13 грудня 1963 року, пішов з життя 28-ми річний український поет Василь Симоненко... Пішов після того, як був по-звірячому побитий міліціонерами, а помер, як і мало бути в таких випадках - від ..."раку нирок"...
А скільки їх талановитих, розумних, чесних, справедливих, безмірно люблячих свою неповторну Україну, тих, хто жив нею і горів задля неї, було замучено... замордовано тупими, жорстокими і жадібними прислужниками системи!
Уявіть, яку потрібно мати душу і скільки пережити, щоб писати таке... Нагадаю, що пішов від нас Поет, в ...28 років! 28!!!!
***
...Не шукав я до тебе
Ні стежки, ні броду,
Бо від тебе узбіччям
Ніколи не брів —
Я для тебе горів,
Український народе,
Тільки, мабуть,
Не дуже яскраво
Горів.
Тільки, мабуть, не міг,
Як болід, спалахнути,
Щоб осяяти думкою
Твій небозвід,
Щоб устать, ніби зірка,
Сіянням окута,
Твоїх подвигів гордих
Й незлічених бід.
Скромна праця моя —
То не пишна окраса,
Але в тому, їй-богу,
Не бачу біди —
Щось у мене було
І від діда Тараса,
І від прадіда —
Сковороди.
Не шукаю до тебе
Ні стежки, ні броду —
Ти у грудях моїх,
У чолі і в руках.
Упаду я зорею,
Мій вічний народе,
На трагічний і довгий
Чумацький твій шлях.
Чи це...
***
Де зараз ви, кати мого народу?
Де велич ваша, сила ваша де?
На ясні зорі і на тихі води
Вже чорна ваша злоба не впаде.
Народ росте, і множиться, і діє
Без ваших нагаїв і палаша.
Під сонцем вічності древніє й молодіє
Його жорстока й лагідна душа.
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!
Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!
/В. Симоненко/
Портрет, робота заслуженого діяча мистецтв Віктора Івановича Клименка.
13 грудня 1963 року, пішов з життя 28-ми річний український поет Василь Симоненко... Пішов після того, як був по-звірячому побитий міліціонерами, а помер, як і мало бути в таких випадках - від ..."раку нирок"...
А скільки їх талановитих, розумних, чесних, справедливих, безмірно люблячих свою неповторну Україну, тих, хто жив нею і горів задля неї, було замучено... замордовано тупими, жорстокими і жадібними прислужниками системи!
Уявіть, яку потрібно мати душу і скільки пережити, щоб писати таке... Нагадаю, що пішов від нас Поет, в ...28 років! 28!!!!
***
...Не шукав я до тебе
Ні стежки, ні броду,
Бо від тебе узбіччям
Ніколи не брів —
Я для тебе горів,
Український народе,
Тільки, мабуть,
Не дуже яскраво
Горів.
Тільки, мабуть, не міг,
Як болід, спалахнути,
Щоб осяяти думкою
Твій небозвід,
Щоб устать, ніби зірка,
Сіянням окута,
Твоїх подвигів гордих
Й незлічених бід.
Скромна праця моя —
То не пишна окраса,
Але в тому, їй-богу,
Не бачу біди —
Щось у мене було
І від діда Тараса,
І від прадіда —
Сковороди.
Не шукаю до тебе
Ні стежки, ні броду —
Ти у грудях моїх,
У чолі і в руках.
Упаду я зорею,
Мій вічний народе,
На трагічний і довгий
Чумацький твій шлях.
Чи це...
***
Де зараз ви, кати мого народу?
Де велич ваша, сила ваша де?
На ясні зорі і на тихі води
Вже чорна ваша злоба не впаде.
Народ росте, і множиться, і діє
Без ваших нагаїв і палаша.
Під сонцем вічності древніє й молодіє
Його жорстока й лагідна душа.
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!
Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!
/В. Симоненко/
Портрет, робота заслуженого діяча мистецтв Віктора Івановича Клименка.
Українська
English
