• Проводжала кумасю ввечері.
    Чаювали з нею.

    В небо витріщувалися…
    Зірками милувалися…
    Обговорювали, який чудовий вечір…

    Знов «доброзичливі» сусіди все пересррррали…
    Проводжала кумасю ввечері. Чаювали з нею. В небо витріщувалися… Зірками милувалися… Обговорювали, який чудовий вечір… Знов «доброзичливі» сусіди все пересррррали…
    222переглядів
  • 169переглядів
  • https://youtu.be/X2UAErup_LU?si=2qvKjdVpINLgyt7H
    https://youtu.be/X2UAErup_LU?si=2qvKjdVpINLgyt7H
    142переглядів
  • Для покращення настрою...🍓🍓🍓 Натюрморт Олександра Гуристюка (Рівне)🎨
    Для покращення настрою...🍓🍓🍓 Натюрморт Олександра Гуристюка (Рівне)🎨
    87переглядів
  • На території Бєлгородської області, начеб-то з метою протидії нашим ДРГ, кацапи створили новий тактичний напрямок «Охрімівка».

    Охрімівка - це звільнений населений пункт на півночі Харківщині. Враховуючи використання назви для свого угруповання нашим населеним пунктом, який не перебуває в окупації, росіяни ймовірно планують активні дії на зазначеному напрямі.
    На території Бєлгородської області, начеб-то з метою протидії нашим ДРГ, кацапи створили новий тактичний напрямок «Охрімівка». Охрімівка - це звільнений населений пункт на півночі Харківщині. Враховуючи використання назви для свого угруповання нашим населеним пунктом, який не перебуває в окупації, росіяни ймовірно планують активні дії на зазначеному напрямі.
    113переглядів
  • 🪖Реформа VS реальність: що кажуть курсанти про свої ВВНЗ, чи є позитивні зміни?

    Майже усі курсанти з різних вищих військових навчальних закладів країни акцентують на недостатній кількості практики. Крім того, великою проблемою є офіцери серед викладачів, які керуються радянськими підходами, а не реаліями сучасної війни.

    Зовсім інша проблема, що вступаючи у ВВНЗ, ти теоретично мав би бути повноцінним військовим, а фактично стаєш різноробочим, який повинен розвантажувати вантажівки, відбудовувати зруйновані приміщення та робити багато іншої важкої роботи, за яку на ринку праці солідно платять.

    💰Натомість ще декілька місяців тому стипендія становила близько 700 грн. Разом з премією, яку запровадили на час воєнного стану, курсант отримував 3 000 грн. Зараз же виплати підвищили до 8 000 грн.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    🪖Реформа VS реальність: що кажуть курсанти про свої ВВНЗ, чи є позитивні зміни? Майже усі курсанти з різних вищих військових навчальних закладів країни акцентують на недостатній кількості практики. Крім того, великою проблемою є офіцери серед викладачів, які керуються радянськими підходами, а не реаліями сучасної війни. Зовсім інша проблема, що вступаючи у ВВНЗ, ти теоретично мав би бути повноцінним військовим, а фактично стаєш різноробочим, який повинен розвантажувати вантажівки, відбудовувати зруйновані приміщення та робити багато іншої важкої роботи, за яку на ринку праці солідно платять. 💰Натомість ще декілька місяців тому стипендія становила близько 700 грн. Разом з премією, яку запровадили на час воєнного стану, курсант отримував 3 000 грн. Зараз же виплати підвищили до 8 000 грн. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    937переглядів
  • #психологія
    ТИ НЕ СЛОВА. ТИ – ВІБРАЦІЯ.

    Ти стоїш мовчки. Не говориш ні слова. Не рухаєшся. Не дивишся. Але інша людина все вже зрозуміла. Вона відчула твій страх, недовіру, заздрість. Або навпаки – твою силу, спокій, впевненість. Енергія – первинна. Слова – вторинні.

    Ти можеш одягнути будь-яку маску. Але твою правду завжди читають мовчки. І саме вона керує твоєю реальністю. «Люди можуть не почути, що ти говориш, але вони точно відчують, ким ти є» - Екгарт Толле.

    Ти можеш посміхатися, говорити «все добре», але якщо всередині тривога, образа чи злість, люди реагують на це, а не на слова. Вони не знають, чому з тобою важко. Чому хочеться віддалитися? Чому не довіряють? Але вони відчувають. Енергія не бреше.

    Ось, невелика частина того, що ти можеш передавати, навіть мовчки:

    «Я не вірю в себе». Це відчувається миттєво: погляд униз, закрита поза, мікро-рух тіла. І світ реагує: не підтримує, не вибирає, не шанує.

    «Я злюся, але боюся сказати». Ти мовчиш, але довкола тебе стає важко. Тисне повітря. Люди стають напруженими і навіть не розуміють, чому.

    «Я хочу бути потрібним за будь-яку ціну». Твоя енергія прилипає, вона не є вільною. Вона просить: «Прийми мене! Зверни увагу!». Але чим сильніше ти намагаєшся, тим далі йдуть інші.

    Енергія створює твою реальність. Не твої слова приваблюють людей, а вібрація, яку ти випромінюєш. Не твої дії створюють сценарій, а стан, з якого ти дієш. Навіть коли ти нічого не кажеш – ти впливаєш. Ти випромінюєш. ЗАВЖДИ!

    Як змінити це?

    Спочатку зміни внутрішній фон. Ти не можеш обдурити енергію. Якщо всередині біль – спочатку проживи його. Звільни. Очисти.

    Працюй з тілом та диханням. Тіло передає все: напругу, блок, стислість. Розслабся і тоді зміниться стан, а зміниться стан – зміниться енергетичний посил.

    Чим більше брехні самому собі, тим каламутніший сигнал. Чим більше правди, тим чистіша вібрація. І люди це відчувають миттєво.

    Інсайт:

    Ти – не слова. Ти – вібрація. Те, як ти думаєш, дихаєш, дивишся, відчуваєш – вже створює першу реакцію світу на тебе. І ось це магія. Або саморуйнування.
    #психологія ТИ НЕ СЛОВА. ТИ – ВІБРАЦІЯ. Ти стоїш мовчки. Не говориш ні слова. Не рухаєшся. Не дивишся. Але інша людина все вже зрозуміла. Вона відчула твій страх, недовіру, заздрість. Або навпаки – твою силу, спокій, впевненість. Енергія – первинна. Слова – вторинні. Ти можеш одягнути будь-яку маску. Але твою правду завжди читають мовчки. І саме вона керує твоєю реальністю. «Люди можуть не почути, що ти говориш, але вони точно відчують, ким ти є» - Екгарт Толле. Ти можеш посміхатися, говорити «все добре», але якщо всередині тривога, образа чи злість, люди реагують на це, а не на слова. Вони не знають, чому з тобою важко. Чому хочеться віддалитися? Чому не довіряють? Але вони відчувають. Енергія не бреше. Ось, невелика частина того, що ти можеш передавати, навіть мовчки: «Я не вірю в себе». Це відчувається миттєво: погляд униз, закрита поза, мікро-рух тіла. І світ реагує: не підтримує, не вибирає, не шанує. «Я злюся, але боюся сказати». Ти мовчиш, але довкола тебе стає важко. Тисне повітря. Люди стають напруженими і навіть не розуміють, чому. «Я хочу бути потрібним за будь-яку ціну». Твоя енергія прилипає, вона не є вільною. Вона просить: «Прийми мене! Зверни увагу!». Але чим сильніше ти намагаєшся, тим далі йдуть інші. Енергія створює твою реальність. Не твої слова приваблюють людей, а вібрація, яку ти випромінюєш. Не твої дії створюють сценарій, а стан, з якого ти дієш. Навіть коли ти нічого не кажеш – ти впливаєш. Ти випромінюєш. ЗАВЖДИ! Як змінити це? Спочатку зміни внутрішній фон. Ти не можеш обдурити енергію. Якщо всередині біль – спочатку проживи його. Звільни. Очисти. Працюй з тілом та диханням. Тіло передає все: напругу, блок, стислість. Розслабся і тоді зміниться стан, а зміниться стан – зміниться енергетичний посил. Чим більше брехні самому собі, тим каламутніший сигнал. Чим більше правди, тим чистіша вібрація. І люди це відчувають миттєво. Інсайт: Ти – не слова. Ти – вібрація. Те, як ти думаєш, дихаєш, дивишся, відчуваєш – вже створює першу реакцію світу на тебе. І ось це магія. Або саморуйнування.
    Love
    1
    906переглядів
  • ЧАРІВНА КОРОБОЧКА
    ЧАРІВНА КОРОБОЧКА
    142переглядів 5Відтворень
  • 143переглядів
  • ЯК МЕНТАЛЬНО ПІДТРИМАТИ СЕБЕ В УМОВАХ ОКУПАЦІЇ?
    Тривала окупація випробовує людей на міцність. Ті, хто залишився в окупованому місті, щоб вижити морально, мають зберігати віру у звільнення. Це одна з головних умов для збереження внутрішнього стрижня. Людина, яка спілкується з іншими в окупації, сама повинна тримати цю віру, адже за ці три роки були періоди піднесення, надії, зневіри та відчаю. Важливо залишатися стійким і пам’ятати, що історія України вже проживала подібні випробування.
    Щоб допомогти собі зберегти надію у небезпечному середовищі, важливо підтримувати контакт із власними коренями. Якщо людина має можливість читати українські книжки, переглядати світлини з національних свят або згадувати моменти щасливого минулого – це допомагає. Такі «маячки» нагадують, людина належить до цього народу, вона частина цієї культури.
    Щоденні ритуали також мають величезне значення. Це може бути ранкове слухання музики – не обов’язково української, але такої, що емоційно резонує. Етнічні мотиви можна знайти і в інших культурах, зберігаючи зв’язок із собою навіть у важких умовах. Заварити чай з м’ятою, як колись у бабусі на городі, посадити чорнобривці, згадати рідних – це не просто дрібниці, а спосіб тримати себе тут і тепер.
    Люди на окупованих територіях часто святкують релігійні свята двічі – за новим і старим календарем. Це також створює відчуття стабільності, зв’язку і підтримує ментальне здоров’я.
    Чи варто уникати новин, щоб не нервуватися?
    Якщо людина звикла починати день з перегляду новин або прослуховування радіо, відмовитися від цієї звички буде складно. Але якщо в якийсь момент вона усвідомить, що новини заважають їй дихати, руйнують настрій і віру, тоді варто змінити інформаційне середовище.
    Особливо шкідливі пропагандистські наративи на кшталт «вас тут усіх вважають зрадниками» або «українці прийдуть і всіх знищать». Це відверта маніпуляція страхом. Психологиня нагадує:
    Навіть у Другу світову війну влада визнавала як тих, хто воював на фронті, так і тих, хто пережив окупацію. Історичний досвід доводить – такі залякування не мають під собою підстав.
    Як знімати постійну напругу в окупації?
    Зняття напруги – це насамперед переключення уваги. Жителі сіл мають певну перевагу – працюючи на землі, доглядаючи рослини чи тварин, людина природно заземлюється. Тактильні відчуття, фізична праця допомагають зосередитися на теперішньому моменті.
    Водночас для сільських жителів втрата врожаю чи знищення землі сприймається особливо болісно – на рівні тіла. Це не просто втрата рослин, а втрата частини себе. Наталія Бубнова згадує болісну історію:
    Одна жінка із села розповідала, як раділа гарній озимині, а потім бачила, як по полю їздять танки – і це було як удар по її душі.
    Як люди, що виїхали, можуть підтримати рідних в окупації і не нашкодити їм?
    Фрази на кшталт «ми переможемо», «скоро все буде добре» – автоматичні і часто не приносять реальної підтримки. Натомість варто говорити те, у що сам віриш – що війна закінчиться, що правда на нашому боці.
    Краще сказати: «Ти сильний/сильна», «Я тебе люблю будь-яким/будь-якою», «Ми збережемо наш зв’язок». Можна навіть пожартувати про розвиток інтуїції – мовляв, навчимося розуміти одне одного без слів. Такі щирі слова дають опору.
    Важливо пам’ятати: щоб підтримати іншу людину, сам маєш вірити в те, що говориш. Це як у театрі – актор не грає, а проживає роль – каже психологиня.
    Яких фраз варто уникати?
    «Я тебе розумію» – часто звучить неправдоподібно і відштовхує. Краще сказати: «Я намагаюсь тебе зрозуміти. Що я можу для тебе зробити? Що тобі зараз важливо почути?»
    Не слід обіцяти те, що не можна контролювати, наприклад, що скоро буде перемога або що повернеться все втрачене майно. Говоріть тільки те, у чому впевнені.
    Як вести себе з тими, хто не приймає підтримку?
    Іноді рідна людина емоційно відсторонюється – дає короткі відповіді, не йде на контакт. Це боляче, але потрібно прийняти її право на дистанцію. Можна запитати: «Чому ти так думаєш?» – і слухати без тиску.
    ЯК МЕНТАЛЬНО ПІДТРИМАТИ СЕБЕ В УМОВАХ ОКУПАЦІЇ? Тривала окупація випробовує людей на міцність. Ті, хто залишився в окупованому місті, щоб вижити морально, мають зберігати віру у звільнення. Це одна з головних умов для збереження внутрішнього стрижня. Людина, яка спілкується з іншими в окупації, сама повинна тримати цю віру, адже за ці три роки були періоди піднесення, надії, зневіри та відчаю. Важливо залишатися стійким і пам’ятати, що історія України вже проживала подібні випробування. Щоб допомогти собі зберегти надію у небезпечному середовищі, важливо підтримувати контакт із власними коренями. Якщо людина має можливість читати українські книжки, переглядати світлини з національних свят або згадувати моменти щасливого минулого – це допомагає. Такі «маячки» нагадують, людина належить до цього народу, вона частина цієї культури. Щоденні ритуали також мають величезне значення. Це може бути ранкове слухання музики – не обов’язково української, але такої, що емоційно резонує. Етнічні мотиви можна знайти і в інших культурах, зберігаючи зв’язок із собою навіть у важких умовах. Заварити чай з м’ятою, як колись у бабусі на городі, посадити чорнобривці, згадати рідних – це не просто дрібниці, а спосіб тримати себе тут і тепер. Люди на окупованих територіях часто святкують релігійні свята двічі – за новим і старим календарем. Це також створює відчуття стабільності, зв’язку і підтримує ментальне здоров’я. Чи варто уникати новин, щоб не нервуватися? Якщо людина звикла починати день з перегляду новин або прослуховування радіо, відмовитися від цієї звички буде складно. Але якщо в якийсь момент вона усвідомить, що новини заважають їй дихати, руйнують настрій і віру, тоді варто змінити інформаційне середовище. Особливо шкідливі пропагандистські наративи на кшталт «вас тут усіх вважають зрадниками» або «українці прийдуть і всіх знищать». Це відверта маніпуляція страхом. Психологиня нагадує: Навіть у Другу світову війну влада визнавала як тих, хто воював на фронті, так і тих, хто пережив окупацію. Історичний досвід доводить – такі залякування не мають під собою підстав. Як знімати постійну напругу в окупації? Зняття напруги – це насамперед переключення уваги. Жителі сіл мають певну перевагу – працюючи на землі, доглядаючи рослини чи тварин, людина природно заземлюється. Тактильні відчуття, фізична праця допомагають зосередитися на теперішньому моменті. Водночас для сільських жителів втрата врожаю чи знищення землі сприймається особливо болісно – на рівні тіла. Це не просто втрата рослин, а втрата частини себе. Наталія Бубнова згадує болісну історію: Одна жінка із села розповідала, як раділа гарній озимині, а потім бачила, як по полю їздять танки – і це було як удар по її душі. Як люди, що виїхали, можуть підтримати рідних в окупації і не нашкодити їм? Фрази на кшталт «ми переможемо», «скоро все буде добре» – автоматичні і часто не приносять реальної підтримки. Натомість варто говорити те, у що сам віриш – що війна закінчиться, що правда на нашому боці. Краще сказати: «Ти сильний/сильна», «Я тебе люблю будь-яким/будь-якою», «Ми збережемо наш зв’язок». Можна навіть пожартувати про розвиток інтуїції – мовляв, навчимося розуміти одне одного без слів. Такі щирі слова дають опору. Важливо пам’ятати: щоб підтримати іншу людину, сам маєш вірити в те, що говориш. Це як у театрі – актор не грає, а проживає роль – каже психологиня. Яких фраз варто уникати? «Я тебе розумію» – часто звучить неправдоподібно і відштовхує. Краще сказати: «Я намагаюсь тебе зрозуміти. Що я можу для тебе зробити? Що тобі зараз важливо почути?» Не слід обіцяти те, що не можна контролювати, наприклад, що скоро буде перемога або що повернеться все втрачене майно. Говоріть тільки те, у чому впевнені. Як вести себе з тими, хто не приймає підтримку? Іноді рідна людина емоційно відсторонюється – дає короткі відповіді, не йде на контакт. Це боляче, але потрібно прийняти її право на дистанцію. Можна запитати: «Чому ти так думаєш?» – і слухати без тиску.
    2Kпереглядів