#історія #постаті #мистецтво Костянтин Трутовський: Художник, що «співав» про Україну пензлем 🎨 9 лютого 1826 року народився Костянтин Трутовський — людина, чиє ім’я часто залишається в тіні відоміших передвижників, але чиї картини ви точно бачили в підручниках. Він був тим самим майстром, який зумів передати дух українського села так щиро, що його роботи вважали «етнографічними документами» епохи. 🇺🇦 Майстер деталей і побуту Трутовський не просто малював людей — він фіксував життя. У той час, коли багато художників ганялися за «високими» античними сюжетами, Костянтин зосередився на тому, що бачив навколо: Українське село: Весілля, ярмарки, ворожіння, побачення біля тину — кожна деталь одягу чи орнаменту була виписана з маніакальною точністю. 🌾 Психологізм: Його герої — не просто селяни, а живі люди з емоціями. Якщо це «Побачення», то ви відчуваєте ніяковість хлопця; якщо «Колядки» — чуєте сміх. 👫 Дружба з Кобзарем Трутовський був близьким другом Тараса Шевченка. Саме Костянтин Олександрович став автором одного з найкращих ілюстрованих видань шевченківських творів. Його акварелі до «Гайдамаків» чи «Наймички» — це окремий вид мистецтва, де слово поета і пензель художника злилися воно. 🖋️ Парадокси долі Освіта: Цікаво, що він закінчив Миколаївське інженерне училище в петербурзі, де навчався разом із Федором Достоєвським. Але замість того, щоб будувати фортеці, він вирішив будувати візуальний образ України. 🏰 Популярність: Його роботи були настільки популярними, що їх масово копіювали для листівок. Можна сказати, він був «інфлюенсером» української естетики в Російській імперії XIX століття. Костянтин Трутовський залишив по собі спадщину, яка дозволяє нам сьогодні бачити Україну 200-річної давнини не сірою і похмурою, а кольоровою, живою та повною гідності. 🖼️

Ювелірні вироби

ДОДОМУ ПОВЕРТАЮТЬ НА ЩИТІ Додому повернули на щиті, Ще скільки так пове́рне – невідомо. Вони пізнали пекло при житті, Й живими не вертаються додому. Таку доро́гу ворог їм проклав, Хоч мріяли не нею повертати, Та кожен з них життя за нас віддав, І з засвітів сюди завітати. У кожного була́ в житті мета, У кожного були бажанням й плани, Та ворог нам завдав цього́ хреста, А рідним спричинив довічні рани. Не на щиті хотіли повертать, Та ірод взявся свічі їм гасити, З щита, на жаль, ніко́ли їм не встать За те, що взя́лись неньку боронити. За те, що Україна над усе, За те, що в серці мова солов'їна, За що ж бо кожен хрест такий несе? Любов до неньки у серцях нетлінна. Герої повернуть на щиті, Остання путь, остання дорога, Багато що зробили б ще в житті, Та були в пеклі, йдуть тепер до Бога. 28.03.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025 ID: 1036528

Перша зубна паста складалася з мила та крейди.

🇺🇦🦁Український футболіст Михайло Мудрик усе ж залишається в «Челсі» Попри гучний допінг-скандал, лондонці включили українця до заявки на сезон АПЛ-2025/26 🤯 Довіра є — тепер час відповідати на полі💪 #World_Football #Ukrainian_football #European_football #футбол_football #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#думки Насправді люди все відчувають. Вони завжди знають, коли їх люблять і приймають, а коли вони не до двору. Вони відчувають, коли потрібні, коли за ними сумують і хочуть бачити, і також завжди вловлюють момент, коли перестають бути важливими в житті когось. Вони вміють читати те, що приховано за словами, бачити байдужість за привітною посмішкою і любов за показною байдужістю. Люди все відчувають. Але більшість ніколи про це не скажуть.….