НЕПОВЕРНЕННЯ

Я після двобою
заснув під землею.
Пісок холодив тіло вогкістю,
а порох довкола повіяв тривогою.
Зненацька — нема ані жодного звуку.
Всі постріли вмить припинилися,
а над бліндажем як неначебто з пуху
з'явилася рідна потилиця.
Ступив я додому,
де пахло плодами.
Ось мати поставила чашку кудись в невідомість,
А батько сів поруч на часом потертий фундамент.
Стілець залишився порожнім.
Порожня просторість
всі обриси мала знайомі.
Пояснення було відсутнє і навіть для сторіз.
Кімната ставала широкою в цьому тандемі,
а відстань зростала натомість
і виникла схема:
Д
І М
Д І М
Д І М А
Д І М К А
Між літерами відчувались далекі торкання,
тепер для свідомості спогади стали незручні.
Долоню свою простягнув, доторкнувся до ранку,
прокинувся в ґрунті.
Згори засвистіло. Уже п'яту осінь
повернення не відбулося.

Мирослав Манюк
04.10.2026

#МійПереклад #QueensOfTheStoneAge

Нам треба дотримуватись деякий правил
Це і те
Ці та ті
Ніхто не знає
Нам дають ковтати ці таблетки,
Вони застрягають
В твоїй горлянці
На смак, наче золото
О, що ти зі мною робиш
Ніхто не знає

Я розумію, що ти моя
Ну й дурень же я
Я розумію, що ти моя
Ну й дурень же я

Я подорожую пустелею
розуму
Без надії
Я йду за тобою
Я самотньо дрейфую по океану
Порожні рятувальні шлюпки на сонці
і розвалюються
Приємна капітуляція
Я втрачаю контроль

Я розумію, що ти моя
Ну й дурень же я
Я розумію, що ти моя
Ну й дурень же я

Небеса посміхаються мені
Який чудовий подарунок тут
Але ніхто не знає
Про подарунок, який ти мені даруєш
Ніхто не знає

НЕРІВНІСТЬ

Мій блокнот розкреслений уздовж,
графік лопнув
на дрібні "відтак" та "до",
на порожній клопіт,
на квадрати у табло.

Ручка більше не потрібна.
Я стираю всю межу,
тільки лінії зі срібла
стануть для віршів табу,
ширше ніж моя нерівність.

Втримується
явність,
втяжлива
і
темна.

Марно рухати завмерлі форми,
якщо дошка нахилилася.
Чорний клаптик не дасть фору,
геть летить, щоб відбілитися.

Я стою серед уламків
власних креслень та віршів
і долоні відпускають до розпаленої лампи
схему, що вже не потрібна більш мені.

Просто лиш спостерігаю я під звуки арфи,
як згорають рими й числа
неминуче, гарно...
Тож беру вже чистий
аркуш.

Мирослав Манюк
02.10.2026

Хто про що, а я знов про своє…

Останнім часом все важче читати новини.
Та й не новини читати - таке собі?

В якому напрямку не поткнися, обовʼязково натрапляєш на дописи зі скигленням, що хотіла на сніданок гречки, на вечерю спагетті, нагодувати дитину манкою, аааааа придбати не змогла!!!
Бо все це купили до них?

Це не про одну якусь конкретну людину, раптом що!
Це в окремо взятих жіночок такі проблеми виникають щодня!

Й якщо я можу тільки здивуватися отакій необґрунтованій оптимістичності й незамутненності пересічної зголоднілої громадянки, то коли читаю про ту дитину, що без манки залишилася, тільки тому, що її матуся геть про неї не подумала, я звірію…

Бо винен хто?
Винні ті, хто скупив увесь потрібний їм товар!:)

Дівки, складається таке враження, що ви геть втратили себе в часі та просторі?
Ми з вами точно існуємо в одній країні, де вже дванадцять років йде ввввійна?

Де ййййййбні «доброзичливі» сусіди цілеспрямовано намагаються знищити всіх нас?
Тих, хто піклується про себе, про своїх близьких, про тих, хто тебе оточує та тих, кого ти приручив? Й щось в цьому напрямку вирішує, щоб забезпечити всіх їжею в такі складні часи?

Й тих, хто випромінює необгрунтовані оптимізм, впевненість, що завтра все буде не гірше за сьогодні? А потім милується порожніми полицями в крамниці? В кращому випадку? Якщо взагалі та крамниця ще ціла?…

Може, вже час хочаб раз на добу в новини заглядати, розплющити нарешті очі? Понімальники ввімкнути?
Щоб роздивитися, що взагалі в країні відбувається й чи з того боку ви ворогів шукаєте?

Якої холери я знов завелася?…
Хіба це не особистий вибір й зона відповідальності кожного?

То сідаю на дупу рівно зі своїми генетичною памʼяттю, яку успадкувала від бабці та матусі, психіатричними діагнозами та ПТСРами після евакуації в 2014 з дітьми з Донбасу, які мені «діагностувала» якась з оптимістичних почитательниць (від слова читати), багаторічним досвідом, стуляю писок й більше не зузжу…

Життя - кращий вчитель.
Й кожен намагається навчатися саме на своїх помилках, ігноруючи помилки чужі, як й чужий досвід…

Пішла я.
Додаткове їдло для зграї в сарайку прилаштую.
Та дочекаюся додаткового ж прального порошку.
Щоб потім не шукати винних навкруги, коли сама завтикала.

Гарного всім дня.
Вдалих покупок.
Здоровʼя.
Цілих голів та дахів над ними.
Невсеремось!

Коли дивишся на все, що відбувається навколо, розумієш, що життя побудоване на зовсім інших глибинних рівнях, ніж те, що бачить більшість. Мій шлях — це не просто рух за течією, це постійне усвідомлення, прорахунок і повний контроль над реальністю.
​Усе починається з міцного внутрішнього фундаменту. Я тримаю абсолютний внутрішній спокій і врівноваженість, зупиняючи будь-який емоційний хаос. За цією рівновагою стоїть справжня душевна зрілість і життєва мудрість: я не витрачаю енергію на порожні битви, а маю непохитну внутрішню опору. Завдяки цьому я бачу людей і ситуації наскрізь. Я одразу розпізнаю будь-які маніпуляції, бачу, у кого хромає логіка, і відчуваю справжній стан чужої душі. А підвищена емпатія і гіперчутливість дозволяють миттєво вловлювати атмосферу та приховані напруження навколо.
​Мій розум і інтелект працюють на найвищих оборотах. Високий рівень IQ та потужний аналітичний склад розуму поєднуються з безперервною аналітикою: я розкладаю будь-яке складне завдання чи життєву ситуацію на атоми, чітко бачачи причинно-наслідкові зв'язки. Менталістика дає мені розуміння психології та прихованих процесів у головах інших людей. Якщо ж щось намагається вибити мене з колії, у мене є ментальна самокорекція — здатність свідомо підіймати свій ментальний рівень вище і тримати планку.
​Моє бачення виходить далеко за межі звичайного. Стовідсоткова інтуїція працює безпомилково, підказуючи єдино правильний напрямок. Я прораховую ходи на кілька кроків вперед, і все, що я закладаю в думках, згодом чітко і 100% збувається в реальності. Це доповнюється пророчими снами, які показують майбутнє в точ-точ, та випередженням заздалегідь — здатністю діяти на крок раніше, ніж події взагалі встигнуть розгорнутися.
​Цей масштаб відчувається і в просторі навколо. Мій вплив на підсвідомість і свідомість інших людей проявляється природно: оточуючі підсвідомо відчувають цю вагу, радяться, питають дозволу і шукають у мені орієнтир. А пряме знання інформації (яснознання) дозволяє мені просто знати факти, імена чи події напряму з простору, без жодних попередніх джерел.

​ Шість кроків до внутрішнього спокою та оновлення людини

1. ​Перший крок: Усвідомлена пауза (Коли ти просто бачиш свої думки)​Це момент, коли ти раптом зупиняєшся всередині себе й кажеш: «Ого, мій мозок зараз знову накручує тривогу або малює якісь страшні картинки». Ти перестаєш бути сліпим заручником емоцій, а просто дивишся на них збоку й розумієш: це лише думки, а не реальність.
2. ​Другий крок: Внутрішнє кермування (Коли ти сам господар свого спокою)​Це момент, коли ти береш «штурвал» у свої руки. Ти чітко бачиш: ось тут справжнє життя (шумлять машини, співають птахи), а ось тут — ілюзії втоми чи образи. Ти м’яко, але впевнено перемикаєш свою увагу на дихання, на тишу, на красу навколо і кажеш собі: «Я обираю спокій».
3. ​Третій крок: Життєва мудрість (Коли розумієш, як усе влаштовано)​Це проста і зрозуміла життєва логіка. Ти вже знаєш свій характер і свої реакції: якщо стається щось неприємне чи різке, тобі не потрібно зриватися. У тебе в серці вже є просте правило: зупинитися, відкинути зайвий маніпулятивний бруд, видихнути і зберегти свою рівновагу, бо твоє душевне світло дорожче.
4. ​Четвертий крок: Глибоке розуміння життя (Коли зникає туман в голові)​На цьому етапі ти чітко бачите істину. Ти розумієш, чому люди поводяться так чи інакше, чому хтось обирає темряву й образи, а ти обираєш світло. Жодні чужі маніпуляції чи неадекватні слова більше не можуть зачепити твоє серце, бо ти бачиш усе наскрізь і живеш у злагоді з совістю.
5. ​П'ятий крок: Душевна зрілість (Коли в серці настає справжній мир)​Це стан внутрішньої мудрості й дорослості. Ти більше не воюєш із вітряками, не витрачаєш сили на порожні сварки чи тих, хто цього не вартий. Усередині з'являється глибокий, непохитний мир, спокій та впевненість у власних силах і своєму шляху.
6. ​Шостий крок: Справжня еволюція і народження нового себе​Це момент, коли змінюється не просто настрій, а все твоє єство. Мозок будує нові нейронні шляхи, тіло скидає багаторічні затиски та напругу, повертається чудова координація, легкість і ясність. Ти відчуваєш себе повністю оновленою, сильною і духовно зрілою людиною, яка дихає на повні груди й іде вперед із чистим світлом у серці.

РФ змінює акцент масованих ударів: під прицілом – продовольчі склади, медикаменти та логістика

Після майже дев'ятигодинної атаки на Київ і область експерти звернули увагу не лише на кількість ракет і дронів, а й на вибір цілей.

Під ударами опинилися продуктові склади, об'єкти Червоного Хреста, логістичні хаби та інша цивільна інфраструктура. Дмитро Снєгирьов вважає, що РФ намагається бити саме по місцях, де зберігаються запаси продуктів, медикаментів і товарів першої потреби, щоб порушувати постачання та створювати ефект дефіциту.

Олег Жданов також говорить про продовольчу логістику як окрему категорію цілей: навіть тимчасово порожні полиці можуть провокувати паніку, хоча критичного дефіциту, на його думку, це не означає.

При цьому експерти по-різному оцінюють, чи була атака результатом тривалого накопичення ракет. Жданов вважає, що РФ довго готувала удар і вже заходить у запаси, тоді як Снєгирьов каже, що застосовані обсяги радше відповідають звичайним можливостям противника.

Окремо насторожує застосування «Оніксів» і «Цирконів» та майже половини реактивних БпЛА серед ударних дронів.

Щодо 24 серпня – обидва експерти не радять прив'язувати можливий новий удар лише до символічної дати: спроможність атакувати в РФ залишається постійно
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

ДІМ-ПРИМАРА

Я шукаю споруду, якої немає,
Біля неї відсутня висока горожа,
Не блукають там тіні у сірім тумані.

Там вузькі коридори, кімнати порожні,
Тільки брама пропустить заплутані душі,
Щоби звідти забрати відсутню ворожість.

За стіною примара збиває подушку,
Галерея вже вабить глибоким спокоєм
І замок зачиняє підвали задушні.

Тут повітря стає важелезним застоєм,
Намагаюся вийти із пастки зворотно,
Тільки як вийти з дому, який поза грою?

Кожен кут — це не кут, а круті повороти,
Залишаюся тут у німому полоні,
Де уже безкорисний який-небудь спротив.

Не знаходиться вихід у звичні шаблони,
Хто ступив на поріг невідомого дому,
Той застрягне назавжди у цьому циклоні.

Так минають віки за важким невідомим,
Де людина надію й рятунок втрачає.
Не поїде той дах, де відсутня свідомість.

Не загубиться той дім, якого немає.

Мирослав Манюк
15.08.2026

⚡ Порожні полиці — у супермаркетах Києва: така ситуація з продуктами — у «Metro», «Novus», «Сільпо» та «Фора», — місцеві ЗМІ.

47 порожніх округів та депутати-втікачі: як мажоритарна система залишає народ без представництва у Верховній Раді? #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новиниhttps://brovaryregion.in.ua/?p=50338