ПЕРЕД ВІЧНІСТЮ
Коли ви станете цілком старою, ввечері, можливо,
Сидітимете у каміна з пряжею, немов мадонна,
І скажете, співаючи мої вірші беззаборонно:
«Ронсар оспівував мене в той час, як я була вродлива».
Тоді вже не буде у вас служниці, що у вас робила,
Яка, чуть стомлена від праці і, як завжди, напівсонна,
На звук мого імення не прокинулася б церемонно,
Благословляючи ваше ім'я хвалою в напівсили.
Тоді я буду під землею, без кісток і тільки тінню,
Серед бездушних всіх примар знайду свій спокій дуже цінний.
А ви там у каміна будете плекати свою старість,
Шкодуючи про це кохання, хоч воно того й не варте.
Живіть, повірте лиш мені, не відкладайте все на завтра:
Зривайте ті троянди від свого життя, які зостались.
П’єр де Ронсар, «Сонети до Гелени», 1578
Переклад: Мирослав Манюк
12.09.2026
#переклад
Коли ви станете цілком старою, ввечері, можливо,
Сидітимете у каміна з пряжею, немов мадонна,
І скажете, співаючи мої вірші беззаборонно:
«Ронсар оспівував мене в той час, як я була вродлива».
Тоді вже не буде у вас служниці, що у вас робила,
Яка, чуть стомлена від праці і, як завжди, напівсонна,
На звук мого імення не прокинулася б церемонно,
Благословляючи ваше ім'я хвалою в напівсили.
Тоді я буду під землею, без кісток і тільки тінню,
Серед бездушних всіх примар знайду свій спокій дуже цінний.
А ви там у каміна будете плекати свою старість,
Шкодуючи про це кохання, хоч воно того й не варте.
Живіть, повірте лиш мені, не відкладайте все на завтра:
Зривайте ті троянди від свого життя, які зостались.
П’єр де Ронсар, «Сонети до Гелени», 1578
Переклад: Мирослав Манюк
12.09.2026
#переклад
ПЕРЕД ВІЧНІСТЮ
Коли ви станете цілком старою, ввечері, можливо,
Сидітимете у каміна з пряжею, немов мадонна,
І скажете, співаючи мої вірші беззаборонно:
«Ронсар оспівував мене в той час, як я була вродлива».
Тоді вже не буде у вас служниці, що у вас робила,
Яка, чуть стомлена від праці і, як завжди, напівсонна,
На звук мого імення не прокинулася б церемонно,
Благословляючи ваше ім'я хвалою в напівсили.
Тоді я буду під землею, без кісток і тільки тінню,
Серед бездушних всіх примар знайду свій спокій дуже цінний.
А ви там у каміна будете плекати свою старість,
Шкодуючи про це кохання, хоч воно того й не варте.
Живіть, повірте лиш мені, не відкладайте все на завтра:
Зривайте ті троянди від свого життя, які зостались.
П’єр де Ронсар, «Сонети до Гелени», 1578
Переклад: Мирослав Манюк
12.09.2026
#переклад
83переглядів