СИМВОЛИ ПРИРОДИ

М'ята - символ дівочої краси й цноти. У фольклорі нерідко згадується поруч із рутою, утворюючи немовби одну рослину - руту-м'яту. Відігравала важливу роль і у весільній обрядовості. За традицією, вінок для молодої та вінки для дружок плели з м'яти, барвінку й рути. Посідає почесне місце в народних піснях та обрядах.

Чебрець. Українець завжди брав із собою в далеку подорож пучечок чебрецю. Його гострий гарячий аромат нагадував про тепло рідної домівки, відновлював сили й зміцнював дух. До речі, наукова назва чебрецю «тим'ян повзучий» у перекладі з грецької означає «сила», «дух». У народі його називають «богородицькою травою», «чепчиком», «материдушкою». Наші далекі предки під час жертовних ритуалів кидали у вогонь чебрець, який виділяв духмяний дим. Його широко застосовують у народній медицині для лікування застуди тощо. Серед пасічників чебрець вважається одним із кращих медоносів.

З відривного календаря "Криниченька" за 7 вересня

ВІННИЦЬКА (ВІННИЦЬКО-РОЖЕЦЬКА) ІКОНА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Старовинний чудотворний образ, відомий з початку XVIII століття. Її історія пов'язана з Поділлям, де розташовувались Микулинський та Рожецький монастирі. У XVII столітті Микулинський монастир був зруйнований татарами. У XVIII столітті на місці колишнього монастирського хутора в селі Ріжок оселились православні черниці, які згодом заснували Рожецький монастир.

У 1716 році місцевий шляхтич Миколай Кринський подарував черницям землю, забезпечивши їхню обитель необхідними ресурсами. Під час пожежі у Рожецькому монастирі чудесно збереглася лише одна ікона, яку назвали «Врятована із пожежі Божа Матір». У 1748 році монастир було закрито, а його насельниць переведено до Вінницького Благовіщенського монастиря разом із чудотворним образом.

Після революції 1917 року ікона разом із монастирем зазнала втрат. До наших днів збереглися дореволюційне фото святині та кілька її списків. У 2021 році відновлений список Вінницької ікони було передано відродженій обителі на честь Благовіщення в м. Вінниця.

22 листопада 2021 року Священний Синод Православної Церкви України ухвалив рішення про загальноцерковне шанування ікони, визначивши днем її пам'яті 7 вересня.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 7 вересня

СПОМИН ЧУДА АРХИСТРАТИГА МИХАЇЛА В ХОНАХ

Одного разу язичнику, чия дочка була німою від народження, уві сні з'явився архістратиг Михаїл і сповістив, що вона отримає дар мови, випивши води з чудотворного джерела. Після зцілення вдячний чоловік разом із родиною прийняв хрещення та побудував біля джерела храм на честь архангела Михаїла.

Через 90 років у цей храм прийшов десятирічний отрок Архип із Ієраполя. Він став ревним служителем храму, навертаючи язичників до християнства. Його діяльність викликала озлоблення серед поган, які задумали знищити храм. Вони викопали рів для з'єднання двох річок, щоб пустити їхній потік на святиню. Архип, не полишаючи храму, молився, вірячи в допомогу Божу.

Коли бурхливий потік води рушив на храм, явився архістратиг Михаїл. Ударивши списом у кам'яну гору, він створив ущелину, куди спрямувалась вода, залишивши храм неушкодженим. Вороги втекли, а місце отримало назву Хони (що означає «ущелина» або «розколина») на честь чудесного порятунку.

Архип продовжував служіння, а храм став символом Божої слави. Це чудо нагадує про силу молитви і заступництво святого архістратига Михаїла, який допомагає всім, хто щиро звертається до нього.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 6 вересня

ВІД ДАВНИНИ ДО СУЧАСНОСТІ

Бабина каша - страва на яйцях і маслі, яку, за звичаєм, готувала баба-повитуха й приносила на хрестини в горщику. Усі присутні торгувалися за право розбити його. Найвищу ціну зазвичай давав хрещений батько дитини. Йому й діставався горщик із кашею, який він, піднявши високо над столом, розбивав об ріг так, щоб черепки й каша лишилися на столі. Іноді горщик розбивали качалкою для тіста, тоді каша лягала на стіл горбочком. Зрізавши верхню шкуринку й поставивши на неї чарку горілки або варенухи, кум подавав усе це породіллі з побажанням здоров'я їй та дитині. Кожен із гостей на хрестинах брав собі грудочку каші, а молоді жінки ще й черепок. Це мало забезпечити молодому подружжю продовження роду. Роздача каші супроводжувалася приказкою: «Роди, Боже, жито-пшеницю, а в запічку - дітей копицю». Цей звичай побутував у північних районах України: на Поліссі, Волині, півночі Слобожанщини. У сучасній родильній обрядовості цих районів він подекуди зберігся, проте в трансформованому вигляді.

З відривного календаря "Криниченька" за 5 вересня

ПРЕПОДОБНОМУЧЕНИК АФАНАСІЙ БЕРЕСТЕЙСЬКИЙ

Народився у благочестивій родині. В 1596 році Брестська унія викликала розкол у Православній Церкві, що вплинуло на його подальшу діяльність.

Замолоду Афанасій працював у шляхетних польських родинах, але, розчарувавшись у мирському житті, став ченцем у Віленському Свято-Духівському монастирі. У 1627 році прийняв постриг, згодом служив у різних монастирях, включаючи Дубійську та Куп'ятицьку обителі.

У 1640 році Афанасій став ігуменом Симеонівського монастиря в Бресті. Він активно виступав проти унії, проповідуючи в храмах і на сеймах. У 1643 році, виконуючи видіння Богородиці, звернувся до польського короля, закликаючи засудити унію. Через це зазнав переслідувань, був ув'язнений у Варшаві, а згодом засланий до Києво-Печерської лаври. Там він написав «Щоденник», у якому ви кривав унію та описував боротьбу православ них.

У 1648 році Афанасія звинуватили у сприянні козакам. Відмовившись зректися своїх поглядів, він загинув мученицькою смертю. Його тіло знайшли нетлінним і згодом перенесли до Симеонівського монастиря. Мощі святого прославилися численними чудесами.

Афанасій був шанований як святий, а його життя стало прикладом вірності Православній Церкві.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 5 вересня