НЕБЕЗПЕКА І НЕЗЛАМНИЙ ДУХ Знов рівень небезпеки в нас високий, Нам кажуть прямувати в укриття, І вибух вже луна неодинокий… Аби зберіг Всевишній нам життя. Тримаємось за віру і за ру́ки, В молитві тихій кожен б’ється пульс. Крізь ці тривожні і важкі розпуки Я защораз до ПЕРЕМОГИ рвусь. Нехай затихне гуркіт над містами, І тиша, й спокій ве́рнеться в буття, Щоб перемога світла бу́ла з нами, І щоб беріг Всевишній нам життя. Настане день – розсіються тумани, Зітре́мо сльо́зи з втомлених облич, Загоїть час болючий шрам від рани, І відгукне́ться світлом темна ніч. Ми віримо, що в нас настане тиша, Здригатися не будем від тривог, Ми дочекаєм – ворог нас зали́шить, Не буде більше в нас пересторог. Ми відбудуєм кожен дім й хатину, Під мирним небом колос зро́дить знов, У засвіти ніхто більш не полине… То ж молимо, щоб мирний час прийшов. І тиша в нас лунатиме щомиті, Не буде більш ворожих канонад, Ми вірою на краще всі сповиті, Під мирним небом забуяє сад. Розквітне край у променях весняних, Де кожен подих — вільний і живий, Та поки що сигнал цей окаянний… Вкраїни дух — незламний і палкий. 25.01.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1056054

ВІЙНА ПОКЛАЛА В ДОМОВИНУ (Світлій пам’яті односельчанина героя Юрія Шарандака) Усі його з дитинства добре знали, З народження він ріс в нас на очах, Життя його ординці теж забрали, Вже не пройде́ по рідних всіх стежках. Героєм і Юрко в бою́ загинув, Йому б ще жити й тішити усіх, Думками з фронту він в домівку линув, Та у могилу шлях його проліг. У горі мама, у сльозах родина, Болюча рана на усе життя, Війна поклала в домовину сина, А звідти вже немає вороття. Та пам’ять про Юрка не згасне в серці, Світитиме, мов свічка, крізь роки́, В сльозах в родини очі, мов озерця, Про нього, мов скрижа́лі, ці рядки. Його ім’я́ — як стяг над полем бо́ю, Як голос правди в темряві ночей, Доповнив список земляків-героїв, Що не вернулись з вогняних печей. Він юним ліг за неньку-Україну, Віддав життя, вернувся на щиті, Поліг за нас, за рідну солов’їну, Побачив пекло юним при житті. Його земля прийня́ла в сво́є лоно, Могила вже заквітчана над ним, А мама ру́ки зводить при іконі, За його душу мо́литься святим. 17.10.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025

СВІЧА ЖИТТЯ ВЖЕ БІЛЬШЕ НЕ ПАЛА (Світлій пам’яті героя-односельчанина Богдана Квецка) Поліг Богдан за нас усіх в бою́, Йому життя на фронті обірвалось, Тепер він там, в Небесному строю́, Від цьо́го горя й болю всім додалось. Поліг Богдан, у засвіти пішов, І смертне ложе довело́сь стелити, У серці – біль, у пам’яті – любов… Пішов від нас, хоч дуже прагнув жити. Слідів не ли́шить більше на землі́, Не мовить слово, пісню не затягне, Завмерло все у вічнім джерелі… І вишиванку більше не одягне. У тиші храму, в дзвоні над селом, Почулися слова́ його прощання, Заснув Богдан наза́вжди вічним сном, І путь була́ для нього вже остання. Поліг Богдан, та в наших він серцях, І в пам’яті людей він буде за́вжди, Хіба прийде́ до когось тільки в снах, Хоч жити мав й живим прихо́дить мав би. Осінній лист лягає, мов покров, На ту могилу, де він спочиває, Молитва лине тиха, без розмов, Його свіча життя вже не палає. Земля прийняла з болем, як дитя, Що повернулось в лоно материне, А Небо шепче: «Сину, ти – життя, Ти – вічний стяг у серці України». 14.10.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1049499

БУЛО І БУДЕ (Відповідь на коментар С. Терпеливець до вірша «ЗБЕРЕЖЕМО ПАМ’ЯТЬ І СВОБОДУ») В нас буде день не з криком, а й теплом, Де діти знову бігатимуть в полі, Де кожен дім наповниться добром, А не тривогою, що б’є по волі. І буде мова, як весняний спів, І буде пісня, як молитва щира, Бо ми – народ, що в бурях не зотлів, Зберіг минуле наше, пам’ять й віру. І буде світло, хоч були́ в пітьмі́, Бо не згорить ніко́ли те, що в серці, І буде мрія, так як буть весні, Все буде чисте, мов вода в джерельці. І буде слово, не зламать його, Що не зламалось, хоч його глушили, Пристали ми до берега свого́, Не зрушили навіть коли нас били. Бо ми – народ, що вміє берегти Не тільки хліб, а й душу і надію, І навіть в морі сліз і темноти Ми не втопили віру нашу й мрію. І буде сад, який посадим ми, Крізь згарища ще проростуть в нім квіти, І буде сміх, народжений дітьми́, Й щасливими зростати будуть діти. І буде хліб не з болю, а й з труда, Що не зламався, хоч земля стогнала, І буде МИР, і нас мине біда. Ми молим, аби днина та настала. Бо ми, як вітер, що немає меж, Як пісня, що не вміє бути в клітці, Ми ті, хто вірить навіть серед веж, Ми – волелюбний нарід, українці. 11.10.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1049441

ВІЛЬШАНИЙ ПАН Хто мчить дуже пізно крізь темряву й вітер? Це батько із сином, малюк — його витвір; Тримає хлоп'ятко він міцно рукою, В обіймах маленького гріє собою. Мій сину, чому ти сховався в жупані? — Мій батьку, ти бачиш Вільшаного пана? Це той пан Вільшаний з хвостом та рогами? — Мій сину, то тільки туман над лісами. «О, милий мій хлопчику, йди-но до мене! Я маю для тебе забави шалені. Барвисте цвітіння тут є край водойми, А мати моя має шати коштовні». — О, батьку, мій батьку, ти чути не хочеш, Що він мені тихо на вухо шепоче? — Спокійно, дитино, нічого не бійся, То вітер вирує у жовтому листі. «Чи хочеш, маленький, пройтися зі мною? Дівчатка мої будуть гратись з тобою; Зведуть хороводи з тобою ці діви, Гойдатимуть ніжно, співатимуть співи». — О, батьку, мій батьку, ти бачиш, як манять, Дівчатка від пана у темнім тумані? — Так, сину, я бачу, не бійся, це тіні, То верби старі, у пітьмі вони сірі. «Ти милий для мене, люблю твою вроду; Якщо сам не підеш, то викраду згодом». — О, батьку, мій батьку, прощаюсь з тобою! Вільшаний король вже завдав мені болю! І батько жахається, мчить світ-заочі, Дитину стискає, що вмерти не хоче, До двору дістався крізь страх перед смертю — Та в нього в обіймах дитя було мертве. Йоганн Вольфганг фон Ґете Переклад: Мирослав Манюк 24.04.2026 #переклад

КВИТОК В ОДИН КІНЕЦЬ. ШОСТКА Знов потяги і знов невинні люди, Бо знову ворог мотлох поскидав, Цього́ ніхто потворі не забуде, Благаю, аби нелюд весь сконав. Потвори б'ють, безжально гаратають, І гинуть люди, нелюд їх вбива, З-за паркана сусіди споглядають, Про співчуття там мовлять лиш слова́. Квиток в один кінець купили люди, Квиток життя… він миттю спопелів, Повернення та обміну не буде, Від цьо́го в нас йде ненависть і гнів. Горять вагони, все вогнем взяло́ся, І плач, і крик, і стогін із вогню, До бід, що є, ще й це нам додало́ся, Життя з вогнем вступило у борню. Сьогодні Шостка, знову залізниця, Знов обстріли, і потяги, й вокзал, І довело́сь кому́сь з життям проститься, Для ко́гось був в житті останній вал. Два потяги знов знищили потвори, А в ньому люди із квитком життя, Доли́ли вбивці в чашу свіже горе, Доли́ли знов болючого пиття. 04.10.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1048979

НІЧ В СТРАШНОМУ ГАРАТАННІ Ніч в страшному гаратанні, Для життя щоб не остання, Хай бляшанки спопеліють, Смерть і горе нам не сіють. Ми, на жаль, не так хотіли, Та бляшанки прилетіли, В нас будинки спопеляли І життя людські́ забра́ли. Ніч була́ пекельна знову, Нам співали колискову Не про місяць, не про зорі, А й страшні дарунки долі. Грали музику ракети, Мотлох нам читав сонети, А ми вижити хотіли, Бо на нас вони летіли. Знову Київ на прицілі, Бо такі ворожі цілі. Молим Бога аби жити Й сві́чі наші не гасити. Знову все у нас здригалось І вогнем страшним узя́лось. В ко́гось бу́ла ніч остання, Не дожив хтось до світання. Знов руїни і завали Від ворожої навали, Страх і сльо́зи і недоля… Та невже це Божа воля? Чи́єсь серце зупинилось, А ще вчора воно билось. Загаше́ні знову сві́чі, Не розплющать більше вічі. Ніч в страшному гаратанні, В ко́гось подихи останні, В ко́гось – страх й болючі рани… Коли ж в вічність ворог кане? 31.07.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1044788

КОЛИ СИНИ ІДУТЬ У БІЙ Коли сини ідуть у бій, То серце крається від болю, Вбиває ворог безліч мрій, Та не вбива ні дух, ні волю. Коли сини ідуть у бій, У бій за неньку-Україну, Жевріє вогник всіх надій, Аби вберіг життя Бог сину. Коли сини ідуть у бій На прю із врогом-ординцем, Той кожен син для нас є свій, Він гордо зветься українцем. Коли сини ідуть у бій – За них щораз звучить молитва Пречистій Матінці Святій, Бо кожна вирішальна битва. Коли сини ідуть у бій За наймилішу солов’їну, Надії кажемо: «Жеврій, Бо ворог робить скрізь руїну». Коли сини ідуть у бій Кувати нашу ПЕРЕМОГУ, Тоді в молитву віру сій, Хай Бог торує їм дорогу. 25.04.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитріва,2025 ID: 1038629

СТІКАЮТЬ СЛЬО́ЗИ Стікають сльо́зи і душа болить За тих, кого́ вже серед нас немає. А кожен з них ще довго міг прожить, Та ворог в нас найкращих убиває. Стікають сльо́зи, бо в нас гине цвіт, Щодня цвинта́рі більше в нас рясніють, У них з чола вже не стікає піт, І вмить вони наза́вжди всі німіють. Стікають сльо́зи, мову відбира, І слів, бува, ніяк не підібрати, Бо окупант життя в нас забира Й продовжує усе він спопеляти. Стікають сльо́зи, наче ручаї, Течуть вони і їм нема упину. Ввірвався вбивця у мої́ краї́, І люд щодня по всіх усюдах гине. Стікають сльо́зи і пече вогнем, Від болю серце і пече й палає, Бо палить ворог багатьох живцем… Ні кра́ю пеклу, ні кінця немає. Стікають сльо́зи, їх не зупини́ть, Вони уже роки не висихають, Усі понад усе ми хочем жить, Та кляті вороги нас убивають. 15.01.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1030874

🏆💦🇺🇸 Українці — у фіналі Кубка США зі стрибків у воду! У Форт-Лодердейлі Кіріл Болюх та Станіслав Оліферчик успішно подолали кваліфікацію та вийшли до фіналу змагань на 3-метровому трампліні серед чоловіків. У попередньому раунді взяли участь 28 спортсменів з усього світу. Кіріл Болюх показав третій результат, набравши 408.25 бала. Станіслав Оліферчик із сумою 370.50 бала посів 9-те місце. За правилами змагань, у фіналі кожну країну можуть представляти не більше двох спортсменів, тож Україна буде представлена у повному складі. Фінал, де 12 найкращих трампліністів розіграють медалі Кубка США, відбудеться 18 квітня. Вболіваємо за наших! 💙💛 #aqua #diving #americancup #стрибкиуводу