КАГАНЦЯМИ ЗАПАЛЮЄ ОЧІ Коли вже мовчать розтривожені ночі, І стелиться попіл в нас поміж життів, Поет каганцями запалює очі У тих, кого ворог позбавив вже сил. Бо слово – велика молитва й підтримка, Воно прокладає і в темряві путь. І поки на світі живе українка, То правду напише. Про це не забудь! Бо кожен з віршів – це не вигадка й казка, А серця той біль, який рветься на світ, Де поруч ходили життя, любов й ласка, Та смерть залишає наза́вжди свій слід. То й права не має поет промовчати, Коли дим й вогонь вже ковта небокрай, Він мусить усе до дрібниць оспівати, Аби не прийшло нам у пам'ять «прощай». Кожнісіньке слово зболіле і щире Лягає в душі, наче звіт-оберіг, Аби крізь роки, попелища й зневіру Не стерся із пам'яті жоден поріг. Літа промайнуть, та вірші не зів'януть, Бо в них вкарбувались і сльо́зи й любов. Вони і в далекім майбутнім постануть Мов свідки живі і війни, і розмов. І правда допоки в нас житиме в слові, Допоки тріпоче в нас кожне з сердець, Не з може ніхто все, що втоплене в кро́ві Із пам'яті стерті усім нанівець. 29.07.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026

Вийшов 17-й альбом пісень на мої віршіhttps://youtu.be/T4H7eQ0A7wk

😢12 років колонії суворого режиму — такий жорстокий вирок росіяни винесли 18-річному Данилу Єфімову з окупованого Сніжного. Повідомила в соцмережах Любов Правдіна, представниця спільноти «Тіні за ґратами».Хлопець самотужки вивчив українську мову і мріяв про навчання в Києві, проте окупанти затримали його за донати українському фонду.💪Майже три роки він перебуває в неволі, де попри тиск пише вірші українською. За його звільнення нині невпинно бореться брат Кирило.

😢12 років колонії суворого режиму — такий жорстокий вирок росіяни винесли 18-річному Данилу Єфімову з окупованого Сніжного. Повідомила в соцмережах Любов Правдіна, представниця спільноти «Тіні за ґратами».Хлопець самотужки вивчив українську мову і мріяв про навчання в Києві, проте окупанти затримали його за донати українському фонду.💪Майже три роки він перебуває в неволі, де попри тиск пише вірші українською. За його звільнення нині невпинно бореться брат Кирило.

🤬 Писала вірші про Майдан, а потім стала пропагандисткою РФ! Де зараз Євгенія Більченко?Поетеса та науковиця Євгенія Більченко, яка у 2013–2014 роках публічно підтримувала Євромайдан, є героїнею цього матеріалу про різку зміну публічної позиції. У відео зібрано факти з її біографії, висловлювань і діяльності після Революції Гідності: трансформацію поглядів на війну та українську державність, переїзд до Росії, співпрацю з проросійськими медіа, а також оголошення підозри у державній зраді й інформацію про її теперішнє місце перебування та діяльність.

🔥 Шановні поети та любителі поезії! Стартує щомісячний поетичний конкурс від «Поетів Інтернету» у Телеграмі! 🔥✍️ Ви надсилаєте свій вірш та робите вступний внесок від 100 грн.❗️ До участі приймаються лише нові вірші, які раніше ніде не були опубліковані.🏆 Переможця обирають читачі своїми реакціями!💰 Призи:🟢грошова винагорода 80% від усього зібраного призового фонду🟢золота електронна грамота🟢персональний розбір вірша🟢декламація вірша🟢пісня на вірш🟢відеокліп на вірш🟢респект від спільноти📅 Прийняття робіт та голосування відбуваються упродовж місяця.📅 Нагородження: 1 числа кожного місяця.Тема, розмір та стиль вірша — вільні! Один автор — один вірш.📌 Усі конкурсні твори публікуються під порядковими номерами без зазначення імен авторів.📌 Учасникам конкурсу заборонено деанонити свої конкурсні вірші до завершення голосування та оголошення результатів.Щоб стати учасником, потрібно приєднатися до спільноти, ось посилання:https://t.me/+LncrkWjG2dgzYjYyУмови участі — у гілці «КОНКУРС».Приєднуйтесь! Перемагайте!Творіть та гроші заробляйте! ✨

БЕЗХАТЬКОУ тумані нічному, де бродить безхатько,Для душі не потрібні ні слава, ні гроші.Щоби бути постійно відверто хорошим,Залишив він собі кілька слів як на згадку.Абрикос вже відцвів за природним порядком,Його ніжні плоди позбирали у кошик.У тумані нічному, де бродить безхатько,Для душі не потрібні ні слава, ні гроші.Може, чий-то він син, а, можливо, і батько…Задуває на серці життєва пороша.Час стирає обличчя і знищує зошит,Та лишаються вірші, як зорі нащадкамУ тумані нічному, де бродить безхатько.Мирослав Манюк30.06.2026

Друзі, хочу звернутися до вас із важливого питання.​Мої публікації — це не просто картинки чи тексти з інтернету. Це контент, який я створюю власноруч, витрачаючи на це свій час і зусилля. Це моє особисте життя, мої приватні кордони та моя інтелектуальна власність.​Коли ви поширюєте мої публікації без дозволу, ви порушуєте мої особисті межі та зазіхаєте на мою працю. Я прошу вас поважати ці кордони і не розпоряджатися моїм контентом як власним. Те, що я публікую — призначено виключно для моєї сторінки, і це моє право вирішувати, де і як з’являється продукт моєї праці.​Сподіваюся на ваше розуміння та повагу до моїх кордонів. Я дозволяю використовувати ці матеріали за наступних умов: 1 - Ви можете зберігати зображення окремо на свій телефон. 2 - Текст: Ви можете копіювати текст і робити публікації з ним. Головна умова: Публікації мають бути зроблені анонімно, без згадування мого імені та прізвища. 3 _ Вірші: Категорично ЗАБОРОНЕНО будь-яке поширення моїх віршів ❌, оскільки це моя виключно особиста творчість!

У РИТМІ ТИШІ Срібний промінь ліг на чисту воду, День приніс чіткі, дотепні згадки, В серці зріла із душею згода. Грали далі мрії за порядком, Над землею линув рій мотивів, Знову мав я рими для нащадків. Вітер ніс незримий подув хтиво, Край трави лежали свіжі роси, Хвилі на воді були активні. Сонце клало промені на розтин, Душу грів незгаслий жар наснаги І вірші складалися дорослі. Йду вперед, щоб тут зійти на пагорб І несу у грудях чисті мрії, Щоби з них зростити новий пагін. Я шукав дует, а вийшло тріо: Я, це сонце, та вода ранкова, Що зустрілися в один період. Тут відкрив я новий світ шовковий І, знайшовши спокій в ритмі тиші, З нею тут веду свої розмови. Тут складаю свої нові вірші. Мирослав Манюк 17.06.2026

ЧОРНЕ НА БІЛОМУ Я помру в Парижі під дощами В день, коли потрібно всіх прощати. Я помру в Парижі й не тікаю. Чи в четвер, чи восени... Не знаю... Я в четвер такі вірші складаю, Коли тіло ломить без пощади, Коли я сиджу такий нещасний, Все прожив... В самотності страждаю. Так помер Вальєхо — били строго. Він же ж не зробив їм анічого; Били його палками та били... І зв'язали... Свідки були в нього Четверги та ті кістки, що нили. Ще самотність, дощ і всі дороги… Сесар Вальєхо Переклад: Мирослав Манюк #переклад