Вітаю всіх причетних з Днем сухопутних військ України! Нехай служба буде безпечною, а перемога України - швидкою! Дякую за все нашим героям! Повертаєтесь живими додому. Нехай вас береже Бог! 💙💛🙏

СВТ. СПРИРИДОНА ТРИМИФУНТСЬКОГО

Свт. Спиридон, єп. Тримифунтський, чудотворець (бл. 270-348) народився на о. Кіпр. Про його життя відомостей мало. Він був пастухом, мав дружину та дітей. Усі кошти віддавав на потреби ближніх. За це Господь нагородив його даром чудотворіння: він зціляв невиліковно хворих і виганяв бісів. По смерті дружини, за імп. Костянтина Великого (306-337), він був обраний єп. Тримифунта.

Святитель не змінив свого способу життя. 325 р. свт. Спиридон брав участь у І Вселенському соборі. Тут він вступив у дискусію із грецьким філософом, який захищав аріанську єресь. Проста мова єп. Спиридона показала немічність людської мудрості перед Премудрістю Божою. У результаті противник християнства зробився його ревним захисником і прийняв хрещення.

Святитель піклувався про свою паству. За його молитвою посуха змінювалася рясним дощем, а безперервні дощі - теплою та сухою погодою. Також зцілялися хворі, виганялися демони. Багато див творив св. Спиридон.

Коли в Олександрії був скликаний Собор заради розтрощення ідолів і капищ, за молитвами отців Собору попадали всі ідоли, окрім одного, найбільш шанованого. Патріарху у видінні було відкрито, що цей ідол залишився для того, щоб його розбив св. Спиридон Тримифунтський. Його викликали на Собор, і коли святитель ступив на берег, ідол в Олександрії зі всіма жертовниками розсипався.

Так у праведності й святості прожив св. Спиридон земне життя і в молитві віддав свою душу Господу бл. 348 р.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 12 грудня.
-----------

#Постаті

ГЕТЬМАН НЕРЕЄСТРОВИХ КОЗАКІВ

«Іван Сулима - один з тих легендарних ватажків, слава і безсмертя яких стають славою і безсмертям нації».

Богдан Сушинський

12 грудня 1635 року на ешафоті Старого міста Варшави постав гетьман нереєстрових запорозьких козаків Іван Сулима. В останньому бажанні Сулима просив, щоб йому в труну по-клали золоту медаль, отриману від Папи Римського. Та мати труну Сулимі не судилося: багаторазовий переможець турків, який узяв фортецю Кодак, мусив простягати шию кату.

Після лютих мук гетьману відрубали голову, тіло його четвертували і для остраху іншим розвісили на міських мурах польської столиці. За рішенням сейму трьох його сподвижників було четвертовано на центральній площі у Варшаві.

Іван Сулима народився в православній шля хетській сім'ї в с. Рогощі Київського воєводства. Із молодих их літ здобув добру освіту. Зустрів свою єдину Улясю. Закоханий Іван Сулима порівнював її то з відьмою, то з блискавкою: «чорнюща, як ніч, з глибокими відьомськими очима... дивна, чимось небезпечна».

Був добрим хазяїном у своїх селах, надійним чоловіком, батьком трьох синів. Власним кштом Сулима у рідній Сулимівці побудував унікальний Свято-Покровський храм.

За публікацією Ганни Черкаської

З відривного календаря "Український народний календар" за 12 грудня.
----------

#Мудрість_крізь_віки

ВІДОМІ ВИСЛОВИ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ

Григорій Сковорода (1722-1794) - видатний український філософ-містик, український Сократ, богослов, поет, педагог та композитор. Унікальна багатовимірна людина. Ось деякі з його сентенцій, які продовжують нас дивувати своєю мудрістю, хоча й промайнули віки.

✔️3 видимого пізнавай невидиме.
✔️Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось.
✔️Без ядра горіх ніщо, так само як і людина без серця.
✔️Світло відкриває нам те, про що ми у темряві лише здогадувалися.
✔️Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий?
✔️Істинна дружба, правдиве щастя і пряма юність ніколи не зістаряться.
✔️Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
✔️Бери вершину і матимеш середину.
✔️Уподібнюйся пальмі: чим міцніше її стискає скеля, тим швидше і прекрасніше здіймається вона догори.
✔️Коли риба спіймана, вона вже не потребує принади.

З відривного календаря "Український народний календар" за 11 грудня.
-----------

#Постаті

ВОЛОДИМИР РОМАНЮК

9 грудня 1925 р. у селі Химчин (нині — Івано-Франківщина) народився Василь Романюк Володимир Патріарх Київський і всієї Русі-України.

19-річним Василь, як член ОУН, отримав 10 років радянських таборів. Після повернення Романюк здобув теологічну освіту в духовній семінарії в москві. Висвячував отця Володимира кардинал Йосип Сліпий, з яким вони перебували в таборах. Отець Володимир чесно ніс своє пасторське служіння. Та у червні 1970 р. за виступ проти арешту історика Валентина Мороза йому заборонили правити.

У ніч із 12 на 13 січня 1972 року, коли було арештовано більше двохсот свідомих українців, Василь Романюк потрапив до ворожих рук. І знову - доля політв'язня.

Після дев'ятнадцяти років таборів йому судилося стати Патріархом Української Православної Церкви Київського Патріархату. Неповних два роки тривало високе служіння.

14 липня 1995 р. патріарх Володимир (Василь Романюк) отримав телефонний дзвінок. Після цього він одягнув світське вбрання і пішов у Ботанічний сад Київського університету. Там на нього очікували дві жінки. Згідно з офіційною версією, Романюку стало зле. Так загинув Великий українець, а його поховання на Софіївській площі стало першим днем офіційної зачистки пострадянської України від українців.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 9 грудня.
-----------

#Постаті

ТВОРЕЦЬ ХОРОВОГО СТИЛЮ ГАЛИЧИНИ

7 грудня 1870 року у віці 55 років помер Михайло Вербицький - композитор, диригент, священник, автор мелодії Державного Гімну «Ще не вмерла Україна».

Народився Михайло Вербицький 4 березня 1815-го в селі Явірник Руський поблизу Перемишля (нині - Польща). Грунтовну музичну освіту він здобув у провідних композиторів. Навчався у Львівській духовній семінарії.

Написав музику до понад 20 театральних вистав. Автор музики до твору Івана Гушалевича «Мир вам, браття, всі приносим», який став гімном Галичини. Створив хорову композицію до «Заповіту» Тараса Шевченка. Фанатично любив Шевченка і мріяв написати музику до всіх його віршів.

Займався педагогічною діяльністю, писав статті, творив музику. Віртуозно грав на гітарі.

Вважається, що музику до Державного Гімну «Ще не вмерла Україна» він написав у 1863-му. Вперше виконаний на зібранні громади Перемишльської семінарії того ж року. Хоча як самостійний твір «Ще не вмерла Україна» вперше прозвучала 10 березня 1865-го.

У 1917-1920 роках твір став одним із гімнів ЗУНР та УНР, у 1939-му - гімном Карпатської України, а з 1992-го - Державним Гімном незалежної України.

З відривного календаря "Український народний календар" за 8 грудня.
-------------

#Заспіваймо!

Слова Олеся Бабія
Автор музики невідомий

ЗРОДИЛИСЬ МИ ВЕЛИКОЇ ГОДИНИ

(Нині - Гімн українських воїнів)

Зродились ми великої години
З пожеж війни, і з полум'я вогнів,
Плекав нас біль по втраті України,
Кормив нас гнів і злість на ворогів.

І ось ідемо в бою життєвому
Тверді, міцні, незламні, мов граніт,
Бо плач не дав свободи ще нікому,
А хто борець, той здобуває світ.

Не хочемо ні слави, ні заплати,
Заплатою нам розкіш боротьби,
Солодше нам у бою умирати,
Як жити в путах, мов німі раби.

Доволі нам руїни і незгоди,
Не сміє брат на брата йти у бій,
Під синьо-жовтим прапором свободи
З'єднаєм весь великий нарід свій.

Велику Правду, для усіх єдину,
Наш гордий клич народові несе:
Батьківщині будь вірний до загину,
Нам Україна вище понад все!

Веде нас в бій борців упавших слава,
Для нас закон найвищий та наказ -
Соборна Українська держава
Вільна, міцна від Тиси по Кавказ!

З відривного календаря "Український народний календар" за 6 грудня.
--------

https://youtu.be/bRF9D0EGhIQ?si=DdcYziyPZZ9KcMlw

СВТ. МИКОЛАЯ, ΑΡΧΙΕΠ. МИР ЛІКІЙСЬКИХ

Свт. Миколай (270- бл. 345) народився у лікійському м. Патарі у багатій сім'ї. Його присвятили Богу. Замолоду був рукопокладений на пресвітера. Коли батьки померли, він таємно роздав своє багатство убогим.

Життя святого було сповнене чудес. Він хотів віддалитися від світу і присвятити життя Богові, але під час молитви почув Голос, Який велів звернути життя до людей. Угодник зрозумів, що йому призначене не чернече життя, і вирушив у Мири, що у Лікії.

У Мирах тоді обирали єпископа, і найстаршому з них було видіння: йому з'явився «Муж світлий» і наказав перед ранішнім богослужінням стати в дверях та дожидатися парафіян: «Перший, хто увійде, і є обранець Божий; і ім'я йому - Миколай». Першим, хто увійшов у церкву, був св. Миколай. Так святитель став пастирем лікійської церкви. Імп. Діоклетіан розпочав гоніння на християн і св. Миколай був ув'язнений.

За імп. Костянтина гоніння припинилися, і свт. Миколай, вийшовши з в'язниці, знов повернувся до пастви. У цей час нове лихо спіткало церкву: в ній почалися внутрішні чвари, єресі і розколи, у т.ч. аріанство. Бажаючи відновити мир в Церкві, імператор 325 р. скликав у м. Нікеї єпископів. Це був I Вселенський собор, на якому були 318 отців Церкви, у т. ч. свт. Миколай. Собор засудив аріанську єресь; тут був складений Символ Віри до 8-го члена. Повернувшись у Мири, св. Миколай здійснив багато чудес. Помер у Мирах. Мощі перенесені у м. Бар (Італія), де вони спочивають і донині.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 6 грудня.
-----------