Серпнева прохолода)) погода в Буковині святкувала день незалежності, й трохи перепила...

#поезія
Розмалюю долю фарбами яскравими,
Променями сонця ніжними, ласкавими,
Зорями прозорими, чистими, нічними,
Розфарбую долю квітами рясними.

Хай серпнева спека не пече, не жалить,
Прохолода ллється яблуневим садом,
Ароматом літа, настроєм в душі,
Моє серце в сяйві Божої краси.

Світ такий прекрасний, коли без війни,
Намалюю щастя, кольорів весни,
В квітах білих, ніжних, в травах лісових,
І красиву долю, все в руках моїх.

Галина Адамович.

#поезія
Цілющі роси
Літня ранкова прохолода,
Роси на травах й квітах,
Променів сонця насолода,
Що хочуть світ зігріти.

Сяє, блищить росинка кожна,
Ідеш травою боса,
Яка краса землі безмежна!
Її цілющі роси.

Малі краплинки, наче сльози,
У сонечка в обіймах,
Землю осяють, пройдуть грози
І прийде спека літня.

Теплом зігріє всю природу,
Обі'йме до знемоги,
Прийде вечірня прохолода-
Звільнить від спеки й втоми.


Оксана Приймак.

Спогад...

Там прохолода ллється джерелом,
Шовковиця — ще молода й креслата,
Біжить стежина в полі за селом —
І повна спогадів чекає мене хата.

Там сад шумів, де вишні край воріт,
Там пахло сіном, молоком, сніданком.
Лишився ніжний мій дитячий світ,
Росою вмитий прохолодним ранком.

Там мама вранці — мов сама весна —
До мене посміхалася так мило.
І жита в полі буйная стіна,
Де сонце гралося зі мною щиро.

І татів голос дужий, як крило...
Там небо лагідне й таке привітне!
Там кожен крок — мов вічності зерно, —
Любов’ю все моє життя розквітло.

Там півень гордо пісню виграва,
У діжці квас холодний запишався...
І світ увесь у ніжності втопав,
І кожен день — мій радістю втішався.

І рідна піч, бабусине тепло,
І хліб духмяний — на столі пишався...
Усе пройшло... Але усе було...
І щем у серці трепетно озвався.

Де ви, літа? Де — ніжні голоси?..
Чому назад доріженька не в’ється?..
Село моє, незнаної краси, —
Як згадую — гучніше серце б’ється.

🖋️ Лариса Лисенко Бабенко
02.06.2025

ПРИСМАК ОСЕНІ

Присмак осені у айстрах я відчула,
Мене він якось дивно зачепив.
Що осінь на порозі – я збагнула,
І присмак цей у сад же поманив.

Присмак осені із нотами в повітрі,
Він в душу проникає звідусіль.
Взяла на крила свої осінь вітри
Й пустилась у осінню заметіль.

Присмак осені із залишками літа,
І айстри,мов місточок поміж них.
Теплом ще літнім квітка оповита,
А літній вітер майже уже стих.

Присмак осені не сплутати із літнім:
В нім прохолода,золото й дощі,
А сад є завжди тихим і привітним –
Цвіте айстра там вдень і вночі.

28.08.2019 р.