Тримай свій чорно-білий кайф

OnePlus Ace 5 Ultra — це флагман за $439 із топовим процесором Dimensity 9400+, екраном 144 Гц, камерою Sony 50 МП і батареєю на 6700 мА·год. Ідеальний варіант для геймерів, фанатів мультимедіа та вимогливих користувачів. https://channeltech.space/smartphones/oneplus-ace-5-ultra-new-flagship-with-huge-battery/

#поезія Хотів би вірити у сни, Та от не знаю чи можливо, Коли приходите в них Ви, І виглядає це, як диво. Коли тонкий беру Ваш стан, То ноти наповнюють цей простір. Коли на скрипці музикант Грає, танцюють в залі гості. А за вікном вже падолист Нагадує про осінь. І я, немов безмовний лист, Танцюю з Вами босий. А під ногами є трава, На ній, мов сльози, роси. Спадають зорі, мов слова, Я Ваші розпускаю коси. Розбіглись гості хто куди, А скрипка грає без зупину. У танці двоє – я і Ви, У просторі із Вами лину. Хотів би вірити у сни, А ранок повертає в дійсність. Зникають ночі чарівні І десь летять у вічність. Хотів би вірити у сни, Та опір чинять роки, І ці осінні, проливні дощі, Й з роками вироблений спокій. Anatoly Polishuk *** Хотіла б я до Вас у сон, І там у вальсі закружляти... Щоб так із Вами ми разом, Та ще, щоб грали музиканти... Щоб обіймали Ви мій стан, Та ніжно так мене тулили... Я Вам на вушко шепочу: «Лише із Вами я щаслива...» А зорі дивляться в вікно, І місяць заздрить - Яка пара! Хоч осінь вже в нас за вікном, Та у душі у нас кохання... Промінчик сонця блисне вже, Та ранок нас поверне в дійсність... І Зникне нічка чарівна, Та полетить собі у вічність... А я так хочу у Ваш сон, Із Вами в вальсі закружляти... Лишитись з Вами, щоб разом, Вже нашу зиму зустрічати... Наталія Кульбака

https://youtube.com/shorts/8LTC6W6n8Ao?si=dEMW6C9CW7Y2cn2R

ЛОЬОДОВІ БАТАЛІЇ

Надіюсь, цю соціальну мережу буде чекати інша доля, не так, як "Друзі" 10 років назад... Ех, а могло ж щось з того вийти.

Рідко хто наважиться легко взяти і викрити свої думки.Навряд чи багатьом можна розповідати про те, що насправді думаєш.Про те, що мрієш щоночі, прр кого пам'ятаєш щохвилини, і про кого давно забула.Рідко хтось дозволяє іншим побачити, які думки живуть у його голові.Ми боїмося бути засудженими власною правдою або розповісти комусь про таємниці, які ми зберігали роками.Ми рідко говоримо про те, що любимо, тому що боїмося бути відмовленим.Ми рідко говоримо про ненависть, тому що боїмося осуду та думки інших. Ми рідко говоримо про щось дійсно важливе... одні не розуміють, інші не пробачать, треті відвернуться від тебе. Так і живемо, боячись бути відкритими і щирими...але жаль.