ПРМЧ. АНАСТАСІЇ РИМЛЯНКИ

Св. Анастасія Римлянка (220-241) стала сиротою у 3 р. Виховувалася у монастирі поблизу Рима, в якому і прийняла чернецтво. Ігуменя монастиря виховала Анастасію у гарячій вірі, у страху Божому і послуху. Вона була дуже вродливою, і багато відомих римлян просили її руки, але Анастасія всім відмовляла, бажаючи залишитися невістою Христовою.

У той час імп. Декій розпочав жорстокі гоніння на християн. Язичники витягли св. Анастасію з монастиря і привели до правителя міста. Вони звинувачували її у тому, що вона не тільки зневажає відомих і багатих женихів, але шанує за Бога розіп'ятого Христа.

Військовий начальник Пров повелів їй принести жертву ідолам, але Анастасія відмовилася відректися від Христа. Пров, побачивши її молодість і красу, намагався спочатку лестощами спокусити її і змусити відректися від віри Христової. Але свята твердо сповідала віру. Тоді її піддали жахливим, нелюдським мукам та знущанням. Свята, будучи окривавленою, почала знемагати і попросила води. Якийсь чоловік на ім'я Кирило, що був присутній при її муках, зглянувся і напоїв її водою.

Тортури продовжили. Після страшних катувань святу обезголовили. Вирішивши, що Кирило, який дав води мучениці, є таємним християнином, кати схопили його і також стратили.

Тіло св. Анастасії було викинуте за місто на з'їжу диким звірам, але Бог не допустив знущання. Ігуменя Софія, сповіщена Господом, знайшла тіло преподобномучениці і з двома помічниками-християнами поховала його.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 29 жовтня.
-----------

🙏 Юна незряча співачка зібрала гроші на розвідувальний дрон для захисників Запоріжжя.
12-річна Анна-Марія зі Львівщини співає й волонтерить, збираючи кошти для ЗСУ.
Вона вже зібрала понад 5,5 млн грн, а до свого дня народження організувала збір на дрон «Мавік» для 128-ї гірсько-штурмової бригади.

Ранок ☕

#поезія
На нашу долю випала війна.
Хто б міг подумать, але так вже сталось.
Розбитий цвинтар, знесена стіна
І вже давно в нас серце не сміялось.
А лише плакало. Та й сльози не текли.
І лише кров кипіла в наших жилах.
І лише крокуси під хатою цвіли,
І проліски на свіжих ще могилах.
На нашу долю випали плачі
За батьком, що загинув в сорок п'ятім,
Талони, трудодні і "стукачі",
І коляда таємна в рідній хаті.
Всього було, тепер ось ця війна.
Невже завжди так війни починались?
Ти спиш, проснувся, за вікном весна,
В садочку вишні з сонцем обнімались.
У тебе плани... Й раптом звук сирен.
Ти в ступорі, ти не готовий вмерти.
Стоїть заледеленілий клен,
Стоять тополі, хмарами підперті.
Все вмить змінилось. Все вже не цвіте,
А хиріє під стовпчиком розлуки.
І де те вічне, вічне і святе.
І що робить - не знають твої руки.
Ну а війна - вона ж тут не на день.
А війни були навіть і столітні.
І кожна наша дія - це мішень.
І війни не закінчувались в квітні.
А вони мали лиш один кінець -
Це слово найсвятіше - Перемога.
На нашу долю випала війна
І нелегка до перемог дорога.

Г. Потопляк.

Головне - знайти своїх і заспокоїтись...