• https://youtu.be/RsmhO_XfKJk?si=-ONh_ZFGLwLYFQs6
    https://youtu.be/RsmhO_XfKJk?si=-ONh_ZFGLwLYFQs6
    89переглядів
  • Like
    Haha
    3
    370переглядів
  • #поезія
    Море ніколи не плаче,
    Все відбувається мовчки,
    Хвилі шепочуть на вдачу
    Давню молитву пророчу.
    В морі лишається правда,
    В морі ховається сором,
    Море змиває назавжди
    Біль і незручні підбори.

    Краплі солоні назовні,
    В нижньому шарі глибинні,
    Море відштовхує стогін
    І корабельні руїни.
    Море зображенням пінним
    Змінює сплаканий панцир,
    Море насправді незмінне,
    Море – життя риби-краплі.

    Вічно понурений погляд
    В пошуках дива в світла.
    Суму і вигадок згортка
    Носом донизу повисла.
    Бульк у рибальське приладдя –
    Про небезпеку забула,
    Риба не бачила щастя,
    Риба вдала, що акула.

    Зовні приплюснута крапля
    Всіх налякала на судні,
    Кинули рибу подалі,
    В піну у хвилі безлюдні.
    Риба хотіла до сонця,
    Риба кричала беззвучно,
    Перетворилась в безодні
    Риба на острів плавучий.

    Острів – химерна порода,
    Очі – активні вулкани,
    Виросли пальми напрочуд
    Кронами до забаганок.
    Сонце на схилі кривому
    Риб’ячий острів тримає,
    Знищує зловлену втому
    Променів сонячна зграя.

    Море ніколи не плаче,
    Море, що хвилями б'ється.
    Ось він – мінливості пращур –
    Острів холодного серця.
    Море зривається сміхом,
    Квітами острів рясніє,
    Так у стихії затихлій
    З краплі з‘явилась надія.

    Оксана Мовчан
    #поезія Море ніколи не плаче, Все відбувається мовчки, Хвилі шепочуть на вдачу Давню молитву пророчу. В морі лишається правда, В морі ховається сором, Море змиває назавжди Біль і незручні підбори. Краплі солоні назовні, В нижньому шарі глибинні, Море відштовхує стогін І корабельні руїни. Море зображенням пінним Змінює сплаканий панцир, Море насправді незмінне, Море – життя риби-краплі. Вічно понурений погляд В пошуках дива в світла. Суму і вигадок згортка Носом донизу повисла. Бульк у рибальське приладдя – Про небезпеку забула, Риба не бачила щастя, Риба вдала, що акула. Зовні приплюснута крапля Всіх налякала на судні, Кинули рибу подалі, В піну у хвилі безлюдні. Риба хотіла до сонця, Риба кричала беззвучно, Перетворилась в безодні Риба на острів плавучий. Острів – химерна порода, Очі – активні вулкани, Виросли пальми напрочуд Кронами до забаганок. Сонце на схилі кривому Риб’ячий острів тримає, Знищує зловлену втому Променів сонячна зграя. Море ніколи не плаче, Море, що хвилями б'ється. Ось він – мінливості пращур – Острів холодного серця. Море зривається сміхом, Квітами острів рясніє, Так у стихії затихлій З краплі з‘явилась надія. Оксана Мовчан
    Love
    1
    134переглядів
  • 129переглядів
  • 🗣️ Бісероплетіння - це легко. Просто нанизала бісер на нитку і все
    Просто нанизала:
    🗣️ Бісероплетіння - це легко. Просто нанизала бісер на нитку і все Просто нанизала:
    Love
    Like
    3
    550переглядів
  • No WAR
    No WAR
    321переглядів
  • 217переглядів 19Відтворень
  • 139переглядів
  • 216переглядів 10Відтворень
  • «Знаю, що мені залишилося жити менше, ніж уже прожито…»

    Я почуваюся, як дитина з коробкою цукерок: спершу їсть із задоволенням, а коли бачить, що залишилося зовсім мало — смакує кожну з особливою вдячністю і насолодою.

    У мене більше немає часу на порожні суперечки, нескінченні лекції чи пояснення тим, хто не хоче чути. Немає бажання боротися з байдужістю й нещирістю. Я не йду туди, де зростає тільки его, і не витрачаю сили на тих, хто маніпулює чи грає ролі.

    Мене тривожать ті, хто знищує найталановитіших через заздрість — аби заволодіти їхніми досягненнями, місцем чи славою. Це не моє коло.

    Я поспішаю. У мене надто мало часу для обговорення заголовків. Моя душа вже не хоче жити за чужими сценаріями — вона хоче відчувати.

    Цукерок у коробці залишилось мало.

    Мене приваблюють справжні — людяні, щирі, ті, хто сміється зі своїх помилок, бере відповідальність і не боїться жити по правді. Ті, хто зберіг гідність, попри всі удари долі, і не втратив м’якості серця.

    Я поспішаю. Я хочу жити яскраво, по-справжньому. Зріло.

    Я з’їм кожну цукерку, що залишилася. Бо тепер кожна з них — найсмачніша.

    Моя мета — дійти до кінця в гармонії з собою, з близькими й совістю.

    Колись я думав, що в мене буде два життя. Виявилося — тільки одне.

    І його варто прожити гідно.

    🖍️ Ентоні Гопкінс
    «Знаю, що мені залишилося жити менше, ніж уже прожито…» Я почуваюся, як дитина з коробкою цукерок: спершу їсть із задоволенням, а коли бачить, що залишилося зовсім мало — смакує кожну з особливою вдячністю і насолодою. У мене більше немає часу на порожні суперечки, нескінченні лекції чи пояснення тим, хто не хоче чути. Немає бажання боротися з байдужістю й нещирістю. Я не йду туди, де зростає тільки его, і не витрачаю сили на тих, хто маніпулює чи грає ролі. Мене тривожать ті, хто знищує найталановитіших через заздрість — аби заволодіти їхніми досягненнями, місцем чи славою. Це не моє коло. Я поспішаю. У мене надто мало часу для обговорення заголовків. Моя душа вже не хоче жити за чужими сценаріями — вона хоче відчувати. Цукерок у коробці залишилось мало. Мене приваблюють справжні — людяні, щирі, ті, хто сміється зі своїх помилок, бере відповідальність і не боїться жити по правді. Ті, хто зберіг гідність, попри всі удари долі, і не втратив м’якості серця. Я поспішаю. Я хочу жити яскраво, по-справжньому. Зріло. Я з’їм кожну цукерку, що залишилася. Бо тепер кожна з них — найсмачніша. Моя мета — дійти до кінця в гармонії з собою, з близькими й совістю. Колись я думав, що в мене буде два життя. Виявилося — тільки одне. І його варто прожити гідно. 🖍️ Ентоні Гопкінс
    575переглядів