• https://www.youtube.com/live/Nqyivc3tIT8?si=_4QqJDONk4OoBwhx
    https://www.youtube.com/live/Nqyivc3tIT8?si=_4QqJDONk4OoBwhx
    181views
  • Голова «союзмультфільму» пообіцяла, що новим персонажем «простоквашино» стане путін 🤢
    Принесе «есвео» для «мальчіка»? 😬

    #наболотахвсестабільно
    #раша
    #оркостан
    #раісявперде
    #кацапи
    Голова «союзмультфільму» пообіцяла, що новим персонажем «простоквашино» стане путін 🤢 Принесе «есвео» для «мальчіка»? 😬 #наболотахвсестабільно #раша #оркостан #раісявперде #кацапи
    1
    1comments 355views 19Plays
  • https://www.youtube.com/live/OjSY0pRNTEg?si=u48Adhm7GXyPHcJV
    https://www.youtube.com/live/OjSY0pRNTEg?si=u48Adhm7GXyPHcJV
    151views
  • BIG BADA BOOM🤩💣💥
    Прекрасні українські дрони цього разу підкорили оренбург, який за тисячу кілометрів 🥰
    Ймовірна ціль - база ракетних військ стратегічного призначення вс рф 🧨

    #оркостан
    #раша
    #раісявперде
    #новини
    #наболотахвсестабільно
    #кацапи
    #орки
    213views 37Plays
  • Шо ви знаєте про чани🌚
    Шо ви знаєте про чани🌚
    1
    193views
  • 2
    420views 1 Shares
  • 163views
  • https://www.youtube.com/live/l1PkISy-pyc?si=n-kJd4JYhgCJN5Md
    https://www.youtube.com/live/l1PkISy-pyc?si=n-kJd4JYhgCJN5Md
    242views
  • Книга Світу

    У старому місті, де кам’яні вулиці пам’ятали кроки імператорів і сміх мандрівників, жив книжковий палітурник на ім’я Тарас. Його майстерня була невеличкою, але особливою — усередині пахло старим папером, чорнилом і чимось невловимо-затишним, наче час зупинявся, щойно переступав поріг.

    Тарас не просто лагодив книги — він умів їх слухати. Казали, що він навіть розмовляв із ними, та ніхто не сміявся: бо книги після нього ніби оживали.

    Одного разу до нього зайшов хлопчик на ім’я Левко. Він тримав у руках порвану, без обкладинки книгу.
    — Це… мій дідусь залишив, — несміливо сказав він. — Але сторінки змінюються щоразу, як я відкриваю її. Наче книга жива.

    Тарас поглянув на книгу — вона й справді була особлива. Папір трохи світився, а букви ніби танцювали.
    — Це не проста книга, — мовив майстер. — Це Книга Світу. Її не пишуть люди — її творить день.

    — Як це? — здивувався Левко.

    — Щоранку, щойно світ прокидається, він гортає сторінку. І все, що ми робимо, що думаємо, що відчуваємо — з’являється там. Інколи — легкими літерами радості, інколи — важким шрифтом болю. Але кожен день — нова сторінка.

    — А якщо зіпсувати сторінку?

    — Світ вміє пробачати, — усміхнувся Тарас. — Але пам’ятає. Тому краще писати з любов’ю.

    Хлопчик мовчки дивився на книгу. А тоді спитав: — А можна її переписати?

    — Ні. Але ти можеш змінити те, що буде далі. Просто живи по-справжньому. І тоді твоя сторінка буде світлою.

    І з того дня Левко щоранку запитував себе:
    Що я сьогодні напишу в Книзі Світу?

    І світ змінювався. Щодня. Як сторінки книги.

    ---

    Минали роки. Левко виріс. Він став учителем у селі, де кожен другий знав казку про Книгу Світу. Але мало хто вірив у неї по-справжньому. Левко не переконував — просто жив. Він щодня приходив у школу з посмішкою, допомагав учням, говорив з людьми як з рівними, садив дерева, лагодив паркани, годував безпритульних котів.

    І щоранку, навіть коли ішов дощ або серце стискалось від тривоги, він, вмиваючись, тихо шепотів:
    — Що я сьогодні напишу в Книзі Світу?

    Одного дня до нього прийшла дівчинка. Маленька, з великими очима. В руках — стара книга, та сама, колись принесена ним до старого майстра.
    — Вона… знову ожила, — сказала вона пошепки. — Пише щось сама… дивися!

    Левко розгорнув сторінку. Там, посеред рядків, з’являвся новий текст. Він не бачив такого з дитинства.

    > “Доброта виростає з маленьких вчинків.
    Історія триває.
    Той, хто вірив — навчив інших вірити.
    Той, хто писав світлом — залишив у ньому вікно.”

    — Це про тебе? — запитала дівчинка.

    Левко не відповів. Він просто усміхнувся. Бо зрозумів: тепер вона — автор наступної сторінки.

    Того ж вечора він закрив книгу і поставив на найвищу полицю.
    — Світ змінюється щодня. Як сторінки книги, — прошепотів. — Але справжні історії не закінчуються. Вони просто стають чиїмось початком.
    Книга Світу У старому місті, де кам’яні вулиці пам’ятали кроки імператорів і сміх мандрівників, жив книжковий палітурник на ім’я Тарас. Його майстерня була невеличкою, але особливою — усередині пахло старим папером, чорнилом і чимось невловимо-затишним, наче час зупинявся, щойно переступав поріг. Тарас не просто лагодив книги — він умів їх слухати. Казали, що він навіть розмовляв із ними, та ніхто не сміявся: бо книги після нього ніби оживали. Одного разу до нього зайшов хлопчик на ім’я Левко. Він тримав у руках порвану, без обкладинки книгу. — Це… мій дідусь залишив, — несміливо сказав він. — Але сторінки змінюються щоразу, як я відкриваю її. Наче книга жива. Тарас поглянув на книгу — вона й справді була особлива. Папір трохи світився, а букви ніби танцювали. — Це не проста книга, — мовив майстер. — Це Книга Світу. Її не пишуть люди — її творить день. — Як це? — здивувався Левко. — Щоранку, щойно світ прокидається, він гортає сторінку. І все, що ми робимо, що думаємо, що відчуваємо — з’являється там. Інколи — легкими літерами радості, інколи — важким шрифтом болю. Але кожен день — нова сторінка. — А якщо зіпсувати сторінку? — Світ вміє пробачати, — усміхнувся Тарас. — Але пам’ятає. Тому краще писати з любов’ю. Хлопчик мовчки дивився на книгу. А тоді спитав: — А можна її переписати? — Ні. Але ти можеш змінити те, що буде далі. Просто живи по-справжньому. І тоді твоя сторінка буде світлою. І з того дня Левко щоранку запитував себе: Що я сьогодні напишу в Книзі Світу? І світ змінювався. Щодня. Як сторінки книги. --- Минали роки. Левко виріс. Він став учителем у селі, де кожен другий знав казку про Книгу Світу. Але мало хто вірив у неї по-справжньому. Левко не переконував — просто жив. Він щодня приходив у школу з посмішкою, допомагав учням, говорив з людьми як з рівними, садив дерева, лагодив паркани, годував безпритульних котів. І щоранку, навіть коли ішов дощ або серце стискалось від тривоги, він, вмиваючись, тихо шепотів: — Що я сьогодні напишу в Книзі Світу? Одного дня до нього прийшла дівчинка. Маленька, з великими очима. В руках — стара книга, та сама, колись принесена ним до старого майстра. — Вона… знову ожила, — сказала вона пошепки. — Пише щось сама… дивися! Левко розгорнув сторінку. Там, посеред рядків, з’являвся новий текст. Він не бачив такого з дитинства. > “Доброта виростає з маленьких вчинків. Історія триває. Той, хто вірив — навчив інших вірити. Той, хто писав світлом — залишив у ньому вікно.” — Це про тебе? — запитала дівчинка. Левко не відповів. Він просто усміхнувся. Бо зрозумів: тепер вона — автор наступної сторінки. Того ж вечора він закрив книгу і поставив на найвищу полицю. — Світ змінюється щодня. Як сторінки книги, — прошепотів. — Але справжні історії не закінчуються. Вони просто стають чиїмось початком.
    949views
  • 204views