• 1
    1comments 181views
  • https://youtube.com/shorts/rj7tPAPGczU?si=FAwRTivLHvhvzDea
    https://youtube.com/shorts/rj7tPAPGczU?si=FAwRTivLHvhvzDea
    156views
  • #поезія
    Хочу в дитинство у синю в горошок сукенку.
    Там так багато морозива, сонця і мрій.
    Можна ще перехитрити зміючку Оленку
    І наздогнати строкатих метеликів рій.

    Хочу в дитинство, де мама здорова й красива
    Варить повидло із вишні. Така смакота.
    Там ще коса її довга, густа і не сива.
    І не лягають на плечі камінням літа.

    Хочу в дитинство до кожного мирного ранку.
    Там не губилося в зойку ракет і тривог
    Татове тихе "вже час прокидатись, Світланко".
    Це означало: вперед. До нових перемог.

    Тата нема. А на мамине довге волосся
    Білі сніги опустилися, наче туман.
    Проситься в гості вже власна заплакана осінь.
    Нібито мить. Та позаду років караван.

    Хочу в дитинство, де брат заступався за брата,
    Не прикриваючи серця брудним "сво".
    Там, як фортеця, стояла бабусина хата.
    Нині руїни. Неначе її й не було.

    Хочу в дитинство. Проте і радію щоранку.
    Адже сполохує тишу квартирних глибин
    Тепле "Усе буде добре. Не парся, Світланко".
    Це вже дорослий, сучасно підкований син.

    Світлана Башинська
    #поезія Хочу в дитинство у синю в горошок сукенку. Там так багато морозива, сонця і мрій. Можна ще перехитрити зміючку Оленку І наздогнати строкатих метеликів рій. Хочу в дитинство, де мама здорова й красива Варить повидло із вишні. Така смакота. Там ще коса її довга, густа і не сива. І не лягають на плечі камінням літа. Хочу в дитинство до кожного мирного ранку. Там не губилося в зойку ракет і тривог Татове тихе "вже час прокидатись, Світланко". Це означало: вперед. До нових перемог. Тата нема. А на мамине довге волосся Білі сніги опустилися, наче туман. Проситься в гості вже власна заплакана осінь. Нібито мить. Та позаду років караван. Хочу в дитинство, де брат заступався за брата, Не прикриваючи серця брудним "сво". Там, як фортеця, стояла бабусина хата. Нині руїни. Неначе її й не було. Хочу в дитинство. Проте і радію щоранку. Адже сполохує тишу квартирних глибин Тепле "Усе буде добре. Не парся, Світланко". Це вже дорослий, сучасно підкований син. Світлана Башинська
    4
    4comments 1Kviews
  • https://youtu.be/izJab2OCWHI?si=cynCw6cCXtDgNpnI
    https://youtu.be/izJab2OCWHI?si=cynCw6cCXtDgNpnI
    149views
  • https://youtube.com/shorts/O-qzUttZr88?si=dnp6xDhtgHNqQ_18
    https://youtube.com/shorts/O-qzUttZr88?si=dnp6xDhtgHNqQ_18
    188views
  • 1
    1comments 179views
  • Літо
    Літо
    142views
  • https://youtube.com/shorts/O-qzUttZr88?si=dnp6xDhtgHNqQ_18
    https://youtube.com/shorts/O-qzUttZr88?si=dnp6xDhtgHNqQ_18
    163views
  • Літо
    Літо
    177views
  • #поезія
    Ця жінка не така, як всі.
    Ця жінка особлива.
    У її мові голосні
    Навіть звучать пестливо.

    Так лиш щебечуть солов'ї,
    Як дозріває колос.
    Я закохався у її
    Цей неймовірний голос.

    Коли сказала ним " Кохаю",
    Тоді помер я і воскрес.
    Це було пропуском до раю.
    Це було злетом до небес...

    Олег Побережний
    #поезія Ця жінка не така, як всі. Ця жінка особлива. У її мові голосні Навіть звучать пестливо. Так лиш щебечуть солов'ї, Як дозріває колос. Я закохався у її Цей неймовірний голос. Коли сказала ним " Кохаю", Тоді помер я і воскрес. Це було пропуском до раю. Це було злетом до небес... Олег Побережний
    2
    387views