СВІТ БЕЗ МЕТИ
Вони стоять, мов тіні в темноті,
Бояться крок зробити у пітьмі.
Їм страшно впасти, збитися з путі,
Тож гинуть у нестійкості самі.
Не сміють рук підняти до зірок,
І кожен день – це марний їхній крок.
Вони мовчать про лагідне життя,
Яке веде у вічне забуття.
Вони мов камінь, що у річці спить,
Який нікуди зовсім не пливе,
Їх світ давно метою не живе,
А в їхнім небі - сірість, не блакить.
Та поки серце має каяття,
Є шанс змінити все своє буття,
Зірвати з карми той важкий замок
І рушити в життя без помилок.
Живий лиш той, хто бачить у пітьмі,
Хто не боїться збитися з путі,
Чиї думки всі по життю прямі,
Думки які не гаснуть в темноті.
Мирослав Манюк
27.02.2025
СВІТ БЕЗ МЕТИ
Вони стоять, мов тіні в темноті,
Бояться крок зробити у пітьмі.
Їм страшно впасти, збитися з путі,
Тож гинуть у нестійкості самі.
Не сміють рук підняти до зірок,
І кожен день – це марний їхній крок.
Вони мовчать про лагідне життя,
Яке веде у вічне забуття.
Вони мов камінь, що у річці спить,
Який нікуди зовсім не пливе,
Їх світ давно метою не живе,
А в їхнім небі - сірість, не блакить.
Та поки серце має каяття,
Є шанс змінити все своє буття,
Зірвати з карми той важкий замок
І рушити в життя без помилок.
Живий лиш той, хто бачить у пітьмі,
Хто не боїться збитися з путі,
Чиї думки всі по життю прямі,
Думки які не гаснуть в темноті.
Мирослав Манюк
27.02.2025
Українська
English
