Українська
English
#поезія
"Пам'яті найкращої матусі у світі"
Ти казала: "Не плач. Все минеться, загоїться, доню.
Все невічне, на жаль. З плином часу послабшає біль".
Ти від посух-тривог рятувала любов'ю-водою
Вкрай утомлене серце і вчила літати без крил.
Ти одна так уміла за мене у Бога просити.
Так чекала мене, як у світі ніхто не чекав.
Хоч верталась я пізно, щоразу віконечка світлі
Проганяли все зле, наче діти камінчиком ґав.
Я не завжди тебе розуміла і слухала, мамо,
Ти ж все знала про мене і все пробачала мені.
За короткий свій шлях я чимало вже дров наламала,
Втім спалив їх вогонь, що у серці твоїм пломенів.
Ти казала: "Не плач, все минеться, загоїться, доню.
Будь щаслива, живи так, щоб дощ з оченяток не йшов".
Ти у вічність пішла надто рано легкою ходою.
Мамо, де ти? Почуй! Я ж без тебе ніхто і ніщо!
©Марія Чекарьова
5–10 листопада 2022
"Пам'яті найкращої матусі у світі"
Ти казала: "Не плач. Все минеться, загоїться, доню.
Все невічне, на жаль. З плином часу послабшає біль".
Ти від посух-тривог рятувала любов'ю-водою
Вкрай утомлене серце і вчила літати без крил.
Ти одна так уміла за мене у Бога просити.
Так чекала мене, як у світі ніхто не чекав.
Хоч верталась я пізно, щоразу віконечка світлі
Проганяли все зле, наче діти камінчиком ґав.
Я не завжди тебе розуміла і слухала, мамо,
Ти ж все знала про мене і все пробачала мені.
За короткий свій шлях я чимало вже дров наламала,
Втім спалив їх вогонь, що у серці твоїм пломенів.
Ти казала: "Не плач, все минеться, загоїться, доню.
Будь щаслива, живи так, щоб дощ з оченяток не йшов".
Ти у вічність пішла надто рано легкою ходою.
Мамо, де ти? Почуй! Я ж без тебе ніхто і ніщо!
©Марія Чекарьова
5–10 листопада 2022
#поезія
"Пам'яті найкращої матусі у світі"
Ти казала: "Не плач. Все минеться, загоїться, доню.
Все невічне, на жаль. З плином часу послабшає біль".
Ти від посух-тривог рятувала любов'ю-водою
Вкрай утомлене серце і вчила літати без крил.
Ти одна так уміла за мене у Бога просити.
Так чекала мене, як у світі ніхто не чекав.
Хоч верталась я пізно, щоразу віконечка світлі
Проганяли все зле, наче діти камінчиком ґав.
Я не завжди тебе розуміла і слухала, мамо,
Ти ж все знала про мене і все пробачала мені.
За короткий свій шлях я чимало вже дров наламала,
Втім спалив їх вогонь, що у серці твоїм пломенів.
Ти казала: "Не плач, все минеться, загоїться, доню.
Будь щаслива, живи так, щоб дощ з оченяток не йшов".
Ти у вічність пішла надто рано легкою ходою.
Мамо, де ти? Почуй! Я ж без тебе ніхто і ніщо!
©Марія Чекарьова
5–10 листопада 2022
235переглядів
