#дати #свята
✨ Вшанування Пророка Аггея: Заклик до відбудови Храму.
Вшанування пам'яті Святого Пророка Аггея (Огія) — це важливе християнське свято, яке відзначається 16 грудня за новоюліанським та григоріанським календарями.
Пророк Аггей (грец. Ἀγγαῖος, івр. חַגַּי, Ḥaggay) належить до числа дванадцяти так званих «малих пророків» Старого Завіту і займає у Біблії 10-те місце серед них.

📜 Життя та пророче служіння

Аггей пророкував після повернення юдеїв із Вавилонського полону. Його служіння припадає на 520 рік до Різдва Христового, що робить його одним із перших пророків повоєнного періоду.
Його діяльність була тісно пов'язана з діяльністю пророка Захарії. У той час як багато юдеїв повернулося на свою землю, їхній ентузіазм щодо відновлення Єрусалиму та храму ослаб. Люди почали дбати насамперед про свої оселі та особисте життя, відкладаючи відбудову зруйнованого Другого Єрусалимського храму.

Головне послання

Пророк Аггей виступив із полум'яними промовами, закликаючи народ та його лідерів (зокрема, першосвященника Ісуса та намісника Зоровавеля) негайно взятися за відновлення святині.
Суть проповіді: Аггей пояснював народові, що їхні невдачі в землеробстві та бідність є прямим наслідком того, що вони ігнорують дім Божий:
«Хіба час вам сидіти по ваших до­мах, оббитих панелями, а цей храм — у руїнах?» (Аггей 1:4).
Проповіді Аггея мали великий успіх. Завдяки його натхненному слову, а також підтримці пророка Захарії, відбудова храму була відновлена і завершена через кілька років.

Книги пророцтв

Пророцтва Аггея вміщені у найкоротшій біблійній книзі Старого Завіту — Книзі пророка Аггея, яка складається лише з двох глав.

🕯️ Вшанування в Україні

Після переходу Православної Церкви України (ПЦУ) та Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) на новоюліанський календар, дата вшанування пам'яті Пророка Аггея збігається із традиційною датою західного християнства:
16 грудня (за новим стилем).
У народній традиції на цей день припадає свято, яке може мати регіональні назви, пов'язані з пророкуванням погоди на зиму.

#історія #події
🇺🇦 Народження Помісної Церкви: Історичний Об’єднавчий Собор 2018 року.
15 грудня 2018 року в Києві, у стінах древнього Софійського собору, відбулася подія, яка назавжди змінила духовний ландшафт України — Об’єднавчий собор, що проголосив створення автокефальної Православної Церкви України (ПЦУ). Це стало вирішальним кроком на шляху до церковної незалежності, на яку український народ чекав століттями.

Мета та Учасники Собору

Об’єднавчий собор був скликаний за рішенням Вселенського Патріархату. Його основною метою стало затвердження статуту єдиної помісної церкви та обрання її Предстоятеля, який мав отримати Томос про автокефалію.
У Соборі взяли участь делегати трьох православних юрисдикцій, що існували на той час в Україні:
Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП);
Української автокефальної православної церкви (УАПЦ);
Два архієреї від Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП), які висловили свою підтримку ідеї помісної церкви.
Загалом на Соборі були присутні понад 200 делегатів — єпископи, священики та миряни. Засідання проходило під головуванням представника Вселенського Патріархату, митрополита Галльського Еммануїла.

Історичне Рішення та Обрання Предстоятеля

Собор ухвалив рішення про об’єднання трьох гілок українського православ’я в єдину структуру, що ознаменувало самоліквідацію УПЦ КП та УАПЦ як окремих структур. Це був складний, але необхідний крок для канонічного визнання Церкви.
Кульмінацією Собору стало обрання Предстоятеля. Після кількох турів голосування на цю високу посаду було обрано митрополита Переяславського і Білоцерківського Епіфанія (Думенка), який отримав титул Митрополита Київського і всієї України. Його обрання відкрило шлях до офіційного отримання Томосу.

Значення Події

Створення ПЦУ та її подальше визнання Вселенським Патріархом Варфоломієм стало не лише релігійною, але й важливою геополітичною подією:
Канонічна Автокефалія: Українська Церква вперше з часів Київської митрополії отримала реальну і визнану автокефалію (самоврядування) від Константинополя, що поклало край тривалому контролю з боку Московського патріархату.
Національна Єдність: Це стало потужним символом духовної та національної єдності українського народу в умовах російської агресії.
Міжнародне Визнання: Обрання Предстоятеля було офіційно визнане Вселенським Патріархатом того ж вечора, а вже 6 січня 2019 року Митрополит Епіфаній отримав Томос про автокефалію у Константинополі.

Об'єднавчий собор 15 грудня 2018 року – це не просто зміна назви, це остаточне утвердження української помісної православної церкви, що є фундаментальною частиною державотворення. 🕊️🇺🇦🙏

#дати #свята
🙏 Чудотворець і Захисник: День Святителя Спиридона Тримифунтського.
Сьогодні, 12 грудня (за новоюліанським та григоріанським календарем), православні християни, зокрема Православна Церква України (ПЦУ) та Українська Греко-Католицька Церква (УГКЦ), вшановують пам'ять Святителя Спиридона Тримифунтського (близько 270–348 рр.). Цей святий є одним із найшанованіших у східній традиції, його часто ставлять в один ряд із Миколаєм Чудотворцем.

Ключові факти про Святителя Спиридона:

1. Пастир і Захисник Віри:
Спиридон жив на острові Кіпр, у місті Тримифунт, де був єпископом. До прийняття сану він був простим, але дуже доброчесним пастухом. Саме тому його часто зображують у скромному одязі або пастушій шапці. Цей факт підкреслює його близькість до простого народу.

2. Чудеса та Допомога Бідним:
Святитель Спиридон прославився як великий чудотворець. Згідно з переказами, він міг зупиняти посуху, зцілювати хворих і навіть воскрешати мертвих. Він особливо опікувався бідними та нужденними, вважаючись їхнім покровителем. За це його глибоко шанували ще за життя.

3. Учасник Нікейського Собору:
У 325 році Спиридон брав участь у Першому Вселенському (Нікейському) Соборі. Під час суперечок про природу Ісуса Христа він, будучи простим і неграмотним, на відміну від багатьох учених богословів, здійснив диво: він узяв у руки цеглину і стиснув її. Зверху з'явився вогонь (символ Святого Духа), знизу потекла вода (символ Отця), а в руках залишилася земля (символ Сина). Цим наочним прикладом він пояснив єдність і нероздільність Пресвятої Трійці. 🔥💧

4. Покровитель Подорожуючих та Фінансів:
Завдяки своєму доброму серцю та чудесам, пов'язаним із допомогою бідним, Святителя Спиридона вважають покровителем подорожуючих, а також тим, хто забезпечує матеріальний добробут і захищає від фінансових труднощів.

Мощі Святителя Спиридона зберігаються на грецькому острові Корфу (Керкіра) і є однією з головних святинь Греції.

#дати #свята
🕊️ Стовпник і Миротворець: День пам'яті преподобного Даниїла Стовпника.
11 грудня (за новоюліанським та григоріанським календарями, що використовується ПЦУ та УГКЦ) православна та греко-католицька церкви вшановують пам'ять преподобного Даниїла Стовпника.
Життя на Стовпі
Даниїл Стовпник (близько 409–493 рр.) жив у Візантійській імперії, поблизу Константинополя (сучасний Стамбул). Він є одним із найвідоміших представників аскетичного руху стовпництва.
Обітниці: У юності Даниїл прийняв чернечий постриг і вів строге аскетичне життя. Його натхненником був преподобний Симеон Стовпник, який першим обрав цей екстремальний вид подвигу.
Подвиг: У віці 42 років Даниїл збудував стовп у безлюдному місці на березі Босфору. На цьому стовпі, висота якого постійно збільшувалася і зрештою сягнула близько 10 метрів, він провів 33 роки свого життя.
Служіння: Під час свого подвигу Даниїл постійно молився і постив, терплячи нещадну спеку влітку та лютий мороз взимку. Його подвиг привернув величезну увагу людей.

Духовний Вплив

Незважаючи на свою фізичну ізоляцію на стовпі, Даниїл був глибоко залучений у життя своєї громади та навіть Візантійської імперії.
Духовний Наставник: До підніжжя його стовпа приходили тисячі людей — прості миряни, ченці, чиновники і навіть імператори. Він давав поради, втішав, зцілював хворих і виганяв бісів.
Політичний Миротворець: Його авторитет був настільки високий, що до нього зверталися для вирішення політичних та церковних суперечок. Він неодноразово виступав миротворцем і захисником православної віри, протистоячи єресям.
Символ Стійкості: Своїм надлюдським подвигом Даниїл показав приклад глибокої віри та абсолютної стійкості духу над тілом.

День пам'яті Даниїла Стовпника — це нагода згадати про силу людського духу, віри та його здатність до найвищих форм служіння, навіть у фізичній самотності.

#дати #свята
🕯️ Зачаття Святої Анни: Диво, що Поклало Початок Надії.
Сьогодні, 9 грудня, православні християни в Україні, які дотримуються новоюліанського календаря (зокрема, ПЦУ та УГКЦ), відзначають велике церковне свято — Зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці. Це один із найважливіших днів, присвячених батькам Діви Марії. 🙏
Це свято вшановує не народження Марії, а момент її чудесного зачаття її матір'ю, Святою Анною.
Зміст Свята та Його Значення
Надія серед Безпліддя: Згідно з церковним переданням, праведні Іоаким та Анна були побожним і благочестивим подружжям з Назарета, але страждали через бездітність, що в юдейській традиції вважалося знаком Божої немилості. Вони палко молилися про дитину.

Боже Провидіння: Свято розповідає про те, як Господь почув молитви подружжя. Анні з'явився Архангел Гавриїл і сповістив, що вона народить Дочку, через яку буде благословенний увесь світ, і Її назвуть Марією.
Непорочне, але Не Безгрішне Зачаття: Важливо розрізняти це православне/греко-католицьке свято від римо-католицького догмату про Непорочне Зачаття. У східній традиції Зачаття Анни означає, що воно відбулося чудесним чином, після довгих молитов і в глибокій старості батьків, але це не означає, що Діва Марія була зачата без первородного гріха (у Східній Церкві вживання терміна "Непорочне Зачаття" не є прийнятим і використовується термін "Зачаття", підкреслюючи роль Бога).

📅 Календарний Аспект

До переходу ПЦУ та УГКЦ на новоюліанський календар це свято відзначалося 22 грудня. Після календарної реформи 2023 року дата перемістилася на 13 днів раніше і тепер фіксована на 9 грудня, разом із багатьма європейськими християнськими церквами, які використовують Григоріанський/Новоюліанський календар.

Свято Зачаття Святої Анни є нагадуванням про те, що для віри та любові немає нічого неможливого, а також про гідність і важливість батьків, які виховали Богородицю.

День Святителя Миколая Чудотворця
Щороку 6 грудня християни вшановують пам’ять Святителя Миколая Чудотворця (День Святого Миколая) — одного з найулюбленіших святих. Навряд чи знайдеться людина, яка не чула про Святого Миколая, а ікони з його зображенням є майже в кожній оселі. Миколай був відданим проповідником християнства. Силою молитви він здійснював численні дива. Ображені та несправедливо засуджені, мандрівники й бідняки вважають Святого Миколая своїм захисником. Відома також прихильність святого до дітей. До речі, день Святого Миколая святкують двічі на рік — взимку та навесні. День Святителя Миколая Чудотворця розпочинає низку різдвяних свят та подій, що пронизані атмосферою милосердя, щедрості та доброти. Саме в цей день зранку дітлахи зазирають під подушку, бо вночі приходив Святий Миколай: чемним діткам він приносить ласощі та подарунки, а неслухняним – різочку.

Санта Клаус і Святий Миколай мають спільне коріння, оскільки образ Санти частково базується на легендах про Святого Миколая, що прославився своєю добротою, щедрістю та чудесами, зокрема тим, що допомагав бідним і дітям.

У 2023 році Україна вперше відзначала День Святого Миколая 6 грудня після реформи церковного календаря ПЦУ.

Як святкувати День Святителя Миколая Чудотворця?
День Святого Миколая Чудотворця український народ святкує з давніх-давен.

За численними легендами, Миколай приносив їжу, теплий одяг та іграшки у будинки, де жили бідні родини з дітьми. Робив він це так, щоб залишитися непоміченим, зазвичай вночі. Тож добра традиція дарувати в цей день подарунки дітям, залишаючи їх під подушкою, зберігається й дотепер.

Жінки готували до свята особливе печиво, яке називалося «миколайчики».

Дорослі українці здавна відзначали це свято застіллями та ходили в гості. Цього дня прийнято було робити благочинні справи — допомогти нужденним чи сиротам вважалося добрим знаком. Якщо ж на Миколая дбати лише про себе, то найближчі сім років варто чекати невдач та фінансових збитків.

Існував також звичай миритися з недругами, а укладати угоди цього дня було безпечніше, бо було заборонено брехати.

Також заборонялося стригти волосся та й взагалі будь-що різати ножицями.

В давнину саме після цього дня починався період сватань, а після Різдва вже справляли весілля.

Погода в день Святого Миколая визначала, якою буде прийдешня зима. Тепло цього дня віщувало ясну й нехолодну зиму, а якщо сніжило — зима обіцяла бути морозною.

Але головною подією, звісно ж, були відвідини церкви. Люди молилися Святому Миколаю і просили здоров’я для себе та своїх рідних, а особливо для дітей.

Сучасні українці зберегли майже всі традиції цього свята. День Святого Миколая в Україні люблять та з нетерпінням чекають і дорослі, й діти.

Чому ми любимо День Святого Миколая?
Ми любимо й шануємо Святого Миколая за його любов до Бога та до людей. Він є прикладом щедрості, безкорисливості та доброти. Недарма у православних християн Миколай вважається найпоблажливішим та найближчим до простого люду святим.

Завдяки Святому Миколаю є нагода задуматися над тим, чи достатньо добрих справ ми зробили за рік, чи заслуговуємо на його прихильність, і, можливо, переглянути своє ставлення до доброчинності.

У день Святого Миколая ми всі відчуваємо себе трішки дітьми, які вірять у казку та в дива. Хочеться вірити, що це справді особливий, магічний день, у який збуваються наші мрії й бажання.

Тому так приємно побувати в ролі доброго чарівника, готувати подарунки для кожного у своїй родині, адже не тільки діти, а й дорослі мріють про приємні сюрпризи.

Тож цього холодного зимового дня ми забуваємо про прикрощі й невдачі та маємо чудовий привід зібратися разом з родичами чи друзями за святковим столом, щоб відчути теплу, казкову та світлу атмосферу цього свята.

«Ми живемо в історичний час, бо знаходимось у фінальному періоді 300-літньої боротьби за визволення від московського ярма. І коли ми усвідомлюємо, яке це ярмо, що це за імперія зла, то починаємо розуміти, наскільки важливим є достойно його прожити і допомогти зрозуміти це іншим», – вважає владика Іоан (Яременко), митрополит Черкаський і Чигиринський.

Як голова Синодального управління військового духовенства він всебічно та глибоко розуміє всі реалії, виклики і проблеми капеланського служіння. Архієрей розповідає, в яких обставинах зароджувалось сучасне українське капеланство, згадує багато деталей, зокрема й про те, як на початку війни капеланів готували в Києві.

«Гасло капеланів, на мою думку, це не лише «Бути поруч», а й «Бути разом» – зі своїми побратимами, в усіх їхніх проблемах, втратах, в радощах і в смутку… Зараз, під час війни, капелани беруть на себе частку того страшного болю, з яким стикаються наші воїни», – говорить владика Іоан.

На його переконання, всім нам потрібно нині одне: «Стояти і триматися – бо Господь воює за нас. Навіть, коли бачимо, що власними силами не можемо подолати ворога. Але Бог подолає його».

Митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан, очільник Синодального управління військового духовенства ПЦУ, поділиться своїми спогадами, роздумами і думками в 9-й заключній серії документального проєкту «Я капелан». Дивіться за посиланням на нашому YouTube-каналі:
https://youtu.be/jnNN5b9qrj0?si=jrZ7Bzb_kwemBoiu

«Ми живемо в історичний час, бо знаходимось у фінальному періоді 300-літньої боротьби за визволення від московського ярма. І коли ми усвідомлюємо, яке це ярмо, що це за імперія зла, то починаємо розуміти, наскільки важливим є достойно його прожити і допомогти зрозуміти це іншим», – вважає владика Іоан (Яременко), митрополит Черкаський і Чигиринський.

Як голова Синодального управління військового духовенства він всебічно та глибоко розуміє всі реалії, виклики і проблеми капеланського служіння. Архієрей розповідає, в яких обставинах зароджувалось сучасне українське капеланство, згадує багато деталей, зокрема й про те, як на початку війни капеланів готували в Києві.

«Гасло капеланів, на мою думку, це не лише «Бути поруч», а й «Бути разом» – зі своїми побратимами, в усіх їхніх проблемах, втратах, в радощах і в смутку… Зараз, під час війни, капелани беруть на себе частку того страшного болю, з яким стикаються наші воїни», – говорить владика Іоан.

На його переконання, всім нам потрібно нині одне: «Стояти і триматися – бо Господь воює за нас. Навіть, коли бачимо, що власними силами не можемо подолати ворога. Але Бог подолає його».

Митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан, очільник Синодального управління військового духовенства ПЦУ, поділиться своїми спогадами, роздумами і думками в 9-й заключній серії документального проєкту «Я капелан». Дивіться за посиланням на нашому YouTube-каналі:
https://youtu.be/jnNN5b9qrj0?si=jrZ7Bzb_kwemBoiu

#дати #свята
✨ День Святої Варвари: Символ стійкості та початок українського циклу зимових свят.
4 грудня православні та греко-католики України, які перейшли на новоюліанський календар, відзначають День пам'яті Великомучениці Варвари Іліопольської. Ця дата є однією з найважливіших у церковному календарі, знаменуючи початок передріздвяного циклу свят і сповнена глибоких народних традицій.

Історія та мучеництво

Свята Варвара жила у III столітті в місті Іліополі (територія сучасної Сирії) під час правління імператора Максиміана. Вона була донькою знатного язичника Діоскора. Варвара, потайки від батька, прийняла християнство, вражена досконалістю світу і не бажаючи поклонятися ідолам.
Батько, дізнавшись про це, жорстоко зрікся доньки та передав її на суд правителю, який піддав Варвару нелюдським тортурам. Найбільш відомий символ, пов'язаний з її мучеництвом, — це три вікна (або отвори) у вежі, які вона наказала зробити, символізуючи Отця, Сина і Святого Духа (Трійцю), чим викликала гнів батька та язичників. Зрештою, її стратив сам Діоскор, за що й був покараний блискавкою.
Варвара стала символом непохитної віри, духовної стійкості та жертовності.

Нова дата в українському календарі

Традиційно в Україні День Варвари відзначали 17 грудня (за старим юліанським календарем).
Після переходу Православної Церкви України (ПЦУ) та Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) з 1 вересня 2023 року на новоюліанський календар, дата святкування змістилася, зрівнявшись із західною традицією, і тепер припадає на 4 грудня.

Покровительство та народні традиції

У народній традиції Свята Варвара шанується як:
Захисниця від раптової смерті: Вважається, що Варвара, яку стратили раптово, але яка встигла прийняти Христа, захищає вірян від смерті без покаяння та Святого Причастя.
Покровителька гірників та ремісників: Особливо її шанують люди, чия робота пов'язана з вогнем, підземними роботами чи небезпечними професіями (шахтарі, будівельники, артилеристи).

Жіноче свято: Це був день, коли жінкам дозволялося відпочити від важкої праці (крім рукоділля).
«Варварині гілочки»: Головний народний звичай — на Варвари зрізати гілочки вишні та ставити їх у воду. Якщо до Різдва (25 грудня) вони зацвітали, це віщувало хороший урожай та щасливий рік.
Свято Варвари стоїть у циклі між Введенням до храму Пресвятої Богородиці (4 грудня за старим стилем) та Днем Святого Миколая (6 грудня за новим стилем), відкриваючи період найважливіших зимових урочистостей в Україні.

⚡️🎄 День Святого Миколая святкують 6 грудня, а не 19: ПЦУ та УГКЦ із 2023 року перейшли на новий календар.
Збережіть, щоб не пропустити 👆

https://t.me/Ukraineaboveallelse