Дуже цікаво...❗️Мова має значення...💙💛

https://youtube.com/watch?v=5SgKLSTZv-s&si=-A0CxcjUbKBmBaF8

#Житія_святих

СОБОР 12-ОХ АПОСТОЛΙΒ

За 3 роки до розп'яття на Хресті Ісус почав збирати собі учнів. Серед простого люду Він обирав тих, хто не лише міг усім серцем осягти глибину Його вчення, але й донести до інших Любов до Бога, здатних служити людству. Покликаних до апостольства Він наділив чудодійною силою, і вони покинули своїх рідних та звичне життя, щоб слідувати за своїм Божественним Учителем, розділяти з Ним усі труднощі й страждання на нелегкому шляху до Істини й спасіння роду людського.

Імена найближчих учнів Спасителя відомі й неодноразово зустрічаються в св. книгах. Єдина відмінність, що в більш ранніх джерелах до їх числа входить і Юда Іскаріот, якого після зрадництва замінили жеребом на Матвія. Після Вознесіння Ісуса і сходження на апп. Святого Духу, вони продовжили своє служіння Сину Божому і розійшлися з проповідями по всьому світу, доносячи вогонь Віри до всіх народів і племен.

Своєю апостольською діяльністю учні Христа викликали невдоволення у чаклунів, фарисеїв та книжників, служителів язичницьких культів. Їм довелося чимало пережити, і більшість з апостолів закінчила життя мученицькою смертю. У кожного апостола є свій день пам'яті у році, коли вдячні нащадки згадують про їх великі діяння.

Ось імена 12-ох апп.: Петро Первоверховний, Андрій Первозваний, Яків Заведеїв, Іоан Богослов, Пилип, Варфоломій, Хома, Матвій, Яків Алфеїв, Юда Яковів (Тадей), Симон Зилот, Матвій.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 30 червня.
-----------

#Нині_святкуємо

ΑΠΠ. ΠΕΤΡΑ Ι ΠΑΒΛΑ

Нині вшановуються апп. Петро і Павло, найважливіші для християнства святі.

Петро (?- бл. 67) — перший з апп., хто визнав Ісуса Христа Месією. Він очолив спільноту християн після Ісуса. Відомі 2 Соборних послання св. ап. Петра. У Другому посланні (бл. 67 р.) він пише про свою близьку смерть. За наказом римського імп. Нерона ап. Петра за проповідь християнства засудили до розп'яття. Вважаючи себе негідним прийняти таку саму мученицьку смерть, як і його Учитель, він просив, щоб його розіп'яли головою вниз, бажаючи навіть під час смерті схилити свою голову перед Богом.

Павло (?- бл. 67) - колишній гонитель християн, який розкаявся та став палким проповідником християнства. Він написав 13 послань різним Церквам і багато подорожував, поширюючи вчення Христа. Повернувшись зі своєї третьої місіонерської подорожі до Єрусалима, ап. Павло був схоплений юдеями і як римський громадянин відправлений на суд до кесаря.

У Римі ап. Павло допомагав ап. Петру просвіщати римлян світлом Христової віри, за що і був засуджений до смерті. Св. ап. Павлу відсікли голову мечем. Оскільки Петро був за професією рибалкою, подекуди він вшановувався на свято як покровитель рибалок.

Обоє святі були страчені за свої переконання: Петра розіп'яли на хресті, а Павла обезголовили. Проте завдяки їм християнство продовжило поширюватися, тому Петро і Павло уособлюють неперервну Церкву.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 29 червня.
-----------

Щойно прочитала вже книгу Саша Войцехівська "Коли я вирощу крила". Одразу скажу чесно, ця книга не моє, скучно було її читати, скоріше, більше для підлітків підійде. Але є деякі сторінки, які мені припали до душі, тож викладаю цю частину сюжету, яка мені дуже сподобалася. Книга про те, душа дівчини, що померла, потрапляє до країни, яка називається "ЯНГЛІЯ", яка взагалі не схожа на рай. Там усе як на землі, будинки, кав'ярні, магазини, (де продається все безкоштовно) автобуси, автомобілі, і навіть закохуються. У центрі уваги школа, де вчаться ті, хто помер, щоби потім стати янголом-охоронцем своїх рідних та близьких, які залишилися живими. Спочатку в тих хто помер, крил немає, у кожному з тих, хто помер, вони з'являються лише потім по різному. Довго про це розповідати, тож додам коротко, після навчання, як тільки померлі здадуть іспит з навчання, вони заповняють анкету, називають ім'я тієї живої людини, яку хочу все її життя оберігати і стає її янголом-охоронцем.

Як цікаво, ім'я письменниці таке саме як і в Саши, подруги померлої, і ім'я і прізвище померлої, як в цієї людини, що письменниця присвятила книгу. Збіг, не знаю, але я надіюся, що у реальному житті та Лєра Щиголь жива. Бо мені дуже сумно було б дізнатися, що вона стала янголом-охоронцем у реальному там тому світі...

На центральній площі міста, де цвіте акація,
Конституцію держави оголосила нація,
Запорізький гетьман Орлик для свого народу,
Постарався, щоб жили по свому закону.
Не одні ще покоління старались, боролись,
Та про вільну Україну мріяли й молились.
Щоби ми в своїй країні могли вільно жити,
Довелось нашим героям свою кров пролити.
На центральній площі міста, де цвіте акація,
Українську Конституцію знов святкує нація,
Нація нова і вільна, вільна в своїм краю,
Любіть свою Україну! Зі святом вас вітаю!
-----------------------

СУВЕРЕННА! НЕЗАЛЕЖНА! ДЕМОКРАТИЧНА, СОЦІАЛЬНА Й ПРАВОВА ДЕРЖАВА!

Саме такою є Україна, і саме про це говорить стаття перша нашої Конституції.

Верховна Рада України ухвалила і ввела в дію Конституцію 28 червня 1996 року о 9 годині 18 хвилин, після майже доби безперервної роботи.

Новітній конституційний процес розпочався одразу ж після прийняття 16 липня 1990 року Верховною Радою УРСР Декларації про державний суверенітет України. Вже у жовтні була створена Конституційна комісія. У період 1991-1996 рр. комісіями, окремо створеними Верховною Радою та Президентом, було розроблено кілька проєктів Конституції. Вони тривалий час обговорювалися, доповнювалися, доопрацьовувалися.

У ніч з 27 на 28 червня 1996 року парламентарі ухвалили Основний закон України. Документ отримав підтримку двох третин депутатського корпусу (315 парламентаріїв). У ньому визначалася сильна президентська влада, гарантувалися права приватної власності, затверджувалися нова державна символіка, статус української мови як єдиної державної, Крим визнавався автономною республікою в складі України.

Від початку ухвалення Основний Закон України змінювався кілька разів. При цьому в Конституції України 1996 року передбачена досить жорстка процедура внесення до неї змін та доповнень.

З відривного календаря "Український народний календар" за 28 червня.

МАНЯВСЬКА ІКОНА БОЖОЇ ΜΑΤΕΡΙ «ІЗБАВИТЕЛЬКА»

Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці Манявської, писана на Афоні 1788 р., була переда на на Кавказ як благословення Ново-Афонському монастиреві у Грузії. У 30-ті рр. 20 ст. постало питання порятунку образа. Ігумен доручив ікону одному з ченців, який заприсягнувся зберегти святиню.

Чернець-хранитель, відходячи у вічність, взяв таку саму обітницю зі свого наступника. Понад 80 р. доля ікони, що мала силу долати злих духів, була відома як дуже помічна у важких хворобах, зцілювала від одержимості та епілепсії, залиша лась для всіх таємницею. Хтозна, як довго ще мандрував би безвістю чудотворний образ, але уві сні з'явилась йому Сама Пресвята Цариця, Яка звеліла передати ікону до Українського Афону.

Відтак святиня обрала для себе домівку, але де вона - чернець не знав. Та згодом довідався, що спрадавна Українським Афоном називали Манявський Хресто-Воздвиженський монастир. Коли чернець вперше прийшов до відродженої обителі, застав її у руїнах, так, що завагався, чи й справді тут повинен залишити безцінний скарб. Однак 2003 р. Пречиста Діва знову з'явилась хранителеві ікони й повторила свій наказ. Саме до недавно відбудованого за старими кресленнями храму Воздвиження Чесного Хреста скиту Манявського й передав чернець чудотворний образ. Уже наприкінці червня вперше за останні 80 р. святиня була винесена для всенародного поклоніння вірним. Ікона має чудодійну силу зцілювати від одержимості злими духами.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 25 червня.
-----------