У столичному парку Шевченка встановили великий бюст Кобзаря з оптичними вічками — через них можна побачити понад 80 пам’ятників Шевченку у різних країнах світу: від Вашингтона до Пекіна Всередині інсталяції звучать вірші поета та доступний інтерактивний тест на знання його творчості.

🔥 Шановні поети та поціновувачі рими, метафор і глибоких рядків! У нас для вас чудова новина! Стартує щомісячний поетичний конкурс від спільноти «Поети Інтернету» у Телеграмі! 🔥 Це твій шанс не лише поділитися своєю творчістю з широкою аудиторією, а й отримати визнання, розбір вірша та реальний грошовий приз! ✍️ Умови прості: надсилаєш свій найкращий вірш та робиш символічний вступний внесок від 100 гривень. 🏆 Переможця обирають самі читачі – завдяки реакціям під віршами! 💰 Приз переможцю – 80% грошового фонду, почесна грамота та персональний аналіз вірша від досвідченого поета! 📅 Приймаємо вірші з 2 по 9 число кожного місяця. 📅 Голосування триває з 10 до 31 числа. 📅 А вже 1 числа наступного місяця – оголошуємо переможця! 📖 Тема, стиль, розмір – вільні. Повна творча свобода. Один автор – один вірш. Щоб взяти участь – просто приєднуйтесь до нашої натхненної поетичної спільноти "Поети Інтернету" у Телеграмі: https://t.me/+R1ou4seew4kyNWUy 🎤 Пиши. Надихай. Перемагай. А ще — заробляй на своїй творчості! ✨

#особистості ВАСИЛЬ СТУС - ВОЇН І ПОЕТ. ДІТИ ГЕНІЇВ - БІОЛОГІЧНІ ТА МЕНТАЛЬНІ. ВІРШІ, ЯКИМИ МОЛЯТЬСЯ. ПІД ШКІРОЮ. https://youtu.be/e_VnMWZ83lk?si=tgKE06qyjHCwi3Ez

#поезія Я Вас ні в чому не виню. Не дорікатиму, тим більше. В любові випивши вогню, Я Вам сповІда‌юсь у вірші. Вже задихаючись в золі, У Вашу ди‌влячись адресу, (Колись так, ма‌буть, королі Писали сповіді принцесам), Насмілюсь доторкнутись лиш До Вашого ім’я святого, І відшумлю тим, як комиш, На мить втішаючись від то‌го... Напевно так мені здалось, Напевно так я сам придумав, Що поміж нас зродилось щось, Що стало нині диким сумом. Ні. Я Вас ні в чому не виню. Так навіть думати не смію. Коли випалюють стерню – Лишають у думка‌х надію. Чи про кохання маю річ?.. Собі я більше не дозволю, Щоб навіть від любові свіч Завдати Вам хоч краплю болю. Хіба благатиму, як спас, Як вірний крок благої дії, Лишень пробачення у Вас За все, що вдіяв. І не вдію. А ще два слова про вогні, Що так печуть безвольне тіло: Коли б дозволили мені, Я й далі йшов би з Вами сміло. Куди завгодно. Втім... Але ж… Вам тет-а-тет зізнатись мушу – Якби у тім котлі пожеж Не опалив би Вами душу… Вже не молю для ран дощу, За Вашим гинучи порогом, – У Вас я дозволу прошу За Вашу честь молитись Богу. Щоб Вам триматись тих висот, В яких і сам я міг літати, І в них прожити літ п’ятсот, Не знаючи про біль утрати. А я радітиму за Вас. І, в попіл спалений вогнями, Шептатиму в останній час, Що був щасливим поруч з Вами… Коли ж і тінь моя майне У той далекий тихий вирій – Згадайте й Ви… колись… мене... Хоча б за те, що був я щирий… Василь Ковтун

#поезія Усі мої вірші складаються в імена, У біль, що сягає неба, але не дна, Все, що залишиться по мені — слова і рими, Плани невтілені, про які говорили ми В часи, коли ще не знали слова донати, Коли виходив на сцену зі словами «слава Україні», А тобі не знали, що відповідати, І ти стоїш, як Шрек, укритий цибулевими шарами, Як Гаррі Поттер перед тим капелюхом, але без шраму, Ловець мрій по життю, та не ловець у житі, У намаганні над гніздом зозулі пролетіти, Як твоє минуле пролітає маленьким птахом Над Полтавським шляхом. Пташеня, підкинуте до гнізда, Порахуй до ста, Сонце тут сходить пізно, у нас не так. Далі від дому за окружною зорі Воском прозорим малюють покоси сонні, Місто, що подарує нові історії, Совість, яка визирає із вікон висоток Вулиць, що мали стати тобі тимчасовими. Знов повертаюся у минуле. Пам’ятаю, як дідусь розказував, Що вкручував першу лампочку у селі, І не стримував сліз. Як виписував дві газети: Сільські вісті і Порадницю, З першої вчився поратися, з другої — похмелятися, Я б і зараз їх почитав. Добре, що дід цього вже не бачить, Не збиратиме мокре від сліз нажите в картате збіжжя, Не йтиме з валізами й клунками бездоріжжям Луганщини, Не молитиметься богу, який нікому не допоможе, Боже, добре, що він не бачить, Як те, що було його, стає чужим, Добре, що не дожив. Так сидиш ночами у темряві, поки серце заходиться, І записуєш все, що нашіптують демони З дна колодязя. Скільки текстів написано за п’ять хвилин на хиткому стільчику, Скільки авторів виходить на сцену, аби відкритися, А скільки — просто продекламувати вивчене З кам’яним лицем. Скільки із них читає справді про себе. Тільки одного жодна поетеса сьогодні ще не сказала: Поезія не вимірюється оцінками з глядацького залу, Спробуй взяти з собою горе на сцену і там лиши його, Спробуй прочитати так, як читає Шилова. Потреба в тобі вимірюється глибиною історій, які виніс на сцену, Зрештою кожен із нас залишиться тільки сторінкою в антології слему, Коли дійдеш до моєї, не перегортай одразу. 09.08.25 Сашко Середа

#література 100 віршів увійшли до альманаху сучасної української феміністичної поезії «Другий вінок». Упорядниці збірки - Оля Новак та Олена Павлова, письменниці та кураторки культурних проєктів. Назва альманаху символічно перегукується з «Першим вінком» — культовою книжкою, що вийшла 1887 року. Її видали Олена Пчілка і Наталя Кобринська, які вперше в історії української літератури зібрали під однією палітуркою твори самих лише жінок-авторок — 17 письменниць. Альманах відкриває вірш Оксани Забужко «Не руш моїх кіл!». До книжки обирали знакові та культові сучасні вірші про різноманітні жіночі досвіди. 10 тематичних розділів про силу сестринства, тілесність, дорослішання, війну, політичні та суспільні ролі жінок, досвід материнства, насильство, значення та вплив інших жінок. Передзамовлення триває до 26 серпня. https://www.smoloskyp.com.ua/product/drugyj-vinok-almanah-feministychnoyi-poeziyi-peredzamovlennya/

#поезія На перетині вимірів влучно Він виміряв відстань до серця мого. Хвилювання всі вирівняв, спомином виринув — домом зруйнованим — Бог. Обійняв плечі втомлені, душу не зломлену — вірить ще й досі в дива. Тихим шепотом мовив він щиро здивований: «Сильна. Все зможеш. Давай». І теплом переплетена в хату поплентала вірші нові колисать. Переконана в істині першої вістоньки: «Щастя вернеться у сад». Ася Ейрена 31.07.2025 P.S. Авторка присвячує цей вірш домашньому Музею культури і побуту України, створеному на базі родинного обійстя Миколою Хомичем, та екопарку «Радулин»: "Низький уклін і щира подяка Радулинській Землі, яка допомогла мені відчути себе в місці, де минали майже кожні літні канікули, у садибі бабусі й дідуся неподалік міста Щастя на Луганщині. Безжальні окупанти знищили дім моїх рідних, випалили все до золи, а близьких мені людей розстріляли, але теплі спогади з дитинства назавжди залишаться у моєму серці. Це надзвичайне місце на Житомирщині дійсно дозволило мені пригадати минуле, знайти себе у теперішньому і усвідомити вектор руху на майбутнє." - пише Ася.

Калейдоскоп @irina_virna Ukrainian У мельканні днів минає життя: Злітає, мерехтить, спадає Чарує калейдоскоп маяття: Яскравіє, зблискує, манить, зітхає. Дитяча зАбавка-забАва. Орнамент різних кольорів. Мінлива таємнича зваба - Калейдоскоп дзеркальних відчуттів. Життєві дні летять птахами, Ясніють зорями мрійливі сни. Чарують, мерехтять, мелькають Орнаменти калейдоскопу днів. Музичний супровід @RosaBand2 https://youtu.be/UOUIY0rv8zs?si=8Q0MdInpxy3t_gNi #авторськівірші #віршотерапія #українська поезія #вірші українською #поезія #віршпісня #відеопоезія #suno #суно #рок #віршідля душі

Друзі, хочу поділитися з вами новинкою 📚 Моя 4-та електронна збірка "Гармонія" вже готова 🌿 Ось вона: https://t.me/ManyukVirchi/830 У ній зібрано 100 моїх віршів — про світ, людей, тишу, глибину і, звісно, пошук внутрішньої рівноваги. Писав її серцем, добираючи кожен рядок, ніби ноту в пісні душі. Дякую, що ви поруч 💬 Чекаю на ваші враження. З повагою — Мирослав Манюк ✍️ #поезія #збіркаГармонія #ПоетиІнтернету

Японець, який підкорив мережу піснею Івасюка, заспівав "Рідна мати моя": українці в захваті У мережі з'явилося нове зворушливе відео з участю японського мандрівника Котаро Хісади, який прославився виконанням українських пісень. Цього разу іноземець заспівав легендарну композицію "Рідна мати моя" композитора Платона Майбороди на вірші Андрія Малишка. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine #Ukrainian_news #Українські_новини #Україна_понад_усе