https://www.youtube.com/live/BVkj2QmNuPc?si=xKhbtF346CcdEdB_

У Полтаві Tesla в'їхала у парковку: п’ятеро людей постраждали, поліція почала розслідування #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

Вулицями Детройта бігає робот, що тисне руки перехожим🦾🤖 Це частина рекламної кампанії UFC перед боєм «андроїдів», де він — один із учасників. Схоже, ще кілька років — і «Detroit: Become Human» перестане бути просто грою🦿🌚

https://youtu.be/BeWYXorptPo?si=s72EwQKKU7Xgxdbs

Я люблю тебе, хоч і навіть зовсім не знаю, та і що говорити: Я зовсім не знаю себе. Та з тобою душа моя десь під зірками літає, Й задля тебе душа моя знову з колін та й встає. Я люблю тебе, хоч ти мені невідома людина, Я тебе у далекій війні поміж снігу знайшла, З тих пір ти для мене мій дім, ти планета, країна, Я тобі, наче пазл, Що згубився, взяла... Й підійшла. Є. Мудрецька

Про сніг навіть спогадів не залишилося?:) Виникає закономірне питання - а нащо я його взагалі чистила?:) Ааааааа щоб було!:) Щоб лопату вигуляти!:) Щоб в нотатнику напроти пункту «встигнути пошкребти сніг» поставити вггггодований такий плюсик!:) Збиралася на обидві пошти… Довго розмірковувала, яке саме взуття одягти?:) Дійшла висновку, саме те по таким погодам - калоші!:) В них і пішла!:) А що? Чи я не сільська стара?:) Хочу й буду! Й ніхто з мене тих калошів не зняв!:) Та ще й відсотків вісімдесят односельців, яких зустріла, мали такий же ж вигляд, як й я?:) Калоші рулють!:) Поки човгала селом, зненацька згадала, що Різдво ж насувається? Колядників слід очікувати?:) А до нашого обійстя з цією метою завертає кожен перший!!! То ще в крамниці придбала два ящики солодощів! Нехай стоять! Підозрюю, на всі свята не вистачить? Ну то ще докупимо!:) Ви там як?

#книжковий_відгук #Лана_читає “Я пам’ятатиму твоє обличчя” Поліна Кулакова Видавництво Темпора Андрій переживає трагедію - два якихось мудачела вбили його наречену Юлю, але уникнули покарання. Він не може відпустити ситуацію, постійно згадує кохану і загалом поки не розуміє, що робити далі. Аж раптом його другу Борису роблять пропозицію середнього ступеня спокуси - поїхати попрацювати фельдшером у село Водиці, в якому вони колись відпочивали. Андрій згадав, як був там з Юлею, та й напросився поїхати разом з другом, щоб змінити обстановку. Ну і змінив - на місцину з проклятим озером, місцевими забобонами, містичним вайбом та жорстоким вбивством, яке спіткало новеньких в перший же день. Я не фанатка трилерів, бо мені завжди всіх шкода. І тут теж було шкода. Але при цьому книга читалася на одному диханні. І хоча я спочатку плуталася у назвах селищ та розподілу мешканців, історія мене швидко захопила. Авторка постійно підкидала якісь події, якісь деталі, за які я чіплялася і намагалася розкрити таємницю раніше за головних героїв. До речі, мені вдалося) Але у голосових повідомленнях з враженнями та теоріями, які я записувала подрузі, ця версія йшла з приміткою “слухай, ну ше от така геть дивна ідея є…” Ця історія справді сприймається як щось дуже реальне, тому й будинок уявити легко, і людей, і трагедію, яка спіткала персонажів. Але виникло ірраціональне бажання - я чомусь захотіла на природу, в будиночок біля озера, з ганком, де можна пить каву. Бажано, звісно, без містично-трилерного фльору та вайбу) Окреме дякую за любовну лінію - вона тут така приємна та ненав’язлива. Може, я б і не підвозила отак потенційно небезпечних незнайомців (ще й тому, що не маю машини та не вмію водити), але далі стосунки виглядали цілком реалістичними, і я щиро вболівала за цих персонажів. Книга мені сподобалася, фінал цілком влаштував. Була буквально пара питань, але таких дрібних, шо й не рахується)