Українська
English
#новий_розділ
#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза
Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші.
Шхуна, яка донедавна безрезультатно обстрілювала нас, почала стрімко наближатися, готуючись до абордажу. Але ми встигли добряче пошкодити її палубу точними залпами.
Раптом ядро з флейта свиснуло просто над головами та з гуркотом врізалося у фальшборт.
— До бою! — скомандував Фернандо в ту мить, коли шхуна готувалася зчепитися з нами. Він попрямував туди, де мала розгорнутися битва, і я рушив слідом за ним.
Наша абордажна команда була повністю готова до «ввічливого візиту» супротивника. Діогу, що очолював її, наказав облити палубу водою, зробивши її слизькою, а також розсипати уламки скла й гострі металеві предмети.
Супротивники, які перебралися на наш борт відразу втрачали рівновагу та падали з криками болю, порізані й покалічені. Тих, кому вдалося встояти на ногах, зустрічали мушкетні залпи, списи й боллоси індіанців.
Зрозумівши, що все йде зовсім не так легко, як планувалося, нападники почали відступати, намагаючись повернутися на свій корабель. Але ми кидалися за ними слідом, не даючи змоги відчепити шхуну.
У цей момент флейт, який досі підтримував своїх союзників вогнем, раптово розвернувся і рушив до виходу з бухти.
— Це дуже схоже на Прониру, — буркнув Фернандо, відбиваючи атаку одного з піратів. — Кинути своїх на загибель і самому рятувати сраку. Але я певен, що він мене впізнав.
У ту ж мить на мене кинувся здоровань із сокирою. Я ледве встиг ухилитися й відповісти ударом шаблі.
Втеча Пронири остаточно деморалізувала команду шхуни, яка ще мить тому люто боролася. Більшість почала панічно відступати. Їхній капітан, погрожуючи важкою шаблею, намагався підбадьорити підлеглих, та його зусилля були марними.
Тим часом Гільєрме, розмахуючи якірним ланцюгом, кидався на ворогів, змушуючи їх стрибати за борт. Діогу, сорочка якого вже була залита кров’ю, видерся на шканці, де вступив у двобій із кремезним мулатом — настільки гігантським, що навіть Діогу поруч із ним здавався худим коротуном.
Раптом я почув постріл. Усе навколо ніби завмерло. Я чув свист кулі, здавалося ще мить і...
Врятувала діжка, кинута кимось в хаосі бою за мить до цього. Вона врізалась в ноги, я не втримався й упав, відчуваючи, як час розтягується. Кожен звук ставав окремим вибухом у вухах. Я почув, як куля пролетіла над головою, пробивши дошку фальшборту.
Тієї ж миті, коли я торкнувся палуби, з вигуком на мене кинувся супротивник. Його тінь нависла, а в руці блиснуло лезо тесака. Я встиг лише відкотитися, і з глухим стуком залізо встромилося в дошки, саме туди, де щойно була моя шия.
Поки він шарпав зброю, намагаючись її витягти, я вже стояв на колінах, стиснув шаблю й усміхнувся. Час знову пішов, і наша розмова продовжилася.
Читати далі за посиланням
https://arkush.net/book/18589/26
Приємного читання!!!
#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза
#романтика #пригоди #Карибське_море.
#Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата
#чарруа #вітрильник #фехтування #шабля
#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза
Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші.
Шхуна, яка донедавна безрезультатно обстрілювала нас, почала стрімко наближатися, готуючись до абордажу. Але ми встигли добряче пошкодити її палубу точними залпами.
Раптом ядро з флейта свиснуло просто над головами та з гуркотом врізалося у фальшборт.
— До бою! — скомандував Фернандо в ту мить, коли шхуна готувалася зчепитися з нами. Він попрямував туди, де мала розгорнутися битва, і я рушив слідом за ним.
Наша абордажна команда була повністю готова до «ввічливого візиту» супротивника. Діогу, що очолював її, наказав облити палубу водою, зробивши її слизькою, а також розсипати уламки скла й гострі металеві предмети.
Супротивники, які перебралися на наш борт відразу втрачали рівновагу та падали з криками болю, порізані й покалічені. Тих, кому вдалося встояти на ногах, зустрічали мушкетні залпи, списи й боллоси індіанців.
Зрозумівши, що все йде зовсім не так легко, як планувалося, нападники почали відступати, намагаючись повернутися на свій корабель. Але ми кидалися за ними слідом, не даючи змоги відчепити шхуну.
У цей момент флейт, який досі підтримував своїх союзників вогнем, раптово розвернувся і рушив до виходу з бухти.
— Це дуже схоже на Прониру, — буркнув Фернандо, відбиваючи атаку одного з піратів. — Кинути своїх на загибель і самому рятувати сраку. Але я певен, що він мене впізнав.
У ту ж мить на мене кинувся здоровань із сокирою. Я ледве встиг ухилитися й відповісти ударом шаблі.
Втеча Пронири остаточно деморалізувала команду шхуни, яка ще мить тому люто боролася. Більшість почала панічно відступати. Їхній капітан, погрожуючи важкою шаблею, намагався підбадьорити підлеглих, та його зусилля були марними.
Тим часом Гільєрме, розмахуючи якірним ланцюгом, кидався на ворогів, змушуючи їх стрибати за борт. Діогу, сорочка якого вже була залита кров’ю, видерся на шканці, де вступив у двобій із кремезним мулатом — настільки гігантським, що навіть Діогу поруч із ним здавався худим коротуном.
Раптом я почув постріл. Усе навколо ніби завмерло. Я чув свист кулі, здавалося ще мить і...
Врятувала діжка, кинута кимось в хаосі бою за мить до цього. Вона врізалась в ноги, я не втримався й упав, відчуваючи, як час розтягується. Кожен звук ставав окремим вибухом у вухах. Я почув, як куля пролетіла над головою, пробивши дошку фальшборту.
Тієї ж миті, коли я торкнувся палуби, з вигуком на мене кинувся супротивник. Його тінь нависла, а в руці блиснуло лезо тесака. Я встиг лише відкотитися, і з глухим стуком залізо встромилося в дошки, саме туди, де щойно була моя шия.
Поки він шарпав зброю, намагаючись її витягти, я вже стояв на колінах, стиснув шаблю й усміхнувся. Час знову пішов, і наша розмова продовжилася.
Читати далі за посиланням
https://arkush.net/book/18589/26
Приємного читання!!!
#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза
#романтика #пригоди #Карибське_море.
#Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата
#чарруа #вітрильник #фехтування #шабля
#новий_розділ
#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза
Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші.
Шхуна, яка донедавна безрезультатно обстрілювала нас, почала стрімко наближатися, готуючись до абордажу. Але ми встигли добряче пошкодити її палубу точними залпами.
Раптом ядро з флейта свиснуло просто над головами та з гуркотом врізалося у фальшборт.
— До бою! — скомандував Фернандо в ту мить, коли шхуна готувалася зчепитися з нами. Він попрямував туди, де мала розгорнутися битва, і я рушив слідом за ним.
Наша абордажна команда була повністю готова до «ввічливого візиту» супротивника. Діогу, що очолював її, наказав облити палубу водою, зробивши її слизькою, а також розсипати уламки скла й гострі металеві предмети.
Супротивники, які перебралися на наш борт відразу втрачали рівновагу та падали з криками болю, порізані й покалічені. Тих, кому вдалося встояти на ногах, зустрічали мушкетні залпи, списи й боллоси індіанців.
Зрозумівши, що все йде зовсім не так легко, як планувалося, нападники почали відступати, намагаючись повернутися на свій корабель. Але ми кидалися за ними слідом, не даючи змоги відчепити шхуну.
У цей момент флейт, який досі підтримував своїх союзників вогнем, раптово розвернувся і рушив до виходу з бухти.
— Це дуже схоже на Прониру, — буркнув Фернандо, відбиваючи атаку одного з піратів. — Кинути своїх на загибель і самому рятувати сраку. Але я певен, що він мене впізнав.
У ту ж мить на мене кинувся здоровань із сокирою. Я ледве встиг ухилитися й відповісти ударом шаблі.
Втеча Пронири остаточно деморалізувала команду шхуни, яка ще мить тому люто боролася. Більшість почала панічно відступати. Їхній капітан, погрожуючи важкою шаблею, намагався підбадьорити підлеглих, та його зусилля були марними.
Тим часом Гільєрме, розмахуючи якірним ланцюгом, кидався на ворогів, змушуючи їх стрибати за борт. Діогу, сорочка якого вже була залита кров’ю, видерся на шканці, де вступив у двобій із кремезним мулатом — настільки гігантським, що навіть Діогу поруч із ним здавався худим коротуном.
Раптом я почув постріл. Усе навколо ніби завмерло. Я чув свист кулі, здавалося ще мить і...
Врятувала діжка, кинута кимось в хаосі бою за мить до цього. Вона врізалась в ноги, я не втримався й упав, відчуваючи, як час розтягується. Кожен звук ставав окремим вибухом у вухах. Я почув, як куля пролетіла над головою, пробивши дошку фальшборту.
Тієї ж миті, коли я торкнувся палуби, з вигуком на мене кинувся супротивник. Його тінь нависла, а в руці блиснуло лезо тесака. Я встиг лише відкотитися, і з глухим стуком залізо встромилося в дошки, саме туди, де щойно була моя шия.
Поки він шарпав зброю, намагаючись її витягти, я вже стояв на колінах, стиснув шаблю й усміхнувся. Час знову пішов, і наша розмова продовжилася.
Читати далі за посиланням
https://arkush.net/book/18589/26
Приємного читання!!!
#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза
#романтика #пригоди #Карибське_море.
#Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата
#чарруа #вітрильник #фехтування #шабля
5Kviews
