НАША💙💛ФАЙНА✌️УКРАЇНА🇺🇦
НАША💙💛ФАЙНА✌️УКРАЇНА🇺🇦

НАША💙💛ФАЙНА✌️УКРАЇНА🇺🇦

Відкритий клуб 61 учасники 332 Дописи Інше
0 Відгуки

Гостинно запрошуємо всіх, хто любить та цінує українське мистецтво в широкому розумінні цього слова... Ви знайдете у нас привітання, щирі побажання на щодень, сердечні вітання до святкових дат, пісні, поезію та багато іншого... Потребуєте позитивних емоцій? Долучайтеся...

  • НАШОМУ РОДУ НЕМА ПЕРЕВОДУ

    Хто ми? Які? Звідки? Ці запитання завжди з нами. Відповіді на них шукаємо всюди, усіх слухаємо й усіх запитуємо. Наддніпрянські легенди стверджують, що перші люди-велетні з'явилися на берегах могутньої ріки, яка несла свої води крізь болота, ліси, гори й степи ще до створення сонця. Жили вони в темряві й почувалися досить упевнено в безмежному чорному просторі. Коли ж на небі народилося світло, сполошилися люди й, піднявшись на високі могили, почали плювати на вогняну кулю. Бог прокляв їх за це й перетворив на кам'яних ідолів. І досі вони стоять на вершинах степових курганів, зберігаючи у своїх мовчазних порожніх очах таємницю сонячної іскри. Так у народних переказах. А як насправді? Хто він, наш далекий предок? Степові вітри доносять його голос із курної, оповитої вранішнім вогким серпанком доби кам'яного віку. Чимало величних природних пам'яток нашої землі так чи інакше помічені присутністю первісної людини. Десятки тисяч років тому вона легко знаходила на нинішньому українському терені затишні й зручні місця для стоянок, де будувала житла з кісток мамонтів і розпалювала великі багаття в печерах.

    З відривного календаря "Криниченька" за 27 січня.
    ----------
    НАШОМУ РОДУ НЕМА ПЕРЕВОДУ Хто ми? Які? Звідки? Ці запитання завжди з нами. Відповіді на них шукаємо всюди, усіх слухаємо й усіх запитуємо. Наддніпрянські легенди стверджують, що перші люди-велетні з'явилися на берегах могутньої ріки, яка несла свої води крізь болота, ліси, гори й степи ще до створення сонця. Жили вони в темряві й почувалися досить упевнено в безмежному чорному просторі. Коли ж на небі народилося світло, сполошилися люди й, піднявшись на високі могили, почали плювати на вогняну кулю. Бог прокляв їх за це й перетворив на кам'яних ідолів. І досі вони стоять на вершинах степових курганів, зберігаючи у своїх мовчазних порожніх очах таємницю сонячної іскри. Так у народних переказах. А як насправді? Хто він, наш далекий предок? Степові вітри доносять його голос із курної, оповитої вранішнім вогким серпанком доби кам'яного віку. Чимало величних природних пам'яток нашої землі так чи інакше помічені присутністю первісної людини. Десятки тисяч років тому вона легко знаходила на нинішньому українському терені затишні й зручні місця для стоянок, де будувала житла з кісток мамонтів і розпалювала великі багаття в печерах. З відривного календаря "Криниченька" за 27 січня. ----------
    4переглядів
  • 11переглядів
  • БАБКА КАРТОПЛЯНА З ГРИБАМИ

    1 кг картоплі, 400 г свіжих грибів, 200 г черствої булки, З цибулини, 3,5 ст. ложки смальцю або вершкового масла, 2 яйця, 3 горошини гіркого перцю, 1 ст. ложка зелені петрушки, сухарі.

    Для підливи: 1 ст. ложка борошна, по 2 ст. ложки масла й томату-пюре, 0,5 цибулини, 0,5 склянки сметани, 1,5 склянки грибного відвару, сіль.

    Зварену, відціджену й просушену картоплю гарячою пропускають крізь м'я сорубку, заправляють яйцями й солять. Варені гриби дрібно січуть, змішують із підсмаженою цибулею й продовжують підсмажувати ще 8-10 хвилин. Потім додають терту черству булку й заправляють перцем, сіллю та зеленню петрушки. У сотейник, змазаний смальцем і посипаний сухарями, кладуть шарами картоплю й підготовлені гриби так, щоб верхній шар був із картоплі. Посипають сухарями, збризкують розтопленим смальцем і ставлять у духовку.

    Для приготування підливи січену цибулю трохи підсмажують на смальці або маслі, додають злегка підсмажені борошно й томат-пюре, змішують, уливають грибний бульйон та сметану, солять і добре проварюють.

    При подачі на стіл бабку поливають підливою.

    З відривного календаря "Криниченька" за 24 січня.
    ----------

    Увага! Фото не за рецептом.
    БАБКА КАРТОПЛЯНА З ГРИБАМИ 1 кг картоплі, 400 г свіжих грибів, 200 г черствої булки, З цибулини, 3,5 ст. ложки смальцю або вершкового масла, 2 яйця, 3 горошини гіркого перцю, 1 ст. ложка зелені петрушки, сухарі. Для підливи: 1 ст. ложка борошна, по 2 ст. ложки масла й томату-пюре, 0,5 цибулини, 0,5 склянки сметани, 1,5 склянки грибного відвару, сіль. Зварену, відціджену й просушену картоплю гарячою пропускають крізь м'я сорубку, заправляють яйцями й солять. Варені гриби дрібно січуть, змішують із підсмаженою цибулею й продовжують підсмажувати ще 8-10 хвилин. Потім додають терту черству булку й заправляють перцем, сіллю та зеленню петрушки. У сотейник, змазаний смальцем і посипаний сухарями, кладуть шарами картоплю й підготовлені гриби так, щоб верхній шар був із картоплі. Посипають сухарями, збризкують розтопленим смальцем і ставлять у духовку. Для приготування підливи січену цибулю трохи підсмажують на смальці або маслі, додають злегка підсмажені борошно й томат-пюре, змішують, уливають грибний бульйон та сметану, солять і добре проварюють. При подачі на стіл бабку поливають підливою. З відривного календаря "Криниченька" за 24 січня. ---------- Увага! Фото не за рецептом.
    14переглядів
  • СВЯТА ПРЕПОДОБНА КСЕНІЯ РИМЛЯНКА

    Преподобна Ксенія була єдиною дочкою римського сенатора, спочатку її звали Євсевією.

    Вона відчувала поклик до Бога з юних років і прагнула залишитися вічною нареченою Христа.

    Коли батьки вирішили видати її заміж за багатого юнака, Ксенія вирішила втекти з дому, щоб зберегти своє дівоцтво.

    Після втечі з дому, за Божим промислом, зустріла настоятеля обителі святого апостола Андрія в Міласі, де почала нове життя. Вона змінила своє ім'я на Ксенія, купила землю, побудувала храм святого Стефана та заснувала жіночий монастир. Єпископ Павло посвятив її в дияконіси, визнавши її гідною завдяки благочестивому життю.

    Свята Ксенія була відома своєю благочинністю: допомагала убогим, втішала засмучених і наставляла грішних. Вона була глибоко смиренною, вважаючи себе гіршою за всіх, і керувалася настановами преподобного Євфимія. Її святе життя принесло спасіння багатьом душам.

    З відривного календаря "З вірою в душі" за 24 січня.
    -----------
    СВЯТА ПРЕПОДОБНА КСЕНІЯ РИМЛЯНКА Преподобна Ксенія була єдиною дочкою римського сенатора, спочатку її звали Євсевією. Вона відчувала поклик до Бога з юних років і прагнула залишитися вічною нареченою Христа. Коли батьки вирішили видати її заміж за багатого юнака, Ксенія вирішила втекти з дому, щоб зберегти своє дівоцтво. Після втечі з дому, за Божим промислом, зустріла настоятеля обителі святого апостола Андрія в Міласі, де почала нове життя. Вона змінила своє ім'я на Ксенія, купила землю, побудувала храм святого Стефана та заснувала жіночий монастир. Єпископ Павло посвятив її в дияконіси, визнавши її гідною завдяки благочестивому життю. Свята Ксенія була відома своєю благочинністю: допомагала убогим, втішала засмучених і наставляла грішних. Вона була глибоко смиренною, вважаючи себе гіршою за всіх, і керувалася настановами преподобного Євфимія. Її святе життя принесло спасіння багатьом душам. З відривного календаря "З вірою в душі" за 24 січня. -----------
    18переглядів
  • ХЛІБ ДОМАШНІЙ

    1 кг борошна, 2 ч. ложки солі, 25 г дріжджів, трохи прянощів (кмину, фенхелю, насіння коріандру - що є), 1 ст. ложка оцту, 2-3 склянки води, 1 білок.

    Насипте борошно у велику миску. просіюючи його туди крізь сито. Фенхель розітріть у ступці або просто на долоні в дрібний порошок, змішайте його з розтертими дріжджами, сіллю й кмином, розведіть усе це водою й вилийте в борошно. Додайте 1 ст. ложку оцту. Тепер починайте місити тісто. Спочатку дерев'яною ложкою, потім руками. Місити треба довго й ретельно - від цього залежить смак хліба.

    Як тільки тісто добре відставатиме від рук, покладіть його назад у миску, накрийте чистою полотняною серветкою й залишіть у теплому місці, щоб підійшло. Потім розділіть його навпіл і, надавши округлої форми, викладіть два майбутніх короваї на посипану борошном дошку. Знову накрийте серветкою й залишіть ще на 50 хвилин у теплому місці.

    Змажте білком короваї й поставте в сильно розігріту духовку. Випікайте на сильному вогні протягом 15 хвилин. Потім вогонь зменшіть і печіть ще 50 хвилин.

    З відривного календаря "Криниченька" за 22 січня.
    ----------

    P.S.: фото створено за допомогою ШІ. Набрала в "ChatGPT" слова "Створити фото українського домашнього хліба на українському вишитому рушнику, задний фон в українському стилі" і з першого разу вийшло те що мені треба було. Одразу сподобалося!👍🍞🇺🇦
    ХЛІБ ДОМАШНІЙ 1 кг борошна, 2 ч. ложки солі, 25 г дріжджів, трохи прянощів (кмину, фенхелю, насіння коріандру - що є), 1 ст. ложка оцту, 2-3 склянки води, 1 білок. Насипте борошно у велику миску. просіюючи його туди крізь сито. Фенхель розітріть у ступці або просто на долоні в дрібний порошок, змішайте його з розтертими дріжджами, сіллю й кмином, розведіть усе це водою й вилийте в борошно. Додайте 1 ст. ложку оцту. Тепер починайте місити тісто. Спочатку дерев'яною ложкою, потім руками. Місити треба довго й ретельно - від цього залежить смак хліба. Як тільки тісто добре відставатиме від рук, покладіть його назад у миску, накрийте чистою полотняною серветкою й залишіть у теплому місці, щоб підійшло. Потім розділіть його навпіл і, надавши округлої форми, викладіть два майбутніх короваї на посипану борошном дошку. Знову накрийте серветкою й залишіть ще на 50 хвилин у теплому місці. Змажте білком короваї й поставте в сильно розігріту духовку. Випікайте на сильному вогні протягом 15 хвилин. Потім вогонь зменшіть і печіть ще 50 хвилин. З відривного календаря "Криниченька" за 22 січня. ---------- P.S.: фото створено за допомогою ШІ. Набрала в "ChatGPT" слова "Створити фото українського домашнього хліба на українському вишитому рушнику, задний фон в українському стилі" і з першого разу вийшло те що мені треба було. Одразу сподобалося!👍🍞🇺🇦
    30переглядів
  • 22 січня – День Соборності України!

    Це – день єдності усіх українських земель, нашої спільної історичної пам’яті, нагадування українцям про єдину, неподільну, цілісну Українську Державу! Яка відродилась, вистояла і сьогодні обстоює свою свободу і незалежність від агресії московських окупантів.

    Ми не маємо іншої землі. Ми не хочемо чужого. Але і за своє будемо стояти твердо і до кінця! Кінця кожного російського загарбника, що прийшов до нас з війною.

    У єдності наша сила! У спільній боротьбі Збройних Сил та Українського народу проти російських загарбників! Коли ми єдині – ми непереможні!
    Слава Україні! Слава ЗСУ!
    22 січня – День Соборності України! Це – день єдності усіх українських земель, нашої спільної історичної пам’яті, нагадування українцям про єдину, неподільну, цілісну Українську Державу! Яка відродилась, вистояла і сьогодні обстоює свою свободу і незалежність від агресії московських окупантів. Ми не маємо іншої землі. Ми не хочемо чужого. Але і за своє будемо стояти твердо і до кінця! Кінця кожного російського загарбника, що прийшов до нас з війною. У єдності наша сила! У спільній боротьбі Збройних Сил та Українського народу проти російських загарбників! Коли ми єдині – ми непереможні! Слава Україні! Слава ЗСУ!
    30переглядів
  • https://youtu.be/oYP1RZvh-d8?si=2yFUZruEY3yc-FUr
    https://youtu.be/oYP1RZvh-d8?si=2yFUZruEY3yc-FUr
    29переглядів
  • Книга "Вкрадена весна" Костянтина Симоненка. Початок повномасштабної відбувся на адреналіні, коли взагалі не було чіткого розуміння, що буде далі і чи зможемо ми захисти Україну від загарбників. Виявляється, що якби військову техніку і літаків не прибрали за кілька годин до 5-ї години ранку з аеродрому, то дійсно, Київ та вся територія України за лічені години була б під російським прапором. Дякувати Богові і всім нашим захисникам, масштабної катастрофи не трапилося і нам вдалося втримати Україну і дати відсіч нашим ворогам. Я вперше таке прочитала, і тепер розумію, якої катастрофи ми уникнули завдяки нашим відважним пілотам і водіям.

    Цікаво було читати хронологічні події війни очима пана Костянтина Симоненка. Усе це він проводить паралель з війнами інших країн.

    Було цікаво читати, як українці по-різному реагують на обстріли, хтось одразу запанікував, і втікає світ за очі, подалі від війні, а хтось не так гостро реагує на все це, і залишився в Україні.

    Дуже боляче було читати про перших біженців на початку повномасштабної війні. Як відбулася евакуація, що вони пережили.

    Маріуполь, Буча, Ізюм та інші міста і села - це наш великий біль, який ніколи не забудеться... Хіба можна таке можна пробачити?! Ні, ніколи...

    Ще було цікаво читати, як пропаганда впливає на людей, як завдяки одній брехні, один народ готовий вбити свого сусіда, за національною ознакою. Навіть коли породичалися між собою.

    Про американців і європейців часом було смішно читати. Особливо, порівняння з життям тих, як столічні мешканці живуть в москві, і тих, як живе населення за межами столиці, та як це схоже на те, як живуть на острові Гаїті гаїтяні. Де до однієї половині острова проводять туристів, де змальовано життя немов в раю. А там, за парканом насправді розруха, бідність і постійні перевороти. І тому американці не розуміють, чому російські війська під час окупації викрадають унітази і пральні машини.

    І звичайно, росіяни досі вважають, що все правильно зробили, коли "вирішили звільнити Україну від бандерівців і фашистів". О, автору книги довелося в коментарів заблокувати багатьох таких добродіїв.

    Взагалом, щоби більше не описувати далі, про що ця книга, то я вирішила написати лише про те, що я встигла прочитати, і про те, що мене найбільше вразило. Тобто, книгу далі буду читати, але відгук вирішила написати зараз, коли Україна переживає найскладніші часи...

    Одним словом, ця книга для того, щоби згадати, як усе було, щоби не забували, через що нам довелося пройти і щоби не забували, хто є нашим ворогом, а хто завжди прийде нам на допомогу.

    Зараз Україна переживає найбільш складні часи. Але вона така, сильна, мужна і готова далі боротися за своє існування під мирним небом... Ось за що я люблю свою Україну і український народ...

    Україна тримається...🇺🇦✌️💙💛🙏🕊
    33переглядів 1 Поширень
  • «НАМ ПОТРІБЕН СВІЙ ЧЕРЧИЛЛЬ?»: УЯВНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ, ЯКИЙ ВАМ НЕ СПОДОБАЄТЬСЯ
      Коли я бачу, з яким пафосом у наших соцмережах постять знамениту фразу Вінстона Черчилля 1940 року: «Я не можу запропонувати нічого, крім крові, тяжкої праці, сліз і поту», - мене завжди тягне на гірку посмішку. Тисячі лайків, захоплені коментарі... Але люди вбачають у цих словах не заклик до власної жертви. О ні. Вони бачать у цьому чужу велич. Це класична українська...
    37переглядів 1 Поширень
  • https://youtu.be/0pG5U3xHybI?si=uIlfwTqDwo6ADYOA
    https://youtu.be/0pG5U3xHybI?si=uIlfwTqDwo6ADYOA
    30переглядів
Більше дописів