#поезія
А, знаєш, я думаю — переживемо
цю зиму, що холодом дихає в груди.
Наваримо чаю, відкриємо джему,
і будем з вікна споглядати етюди.
То білі, то сірі. Холодні й колючі.
Часами ефектні, як віденський баль.
Часами тужливі, до серця болючі,
так схожі на п'єсу, що грає скрипаль...
А, знаєш, я думаю може й осилимо
короткі й безбарвні із клаптиків дні.
Застелим шляхи аж до березня килимом
сріблястим й ажурним, як взори на склі.
І будем сопіти з котом коло печі,
марудити в млості про перші квіткú.
Сховавши під хустку натомлені плечі,
змотаєм в клубочок прожиті рокú...
А, знаєш, я думаю — переживемо.
Людмила Галінська
#поезія
А, знаєш, я думаю — переживемо
цю зиму, що холодом дихає в груди.
Наваримо чаю, відкриємо джему,
і будем з вікна споглядати етюди.
То білі, то сірі. Холодні й колючі.
Часами ефектні, як віденський баль.
Часами тужливі, до серця болючі,
так схожі на п'єсу, що грає скрипаль...
А, знаєш, я думаю може й осилимо
короткі й безбарвні із клаптиків дні.
Застелим шляхи аж до березня килимом
сріблястим й ажурним, як взори на склі.
І будем сопіти з котом коло печі,
марудити в млості про перші квіткú.
Сховавши під хустку натомлені плечі,
змотаєм в клубочок прожиті рокú...
А, знаєш, я думаю — переживемо.
Людмила Галінська
Українська
English
