробіть здоровий вибір найпростішим. У холодильнику — фрукти на видноті, печиво — на верхній полиці. На столі — пляшка води, а не кола. Люди ліниві (і ми всі такі), тому обирають те, що ближче. ✅Пам'ятайте: зміни — це не спринт, а марафон. Ви не виховуєте, ви просто "заражаєте" своїм прикладом і радістю. 💪І одного дня ви прокинетеся, а ваша половинка вже сама пропонує: "Може, сьогодні прогуляємося?" Оце і буде перемога! 💪 🌈Тож починайте з себе, посміхайтеся і будьте терплячими — здоров'я близьких варте того, щоб грати в довгу гру. 🏆Ви впораєтесь!

#історія #особистості 📚 Інтелектуальна Іскра: Соломія Павличко — Літературознавиця, Письменниця, Видавець. 15 грудня 1958 року народилася Соломія Дмитрівна Павличко — видатна українська літературознавиця, критикиня, перекладачка, публіцистка, філософиня та засновниця одного з найбільш впливових видавництв незалежної України — «Основи». Її недовге, але надзвичайно яскраве життя стало символом інтелектуального прориву 90-х років. Освіта та Рання Діяльність Соломія Павличко належала до відомої інтелектуальної родини (дочка поета Дмитра Павличка). Вона здобула освіту в Київському державному університеті ім. Т. Шевченка та стажувалася в Гарварді та Альбертському університеті. Її ранні наукові роботи були присвячені історії англійської та американської літератури. Вона була однією з перших, хто відкрив українському читачеві сучасну західну літературну теорію, зокрема постмодернізм і постколоніальні студії. Внесок у Культуру Незалежної України З початком незалежності України Соломія Павличко стала ключовою фігурою, що формувала нові культурні та інтелектуальні орієнтири: Видавництво «Основи»: У 1992 році вона заснувала видавництво «Основи», яке стало піонером у публікації українською мовою світової класики, сучасної інтелектуальної думки, а також важливих історичних та культурологічних праць, що були раніше заборонені. Феміністичні Студії: Соломія Павличко була однією з перших, хто ґрунтовно запровадив феміністичну критику та гендерні студії в український науковий обіг. Її праці, зокрема «Фемінізм: статті, розмови, есеї», мали величезний резонанс. «Дискурс Модернізму»: Її фундаментальна монографія «Дискурс модернізму в українській літературі» (1997) є однією з найважливіших робіт у сучасному українському літературознавстві, що переосмислила канон українського модернізму. Соломія Павличко вирізнялася гострим розумом, здатністю до критичного аналізу та прагненням інтегрувати українську культуру у світовий контекст. Вона трагічно загинула у 1999 році, але її спадщина продовжує впливати на українську гуманітаристику та видавничу справу. 🖋️🧠✨

#думки Бувають такі моменти, коли життя немов перевіряє тебе на міцність. Коли воно б'є якомога сильніше і дивиться на тебе посміхаючись, і чекає, коли ти зламаєшся. Коли опустиш руки і визнаєш поразку. І кожен раз ти, стискаючи зуби, йдеш вперед.! І кожен раз ти посміхаєшся собі в дзеркалі, йому на зло! Думаєш, щo наступний удар не витримаєш, але сміливо його приймаєш і залишаєшся на плаву. Тому що плювати, що проти тебе весь світ, головне - щоб ти сама в себе вірила. Тому що, неважливо скільки разів ти впала, головне, щоб ти завжди знайшла сили піднятися. Тому що неважливо, скільки тобі заподіяли болю і змусили в собі засумніватися, головне, щоб ти в себе вірила, і ні за що, і ні за яких обставин не сумнівалася!

#думки Можливо, я й не вписуюся у чиєсь уявлення про «ідеальну жінку». Не відповідаю всім шаблонам, не завжди кажу те, що хочуть почути, і точно не живу за чужим сценарієм… Але знаєш що? Ідеальність — то дуже відносна штука. У кожного свій всесвіт, свої закони гравітації, свої орбіти. І в чиємусь світі саме ти — той центр, біля якого хочеться зупинитися… У чиємусь світі твої «недоліки» стають рисами, які закохують. Твоя сила — магнітом. Твоя м’якість — привілеєм. Твоя чесність — рідкістю… І якщо комусь ти здаєшся «неідеальною» — то просто не той всесвіт. Бо там, де тебе бачать серцем — ти ідеальна настільки, що ніякі стандарти навіть поруч не стояли… Тому не зменшуй себе під чужі мірки. Ти не для всіх. Ти для свого світу. І там — ти бездоганна…..

Свято невисловлених думок Свято невисловлених думок (Festival of Unmentionable Thoughts), який відзначається щороку 12 грудня, — це унікальна подія, яка заохочує людей визнати та поділитися своїми найпотаємнішими думками. Цей свято є нагадуванням про те, що у кожного є думки, які він може вважати занадто ризикованими або недоречними, щоб висловити їх відкрито, але ці думки є природною частиною людського досвіду. Суть думок, про які не можна говорити Небажані думки можуть варіюватися від цікавих роздумів, наприклад, як виглядає людина оголеною, до темних, зловісних ідей або бажання помститися. Вони можуть бути сором’язливими, наповненими ненормативною лексикою або просто занадто особистими, щоб ними ділитися. Ці думки часто тримаються в таємниці через страх осуду чи нерозуміння. Такі думки виникають у кожної людини, що робить їх універсальним аспектом людської психіки. Визнання цих думок може бути важливим для психічного здоров’я, оскільки дозволяє зрозуміти й прийняти свій внутрішній світ без почуття провини чи сорому. Відзначення Свята невисловлених думок Пропонується записати свої думки, які не хотілось озвучувати, і поміркувати над ними пізніше. Можна анонімно писати свої думки на аркушах паперу і ділитися ними з друзями або в групі. Читання творів мислителів та авторів, які заглиблюються у сферу невисловлених думок, може бути просвітницьким. Поширення невисловлених думок у соціальних мережах з хештегом #FestivalOfUnmentionableThoughts може стати визвольним досвідом. Значення Свята невисловлених думок Особистісний ріст і свобода. Самоприйняття — подія сприяє самоприйняттю, нормалізуючи всі типи думок. Підтримка ментального здоровʼя — висловлення своїх думок, сприяє вираженню та вербалізації почуттів (як допомога їх безпечному проживанню). Демократичні права — підкреслює важливість свободи думки як демократичного права. Обмін досвідом — усвідомлюючи, що інші мають схожі думки, люди можуть відчувати себе менш ізольованими та більш пов’язаними з іншими. Заохочення відкритості — свято сприяє формуванню почуття спільноти, де люди можуть об’єднуватися, обмінюючись думками та поглядами. Свято невисловлених думок нагадує про те, що наші найпотаємніші думки, навіть якщо вони не підлягають обговоренню, є частиною того, ким ми є. Ця подія заохочує до здорового сприйняття наших ментальних процесів і сприяє відчуттю єдності у спільному людському досвіді. Відзначаючи це свято, ми приймаємо наші думки з відкритістю і цікавістю, розуміючи, що вони є природною і невіддільною частиною нашого буття.

#історія #особистості 🖋️ Батько Реалізму: Гюстав Флобер — Майстер бездоганного стилю. Сьогодні, 12 грудня, ми відзначаємо день народження одного з найвпливовіших письменників XIX століття, французького класика, майстра літературного реалізму — Гюстава Флобера (Gustave Flaubert, 1821–1880). Його внесок у світову прозу є фундаментальним, а його твори — еталоном стилістичної досконалості. 1. Головний Шедевр: «Мадам Боварі» (1856) Це, без сумніву, найвідоміший твір Флобера і один із ключових романів світового реалізму. Роман розповідає трагічну історію Емми Боварі, яка, прагнучи романтичних ідеалів, не знаходить щастя у провінційному шлюбі. Флобер досконало застосував метод «безособового письма» (або об'єктивного оповідання), де автор не висловлює своєї думки, а лише фіксує події та психологічні стани персонажів. 🤯 2. Судовий Процес і Сенсація: Вихід роману «Мадам Боварі» викликав гучний скандал. Французька влада звинуватила Флобера в «образі суспільної моралі» та «зневазі релігії». Судовий процес 1857 року став сенсацією. Хоча письменника врешті-решт виправдали, скандал лише підвищив інтерес до роману, закріпивши за Флобером репутацію літературного новатора та борця за свободу творчості. 3. Принцип «Le Mot Juste» (Точне Слово): Флобер був одержимий ідеєю досконалого стилю. Він виснажливо працював над кожним реченням, шукаючи «єдине, необхідне і точне слово». За легендою, він міг годинами шукати ідеальне дієслово чи епітет. Ця його маніакальна увага до форми і стилю зробила його творчість зразком для наступних поколінь письменників. ✍️ 4. Інші Знакові Твори: Крім «Мадам Боварі», до його спадщини належать такі значущі романи, як «Виховання почуттів» (психологічна хроніка покоління) та «Саламбо» (екзотична історична драма про Карфаген). Гюстав Флобер залишається класиком, чия філігранна робота зі словом та глибоке проникнення у психологію людини змінили вектор розвитку європейської літератури.

#поезія Заблукала Осінь в зимовому царстві. Вибратись не може, бродить в закутках. Зима десь дрімає. Ну що за зухвальство?! Можна ж руку дати й вивести на шлях. Хай стомлена Осінь йде відпочивати. Три її синочки в інших вже краях. Вчасно відлетіли, і звідки їм знати, що вона сумує й втопає в сльозах. А може, то й краще? - Блукає хай Осінь, бо точно не знаєш, що скаже Зима... Думки щохвилини в окопи відносять, і так неспокійно... На серці - пітьма. І що ця Зима?!.. Від природи сувора. Кусає мороз,.. снігова заметіль... Змотала б вона всю печаль у сувої, і снігом покрила б нестерпний цей біль! Так, ні! Не змотає і не заховає!.. Холодні обійми її не для нас. Тож, хай якнайдовше чи спить, чи дрімає. Так легше прожити тяжкий дуже час. Тетяна Зензерова.

ВОГНИК ВІРИ НЕ ЗГАСА Що знову хоче та орда? Невже свої́х земель їй мало? Чому́ на нас її хода? За що нас горе це спіткало? За що це сунеться на нас? Ніхто ж у нас їх не чекає! Це – як трощи́ть іконостас… Які думки́ цей збрід плекає? Неначе кістка, ця земля, Впопе́рек горла зброду стала, На край наш плани звідтіля, Аж ди́ба ця мерзота встала. Молитва кожна має міць, І їх в вінець Госпо́дь сплітає, Та рветься погань силоміць, Й про це вже явно сповіщає. Вже шматувати хоче все, Святую землю спопелити, І намір цей орда несе, Так рветься в край святий ступити. Її не спа́лить у вогні, Не знищить землю цю святую, Не дасть Госпо́дь нас сатані Й Вкраїну нашу молодую. Щодень напруга ця зроста, Надія, що Всевишній вчує, Не знищить нас тая орда, Госпо́дь Вкраїну нам врятує. Та ворог хоче воювать, Йому Вкраїни ще бракує, Готовий вже він наступать. Почвара щось собі мудрує. Той лютий ворог має план – Йому потрібна Україна, Все знищить хоче цей тиран , Та Україна є нетлінна. Чому́ біда спіткала нас? Чом нас нена́видить мерзота? Та вогник віри в нас не згас, Не вмре Вкраїна наша зло́та! 18.02.2022 р. © Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

#думки Я не уміла говорити тверде і швидке «ні» (коли хотілося його сказати) до тих пір, поки не зрозуміла, що «ні» - це повага до людей. Повага до чужого часу і чужих планів. Замість тягучого, сумнівного «можливо», тверде і швидке «ні» - це подарунок, що дозволяє тому, хто його почув, рухатися далі більш імовірною дорогою. Поважайте один одного. Тaмpіко Шолі