• https://youtu.be/wgKu6CaP_bo?si=-N-8g0xbo3eP-r8T
    https://youtu.be/wgKu6CaP_bo?si=-N-8g0xbo3eP-r8T
    104переглядів
  • Шокуючі звинувачення на адресу Дімітрі Пайє: приниження, побиття та жорстоке поводження

    ❗️38-річний ексгравець збірної Франції та нинішній футболіст "Васко да Гама" Дімітрі Пайє опинився у центрі гучного скандалу.

    🗣Як повідомляє UOL, його колишня коханка, 28-річна юристка Ларісса Феррарі, заявила про фізичне та психологічне насильство з боку футболіста. За її словами, Пайє змушував її:

    — пити власну сечу
    — пити воду з унітазу
    — облизувати підлогу
    — знімати це на відео як "доказ любові"

    "Я юристка, я б ніколи не подала такі серйозні скарги легковажно", — наголосила вона. Також Ларісса розповіла, що футболіст її бив і наступав на неї, коли вона лежала на підлозі.

    Наразі проти Пайє ведеться слідство в Бразилії за підозрою у фізичному та психологічному насильстві.

    У Франції на нього чекають дружина та четверо дітей. Вони з Пайє разом понад 20 років. Сам футболіст ситуацію ще не прокоментував.
    #World_Football #Ukrainian_football #European_football
    #футбол_football #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    😱😳Шокуючі звинувачення на адресу Дімітрі Пайє: приниження, побиття та жорстоке поводження ❗️38-річний ексгравець збірної Франції та нинішній футболіст 🇧🇷"Васко да Гама" Дімітрі Пайє опинився у центрі гучного скандалу. 🗣Як повідомляє UOL, його колишня коханка, 28-річна юристка Ларісса Феррарі, заявила про фізичне та психологічне насильство з боку футболіста. За її словами, Пайє змушував її: — пити власну сечу — пити воду з унітазу — облизувати підлогу — знімати це на відео як "доказ любові" "Я юристка, я б ніколи не подала такі серйозні скарги легковажно", — наголосила вона. Також Ларісса розповіла, що футболіст її бив і наступав на неї, коли вона лежала на підлозі. 👮‍♂️ Наразі проти Пайє ведеться слідство в Бразилії за підозрою у фізичному та психологічному насильстві. 👨‍👩‍👧‍👦 У Франції на нього чекають дружина та четверо дітей. Вони з Пайє разом понад 20 років. Сам футболіст ситуацію ще не прокоментував. #World_Football #Ukrainian_football #European_football #футбол_football #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    566переглядів 1 Поширень
  • Підсумки переговорів.
    Підсумки переговорів.
    161переглядів
  • 2
    66переглядів
  • Друзі. Ось що мені написав побратим із 92 ОШБр.
    🗣"Рома, привіт. У нас у бригаді повний п@здець. НАМ ЇСТИ НІЧОГО, і ДОВИНЕНО ПОБИРАТИСЯ. Командири вже котрий місяць не можуть вирішити проблему із забезпеченням.
    Ситуація вже критична. Ми викручуємося як можемо. Організовуємо продовольчі команди - по дві людини від взводу, і обшукуємо околиці в пошуках їжі. Здебільшого з городів.
    А знаєш, що найцікавіше? Наші командири, поки ми голодуємо, продовжують балувати себе креветками. 🗣
    Друзі, ситуація не поодинока. Як ви пам'ятаєте, не так давно я робив серію постів від імені бійця 54 бригади, в яких він також говорив про те, що командири привласнюють собі гуманітарку, харчуються якісними продуктами, а ми змушені голодувати.
    1
    190переглядів 48Відтворень
  • ❗️ВР схвалила підвищення виплат народним депутатам ще на 120 тис. грн

    Тепер кожен нардеп щомісяця отримуватиме 200 тис. грн на роботу з виборцями, утримання приймалень та інші «надзвичайно важливі» потреби.

    А от на підвищення зарплат військовим грошей, як завжди, не знайшлося.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    ❗️ВР схвалила підвищення виплат народним депутатам ще на 120 тис. грн Тепер кожен нардеп щомісяця отримуватиме 200 тис. грн на роботу з виборцями, утримання приймалень та інші «надзвичайно важливі» потреби. А от на підвищення зарплат військовим грошей, як завжди, не знайшлося. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    1
    242переглядів
  • Раптом чергова шалена хвиля спочатку знесла з ніг, а потім змила мене у воду.
    Коли мені все-таки вдалося виринути, я знаходився далеко від "Аделаїди" і вгледів кілька човнів, які ледь трималися на воді. Спробував допливти до одного з них, але чим більше намагався плисти до нього, тим далі мене відносило.
    Тоді я побачив, як наша бригантина пішла на дно. Довго чув вигуки матросів і команди капітана, що намагався керувати човнами.
    Я чимдуж кликав на допомогу, але човен був надто далеко, і, ймовірно, мене ніхто не почув. Мабуть, вирішили, що я вже лежу на дні океану, тому й не шукали. Крім того, головною турботою матросів у човні, було утримати його на плаву.
    Уривками пам'ятаю усе, що відбувалося потім. Я то виринав, то знову опинявся під водою, не розумів, у який бік мене несе, і на скільки вистачить сил. Я вже прощався з життям, благав прощення за всі свої гріхи. Тоді надія майже полишила мене, та раптом рука торкнулася до чогось дуже твердого. Виявилося, що це величезна кам'яна брила, яка стирчала з води. Я вхопився та протримався певний час. Потім плив ще, хоча й не розумів куди. Нарешті, намацав ногами дно та вийшов на якийсь берег. Зробив кілька кроків та звалився повністю знесилений.
    Гадки не маю, як довго пролежав там, бо, коли розплющив очі, сонце вже добряче припікало. Роззирнувшись, я збагнув, що знаходжуся на піщаному березі, що простягався по обидва боки на невідому відстань. Футів за тридцять попереду берег закінчувався, і починався густий ліс. Далі за лісом здіймалися гори, відносно невисокі, вкриті рясними заростями, але в деяких місцях було помітно стежини. На найвищій горі помітив маленький потічок та скелю, яка за формою схожа на якусь химерну тварину.
    Хоча я пробув доволі багато часу у воді, але, за виключенням кількох дрібних подряпин та зчесаних колін, не мав жодних ушкоджень. Мій клинок, як зазвичай, був на місці, на відміну від карти. Але скарби мене тепер не хвилювали. Думав лише за те, скільки тут протримаюся. Ніяк не наважувався кудись йти, та й лишатися на цьому сонці теж було майже нестерпно, до того ж почали мучити спрага й голод.

    Читати далі за посиланням:

    https://arkush.net/book/18589

    Приємного читання
    Раптом чергова шалена хвиля спочатку знесла з ніг, а потім змила мене у воду. Коли мені все-таки вдалося виринути, я знаходився далеко від "Аделаїди" і вгледів кілька човнів, які ледь трималися на воді. Спробував допливти до одного з них, але чим більше намагався плисти до нього, тим далі мене відносило. Тоді я побачив, як наша бригантина пішла на дно. Довго чув вигуки матросів і команди капітана, що намагався керувати човнами. Я чимдуж кликав на допомогу, але човен був надто далеко, і, ймовірно, мене ніхто не почув. Мабуть, вирішили, що я вже лежу на дні океану, тому й не шукали. Крім того, головною турботою матросів у човні, було утримати його на плаву. Уривками пам'ятаю усе, що відбувалося потім. Я то виринав, то знову опинявся під водою, не розумів, у який бік мене несе, і на скільки вистачить сил. Я вже прощався з життям, благав прощення за всі свої гріхи. Тоді надія майже полишила мене, та раптом рука торкнулася до чогось дуже твердого. Виявилося, що це величезна кам'яна брила, яка стирчала з води. Я вхопився та протримався певний час. Потім плив ще, хоча й не розумів куди. Нарешті, намацав ногами дно та вийшов на якийсь берег. Зробив кілька кроків та звалився повністю знесилений. Гадки не маю, як довго пролежав там, бо, коли розплющив очі, сонце вже добряче припікало. Роззирнувшись, я збагнув, що знаходжуся на піщаному березі, що простягався по обидва боки на невідому відстань. Футів за тридцять попереду берег закінчувався, і починався густий ліс. Далі за лісом здіймалися гори, відносно невисокі, вкриті рясними заростями, але в деяких місцях було помітно стежини. На найвищій горі помітив маленький потічок та скелю, яка за формою схожа на якусь химерну тварину. Хоча я пробув доволі багато часу у воді, але, за виключенням кількох дрібних подряпин та зчесаних колін, не мав жодних ушкоджень. Мій клинок, як зазвичай, був на місці, на відміну від карти. Але скарби мене тепер не хвилювали. Думав лише за те, скільки тут протримаюся. Ніяк не наважувався кудись йти, та й лишатися на цьому сонці теж було майже нестерпно, до того ж почали мучити спрага й голод. Читати далі за посиланням: https://arkush.net/book/18589 Приємного читання
    584переглядів
  • На Тернопільщині – не дороги, а суцільні ями
    😬 На Тернопільщині – не дороги, а суцільні ями
    122переглядів 2Відтворень
  • https://www.youtube.com/live/_rMMBk7EFVs?si=EP6hxDBqcA_Aev6Y
    https://www.youtube.com/live/_rMMBk7EFVs?si=EP6hxDBqcA_Aev6Y
    211переглядів 1 Поширень
  • 141переглядів