#Наші_традиції

ЯК ЗІБРАТИ МАКОВІЙЧИКА

Основним елементом святкового букета є стигла головка маку - символ родючості. За народними традиціями, маковійчики збирали із 17 видів квітів та трав.

Обов'язкові квіти та різнотрав'я мали важливе значення.

• Соняшник, наприклад, був символом надії, сонця, подяки та тепла.

• М'яту додавали для душевного спокою та умиротворення.

• Калинові гілки уособлювали любов, ніжність та жіночу красу.

• Для згоди у сім'ї у спасівський букет вплітали ласкавець, а полин вважали за символ примирення.

• Рута, за повір'ям, додавалася до квіткової композиції для здоров'я, а колосся вівса - для великого достатку та щедрого врожаю.

• Серед обов'язкових елементів слід виділити також: буркун - символ довіри, спокою та затишку; материнку - «щоб у роду не було переводу»; календулу, що, за легендами, може захищати від хвороб; чорнобривці - символ сім'ї, єдності та батьківської хати.

З відривного календаря "Український народний календар" за 30 липня.
----------

Читаю книгу "Почаївська Лавра: Історія, про яку не розповідають" Петра Кралюка. У цій книзі дуже детально описано ким і коли розпочалося чернече життя. Як усе це почалося. Чому через кілька років монастир потрапив до рук уніатів. Як було вкоронено Почаївської ікони Божої Матері. Хто насправді дав статус монастиря Лаври. Чому православний монастир до уніатів і православний монастир після уніатів, не одне й те саме. Як відбувалася русифікація Почаївської лаври під владою російської православної церкви. І які враження були в Миколи Костомарова під час перебування в Почаївському монастирі. Як на мене, дуже цікава деталь, і стає зрозуміло, чого добивалася так званна російська церковна і світська влада від українського народу, і стає зрозуміло чому зараз деякі монастирі так вперто тримаються "руського міра". А ще, завдяки своїм розповідам, Микола Костомаров надихнув поїхати до Почаєва і Тараса Шевченка.

Книга така цікава, що я вважаю, що її повинна прочитати кожна українська родина, яка цікавиться історією Почаївської ікони Божої Матері та монастирем, бо тільки тоді все стане на своїх місцях. Бо я вже колись читала історію про Почаїв, і там все було написано зовсім по-іншому, як то кажуть, у стилі "руського міра".

Сподобалися ці слова... От і вирішила зробити такі листівки для чоловіків і жінок... Царство їх Небесне...🙏🕯☦️

У ніч з 28 на 29 липня відбулося наймасовіше вбивство полонених українських захисників — росіяни здійснили теракт у колонії в Оленівці. Внаслідок потужного вибуху у бараку, куди напередодні поселили виключно захисників «Азовсталі», загинуло понад 50 наших військових і понад 130 було поранено.

Цьогоріч Верховна Рада встановила 28 липня Днем скорботи та вшанування памʼяті захисників і захисниць України, добровольців і цивільних людей, які були страчені, закатовані або загинули у полоні. Цей день про страшний біль і втрату. Про воєнні злочини, за які обов'язково настане відповідальність. Про тих, хто тримався до останнього — у підвалах «Азовсталі», під безперервним вогнем на передовій, у нелюдських умовах колоній. І про наш обов’язок — не мовчати, не забувати і не зрадити їхню жертву.

Пам'ятаємо і ніколи не пробачимо...🙏🕯️☦️

ВМЧ. І ЦІЛИТЕЛЯ ПАНТЕЛЕЙМОНА

З давніх часів святий Пантелеймон вважається покровителем лікарів. Молитви хворих, із вірою звернені до нього, приносять полегшення, зцілюють від фізичних і духовних недуг.

Пантелеймон (280-305) народився у Римській імперії, в м. Нікомидія (нині Ізміт, Туреччина). Батько його був язичником, а мати - християнкою. Хлопчика назвали Пантолеоном, і лише пізніше - Пантелеймоном. Земне життя угодника було коротким, він прийняв мученицьку смерть.

Лікарського мистецтва навчався у знаменитого Єфросина, послугами якого користувався сам імп. Максиміан, гонитель християн.

Особливою подією стала зустріч зі старим пресвітером Єрмолаєм. Старець довго розмовляв, наставляючи молодика, полюбив його як рідного. Разом зі спасенними бесідами Пантлеймон одержав, мабуть, і якісь поради щодо цілительства, яке може відбуватися тільки по істинній вірі в Христа. Відтак юнак воскресив дівчинку, вкушену змією. Друге чудо - зцілення сліпого та навернення батька, який незабаром помирає. Роздавши статки бідним, Пантелеймон присвячує себе хворим. Після дива зцілення іменем Ісуса Христа свого вчителя Єфросина та його навернення до християнства лікарі-заздрісники донесли імператорові.

Вмч. Пантелеймона привели на суд і він привселюдно визнав Ісуса. Тоді імператор віддав його на страшні муки. Тіло піддали тортурам і потім обезголовили. Свою смерть він зустрів радісно, співаючи псалми.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 27 липня.
-----------

Бажаємо міцного здоров’я, життєвої енергії і задоволення від своєї справи. Нехай у Вашій щоденній праці буде більше радості, вдячності та поваги від людей.

УСПІННЯ ПРАВ. АННИ

Сьгодні вірні вшановують кровних пращурів Ісуса Христа, бездітні жінки просять Бога дарувати їм дітей. Прав. Анна була дочкою священника Матфана і Марії, з коліна Леві, роду Ааронового. Подружжя жило в Назареті Галілейському. Вони не мали дітей до старості, і все життя тужили про це. Їм доводилося переносити презирство і насмішки, тому що в той час безпліддя вважалося гань бою. Але вони ніколи не нарікали, тільки гаряче молилися Всевишньому, смиренно сподіваючись на Його волю.

Якось під час великого свята дари, які прав. Йоаким взяв до Єрусалима для принесення їх Богу, не були прийняті священником, котрий вважав, що бездітний чоловік не може приносити жертву Богові. Це дуже засмутило старого і він, вважаючи себе найбільш грішним серед людей, вирішив не повертатися додому, а оселитися в пустелі. Анна, дізнавшись, якого приниження за знав її чоловік, стала в пості та молитві скорботно просити Господа про дарування їй дитини. У пустелі про те саме просив Творця Йоаким. І молит ва святого подружжя була почута: їм обом ангел сповістив, що народиться у них Донька, Яку благословить весь рід людський. За велінням небес ного вісника подружжя зустрілося в Єрусалимі. Тут у них і народилася Марія.

Св. Йоаким помер через кілька років після введення у храм своєї Доньки, у 80-літньому віці. Св. Анна померла у 70, через 2 роки після нього, провівши свої останні літа при храмі, поруч із Донею.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 25 липня.
-----------