#поезія
Поговори зі мною осінь
Поговори зі мною осінь,
І розкажи,чого сумна...
З тобою дощ гуляє й вітер,
Ти не самотня,не одна.
Чи від мелодії сумної,
Що вітер стиха тобі грав
Ти сльози ллєш із неба свої,
Чи хтось образливе сказав...
Чи є зажурена від того,
Що більш немаєш ти краси,
Лише стоять дерева голі,
І неспівають вже птахи...
А може плачеш ти й сумуєш,
Бо маєш скоро вже піти...
Зимі ти місце своє вступиш,
Так мусить буть,як не крути.
Та через рік ти знову прийдеш,
Чекати будем всі тебе,
Зимою,літом і весною
Ми будем згадувати все.
У пам'яті,і ще на фото
Залишиться твоя краса,
Чарівна й неймовірна осінь-
В природі твориш чудеса.
З собою завжди носиш пензля,
І фарби завжди при тобі...
Поетам в дар даєш натхнення,
І я пишу оці вірші...
Золотокоса панна-осінь,
Ти мудра є й хороша,знай,
Бо тільки ти нам в дар приносиш
Багатий й щедрий урожай.
Тобою ще любуюсь трошки,
Бо скоро відлетиш,як птах...
Залиш мені одне,я прошу-
Лиш світло осені в очах.
Аня Дубина
Поговори зі мною осінь
Поговори зі мною осінь,
І розкажи,чого сумна...
З тобою дощ гуляє й вітер,
Ти не самотня,не одна.
Чи від мелодії сумної,
Що вітер стиха тобі грав
Ти сльози ллєш із неба свої,
Чи хтось образливе сказав...
Чи є зажурена від того,
Що більш немаєш ти краси,
Лише стоять дерева голі,
І неспівають вже птахи...
А може плачеш ти й сумуєш,
Бо маєш скоро вже піти...
Зимі ти місце своє вступиш,
Так мусить буть,як не крути.
Та через рік ти знову прийдеш,
Чекати будем всі тебе,
Зимою,літом і весною
Ми будем згадувати все.
У пам'яті,і ще на фото
Залишиться твоя краса,
Чарівна й неймовірна осінь-
В природі твориш чудеса.
З собою завжди носиш пензля,
І фарби завжди при тобі...
Поетам в дар даєш натхнення,
І я пишу оці вірші...
Золотокоса панна-осінь,
Ти мудра є й хороша,знай,
Бо тільки ти нам в дар приносиш
Багатий й щедрий урожай.
Тобою ще любуюсь трошки,
Бо скоро відлетиш,як птах...
Залиш мені одне,я прошу-
Лиш світло осені в очах.
Аня Дубина
#поезія
Поговори зі мною осінь
Поговори зі мною осінь,
І розкажи,чого сумна...
З тобою дощ гуляє й вітер,
Ти не самотня,не одна.
Чи від мелодії сумної,
Що вітер стиха тобі грав
Ти сльози ллєш із неба свої,
Чи хтось образливе сказав...
Чи є зажурена від того,
Що більш немаєш ти краси,
Лише стоять дерева голі,
І неспівають вже птахи...
А може плачеш ти й сумуєш,
Бо маєш скоро вже піти...
Зимі ти місце своє вступиш,
Так мусить буть,як не крути.
Та через рік ти знову прийдеш,
Чекати будем всі тебе,
Зимою,літом і весною
Ми будем згадувати все.
У пам'яті,і ще на фото
Залишиться твоя краса,
Чарівна й неймовірна осінь-
В природі твориш чудеса.
З собою завжди носиш пензля,
І фарби завжди при тобі...
Поетам в дар даєш натхнення,
І я пишу оці вірші...
Золотокоса панна-осінь,
Ти мудра є й хороша,знай,
Бо тільки ти нам в дар приносиш
Багатий й щедрий урожай.
Тобою ще любуюсь трошки,
Бо скоро відлетиш,як птах...
Залиш мені одне,я прошу-
Лиш світло осені в очах.
Аня Дубина
53views