👎 Реформатори не зупиняються ні на хвилину з можливістю дискредитації Валерія Залужного. Після сворення фейкового телеграм каналу "Штаб Залужного", в мережі ТікТок, з надсвітовою швидкістю почали з'являтися політични роліки начебто від Залужного та його команди. Ще раз підкреслюю - все це маніпуляція та фейки, які жодним чином не пов'язані з Валерієм Залужним. Така діяльність пов'язана виключно з наміром дискредитації та зменшенням рейтингу довіри. Нещодавно була заява Залужного про недоцільність політики до закінчення війни. Він хнаходиться на Державній дипломатичній службі і виконує завдання в інтересах України та українців. Авжеж, як завжди випадково, цю інформацію починають розкручувати провладні ресурси. Війна триває... але як бачимо у деяких вона за рейтинги, а не з російським агресором. ✈️ @a_shtirlitz https://t.me/Ukraineaboveallelse

«Президент путин — большой друг Израиля»: когда «друг» помогает врагу — почему интервью посла Израиля в Москве прозвучало как опасный сбой Прямая цитата из интервью посла Израиля в России Одеда Йосефа RTVI (14 марта 2026): «Уверен, что это будет прекрасный год, когда Россия и Израиль смогут подчеркнуть, насколько крепки наши узы, насколько крепка наша дружба.» «Я … считаю одной из своих важнейших задач подготовить визиты израильского руководства, включая, конечно, премьер-министра Нетаньяху, в Россию в течение этого года, и я надеюсь, что это осуществится.» «— То есть визит по-прежнему на повестке, несмотря ни на что? — Конечно». Интервью посла Израиля в России Одеда Йосефа, опубликованное RTVI 14 марта 2026 года, действительно читается тяжело. Не потому, что дипломат обязан говорить языком ультиматумов. И не потому, что у Иерусалима нет причин сохранять каналы связи с Москвой. Тяжесть в другом: в одном и том же разговоре звучат сразу две несовместимые линии — признание того, что Россия заняла одностороннюю позицию по Ирану, и параллельно почти демонстративные комплименты в адрес Москвы и лично путина. Цитата: «Президент путин — большой друг Израиля. Я не в курсе конкретного приглашения, но могу заверить вас, что президент путин всегда очень желанный друг и гость в нашей стране». Йосеф прямо говорит, что Россия — «очень сильный и важный друг Израиля», что он «очень удивлен» официальными заявлениями Москвы по Ирану, а также называет путина «большим другом Израиля» и «всегда очень желанным другом и гостем». Это не пересказ чужих эмоций и не вырванная фраза из старого архива. Это свежая, публичная, зафиксированная позиция, озвученная уже на фоне большой войны с Ираном. Как можно говорить о «большом друге Израиля», когда речь идёт о стране, которая одновременно остаётся одним из ключевых партнёров Ирана — режима, открыто угрожающего безопасности еврейского государства? Сегодня Иран — главный военный противник Израиля на Ближнем Востоке. Его ракеты, беспилотники и прокси-группы участвуют в атаках против Израиля и его союзников. Премьер-министр Израиля Биньямин Нетаньяху ранее прямо назвал нынешнее противостояние экзистенциальной войной для государства Израиль. При этом Россия сохраняет тесное сотрудничество с Тегераном — от политической поддержки до военных технологий. И именно этот контекст делает дипломатические комплименты особенно болезненными для израильского общества. Получается тревожный диссонанс. С одной стороны — слова о дружбе и стратегических отношениях. С другой — реальность войны, в которой союзники Ирана оказываются по одну сторону конфликта. Поэтому для многих это интервью прозвучало не как обычная дипломатическая осторожность, а как опасный сбой в системе координат. Где проходит граница между выдержкой и позором Граница проходит там, где дипломатический язык перестает защищать интересы страны и начинает маскировать очевидное. Россия для Израиля может быть собеседником. Может быть фактором. Может быть проблемой, которую приходится учитывать. Но в нынешних обстоятельствах публично описывать ее почти языком союзничества — значит подменять стратегическую трезвость набором комплиментов, которые плохо сочетаются с военной реальностью. Именно это делает интервью Одеда Йосефа таким некомфортным для чтения. Не резкость. Не спорность. А ощущение, что человеку, представляющему Израиль в один из самых опасных моментов для региона, не хватило самой важной вещи — точности морального акцента. Или, возможно, этого акцента не хватило тем, кто дал ему разрешение транслировать подобные месседжи. ❓А как вы считаете — это дипломатическая необходимость или опасный сигнал союзникам Израиля? Полный разбор интервью, контекста и последствий этих слов — читайте в нашей статье: https://nikk.agency/bolshoj-drug-izrailya/ НАновости‼️:- новости Израиля Важно❓ Поделитесь ❗️ и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы.

🙄 Трамп втрачає інтерес до переговорів про завершення війни РФ проти України через Іран, — FT За даними дипломатів ЄС, конфлікт на Близькому Сході відвернув увагу Вашингтона від мирного процесу. Через це переговори між Україною та росією фактично опинилися на паузі. Також європейським країнам повідомили, що постачання американської зброї можуть затримуватися, оскільки США віддали пріоритет партнерам на Близькому Сході. Дипломати зазначають, що ситуація грає на користь росії: зростають ціни на нафту, а тиск Заходу на москву слабшає. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

Премьер-министр Израиля Биньямин Нетаньяху направил в Украину запрос о проведении переговоров с президентом Владимиром Зеленским — дроны? 14 марта 2026 года стало известно, что премьер-министр Израиля Биньямин Нетаньяху направил в Украину запрос о переговорах с президентом Владимиром Зеленским. По данным израильского портала Ynet, речь идет не о символическом контакте, а о вполне практической теме — сотрудничестве в сфере противодействия иранским беспилотникам. Эти дроны уже несколько лет меняют характер войны как на Ближнем Востоке, так и в Восточной Европе. Украина накопила огромный опыт борьбы с беспилотниками типа Shahed, которые россия использует для атак по украинским городам и инфраструктуре. Посол Украины в Израиле Евгений Корнийчук подтвердил, что запрос о разговоре передан. Из-за плотных графиков лидеров переговоры пока не состоялись, однако ожидается, что они могут пройти уже в ближайшее время. По словам дипломата, между украинскими и израильскими структурами уже идет постоянный обмен разведывательной информацией о иранской и российской угрозах. На этом фоне прозвучали и резкие заявления из Тегерана. Глава комиссии по национальной безопасности и внешней политике иранского парламента Ибрагим Азизе заявил, что Украина якобы превратила себя в «законную цель» для Ирана. «Оказывая поддержку израильскому режиму дронами, несостоятельная Украина фактически вступила в войну и, согласно статье 51 Устава Организации Объединенных Наций, превратила всю свою территорию в законную цель для Ирана», — написал он 14 марта в соцсети X. На это ответил советник министра обороны Украины Сергей Стерненко: «Нелегитимный иранский режим неоднократно снабжал россиян “шахедами” для убийства украинцев. После этого каждый представитель иранского режима является законной целью». При этом ранее Владимир Зеленский уже заявлял, что Украина готова помогать странам Ближнего Востока, которые подвергаются атакам иранских беспилотников. По имеющейся информации, Киев готов делиться технологиями и опытом перехвата таких дронов, рассчитывая в обмен получать ракеты к системам ПВО и сами комплексы противовоздушной обороны. И здесь возникает ключевой вопрос: как может выглядеть сотрудничество Украины именно с Израилем, который обладает одной из самых развитых систем ПВО в мире? Возможный разговор между Нетаньяху и Зеленским может дать первые ответы — и, возможно, открыть новый этап сотрудничества между Израилем и Украиной на фоне общей иранской и российской угрозы. Подробнее — в статье: https://nikk.agency/zapros-o-provedenii/ #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine НАновости‼️:- новости Израиля Важно❓ Поделитесь ❗️ и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы.

#історія #факт Коли у 1945 році радянські піонери подарували американському послу в москві дерев'яне панно з гербом США, дипломати розчулилися. Вони повісили цей символ дружби у власному кабінеті, де він спокійно збирав секрети протягом семи років. Це була геніальна музична диверсія Льва Термена — людини, яка винайшла перший у світі електронний інструмент, терменвокс, а потім перетворила його принципи на ідеальну зброю шпигунства. Пристрій під назвою Лев (або Ендова) був справжнім технологічним викликом свого часу. Уявіть собі: всередині герба не було жодних батарейок, дротів чи ламп. Це був пасивний резонатор, що оживав лише тоді, коли з будинку навпроти на нього спрямовували потужне радіовипромінювання. Голос посла змушував тонку мембрану всередині герба вібрувати, модулюючи відбитий сигнал. Фактично, кабінет посла став частиною гігантського музичного інструменту, де кожне слово було нотою, що летіла прямо до вух чекістів. Поки в росії намагалися загнати фізику в рамки ідеології, сам Термен балансував між образом геніального композитора та в'язня шарашки. Його терменвокс, на якому грають рухом рук у повітрі, змінив саундтреки Голлівуду, подарувавши нам те саме потойбічне виття інопланетян та привидів. Але за іронією долі, та сама технологія ємнісного поля, що дозволяла створювати космічну музику, стала фундаментом для невидимого стеження. Ця історія — чудовий приклад того, як звук перестає бути мистецтвом і стає інструментом контролю. Ми звикли вважати музику безпечною територією, але у світі Термена кожна вібрація повітря могла коштувати кар'єри або життя. Технологічний прогрес тут виступив не як визволитель, а як витончений маніпулятор, що навчився чути тишу там, де її не мало бути 🎻.

#історія #постаті Євген Онацький: Дипломат, що кодував українську ідентичність. Якщо Микола Бажан був енциклопедистом у радянських кайданах, то Євген Онацький (нар. 13 березня 1897) став голосом вільної України в еміграції. Член Центральної Ради, провідний ідеолог ОУН та дипломат УНР, він присвятив життя тому, щоб світ перестав сприймати Україну як «південну провінцію імперії». 🌍📜 Онацький — це втілення українського інтелектуального аристократизму. Опинившись в Італії як представник УНР, він десятиліттями вів нерівну боротьбу на інформаційному фронті, намагаючись донести правду про Голодомор та українське питання до європейських еліт. Чому його внесок є фундаментом нашої культури: Українська мала енциклопедія: Це його головний життєвий подвиг. Самотужки, перебуваючи в Аргентині, він написав і видав восьмитомник, що став концентратом українських знань про світ, етнографію, філософію та історію. Це був «Вікіпедія-проєкт» однієї людини. 📚✍️ Дипломатичний хист: Онацький володів рідкісним талантом — він умів розмовляти з іноземцями їхньою мовою сенсів. Його праці італійською мовою про Україну досі є цінними джерелами для істориків дипломатії. Голос правди: Саме він одним із перших на міжнародній арені почав системно аналізувати методи російського імперіалізму, називаючи речі своїми іменами ще тоді, коли Захід намагався «замирити» диктаторів. 🗣️🚫 Життя Онацького — це маршрут Київ — Рим — Буенос-Айрес. Він помер на чужині, але залишив нам інструментарій для розуміння самих себе. Його тексти — це не просто сухі факти, це аргументи для нації, яка виборює своє право на існування. 🇦🇷🇺🇦 Сьогодні ми згадуємо Євгена Онацького як людину, яка довела: один у полі — воїн, якщо в його руках перо, а в серці — чітка візія державної незалежності.

Московська РПЦ обрала сторону аятол — і зберігає в Ізраїлі мережу майна, яку вже не можна вважати «нейтральною» — чи можна? Будь-яка сучасна людина розуміє: питання не в релігії як такій і не у вірі інших людей. Ніхто не звинувачує християнство, іслам чи будь-яку іншу релігію. Але проблема виникає тоді, як це відбувається в росії та Ірані, коли релігійні інститути починають обслуговувати державну владу та її політичну ідеологію. Глава московської Російської православної церкви патріарх Кирило 10 березня 2026 року офіційно привітав Моджтабу Хоссейні Хаменеї з «обранням верховним лідером Ірану», звернувся до нього словами «Дорогий брат!» та окремо підкреслив близькість у питаннях «традиційних моральних цінностей». Для ізраїльського читача це вже не церковна дипломатія і не ритуальна ввічливість. Це відкритий жест у бік режиму, який десятиліттями будує свою регіональну стратегію на конфронтації з єврейською державою. При цьому офіційні джерела дозволяють упевнено сказати й інше: у структури Московського патріархату є оформлена юридична присутність і мережа об’єктів в Ізраїлі. Йдеться про Руську духовну місію та її об’єкти — в Єрусалимі, Яффо (Тель-Авів), Хайфі та Галілеї. За відкритими джерелами, серед відомих об’єктів Московського патріархату в Ізраїлі: • Свято-Троїцький собор і адміністративний комплекс Руської духовної місії в Єрусалимі • Горненський жіночий монастир у районі Ейн-Карем (Єрусалим) • подвір’я праведної Тавіфи в Яффо (Тель-Авів) • подвір’я пророка Іллі в Хайфі • подвір’я святої рівноапостольної Марії Магдалини в Магдалі в Галілеї Тобто це не просто історичні будівлі і не абстрактна спадщина минулого. Це реальна інфраструктура присутності Московського патріархату на території Ізраїлю, з постійним духовенством і обслуговчим персоналом, значна частина якого традиційно направляється з росії. Водночас важливо провести чітку межу. Прямих публічних доказів того, що майно РПЦ в Ізраїлі використовується для незаконної діяльності проти держави Ізраїль, у відкритих джерелах немає. І стверджувати те, що не доведено, було б неправильно. Але сама по собі розгалужена інфраструктура іноземної церковної структури, керівництво якої відкрито підтримує державу, з якою Ізраїль веде екзистенційну війну — так само як і владу росії, — уже не може вважатися нейтральною і неминуче стає предметом суспільної уваги та контролю. У мирні часи подібна ситуація виглядала б як тривожний сигнал. Під час війни на Близькому Сході для Ізраїлю це вже виглядає як виклик, який не можна ховати за звичною формулою «релігійної автономії». Питання сьогодні не в тому, чи потрібно воювати з храмами. Питання в іншому: чи може держава вважати повністю нейтральною мережу майна структури, керівництво якої публічно демонструє близькість до режиму аятол? Докладніше — у нашій статті: https://news.nikk.co.il/uk/moskovska-rpc-obrala-storonu-ayatol/

Японська боксерка висловила солідарність з Україною, вийшовши на зважування з українською символікою 🫂 Японська боксерка Нанае Ямацу висловила солідарність з Україною перед своїм чемпіонським боєм, за що отримала подяку від керівництва Офісу Президента України 🇺🇦 Так, напередодні важливого чемпіонського бою OPBF японка з'явилася на офіційному зважуванні в українській символіці, на що відреагував керівник ОП Кирило Буданов 🎤 Ми вдячні кожній країні, кожній установі та кожній людині, яка не дозволяє світу забути про нашу боротьбу. Дякую, Нанае, за твою позицію та бажаю тобі спортивних перемог. Дякую Японії за непохитну дипломатичну підтримку України та за надійне партнерство. #world_sport #спорт @sports #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#історія #факт «Поїзд життя»: Тихий подвиг сера Ніколаса Вінтона 🚂🧥 У 1938 році британський біржовий маклер Ніколас Вінтон збирався на лижний курорт до Швейцарії. Проте один телефонний дзвінок друга змінив його плани: замість Альп він опинився у засніженій Празі, де тисячі біженців намагалися врятуватися від нацистської загрози, що насувалася. Вінтон побачив те, чого інші воліли не помічати — сотні дітей у таборах, приречених на загибель. 🇨🇿❄️ Він не був дипломатом чи політиком. Він був людиною дії. Орендувавши номер у готелі, Ніколас почав приймати батьків, які в розпачі благали врятувати їхніх дітей. За лічені тижні він організував неймовірну за масштабами логістичну операцію: підробляв дозволи на в’їзд, шукав у Британії прийомні родини для кожної дитини та збирав кошти на заставу, яку вимагав уряд. 📜💼 Маловідомий факт: Ніколас Вінтон організував вісім потягів, які вивезли з Праги 669 дітей. Останній, дев'ятий поїзд — найбільший (250 дітей) — мав вирушити 1 вересня 1939 року. Але саме в цей день Гітлер напав на Польщу. Кордони закрилися, потяг не випустили, і майже всі ці діти згодом загинули в концтаборах. Ця невдача стала особистою трагедією Вінтона, про яку він мовчав пів століття. 🌑🛤️ Після війни Ніколас повернувся до звичайного життя, створив сім'ю і нікому — навіть дружині Ґреті — не розповідав про свій вчинок. Таємниця розкрилася лише у 1988 році. Ґрета знайшла на горищі стару шкіряну папку, в якій були списки дітей, адреси прийомних батьків і детальні звіти про кожен «Кіндертранспорт». 📂🧥 Світ дізнався про свого героя під час телевізійного шоу на BBC. Ведуча попросила підвестися тих, хто завдячує Ніколасу Вінтону своїм життям. Навколо 79-річного чоловіка встали десятки дорослих людей — це були ті самі «діти Вінтона», які виросли, створили свої родини та стали лікарями, вченими та митцями. 📺✨ Сер Ніколас Вінтон дожив до 106 років. Його історія — це нагадування про те, що для перемоги добра не потрібні армії; достатньо однієї людини, яка відмовилася бути байдужою і просто робила те, що вважала за правильне, коли світ навколо божеволів. 🕯️🕊️

Кремль плачет о «Доме русской культуры» в Ливане, разбомбленном Израилем, но в "Россотрудничестве" забыли сказать, кто на самом деле там хозяин В Москве снова разыграли знакомую сцену: трагический тон, заявления о «ничем не спровоцированной агрессии» и рассказы о том, как где-то на Ближнем Востоке якобы мирно преподавали русский язык, учили детей музыке и устраивали вечера «российско-ливанской дружбы». Поводом стал израильский авиаудар по городу Набатия на юге Ливана. В результате удара было разрушено здание, в котором находился так называемый Дом русской культуры. Его директор Асаад Дия сообщил, что жертв нет — сотрудники покинули помещение после начала войны. Сразу после этого последовало официальное заявление Россотрудничества. В Москве объявили удар «ничем не спровоцированной агрессией» и подчеркнули, что в центре якобы не велось никакой военной деятельности. Звучит почти трогательно. Но есть одна деталь, о которой в этих заявлениях предпочитают не говорить. Юг Ливана — это территория, где фактическим хозяином давно является шиитская террористическая группировка Хезболла. Именно против её инфраструктуры действует Армия обороны Израиля. Израильские удары по Набатии происходят в рамках операции против объектов этой группировки, размещённых по всему региону. И вот на этой территории вдруг обнаруживается «культурный центр», который, если верить Москве, существовал исключительно для уроков языка, танцев и концертов. Случайное совпадение? В Кремле явно рассчитывают, что именно так это и будет выглядеть. Для начала стоит напомнить, что Россотрудничество — это вовсе не кружок любителей Пушкина. Это государственное агентство России, созданное для продвижения политического и идеологического влияния Москвы за рубежом. Формально оно занимается «гуманитарными программами», культурными центрами и поддержкой соотечественников. Фактически же: — открывает так называемые «Русские дома» по всему миру — продвигает российскую пропаганду — работает с лояльными политическими группами — формирует сети влияния В странах Европы такие центры давно воспринимаются как инструмент мягкой силы Кремля. После начала войны против Украины многие из них были закрыты или серьёзно ограничены. Но на Ближнем Востоке — особенно там, где сильны антизападные силы — подобные структуры продолжают работать. Практически сразу после заявления Россотрудничества подключился и МИД России, который традиционно выступил с обвинениями в адрес Израиля. Российские дипломаты заявили, что удар по зданию «Дома русской культуры» является «очередным проявлением агрессии» и «грубым нарушением международного права». Это заявление звучит особенно странно, если вспомнить одну деталь. Его делает государство, которое уже несколько лет ведёт полномасштабную войну против Украины, уничтожая города, электростанции, жилые кварталы и культурные объекты. Но в дипломатической реальности Кремля это, очевидно, не считается агрессией. В своём заявлении российская сторона также вспомнила 10 октября 1973 года, когда во время арабо-израильской войны был разрушен советский культурный центр в Дамаске. Москва напомнила, что тогда погибли сотрудники центра, а самолёт, сбросивший бомбу, был сбит сирийской ПВО. Эта историческая ремарка должна была добавить драматизма. Но она лишь подчёркивает другое: Москва снова пытается представить себя жертвой. Причина происходящего гораздо проще. Хезболла десятилетиями превращала юг Ливана в военную инфраструктуру, размещая склады оружия, ракеты и командные пункты прямо среди гражданских зданий. И именно против этой инфраструктуры сейчас действует Израиль. На этом фоне дипломатическая истерика Москвы выглядит особенно цинично. Страна, которая разрушает украинские города и инфраструктуру, внезапно выступает защитником культурных центров. И каждый раз, когда на территории союзников Кремля появляется очередной «Русский дом», возникает простой вопрос: Это действительно культурный центр — или очередная точка влияния российской пропаганды? Дата события: 9 марта 2026 года НАновости‼️:- новости Израиля Важно❓ Поделитесь ❗️ и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы. https://nikk.agency/kreml-plachet-o-dome-russkoj/