#історія #події 🗺️ Голосування, що розділило землю: Резолюція ООН 181 і Палестинський план 🗳️ 29 листопада 1947 року в історії Близького Сходу настала точка неповернення. У цей день молода Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй, створена лише двома роками раніше, ухвалила доленосну Резолюцію 181, відому як План розділу Палестини. Голосування відбувалося під неймовірним дипломатичним тиском і стало спробою вирішити конфлікт, який Британська імперія, що відмовлялася від свого мандата, вже не могла контролювати. Карта двох держав, одного міста 📏 План передбачав поділ території Палестини, що перебувала під британським управлінням, на дві незалежні держави — арабську та єврейську. При цьому євреям, які тоді складали близько третини населення, виділялося близько 56% території. Це пояснювалося наявністю великих незаселених пустельних районів у зоні, відведеній єврейській державі. Священне місто Єрусалим не мав належати жодній зі сторін: він отримував особливий статус corpus separatum (окрема одиниця) під міжнародним управлінням ООН. Дипломатична драма 🎭 Фінальне голосування було напруженим: 33 держави підтримали резолюцію (зокрема, США та, що стало великим сюрпризом для Заходу, Радянський Союз), 13 виступили проти (усі арабські країни та Індія), і 10 утрималися. Це означало, що план набрав необхідні дві третини голосів. Дві реакції і початок війни Наслідки голосування були миттєвими та полярними. * Єврейська громада (Ішув) святкувала. Незважаючи на те, що план був недосконалим і вимагав територіальних компромісів, він надавав міжнародне правове обґрунтування для створення власної держави після століть поневірянь. * Арабські лідери та більшість арабських держав категорично відкинули резолюцію. Вони вважали, що ООН не має права розпоряджатися їхньою землею та що план несправедливо ігнорує права палестинської арабської більшості. Відмова арабської сторони призвела до негайного зростання насильства та громадянської війни, яка переросла у Арабо-ізраїльську війну 1948 року. Резолюція 181, задумана як план мирного поділу, стала фактично юридичним початком одного з найтриваліших та найскладніших геополітичних конфліктів сучасності.

#історія #події ⚔️ Іскра Клермону: Як одна промова Папи Урбана II запалила століття Хрестових походів. 26 листопада 1095 року став переломним моментом у середньовічній історії. Цього дня, на завершення Клермонського собору у Франції, Папа Урбан II виголосив одну з найвпливовіших промов у християнському світі, яка безповоротно змінила геополітичну карту Європи та Близького Сходу. Його заклик став початком Першого хрестового походу. ✝️ Собор був скликаний для обговорення низки церковних реформ. Проте на порядку денному несподівано з'явилася нагальна проблема: прохання про допомогу від Візантійського імператора Олексія I Комніна. Імперія втрачала землі в Анатолії під натиском турків-сельджуків, і їй потрібна була військова підтримка із Заходу. Папа Урбан II, мудрий політик і оратор, побачив у цьому проханні не лише можливість допомогти християнам Сходу, але й шанс вирішити низку проблем, що накопичилися в Європі: * Канонічна мета: Звільнення святих місць, насамперед Єрусалима та Гробу Господнього, з-під контролю мусульман. * Політична мета: Підвищення авторитету папства та, можливо, подолання Великої схизми 1054 року між Східною та Західною церквами. * Соціальна мета: Скерування агресії численних європейських феодалів та лицарів, які постійно воювали між собою, на зовнішнього ворога. 🗡️ Звернувшись до величезного натовпу знаті та простолюдинів, Папа виголосив полум’яну промову. Він змалював жахливі картини страждань східних християн, закликав покласти край міжусобицям і замість цього взяти в руки зброю в ім'я віри. Він обіцяв учасникам походу відпущення гріхів (індульгенцію). Реакція натовпу була миттєвою та шаленою. Заклик "Deus vult!" (лат. "Бог так хоче!") став бойовим кличем хрестоносців. Тисячі людей присягнулися взяти участь у поході, пришиваючи собі на одяг хрест. Промова Урбана II, хоча й заснована на благородних релігійних мотивах, фактично стала точкою відліку двох століть релігійних війн та колосальних культурних і військових зіткнень, які назавжди змінили стосунки між Заходом і Сходом. 🌍

ВВЕДЕННЯ ДО ХРАМУ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ Цього дня християни згадують, як свв. Іоаким та Анна привели 3-річну Діву Марію до Єрусалимського храму. Так батьки Богородиці виконали свою обітницю присвятити довгоочікувану дочку Богові. Введення у храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці та Приснодіви Марії - так повністю називається свято. Це друге дванадесяте богородичне свято церковного року. Дванадесятими називаються свята, які догматично тісно пов'язані з подіями земного життя Господа Ісуса Христа та Богородиці і поділяються на Господні (присвячені Господу Ісусу Христу) та Богородичні (присвячені Божій Матері). Від цього дня Діва Марія жила та служила при Єрусалимському храмі - доти, як була заручена із прав. Йосифом. Коли Діві Марії виповнилося 3 р., її праведні батьки Іоаким та Анна зрозуміли, що настав час виконати обітницю, яку вони дали Богові. Вони привели Марію до стін Єрусалимського храму. Як каже Священне Передання, Богородиця легко піднялася по крутих сходах, незважаючи на те, що була ще немовлям. Нагорі на неї вже чекав первосвященник, щоб благословити. За переданням, це був св. Захарія, майбутній батько прор. Іоана Предтечі. Захарії було одкровення від Господа, і він ввів Марію у Святая Святих місце, куди дозволя лося входити лише первосвященникові, та й то раз на рік. Від цього незвичайного для сучасників моменту розпочався довгий, славний і важ кий шлях Божої Матері. З відривного календаря "Український народний календар" за 21 листопада. ------------

ВВЕДЕННЯ ДО ХРАМУ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ Цього дня християни згадують, як свв. Іоаким та Анна привели 3-річну Діву Марію до Єрусалимського храму. Так батьки Богородиці виконали свою обітницю присвятити довгоочікувану дочку Богові. Введення у храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці та Приснодіви Марії - так повністю називається свято. Це друге дванадесяте богородичне свято церковного року. Дванадесятими називаються свята, які догматично тісно пов'язані з подіями земного життя Господа Ісуса Христа та Богородиці і поділяються на Господні (присвячені Господу Ісусу Христу) та Богородичні (присвячені Божій Матері). Від цього дня Діва Марія жила та служила при Єрусалимському храмі - доти, як була заручена із прав. Йосифом. Коли Діві Марії виповнилося 3 р., її праведні батьки Іоаким та Анна зрозуміли, що настав час виконати обітницю, яку вони дали Богові. Вони привели Марію до стін Єрусалимського храму. Як каже Священне Передання, Богородиця легко піднялася по крутих сходах, незважаючи на те, що була ще немовлям. Нагорі на неї вже чекав первосвященник, щоб благословити. За переданням, це був св. Захарія, майбутній батько прор. Іоана Предтечі. Захарії було одкровення від Господа, і він ввів Марію у Святая Святих місце, куди дозволя лося входити лише первосвященникові, та й то раз на рік. Від цього незвичайного для сучасників моменту розпочався довгий, славний і важ кий шлях Божої Матері. З відривного календаря "Український народний календар" за 21 листопада. ------------

#Житія_святих ΑΠ. Ι ЄΒΑΗΓΕΛΙСΤΑ ΜΑТФЕЯ Матфей (2-60) був ап. із 12-ти. До навернення служив митарем для Рима. Почувши голос Ісуса Христа: «Іди за Мною» (Мф. 9,9), він кинув усе і пішов за Спасителем. Спочатку проповідував у Палестині. На прохання юдеїв, які залишалися в Єрусалимі, апостол написав Євангеліє. У низці книг Нового Завіту Євангеліє від Матфея стоїть 1-им. Написане арамейською мовою. Промови і діяння Спасителя Матфей викладає відповідно до 3-х сторін служіння Христа: як Пророка і Законодавця, Царя над світом невидимим і видимим, а також Первосвященника, Який приносить Жертву за гріхи всіх людей. Ап. Матфей обійшов із благовістям Сирію, Мідію, Персію і Парфію, закінчивши мученицькою кончиною в Ефіопії. Країна ця була населена племенами канібалів. Ап. Матфей своєю проповіддю тут навернув кількох до віри в Христа, заснував Церкву і побудував храм у м. Мірмени. Коли апостол молив Бога про навернення ефіопів, з'явився йому Сам Господь в образі юнака і, давши жезл, повелів поставити його біля дверей храму. Господь сказав, що з цього жезла виросте дерево і буде приносити плоди, а від кореня його буде витікати джерело води. Омившись у воді і скуштувавши плодів, ефіопи змінять свою дику вдачу, стануть добрими і лагідними. Коли апостол ніс жезл до храму, зустрів дружину і сина правителя країни Фулвіана, одержимих. Святий зцілив їх. Чудо навернуло безліч язичників. За це Фулвіан наказав його стратити. При страті сталося багато чудес. З відривного календаря "Український народний календар" за 16 листопада. ------------

#Житія_святих ΑΠ. Ι ЄΒΑΗΓΕΛΙСΤΑ ΜΑТФЕЯ Матфей (2-60) був ап. із 12-ти. До навернення служив митарем для Рима. Почувши голос Ісуса Христа: «Іди за Мною» (Мф. 9,9), він кинув усе і пішов за Спасителем. Спочатку проповідував у Палестині. На прохання юдеїв, які залишалися в Єрусалимі, апостол написав Євангеліє. У низці книг Нового Завіту Євангеліє від Матфея стоїть 1-им. Написане арамейською мовою. Промови і діяння Спасителя Матфей викладає відповідно до 3-х сторін служіння Христа: як Пророка і Законодавця, Царя над світом невидимим і видимим, а також Первосвященника, Який приносить Жертву за гріхи всіх людей. Ап. Матфей обійшов із благовістям Сирію, Мідію, Персію і Парфію, закінчивши мученицькою кончиною в Ефіопії. Країна ця була населена племенами канібалів. Ап. Матфей своєю проповіддю тут навернув кількох до віри в Христа, заснував Церкву і побудував храм у м. Мірмени. Коли апостол молив Бога про навернення ефіопів, з'явився йому Сам Господь в образі юнака і, давши жезл, повелів поставити його біля дверей храму. Господь сказав, що з цього жезла виросте дерево і буде приносити плоди, а від кореня його буде витікати джерело води. Омившись у воді і скуштувавши плодів, ефіопи змінять свою дику вдачу, стануть добрими і лагідними. Коли апостол ніс жезл до храму, зустрів дружину і сина правителя країни Фулвіана, одержимих. Святий зцілив їх. Чудо навернуло безліч язичників. За це Фулвіан наказав його стратити. При страті сталося багато чудес. З відривного календаря "Український народний календар" за 16 листопада. ------------

День пам’яті преподобної Матрони Константинопольської День пам’яті преподобної Матрони Константинопольської відзначають 9 (22) листопада. Вона народилася у Східній Римській імперії близько 392 року у місті Пергія Памфлійська. Матрона Царградська або Єрусалимська була християнською подвижницею. Дівчину віддали заміж за багатого чоловіка на ім’я Дометіан. Після народження доньки Феодотії родина переїхала у Константинополь. У віці 25 років Матрона постійно відвідувала Храм Господній, молилася та стенала про свої гріхи. Тут жінка познайомилася з благочестивими старицями Євгенією та Сусанною. Матроні був віщий сон, тому вона вирішила віддати доньку на виховання стариці, сама постриглася та попрямувала до монастиря Вассіана. Щоб монахи не здогадалися, що серед їхньої братії перебуває жінка, Матрона назвалася євнухом Вавилою, постійно мовчала та працювала. Одного разу преподобний Вассіан побачив у сні, що насправді Вавила – це жінка. Такий самий сон наснився ігумену монастиря Анакію. Преподобний покликав Матрону та почав розпитувати її. Жінка розповіла правду про переслідування чоловіка. Вассіан відправив Матрону до жіночого монастиря у місто Ємес, де згодом вона стала настоятелькою монастиря. Коли Дометіан про це дізнався, почав розшукувати дружину. Матроні довелося ховатись у Єрусалимі, на горі Сінай, в Бериті в язичницькому храмі. Тут вона навернула у християнську віру багато людей. Жінка померла близько 492 року.

АП. ЯКОВА, БРАТА ГОСПОДНЬОГО ЗА ПЛОТТЮ Згідно з Переданням, Ісус Христос явився Якову після Свого воскресіння і поставив на єп. Єрусалимської Церкви. Ап. Якову (?- бл. 63) випала особлива діяльність: він не мандрував з проповіддю по ін. країнах, а священнодіяв у Єрусалимі. Служіння ап. Якова проходило серед ворогів християнства, проте він чинив справедливо, тому його поважали не лише християни, але й юдеї, називаючи опорою народу і Праведником. Бувши єрусалимським єп. бл. 30 р. пін поширив і утвердив Святу віру в Єрусалимі та у всій Палестині. Бачачи такий вплив апостола, юдейські начальники захвилювалися, щоб весь народ не навернувся до Христа, і вирішили схилити Якова до зречення або вбити його. Первосвященником в цей час був саддукей Анан. При натовпі апостола вивели на портик храму і після кількох улесливих слів зневажливо запитали: «Розкажи нам про Розп'ятого?» — «Ви питаєте мене про Ісуса? голосно сказав ап. Яків. - Він сидить на Небесах по правиці Всевишнього і знову прийде на хмарах небесних». Багато християн радісно вигукнули: «Осанна Синові Давида!» Первосвященники закричали: «О, і сам Праведник в омані!» — і скинули його на землю. Ап. Яків зумів ще піднятися на коліна і сказати: «Господи, прости їх! Вони не відають, що творять». — «Поб'ємо його камінням», — закричали вороги. Один священник почав умовляти їх зупинитися, але тієї миті якийсь єврей-сукнороб вдарив своїм валком апостола по голові і вбив його. Разом із ним було вбито багато християн. З відривного календаря "З вірою в душі" за 23 жовтня. -----------

АП. ЯКОВА, БРАТА ГОСПОДНЬОГО ЗА ПЛОТТЮ Згідно з Переданням, Ісус Христос явився Якову після Свого воскресіння і поставив на єп. Єрусалимської Церкви. Ап. Якову (?- бл. 63) випала особлива діяльність: він не мандрував з проповіддю по ін. країнах, а священнодіяв у Єрусалимі. Служіння ап. Якова проходило серед ворогів християнства, проте він чинив справедливо, тому його поважали не лише християни, але й юдеї, називаючи опорою народу і Праведником. Бувши єрусалимським єп. бл. 30 р. пін поширив і утвердив Святу віру в Єрусалимі та у всій Палестині. Бачачи такий вплив апостола, юдейські начальники захвилювалися, щоб весь народ не навернувся до Христа, і вирішили схилити Якова до зречення або вбити його. Первосвященником в цей час був саддукей Анан. При натовпі апостола вивели на портик храму і після кількох улесливих слів зневажливо запитали: «Розкажи нам про Розп'ятого?» — «Ви питаєте мене про Ісуса? голосно сказав ап. Яків. - Він сидить на Небесах по правиці Всевишнього і знову прийде на хмарах небесних». Багато християн радісно вигукнули: «Осанна Синові Давида!» Первосвященники закричали: «О, і сам Праведник в омані!» — і скинули його на землю. Ап. Яків зумів ще піднятися на коліна і сказати: «Господи, прости їх! Вони не відають, що творять». — «Поб'ємо його камінням», — закричали вороги. Один священник почав умовляти їх зупинитися, але тієї миті якийсь єврей-сукнороб вдарив своїм валком апостола по голові і вбив його. Разом із ним було вбито багато християн. З відривного календаря "З вірою в душі" за 23 жовтня. -----------

День пам’яті святого апостола Якова День пам’яті святого апостола Якова відзначають (23 жовтня) 5 листопада. Віряни вважають цю дату дуже важливою. Яків був братом Господнім та належав до ліку сімдесяти апостолів Христових. Згідно зі старовинними переказами, Святий Яків вів дуже суворе життя, позбавлене будь-яких радощів та надмірностей. Більшість часу чоловік молився та дотримувався посту. Він пив тільки воду, ніколи не вживав вина, не їв м’яса, молока, масла. Яків носив стару волосяницю з грубої тканини та ніс людям Слово Боже. Від тривалих молитов шкіра на колінах Якова стала жорсткою, наче верблюжа. Своїм прикладом благочестивого життя апостол зумів залучити до християнства багатьох юдеїв, був вибраний першим епіскопом Єрусалимської Церкви. Святий Яків своїм вченням та вірою викликав невдоволення книжників та фарисеїв, що замислили його вбити. Вони звели Якова на верхівку храму та погрожували скинути з даху, якщо той не відречеться від Спасителя. Та апостол цього не зробив, навпаки, почав голосно розказувати, що саме Христос – справжній Месія. Юдейські вчителі скинули праведника, але Яків не помер одразу, а продовжував творити молитви. Тоді апостола добили камінням. Тож за своє праведне життя та справжню віру у Бога Яків був названий Святим мучеником, апостолом.