• 1
    171views
  • Вітаю всіх хто завітав до мене на сторінку🤗

    Тут у мене буде така собі збірна солянка, всіх моїх захоплені, або просто мій блог. Буду ділитись:

    Цитатами - з фільмів, аніме, дорам і книг. Іноді також буде моя особиста творчість (фанатські відео, більше на ютуб каналі посилання вище в профіль.)

    Своїми роботами, довгий час займаюсь бісероплетінням як для себе, так і на продаж.

    Також, своїми інсайдами і просто моментами з життя.
    Вітаю всіх хто завітав до мене на сторінку🤗 Тут у мене буде така собі збірна солянка, всіх моїх захоплені, або просто мій блог. Буду ділитись: Цитатами - з фільмів, аніме, дорам і книг. Іноді також буде моя особиста творчість (фанатські відео, більше на ютуб каналі посилання вище в профіль.) Своїми роботами, довгий час займаюсь бісероплетінням як для себе, так і на продаж. Також, своїми інсайдами і просто моментами з життя. 😊
    3
    1Kviews
  • Так нічого не вийшло

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Так нічого не вийшло 📱 https://t.me/Ukraineaboveallelse
    132views 0Plays
  • 333views
  • #дати #свята
    Наша відповідальність: Всесвітній день домашніх тварин.
    ​Сьогодні, 30 листопада, світ відзначає неофіційне, але надзвичайно важливе свято — Всесвітній день домашніх тварин (World Pets Day). Хоча це свято не має офіційного статусу ООН, його філософське значення переоцінити неможливо: нагадати людству про відповідальність за тих, кого ми приручили.

    ​Звідки взялося свято?

    ​Ідея Всесвітнього дня тварин виникла ще у 1931 році в Італії на Міжнародному конгресі прихильників руху на захист природи. З того часу традиція поширилася світом, і сьогодні її відзначають у багатьох країнах, присвячуючи день вшануванню неоціненного внеску тварин у наше життя.

    ​Більше ніж просто друг

    ​Домашні тварини — це не лише джерело радості та безумовної любові. Вони доведені медичними дослідженнями:
    ​Зменшують стрес: Спілкування з тваринами знижує рівень кортизолу (гормону стресу).
    ​Покращують фізичну активність: Особливо собаки, які стимулюють господарів до прогулянок.
    ​Навчають відповідальності: Догляд за твариною формує почуття обов'язку та емпатії.
    ​У сучасному світі, сповненому викликів, тварини є нашими компаньйонами, психологами та членами сім'ї.

    ​Головне гасло

    ​Ключова ідея цього дня закладена у філософській цитаті з книги Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц»:
    ​"Ти назавжди відповідальний за тих, кого приручив."
    ​Ця фраза є нагадуванням про те, що, беручи до свого дому кота, собаку, птаха чи будь-яку іншу істоту, ми беремо на себе зобов'язання забезпечити їй безпеку, здоров'я та гідне життя. Особливо це актуально в умовах війни, коли тисячі тварин потребують притулку та допомоги.
    ​Сьогодні — чудовий привід приділити додаткову увагу своїм улюбленцям, а також подумати про допомогу притулкам та бездомним тваринам. Піклування про них — це міра нашої людяності.
    96views
  • 2
    687views
  • У 40–50-х роках українські повстанці зустрічали Різдво зі зброєю поруч. Не тому, що хотіли воювати у свято — а тому, що мусили. Бо за спиною була Україна.

    Вони збиралися в селах, коли дозволяла безпека. Виставляли охорону. Сідали до Святвечора по черзі — поки одні тримали периметр, інші їли кутю. Потім мінялися. Щоб кожен відчув бодай кілька хвилин тиші.

    У лісах і криївках теж було Різдво.
    З ялинкою.
    З дідухом.
    З молитвою.

    І з колядою.

    Колядки для них були не просто піснями. Це була духовна зброя. На знайомі мелодії накладали слова про боротьбу, волю і віру в Україну. І ці пісні звучали по горах усю ніч — як нагадування, що темрява не вічна.

    Повстанці знали ціну цьому святу. Вони згадували полеглих. Тих, кого не вистачало за столом. Тих, хто вже ніколи не повернеться додому. Але навіть у цей день намагалися не проливати кров без потреби. Бували випадки, коли ворогів відпускали — просто тому, що Різдво.

    Вони вірили: для України теж прийде своє Різдво. День народження вільної держави.



    Сьогодні історія знову повторюється.

    Наші захисники зустрічають Різдво не вдома.
    Не біля родинного столу.
    А в окопах, бліндажах, на позиціях.

    Хтось їсть кутю з металевої миски.
    Хтось слухає колядку в навушниках.
    Хтось просто дивиться в небо — і тримає його для нас.

    Вони знову тримають землю.
    І небо.
    І наше право святкувати в теплі.

    Те, що ми маємо світло в домівках і спокій за столом — це не випадковість. Це чиясь служба. Чиясь ніч без сну. Чиясь відсутність вдома.

    І, мабуть, найважливіша різдвяна традиція, яка не змінюється десятиліттями, — це вдячність.

    Тим, хто тоді тримав Україну в лісах.
    І тим, хто сьогодні тримає її в окопах.

    Різдво — це не місце.
    Це віра.
    І люди, які її захищають.
    У 40–50-х роках українські повстанці зустрічали Різдво зі зброєю поруч. Не тому, що хотіли воювати у свято — а тому, що мусили. Бо за спиною була Україна. Вони збиралися в селах, коли дозволяла безпека. Виставляли охорону. Сідали до Святвечора по черзі — поки одні тримали периметр, інші їли кутю. Потім мінялися. Щоб кожен відчув бодай кілька хвилин тиші. У лісах і криївках теж було Різдво. З ялинкою. З дідухом. З молитвою. І з колядою. Колядки для них були не просто піснями. Це була духовна зброя. На знайомі мелодії накладали слова про боротьбу, волю і віру в Україну. І ці пісні звучали по горах усю ніч — як нагадування, що темрява не вічна. Повстанці знали ціну цьому святу. Вони згадували полеглих. Тих, кого не вистачало за столом. Тих, хто вже ніколи не повернеться додому. Але навіть у цей день намагалися не проливати кров без потреби. Бували випадки, коли ворогів відпускали — просто тому, що Різдво. Вони вірили: для України теж прийде своє Різдво. День народження вільної держави. ⸻ Сьогодні історія знову повторюється. Наші захисники зустрічають Різдво не вдома. Не біля родинного столу. А в окопах, бліндажах, на позиціях. Хтось їсть кутю з металевої миски. Хтось слухає колядку в навушниках. Хтось просто дивиться в небо — і тримає його для нас. Вони знову тримають землю. І небо. І наше право святкувати в теплі. Те, що ми маємо світло в домівках і спокій за столом — це не випадковість. Це чиясь служба. Чиясь ніч без сну. Чиясь відсутність вдома. І, мабуть, найважливіша різдвяна традиція, яка не змінюється десятиліттями, — це вдячність. Тим, хто тоді тримав Україну в лісах. І тим, хто сьогодні тримає її в окопах. 🎄✨ Різдво — це не місце. Це віра. І люди, які її захищають.
    345views
  • ❗️Ніякого швидкого кінця війни — не буде: на переговори підуть кілька місяців і, можливо, навіть рік, — «WP» цитують чиновників США.

    «Даний план дуже схожий на угоду про корисні копалини: це не кінець процесу, а тільки його початок», — кажуть вони.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    ❗️Ніякого швидкого кінця війни — не буде: на переговори підуть кілька місяців і, можливо, навіть рік, — «WP» цитують чиновників США. «Даний план дуже схожий на угоду про корисні копалини: це не кінець процесу, а тільки його початок», — кажуть вони. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    118views
  • Сьогодні відзначається День холостяка

    Ти знаєш, кого привітати.
    Сьогодні відзначається День холостяка Ти знаєш, кого привітати.
    125views
  • Це б могли бути ми з тобою ...
    але в тебе хребтова грижа
    Це б могли бути ми з тобою ... але в тебе хребтова грижа 🙄
    98views