Українська
English
#новий_розділ
#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза
Коли «Блискавка» вийшла з укриття, над морем уже впала ніч. Ми тримали курс за ледь помітною баркентиною, що маячіла попереду, немов примара в темряві. Відстань між нами скорочувалась поволі, але впевнено. Ми вважали себе непоміченими — принаймні на це сподівались. Корабель попереду йшов рівно, не змінюючи курсу, ніби нічого не підозрював.
Фернандо, що стояв на шканцях і пильно вдивлявся у темряву крізь підзорну трубу, порушив тишу:
— Можливо, це лише маска спокою. Противник чекає слушного моменту: або раптово змінить курс, або, підпустивши нас ближче, завдасть удару.
Іншого судна ми не побачили. Можливо, воно відстало — що було б нам на руку, Або ж марсові просто не змогли його розгледіти у темряві.
Погоня тривала кілька годин. За цей час ми привели гармати до повної бойової готовності...
Раптом вітер зрадницьки змінив напрямок, що ускладнило маневрування. За наказом боцмана матроси кинулись до канатів. Вони мали повертати реї, щоб якомога скоріше знову спіймати вітер. Це вимагало від команди злагодженості. Серед скреготу шківів та свисту натягнутих снастей чулась лайка боцмана, та вигуки матросів.
Не пройшло й п'яти хвилин, як вітрила знову наповнились і "Блискавка" впевнено пішла новим курсом, майже не відпустивши супротивника.
Фернандо, як і раніше, стояв на шканцях, спокійний і зосереджений.
— Здається, вони щось запідозрили! На палубі почався рух. Гадаю, саме час змінити прапор — нехай знають, з ким мають справу!
Одразу ж на щоглі замайорів чорний стяг із зображенням скелета з шаблею в руках.
— Можливо, ще рано? — обережно озвався Естебан. — Трохи таємниці не завадило б...
— Та вони вже здогадались, — урізав Фернандо. — Цей корабель стояв у порту, зовсім поруч із нашим бригом. Дурити їх довго не вийде.
— Не здивуюсь, якщо він і справді вирушив за нами, — додав боцман.
— Цілком можливо, Майку, — кивнув Фернандо, не відводячи погляду від супротивника
Коли ми наблизилися ще більше, зрозуміли, що наше судно має перевагу в маневровості. Баркентина повертала занадто повільно, хоч і встигла випустити кілька гарматних ядер у наш бік. На щастя, вони впали надто далеко, щоб завдати шкоди
Ми не забарилися з відповіддю. Загриміли наші гармати — і ворожий корабель втратив частину бізані, а обшивка корпусу отримала кілька помітних ушкоджень.
— Стіве, не гарячкуй! — гукнув Фернандо. — Інакше пустимо цю посудину на дно раніше, ніж потрібно!
Ми скористалися втратою маневровості ворога й підійшли майже впритул. Наш корабель став носом до його корми — і вже перші абордажні кішки полетіли через борт. Нас накрив шквальний вогонь картечі, але ми відповіли тим самим.
Невдовзі частина нашої команди на чолі з Тьягу вже вела запеклий бій на палубі супротивника.
Ми запропонували здатися, та ворог відмовився. Нас чекала жорстока сутичка — не на життя, а на смерть. Усюди лунали постріли, лязкіт сталі, крики поранених.
Справжню відвагу проявили чарруа, проте найбільшого удару ворогові завдавав наш капітан. Він бився шаблею з такою легкістю, що кількома точними ударами раз за разом вражав суперників. Пліч-о-пліч із ним бився Гільєрме, який виявився напрочуд вправним воїном.
Невдовзі Фернандо зійшовся у двобої з капітаном баркентини — і ним виявився наш старий знайомий, Фонсека. Як з’ясувалося пізніше, цей корабель також належав йому. Щойно ми залишили порт, він зібрав нову команду й вирушив у погоню. Понад усе він прагнув не лише повернути барк, а й жорстоко помститися нам.
— Гадав, знову підкрадешся, немов щур? — загарчав Фонсека. — Побачимо, хто з нас залишиться живим.
— Не варто було гнатись за нами, — спокійно відповів Фернандо. — Загубиш людей і сам підеш на дно.
— Тільки після тебе! — прошипів той і кинувся з шаблею, але його удар не досяг цілі.
Сутичка складалася не на користь Фонсеки. Більшість його команди, не витримавши нашого натиску, склала зброю й благала про милість. Чимало наших моряків були ладні розірвати ворогів на шматки, прагнучи помститися за загиблих товаришів, та Естебан наказав зупинитися.
Капітани усе ще бились. Здавалося, що Фернандо трохи розслабився й почав втрачати ініціативу. Один з ударів Фонсеки ледь не досяг цілі, та Фернандо в останню мить відбив атаку. А потім контратакував, зробивши різкий випад. Тіло контрабандиста бездушно впало на палубу.
Фернандо витягнув закривавлену шаблю з мертвого ворога, нахилився над ним і, помовчавши кілька секунд, наказав віддати тіло океану — як і тіла всіх загиблих.
Полонених моряків загнали до трюму. Їм пообіцяли зберегти життя та висадити на берег, щойно з’явиться така можливіст
Читати далі за посиланням
https://arkush.net/book/18589/23
Приємного читання!!!
#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза
#романтика #пригоди #Карибське_море.
#Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата
#чарруа #вітрильник #фехтування #шабля
#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза
Коли «Блискавка» вийшла з укриття, над морем уже впала ніч. Ми тримали курс за ледь помітною баркентиною, що маячіла попереду, немов примара в темряві. Відстань між нами скорочувалась поволі, але впевнено. Ми вважали себе непоміченими — принаймні на це сподівались. Корабель попереду йшов рівно, не змінюючи курсу, ніби нічого не підозрював.
Фернандо, що стояв на шканцях і пильно вдивлявся у темряву крізь підзорну трубу, порушив тишу:
— Можливо, це лише маска спокою. Противник чекає слушного моменту: або раптово змінить курс, або, підпустивши нас ближче, завдасть удару.
Іншого судна ми не побачили. Можливо, воно відстало — що було б нам на руку, Або ж марсові просто не змогли його розгледіти у темряві.
Погоня тривала кілька годин. За цей час ми привели гармати до повної бойової готовності...
Раптом вітер зрадницьки змінив напрямок, що ускладнило маневрування. За наказом боцмана матроси кинулись до канатів. Вони мали повертати реї, щоб якомога скоріше знову спіймати вітер. Це вимагало від команди злагодженості. Серед скреготу шківів та свисту натягнутих снастей чулась лайка боцмана, та вигуки матросів.
Не пройшло й п'яти хвилин, як вітрила знову наповнились і "Блискавка" впевнено пішла новим курсом, майже не відпустивши супротивника.
Фернандо, як і раніше, стояв на шканцях, спокійний і зосереджений.
— Здається, вони щось запідозрили! На палубі почався рух. Гадаю, саме час змінити прапор — нехай знають, з ким мають справу!
Одразу ж на щоглі замайорів чорний стяг із зображенням скелета з шаблею в руках.
— Можливо, ще рано? — обережно озвався Естебан. — Трохи таємниці не завадило б...
— Та вони вже здогадались, — урізав Фернандо. — Цей корабель стояв у порту, зовсім поруч із нашим бригом. Дурити їх довго не вийде.
— Не здивуюсь, якщо він і справді вирушив за нами, — додав боцман.
— Цілком можливо, Майку, — кивнув Фернандо, не відводячи погляду від супротивника
Коли ми наблизилися ще більше, зрозуміли, що наше судно має перевагу в маневровості. Баркентина повертала занадто повільно, хоч і встигла випустити кілька гарматних ядер у наш бік. На щастя, вони впали надто далеко, щоб завдати шкоди
Ми не забарилися з відповіддю. Загриміли наші гармати — і ворожий корабель втратив частину бізані, а обшивка корпусу отримала кілька помітних ушкоджень.
— Стіве, не гарячкуй! — гукнув Фернандо. — Інакше пустимо цю посудину на дно раніше, ніж потрібно!
Ми скористалися втратою маневровості ворога й підійшли майже впритул. Наш корабель став носом до його корми — і вже перші абордажні кішки полетіли через борт. Нас накрив шквальний вогонь картечі, але ми відповіли тим самим.
Невдовзі частина нашої команди на чолі з Тьягу вже вела запеклий бій на палубі супротивника.
Ми запропонували здатися, та ворог відмовився. Нас чекала жорстока сутичка — не на життя, а на смерть. Усюди лунали постріли, лязкіт сталі, крики поранених.
Справжню відвагу проявили чарруа, проте найбільшого удару ворогові завдавав наш капітан. Він бився шаблею з такою легкістю, що кількома точними ударами раз за разом вражав суперників. Пліч-о-пліч із ним бився Гільєрме, який виявився напрочуд вправним воїном.
Невдовзі Фернандо зійшовся у двобої з капітаном баркентини — і ним виявився наш старий знайомий, Фонсека. Як з’ясувалося пізніше, цей корабель також належав йому. Щойно ми залишили порт, він зібрав нову команду й вирушив у погоню. Понад усе він прагнув не лише повернути барк, а й жорстоко помститися нам.
— Гадав, знову підкрадешся, немов щур? — загарчав Фонсека. — Побачимо, хто з нас залишиться живим.
— Не варто було гнатись за нами, — спокійно відповів Фернандо. — Загубиш людей і сам підеш на дно.
— Тільки після тебе! — прошипів той і кинувся з шаблею, але його удар не досяг цілі.
Сутичка складалася не на користь Фонсеки. Більшість його команди, не витримавши нашого натиску, склала зброю й благала про милість. Чимало наших моряків були ладні розірвати ворогів на шматки, прагнучи помститися за загиблих товаришів, та Естебан наказав зупинитися.
Капітани усе ще бились. Здавалося, що Фернандо трохи розслабився й почав втрачати ініціативу. Один з ударів Фонсеки ледь не досяг цілі, та Фернандо в останню мить відбив атаку. А потім контратакував, зробивши різкий випад. Тіло контрабандиста бездушно впало на палубу.
Фернандо витягнув закривавлену шаблю з мертвого ворога, нахилився над ним і, помовчавши кілька секунд, наказав віддати тіло океану — як і тіла всіх загиблих.
Полонених моряків загнали до трюму. Їм пообіцяли зберегти життя та висадити на берег, щойно з’явиться така можливіст
Читати далі за посиланням
https://arkush.net/book/18589/23
Приємного читання!!!
#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза
#романтика #пригоди #Карибське_море.
#Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата
#чарруа #вітрильник #фехтування #шабля
#новий_розділ
#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза
Коли «Блискавка» вийшла з укриття, над морем уже впала ніч. Ми тримали курс за ледь помітною баркентиною, що маячіла попереду, немов примара в темряві. Відстань між нами скорочувалась поволі, але впевнено. Ми вважали себе непоміченими — принаймні на це сподівались. Корабель попереду йшов рівно, не змінюючи курсу, ніби нічого не підозрював.
Фернандо, що стояв на шканцях і пильно вдивлявся у темряву крізь підзорну трубу, порушив тишу:
— Можливо, це лише маска спокою. Противник чекає слушного моменту: або раптово змінить курс, або, підпустивши нас ближче, завдасть удару.
Іншого судна ми не побачили. Можливо, воно відстало — що було б нам на руку, Або ж марсові просто не змогли його розгледіти у темряві.
Погоня тривала кілька годин. За цей час ми привели гармати до повної бойової готовності...
Раптом вітер зрадницьки змінив напрямок, що ускладнило маневрування. За наказом боцмана матроси кинулись до канатів. Вони мали повертати реї, щоб якомога скоріше знову спіймати вітер. Це вимагало від команди злагодженості. Серед скреготу шківів та свисту натягнутих снастей чулась лайка боцмана, та вигуки матросів.
Не пройшло й п'яти хвилин, як вітрила знову наповнились і "Блискавка" впевнено пішла новим курсом, майже не відпустивши супротивника.
Фернандо, як і раніше, стояв на шканцях, спокійний і зосереджений.
— Здається, вони щось запідозрили! На палубі почався рух. Гадаю, саме час змінити прапор — нехай знають, з ким мають справу!
Одразу ж на щоглі замайорів чорний стяг із зображенням скелета з шаблею в руках.
— Можливо, ще рано? — обережно озвався Естебан. — Трохи таємниці не завадило б...
— Та вони вже здогадались, — урізав Фернандо. — Цей корабель стояв у порту, зовсім поруч із нашим бригом. Дурити їх довго не вийде.
— Не здивуюсь, якщо він і справді вирушив за нами, — додав боцман.
— Цілком можливо, Майку, — кивнув Фернандо, не відводячи погляду від супротивника
Коли ми наблизилися ще більше, зрозуміли, що наше судно має перевагу в маневровості. Баркентина повертала занадто повільно, хоч і встигла випустити кілька гарматних ядер у наш бік. На щастя, вони впали надто далеко, щоб завдати шкоди
Ми не забарилися з відповіддю. Загриміли наші гармати — і ворожий корабель втратив частину бізані, а обшивка корпусу отримала кілька помітних ушкоджень.
— Стіве, не гарячкуй! — гукнув Фернандо. — Інакше пустимо цю посудину на дно раніше, ніж потрібно!
Ми скористалися втратою маневровості ворога й підійшли майже впритул. Наш корабель став носом до його корми — і вже перші абордажні кішки полетіли через борт. Нас накрив шквальний вогонь картечі, але ми відповіли тим самим.
Невдовзі частина нашої команди на чолі з Тьягу вже вела запеклий бій на палубі супротивника.
Ми запропонували здатися, та ворог відмовився. Нас чекала жорстока сутичка — не на життя, а на смерть. Усюди лунали постріли, лязкіт сталі, крики поранених.
Справжню відвагу проявили чарруа, проте найбільшого удару ворогові завдавав наш капітан. Він бився шаблею з такою легкістю, що кількома точними ударами раз за разом вражав суперників. Пліч-о-пліч із ним бився Гільєрме, який виявився напрочуд вправним воїном.
Невдовзі Фернандо зійшовся у двобої з капітаном баркентини — і ним виявився наш старий знайомий, Фонсека. Як з’ясувалося пізніше, цей корабель також належав йому. Щойно ми залишили порт, він зібрав нову команду й вирушив у погоню. Понад усе він прагнув не лише повернути барк, а й жорстоко помститися нам.
— Гадав, знову підкрадешся, немов щур? — загарчав Фонсека. — Побачимо, хто з нас залишиться живим.
— Не варто було гнатись за нами, — спокійно відповів Фернандо. — Загубиш людей і сам підеш на дно.
— Тільки після тебе! — прошипів той і кинувся з шаблею, але його удар не досяг цілі.
Сутичка складалася не на користь Фонсеки. Більшість його команди, не витримавши нашого натиску, склала зброю й благала про милість. Чимало наших моряків були ладні розірвати ворогів на шматки, прагнучи помститися за загиблих товаришів, та Естебан наказав зупинитися.
Капітани усе ще бились. Здавалося, що Фернандо трохи розслабився й почав втрачати ініціативу. Один з ударів Фонсеки ледь не досяг цілі, та Фернандо в останню мить відбив атаку. А потім контратакував, зробивши різкий випад. Тіло контрабандиста бездушно впало на палубу.
Фернандо витягнув закривавлену шаблю з мертвого ворога, нахилився над ним і, помовчавши кілька секунд, наказав віддати тіло океану — як і тіла всіх загиблих.
Полонених моряків загнали до трюму. Їм пообіцяли зберегти життя та висадити на берег, щойно з’явиться така можливіст
Читати далі за посиланням
https://arkush.net/book/18589/23
Приємного читання!!!
#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза
#романтика #пригоди #Карибське_море.
#Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата
#чарруа #вітрильник #фехтування #шабля
880переглядів