ПРМЧ. АНАСТАСІЇ РИМЛЯНКИ

Св. Анастасія Римлянка (220-241) стала сиротою у 3 р. Виховувалася у монастирі поблизу Рима, в якому і прийняла чернецтво. Ігуменя монастиря виховала Анастасію у гарячій вірі, у страху Божому і послуху. Вона була дуже вродливою, і багато відомих римлян просили її руки, але Анастасія всім відмовляла, бажаючи залишитися невістою Христовою.

У той час імп. Декій розпочав жорстокі гоніння на християн. Язичники витягли св. Анастасію з монастиря і привели до правителя міста. Вони звинувачували її у тому, що вона не тільки зневажає відомих і багатих женихів, але шанує за Бога розіп'ятого Христа.

Військовий начальник Пров повелів їй принести жертву ідолам, але Анастасія відмовилася відректися від Христа. Пров, побачивши її молодість і красу, намагався спочатку лестощами спокусити її і змусити відректися від віри Христової. Але свята твердо сповідала віру. Тоді її піддали жахливим, нелюдським мукам та знущанням. Свята, будучи окривавленою, почала знемагати і попросила води. Якийсь чоловік на ім'я Кирило, що був присутній при її муках, зглянувся і напоїв її водою.

Тортури продовжили. Після страшних катувань святу обезголовили. Вирішивши, що Кирило, який дав води мучениці, є таємним християнином, кати схопили його і також стратили.

Тіло св. Анастасії було викинуте за місто на з'їжу диким звірам, але Бог не допустив знущання. Ігуменя Софія, сповіщена Господом, знайшла тіло преподобномучениці і з двома помічниками-християнами поховала його.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 29 жовтня.
-----------

ВМЧ. ПАРАСКЕВИ-П'ЯТНИЦІ

Було це за імп. Діоклетіана. У м. Іконії жила в дуже багатій сім'ї дівчина Параскева, християнка. Батьки померли, і Параскева почала витрачати своє майно на нагих, голодних, подорожніх. Вона вирішила присвятити життя Христу і навертала інших людей. Невіруючі схопили її і побили, а потім кинули до в'язниці.

У той час в Іконію прийшов один воєначальник, котрого прислав імп. Діоклетіан, щоб знищити там усіх християн. Йому донесли на Параскеву. Воєначальник був захоплений красою дівчини. Вона назвалася, і сказала, що ім'я її означає «п'ятниця», бо саме у цей день вона народилася. І сповідала перед ним Христову віру. Той запропонував скласти жертву ідолам, а потім він візьме її за дружину. «Я маю Жениха на небі, Ісуса Христа, тому іншого чоловіка не потребую», - відказала свята і плюнула йому в обличчя. Кат наказав її мучити. Потім, ледве живу, кинув у темницю. Вночі з'явився ангел і в ім'я Господа зцілив її рани.

Зранку варта знайшла Параскеву здоровою: на її тілі не було жодної рани. Злякавшись, вартові сповістили про це воєначальника. Той здивувався, побачивши Параскеву, і вирішив, що це диво від ідолів, і звелів вести її до капища. Силою молитви святої усі ідоли в храмі попадали і розбилися. Після допиту Параскеви кат наказав знову мучити її нещадно, обпалюючи вогнем. За молитвою святої ангел запалив сильний вогонь і знищив багато беззаконників. Тоді увірувало у Христа багато людей, що бачили це. Кат спішно наказав усікти святу мечем.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 28 жовтня.
-----------

#Украдені_в_України

МАКСИМ БЕРЕЗОВСЬКИЙ

27 жовтня 1745 р. у Глухові на Чернігівщині народився Максим Березовський - композитор, диригент, співак.

Пропаганда загарбників ще з XVIII століття провадить, що нібито Максим Березовський - засновник російського хорового концерту.

Проте, народжений у Глухові, він ніколи себе не асоціював ані з російською культурою, ані з її народом. Видатний український музикант навчався майстерності у Болонській філармонічній академії і перебував під покровительством Джованні Батісти Мартіні — композитора, музикознавця, найкращого музичного педагога Європи, учителя Вольфганга Амадея Моцарта. Він вважав Березовського одним із найталановитіших та улюблених учнів. До речі, навчався Березовський одночасно з Моцартом, їх часто порівнювали й обом пророчили блискуче майбутнє.

Однак Російська імперія не могла просто так залишити українського творця жити в Італії й Березовський вирушив у Петербург, де йому створили нестерпні умови для творчості. Видатного українця не стало, коли йому було всього 31 рік. У «найкращих» традиціях імперії - він помер за невідомих обставин.

«Композитор Максим Березовський помер сього місяця 24-го дня; заслужене ним жалування слід було б по сей день і видати, — йдеться у доповідній записці Івана Єлагіна від 25 травня 1777-го. Так як по смерті його нічого не зо-сталося й поховати тіло нічим».

З відривного календаря "Український народний календар" за 27 жовтня.
-----------

https://vseosvita.ua/blogs/maksym-berezovskyi-trahediia-ta-taiemnytsi...

МЧ. НЕСТОРА ЛІТОПИСЦЯ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОГО

Блж. Нестор (бл. 1056- бл.1114) прийшов у печеру до прп. Антонія і блж. Феодосія, який будував монастир, бажаючи чернечого образу; було йому 17 р. і тоді, хоч не був ще інок, набув чернечої чесноти, наслідуючи життю самих першоначальників свв. Антонія і Феодосія Печеських, від тієї святої двоїни прийняв у всіляку заповідь. Являє-бо в писанні своєму, що мав велику любов до преподобних засновників не словом, але ділом та істиною і що вельми прославляв Бога, бачачи добрі діла, які світяться, тих двох великих світил Руського неба.

Після смерті тих преподобних отців блж. Нестор прийняв образ інока від прп. Стефана, ігумена Печерського, потім і на дияконську ступінь від нього ж виведений був; і тоді, бачачи на собі подвійний ангельський сан, чернечий і дияконський, щоб бути в усьому духовним та істинним рабом Божим; добре знав, що сам Бог сказав: «Бог є дух і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в істині вклонятись». Однак являє у відомому своєму писанні, як перемагати духа лукавого, що не поклоняється Господеві, а найбільше невимовним смиренням.

Коли братія вирішила викопати мощі прп. Феодосія і перенести їх в Печерську церкву, - тоді був посланий блж. Нестор і, з великою вірою, копаючи вночі, мощі прп. Феодосія викопав і з печери виніс; тоді великим чудесам самовидцем був, як сам про це повідав.

Прожив, трудячись у ділах літописання; по тому переставився у вічність, і покладений був у печері, де й досі почиває.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 27 жовтня.
-----------

#Українознавство

ГОВОРИМО РІДНОЮ, ПИШАЄМОСЬ НАШОЮ СОЛОВ'ЇНОЮ!

Після початку широкомасштабної війни росії проти України прийшло розуміння, що рідна мова виконує не лише комунікативну функцію, а й націєтворчу. І сьогодні підтримка української як єдиної державної в усіх сферах суспільного життя безпрецедентна за всі роки незалежності.

Саме мовний кордон чітко вказав на ворога i нагадав: українська, як один із найголовніших маркерів нашої ідентичності, - основа національної безпеки та української державності. З початком повномасштабного вторгнення весь світ побачив, що мовне питання у цій війні довгий час недооцінювалось. Українська - одна з головних цілей путіна.

Після 24 лютого 2022-го рідна мова стала нашою справжньою лінією оборони і спротиву. Українці масово почали відмовлятися від мови агресора, деокуповуючи свій мовний простір. Війна прискорила процес дерусифікації та унеможливила подальше просування будь-яких проросійських наративів. Українська, відвойовуючи свої позиції, впевнено пішла у свій вирішальний контрнаступ і нині весь цивілізований світ розуміє, що фронт боротьби за Україну - це і фронт утвердження державної мови.

Тож пишаємось, що ми українці і послуговуємося рідною, солов'їною!

З відривного календаря "Український народний календар" за 26 жовтня.
-----------

Якщо не помиляюся, я вже третій тиждень читаю книгу Ярослави Дегтяренко "Гетьмани України: Павло Тетеря і Іван Брюховецький".

І вже прочитала про Павла Тетерю. Що можу сказати про нього. Не всі правителі бувають ідеальними. На мою думку ідеальних правителів взагалі не існує. Так було, є і буде. Тетеря правив країною в цей час, коли Україна вже майже розвалилася, він все робив, щоби якось зібрати її до купі. Але одного разу він зробив величезну помилку і через це дехто його зненавидів. Після цієї помилки в Тетері все одне за другим все пішло в шкереберть. Довелося зректися булави, і покинути Україну. Тут він дійсно зробив все що міг, щоб врятувати країну. І тут дуже влучно сказано словами одного з римських правителів, "Я зробив все що міг, нехай хтось зробить ще краще". Дуже сподобалося читати про Павла Тетері. Багато чого цікавого дізналася. І мені було сумно дізнатися, що він помер ось так підступно, від отруєння.

А от Іван Брюховецький повна його протилежність. Так як він був слугою Юрія Хмельницького, але більш за все був його вихователем, то ж Іванові зовсім не подобалося, що його сприймали не як рівного серед шляхетного роду, а як слугу. То ж не дивно, що він був корисливою і заздрісною людиною. А завдяки спостережливісті став чудовим інтриганом. О, я уявляю собі яка це була людина. Завдяки його інтригам, йому вдалося обдурити голоту і вмовити підняти бунт проти Виговського. То ж якраз я і читаю цей момент, де знову навагаються поставити гетманом Юрія Хмельницького. Читаючи, як усе це відбулося, я розумію, як Брюховецькому потім врешті-решт стати гетманом і чому завдяки йому московії потім вдалося окупувати майже всю територію України... Але як все це сталося, то я вже буду далі читати. Головне, щоби в теперішній час ми не повторили їхні помилки і знову не втратили Україну...🙏💙💛