Українська
English
Наступний розділ Скарбів Мігеля вже на Аркуші:
Напередодні вечора, який мав вирішити долю нашої справи, я не міг не побачитись із Селеною.
— Ось і настав цей день, — сумно промовила вона, трохи схлипуючи. — Невже ми більше не побачимось?
Я деякий час мовчав, не знаючи, що відповісти. Звісно, я сподівався повернутися. Навіть якщо без грошей, то хоча б не як пірат, засуджений до страти.
Я уявив, як іду до її батька просити її руки. Та розумів: у найкращому разі почую сміх і зневагу. Особливо після всього, що наговорив на мене Лоренцо.
— Я не знаю, що буде зі мною далі, але скажу лише одне: в мого серця не буде іншої господині, окрім вас.
— Не кажіть нічого, — прошепотіла вона й простягнула мені невеликий медальйон. — Мама подарувала його мені, коли я була ще зовсім дитиною. Нехай він нагадує вам про мене та оберігає вас.
Я прийняв подарунок і пообіцяв берегти його.
— Повертайтеся живим і неушкодженим, — мовила вона після паузи, пильно дивлячись мені в очі. У її погляді було щось особливе, ніби вона хотіла щось сказати, та не наважувалась.
Я обійняв її, м’яко провівши рукою по волоссю.
— Ви не розповідаєте мені всього, але я відчуваю, що ви замислили щось небезпечне.
Я не наважувався відкрити всю правду, бо не хотів лякати її. Але й брехати не міг.
— Звідки ви це зрозуміли?
— По ваших очах.
— Я мушу врятувати товаришів, які потрапили в біду, і ще дещо знайти. Але про це ніхто не знає — окрім вас.
— Я ніколи не була балакучою. Тим більше якщо це ваша таємниця.
— Знаю, моя люба, — прошепотів я, ніжно торкаючись її спини.
— То Лоренцо не брехав, коли називав вас піратом?
— Якщо я повернуся — розповім вам усе. Від самого початку й до кінця!
— Чекатиму і молитимусь за вас.
— Я зроблю все, щоб повернутися й врятувати вас від Лоренцо.
Ми ніжно поцілувалися і розійшлися. Селена пішла додому, де на неї вже чекала Луїза, яка приховувала від сеньйора Жозе, правду про наші зустрічі.
Я ж вирушив до міських воріт, де мав зустрітись зі Стівом та Діогу. Всю дорогу я відчував на вустах слід її поцілунку, намагаючись якомога довше зберегти його у пам’яті.
Читати далі за посиланням
https://arkush.net/book/18589/16
Приємного читання!!!
#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза
#романтика #пригоди #Карибське_море.
#Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата
#черруа #вітрильник #фехтування #шабля
Напередодні вечора, який мав вирішити долю нашої справи, я не міг не побачитись із Селеною.
— Ось і настав цей день, — сумно промовила вона, трохи схлипуючи. — Невже ми більше не побачимось?
Я деякий час мовчав, не знаючи, що відповісти. Звісно, я сподівався повернутися. Навіть якщо без грошей, то хоча б не як пірат, засуджений до страти.
Я уявив, як іду до її батька просити її руки. Та розумів: у найкращому разі почую сміх і зневагу. Особливо після всього, що наговорив на мене Лоренцо.
— Я не знаю, що буде зі мною далі, але скажу лише одне: в мого серця не буде іншої господині, окрім вас.
— Не кажіть нічого, — прошепотіла вона й простягнула мені невеликий медальйон. — Мама подарувала його мені, коли я була ще зовсім дитиною. Нехай він нагадує вам про мене та оберігає вас.
Я прийняв подарунок і пообіцяв берегти його.
— Повертайтеся живим і неушкодженим, — мовила вона після паузи, пильно дивлячись мені в очі. У її погляді було щось особливе, ніби вона хотіла щось сказати, та не наважувалась.
Я обійняв її, м’яко провівши рукою по волоссю.
— Ви не розповідаєте мені всього, але я відчуваю, що ви замислили щось небезпечне.
Я не наважувався відкрити всю правду, бо не хотів лякати її. Але й брехати не міг.
— Звідки ви це зрозуміли?
— По ваших очах.
— Я мушу врятувати товаришів, які потрапили в біду, і ще дещо знайти. Але про це ніхто не знає — окрім вас.
— Я ніколи не була балакучою. Тим більше якщо це ваша таємниця.
— Знаю, моя люба, — прошепотів я, ніжно торкаючись її спини.
— То Лоренцо не брехав, коли називав вас піратом?
— Якщо я повернуся — розповім вам усе. Від самого початку й до кінця!
— Чекатиму і молитимусь за вас.
— Я зроблю все, щоб повернутися й врятувати вас від Лоренцо.
Ми ніжно поцілувалися і розійшлися. Селена пішла додому, де на неї вже чекала Луїза, яка приховувала від сеньйора Жозе, правду про наші зустрічі.
Я ж вирушив до міських воріт, де мав зустрітись зі Стівом та Діогу. Всю дорогу я відчував на вустах слід її поцілунку, намагаючись якомога довше зберегти його у пам’яті.
Читати далі за посиланням
https://arkush.net/book/18589/16
Приємного читання!!!
#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза
#романтика #пригоди #Карибське_море.
#Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата
#черруа #вітрильник #фехтування #шабля
Наступний розділ Скарбів Мігеля вже на Аркуші:
Напередодні вечора, який мав вирішити долю нашої справи, я не міг не побачитись із Селеною.
— Ось і настав цей день, — сумно промовила вона, трохи схлипуючи. — Невже ми більше не побачимось?
Я деякий час мовчав, не знаючи, що відповісти. Звісно, я сподівався повернутися. Навіть якщо без грошей, то хоча б не як пірат, засуджений до страти.
Я уявив, як іду до її батька просити її руки. Та розумів: у найкращому разі почую сміх і зневагу. Особливо після всього, що наговорив на мене Лоренцо.
— Я не знаю, що буде зі мною далі, але скажу лише одне: в мого серця не буде іншої господині, окрім вас.
— Не кажіть нічого, — прошепотіла вона й простягнула мені невеликий медальйон. — Мама подарувала його мені, коли я була ще зовсім дитиною. Нехай він нагадує вам про мене та оберігає вас.
Я прийняв подарунок і пообіцяв берегти його.
— Повертайтеся живим і неушкодженим, — мовила вона після паузи, пильно дивлячись мені в очі. У її погляді було щось особливе, ніби вона хотіла щось сказати, та не наважувалась.
Я обійняв її, м’яко провівши рукою по волоссю.
— Ви не розповідаєте мені всього, але я відчуваю, що ви замислили щось небезпечне.
Я не наважувався відкрити всю правду, бо не хотів лякати її. Але й брехати не міг.
— Звідки ви це зрозуміли?
— По ваших очах.
— Я мушу врятувати товаришів, які потрапили в біду, і ще дещо знайти. Але про це ніхто не знає — окрім вас.
— Я ніколи не була балакучою. Тим більше якщо це ваша таємниця.
— Знаю, моя люба, — прошепотів я, ніжно торкаючись її спини.
— То Лоренцо не брехав, коли називав вас піратом?
— Якщо я повернуся — розповім вам усе. Від самого початку й до кінця!
— Чекатиму і молитимусь за вас.
— Я зроблю все, щоб повернутися й врятувати вас від Лоренцо.
Ми ніжно поцілувалися і розійшлися. Селена пішла додому, де на неї вже чекала Луїза, яка приховувала від сеньйора Жозе, правду про наші зустрічі.
Я ж вирушив до міських воріт, де мав зустрітись зі Стівом та Діогу. Всю дорогу я відчував на вустах слід її поцілунку, намагаючись якомога довше зберегти його у пам’яті.
Читати далі за посиланням
https://arkush.net/book/18589/16
Приємного читання!!!
#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза
#романтика #пригоди #Карибське_море.
#Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата
#черруа #вітрильник #фехтування #шабля
637переглядів